Україна: як вилікувати похмілля від розтрати
Журналіст The Financial Times Якуб Парусінскі пише у редакційному блозі beyondbrics, що українська економіка переживає похмілля після проведення Євро-2012 та надзвичайно високих бюджетних видатків, пов'язаних з підготовкою до чемпіонату:
"Перегляд футбольних матчів з командами найвищого класу - це чудовий спосіб забути на деякий час про свої проблеми. Це справедливо і для економіки України, яка в останні місяці отримала хвилину для перепочинку, але тепер знову постала перед фундаментальними проблемами.
Якуб Парусінскі. Фото: kyivpost.com
Економіка України зросла на 3% у другому кварталі, перевищивши очікування і компенсувавши цим відносно слабкі показники у перші три місяці цього року. З поправкою на сезонні коливання країна уникла технічної рецесії, оскільки її економіка виросла на 0,8% у порівнянні з попереднім кварталом, після того як у першому кварталі було зафіксовано скорочення на 0,3% у порівнянні з IV кварталом 2011 року.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Україні прогнозують рекордне від'ємне сальдо торгівлі з Китаєм
Barclays припускає в аналітичній записці, що зростання внутрішнього споживання стало одним з ключових чинників зростання в умовах падіння промислового виробництва і слабкого глобального попиту. Його стимулювала рекордно низька інфляція і навіть дефляція у травні, в той час як зарплати зберегли тенденцію до зростання.
Проте, малоймовірно, що ця ситуація збережеться і надалі. Зростання цін на сільськогосподарські культури відновить інфляцію у другій половині року. Видатки на Євро-2012, які склали близько $13 млрд, або 9% ВВП за останні п'ять років, відповідно до доповіді Erste Bank, скінчилися. Без цієї підтримки внутрішнє споживання, найімовірніше, буде слабнути разом із зовнішнім попитом.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Юань беруть в оборот
Водночас, українська валюта постійно створює проблеми. Жорстка прив'язка до долара США означає, що гривня зміцнилася у порівнянні з валютами всіх її головних торговельних партнерів. Гривня здорожчала на 19% щодо польського злотого за останній рік, і на понад 15% - щодо євро.
Результатом стало падіння рівня міжнародних резервів з $38,2 млрд у серпні 2011 року до $29,3 млрд наприкінці червня, а також збільшення дефіциту поточного рахунку. Успішна емісія облігацій на $2 млрд дала Києву змогу погасити кредити, хоча ставка 9,25% за 5-річними доларовими облігаціями зробила цю емісію найдорожчою за останні 12 років.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Світовий банк погіршив прогнози зростання ВВП України
Проблеми у бюджетній сфері ускладнюються відсутністю поступу у переговорах щодо ціни на газ з Росією і крахом переговорів з Міжнародним валютним фондом. Перша хоче отримати частку у газотранспортній системі України в обмін на зниження ціни, яку Київ платить за газ, одну з найвищих у Європі. У свою чергу, МВФ просить покласти край субсидуванню ціни на газ для українських домогосподарств. Вищі посадові особи неодноразово заявляли, що обидві поступки неприпустимі.
Фото: AFP
Водночас Україна звертається до Китаю, щоб розв'язати свою постійну проблему з браком коштів. Минулого місця було укладено валютний своп "гривня-юань" з Китаєм на суму $2,36 млрд, що послабив тиск на доларові резерви НБУ. На стадії розробки перебувають ще дві кредитні угоди, і Київ сподівається залучити відповідно $3,7 млрд і $3 млрд у своє сільське господарство та енергетику.
Поки Китай ще не прийшов на допомогу, українська влада робить ставку на креативні заходи, щоб знайти гроші в себе у країні. Офіційні дані свідчать про $80 млрд. (48% ВВП), що залишаються поза офіційним сектором економіки, переважно у доларах США.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Арбузов: МВФ помиляється у своїх прогнозах
Після запровадження бар'єрів для купівлі іноземної валюти фізичними особами наприкінці 2011 року, міністерство фінансів розмірковує над емісією роздрібних деномінованих у доларах облігацій, як способом використати накопичені у країні депозити у твердій валюті. Щоб стримати їхнє зростання НБУ 26 липня запропонувати запровадити обов'язковий продаж валютної виручки експортерами.
Після демонстраційного марнування грошей Київ тепер зосередився на лікуванні похмілля".
Мовне майбутнє: українці, що не розмовляють російською?
