Якщо запитати середнього американця: "Звідки береться інтернет?", найімовірніша відповідь буде: з космосу, через супутники. Це неправда. Переважна більшість інформації, яка проходить через десятки мільярдів пристроїв, підключених до інтернету, надходить із моря. Близько 500 підводних оптоволоконних кабелів передають понад 95% усіх інтернет-даних, простягаючись під океанами як телеграфні кабелі ХІХ століття. І вони дуже вразливі.
Попри те, що кабелі досить міцні і волокна захищені багатьма шарами міді, сталі та пластику, їх можна пошкодити. По-перше, вони вразливі до стихійних лих, як на дні океану, де їх можуть пошкодити землетруси, так і на поверхні, де кабелі підключаються до наземної інфраструктури.
Друга загроза є штучною: від терористів, анархістів, луддитів, які ненавидять інтернет, та інших випадкових агресивних активістів. Хоча такі суб'єкти не можуть дістатися до кабелів на морському дні, вони можуть намагатися порушити з'єднання на березі або використовувати кіберінструменти для перешкоджання роботі кабелів.
Але справжнє занепокоєння у геополітичних планувальників викликає здатність країн, таких як росія, Китай, США, низки європейських держав – використовувати підводні човни або надводні кораблі для атаки на кабелі. Це можна зробити просто протягнувши по кабелях якір або спеціально розроблений інструмент для морського дна, або ж за допомогою атак підводних човнів.
Така операція може спричинити масові перебої в роботі всього глобального інтернету, послабити транспортні мережі, порушити зв'язок між країнами та підірвати національну і регіональну оборону.
Розуміючи це, у Сенаті розглядається двопартійний законопроєкт, співавторами якого є демократка Джин Шахін із Нью-Гемпширу та республіканець Джон Баррассо з Вайомінгу. Обидва відомі тим, що в питаннях національної безпеки вони досягають консенсусу між партіями. За повідомленнями, законопроєкт вимагає підготувати протягом шести місяців звіт для Конгресу, зокрема про диверсійні дії Китаю та росії. Він передбачатиме санкції проти іноземних суб'єктів, відповідальних за атаки, а також зобов'яже США надати більше ресурсів для захисту та ремонту кабелів.
Це хороший початок, але його явно недостатньо з огляду на потенційний масштаб економічних і військових збитків. Що мають зробити США, щоб очолити глобальні зусилля із захисту інтернету від стихійних лих, тероризму та атак з боку держав?
По-перше, використовувати чинну Конвенцію ООН з морського права (UNCLOS) для активізації міжнародних дій. На жаль, США не ратифікували цей договір, але загалом дотримуються його як норми міжнародного звичаєвого права. Стаття 87 Конвенції дозволяє прокладати кабелі на континентальному шельфі будь-якої країни. Вона забороняє пошкоджувати кабелі та встановлює покарання і санкції для осіб або країн, які це роблять. Як і у випадку з піратством, існують міжнародні норми проти диверсій, і спеціалізований орган ООН, Міжнародна морська організація (IMO) в Лондоні, повинна створити багатонаціональну робочу групу для захисту кабелів.
Міжнародній морській організації варто зосередитися на залученні приватного сектору до цих зусиль, так само ефективно, як це вже було зроблено у випадку сомалійських піратів понад десятиліття тому. Великі міжнародні промислові, судноплавні, фінансові, банківські та телекомунікаційні компанії мають колосальний інтерес у безпечному і стабільно працюючому інтернеті. Використання їхнього досвіду з глобальним охопленням Міжнародної морської організації цілком логічне.
Другим підходом до захисту кабелів може бути створення міжнародної військової коаліції. Очевидним фундаментальним альянсом було б НАТО, яке має понад 1000 великих військових кораблів і регулярно проводить навчання та великі операції.
Окрім військових кораблів НАТО, до цієї коаліції можуть увійти потужні військово-морські сили Тихоокеанського регіону – Японія, Південна Корея, Австралія, Сінгапур, а також багато інших країн, які виявлять бажання брати участь. Коаліція під керівництвом НАТО в Афганістані включала сили з 55 країн. Мотивація захищати підводні кабелі, ймовірно, буде набагато вищою, ніж мотивація боротьби з тероризмом в Афганістані.
Нарешті, існують значні технологічні досягнення, які можна було б впровадити в усій екосистемі підводних кабелів. Їх фінансування могло б здійснюватися міжнародним консорціумом країн, ООН та за рахунок податків, що сплачуються комерційними структурами, залежно від рівня використання ними інтернету. Силіконова долина, йдеться про вас.
Слід розглянути такі питання: використання сучасних матеріалів для кращого фізичного захисту оптоволоконних кабелів; додавання більшої кількості резервних кабелів, які зберігаються в таємних місцях і можуть бути підключені в разі потреби; поліпшення потоку величезних обсягів даних, щоб уникнути необхідності використання кабелів, можливо, за допомогою супутникових систем; та зміцнення вразливих пунктів на суші за допомогою більших сил безпеки та міцніших фізичних бар'єрів.
Нарешті, ініціатива повинна передбачати значні санкції або заходи відплати проти будь-якої країни, корпорації або терористичної групи, яка атакує кабелі. І росія, і Китай були обґрунтовано звинувачені в цьому – їм слід дати зрозуміти, що такого не потерплять більше і що проти них будуть застосовані економічні санкції. Будь-які диверсійні дії національних суб'єктів повинні бути широко висвітлені: за допомогою фотографій, відео та задокументованої інформації.
Захист потоку даних по підводних кабелях має вирішальне значення для військових, компаній і майже кожного з нас. Законопроєкт Шахін-Баррассо в Сенаті є необхідним, але далеко не достатнім. Потрібен ширший міжнародний підхід.
Джерело: Bloomberg