Журналіст Voice of America Джеймс Брук, що працює у Москві, подорожував Західною Україною та описав у редакційному блозі Russia Watch свій досвід та те, як він знайшов українців, що не розмовляють російською:
"Прірва між Росією та Західною Україною є не лише мовною. Російське телебачення регулярно демонструє старі радянські фільми, що зображають українських повстанців, як фашистських маріонеток нацистів, фанатиків, які воювали ще довго після війни, влаштовуючи засідки для героїчних частин Червоної Армії.
Джеймс Брук. Фото: VOA
У ресторані "Криївка" у Львові, де важко було знайти вільний столик у понеділок увечері, були дві характерні риси, спільні для сотні відвідувачів, що зібралися у переповненому підвалі. Молодий чоловік, що гордо позував для фото на згадку з автоматом, або дві молоді жінки, що чекали своєї черги, щоб постріляти з пневматичної гвинтівки у паперову мішень, якою був керівник таємної поліції Сталіна – усі вони були у віці від 20 до 30 років, і всі вони розмовляли українською мовою.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Білоруський блогер: "Я закохався в тебе, місто Львів…"
Над землею мовний ландшафт такий самий. Протягом останніх двох століть назва цього міста змінювала з плином історії: cпочатку Lemberg (німецькою), потім Lwów (польською), Львов (російською), а тепер Львів (українською).
До Другої світової війни, це було польськомовне місто. Пізніше воно стало західною колонією Радянського Союзу та у ньому переважала російська мова. Але вплив Москви зник із здобуттям незалежності два десятиліття тому. Львів зараз є переважно україномовним містом. Чимало лінгвістів вважають, що використання української мови неухильно поширюється на схід.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Євро-2012 лише тимчасово приховав розрив між українцями та владою
Тут, як і в Центральній Азії, Грузії, балтійських країнах у Східній Європі, розпад радянської імперії призвів до постійного скорочення вживання розмовної російської мови. В Україні, де українська та російська лінгвістично так наближені, ця поступова атрофія вміння розмовляти російською була затьмарена сутичками через мовну політику у Києві, столиці країни. Колись російськомовне місто, Київ, є зараз дедалі більше двомовним.
У Львові, поруч з пам'ятником, присвяченим героям ІІ Світової війни, я зупинив Андрія, 23-річного кухаря, який їхав на ровері на роботу. Прагнучи догодити мені, він докладав серйозних зусиль, щоб зрозуміти мої запитання російською мовою. Потім він відповів українською. Це був зовсім не політичний акт. Переді мною був молодий українець, що не міг розмовляти російською.
Фото: zaxid.net
Під самим пам'ятником Остін Маллой, оператор з Voice of America, що працює у московському корпункті, попросив садівника - російською мовою - чи не міг би він вимкнути свою газонокосарку. Стоячи за 10 кроків від статуї солдата Червоної армії, садівник гаркнув у відповідь: "З якої Ви країни?"
Коли він довідався, що його просив не росіянин, він вимкнув свою газонокосарку, і, нарешті, захотів поспілкуватися.
На іншому кінці міста, під іншим пам'ятником героям ІІ Світової війни, я зупинив Сергія, 70-річного інженера на пенсії. Він добре розмовляв російською, оскільки служив у Радянській Армії. Сергій сказав, що вживав російську щодня на заводі, на якому він працював. Коли ми стояли під величезною скульптурою солдата Червоної Армії з мечем, я запитав його, коли востаннє він говорив російською.
Він замислився і відповів: "Мабуть, це було рік тому".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Двомовна Україна
Оскільки кордон з Польщею розташований за годину їзди від Львова, найбільшого міста Західної України, то звідси ближче до Варшави чи Будапешта, ніж до Києва. У новому терміналі львівського міжнародного аеропорту вартістю $200 млн, щоденний рейс до Москви губиться у довгому переліку альтернативних напрямків – Відень, Мюнхен, Прага, Варшава, Краків та Мілан.
Протягом майже 150 років Західною Україною керували з Відня. Нині молоде покоління львів'ян вважає візи на Захід перешкодою, яка мине з часом. Обираючи іноземну мову, яку вони будуть вчити, львівські школярі надають перевагу польській, німецькій чи англійській над російською.
На вулиці Джохара Дудаєва (названій на честь першого президента сепаратистської Чечні), я зайшов в оптику. Я запитав у продавця російською, чи не мають вони засобу для промивання очей.
20-річна жінка зробила спробу мене зрозуміти. Але потім вона запитала з надією: "Ви розмовляєте англійською?".