Західні країни зробили багато. Але не зовсім достатньо. Яка ціна крові, поту і сліз? Понад 200 000 людей загинули, мільйони покалічені й травмовані, а рахунок на відбудову налічує трильйон доларів. Навіть у найкращому випадку, попереду ще місяці страждань.
Українці не заздрять жертвам. Вони бачили, як росія поводиться з людьми на "звільнених" територіях. Краще ризикувати смертю, ніж так жити.
Більшість на Заході теж не заздрять українській жертовності. Найзручніше, коли інші люди готові вмирати за його свободу, притупляючи російську агресію і послаблюючи збройні сили кремля. росії знадобляться роки, щоб відновити свої втрати. Що б не відбувалося в Україні, Захід отримав дорогоцінний час, аби розібратися з власною безпекою. На знак вдячності ми пообіцяли більше зброї і, можливо, навіть надішлемо її найближчим часом.
Інші вважають, що навіть такий підхід є занадто жорстким. Меншість, про що свідчать демонстрації минулих вихідних у деяких західних столицях, вважає українців порушниками спокою або обдуреними пішаками західного військово-промислового комплексу. На їхню думку, українці помиляються, коли так завзято захищають свою країну. Ця меншість вважає, що вони повинні усвідомити: навіть найгірший мир кращий за війну. Кожен день, коли тривають бойові дії, збільшує ризик ескалації та ширшого конфлікту між Сходом і Заходом. Це призводить до зростання цін на продукти харчування та паливо і відволікає (Захід в розумінні тієї меншості – iPress) від інших нагальних проблем.
Українці напрочуд терпляче ставляться до цих самозакоханих, інтровертних дебатів серед своїх друзів. Але реальність така, що допомога ззовні все ще надто мала і запізніла. Якби великі західні країни на початку 2022 року надали хоча б крихітну частку тієї військової, дипломатичної та фінансової підтримки, яку вони пропонують зараз, війна ніколи б не почалася; Україна була б надто добре захищена. Чим раніше і більше допомоги, тим менше шкоди і тим ближче ми були б до перемоги.
Як зазначає економіст Адам Туз у Financial Times, вартість цієї війни для Заходу сміхотворна за мірками минулих військових авантюр. Сполучені Штати поки що витратили на Україну 0,21% свого ВВП – набагато менше, ніж у середньому вони щорічно витрачали на свою невдалу операцію в Афганістані. Під час першої війни у Перській затоці в 1991 році Німеччина запропонувала втричі більше, щоб допомогти союзникам вигнати іракських окупантів Саддама Хусейна з далекого Кувейту, ніж вона надає зараз у вигляді двосторонньої допомоги Україні.
Чому Захід такий нерішучий? Одна з версій полягає в тому, що ми боїмося перемоги України. Ми надамо лише стільки грошей і зброї, щоб росія не перемогла, але не стільки, щоб вона зазнала рішучої поразки. Такий цинічний підхід, на мою думку, не міг би так довго залишатися в таємниці серед зацікавлених урядів.
Більш імовірно, що Заходу бракує політичної та економічної спроможності. Ми прагнемо до мети, але не маємо засобів. Наші військові запаси занадто мізерні. владімір путін готовий перевести росію на військову економіку і завдати величезного удару по рівню життя і довгостроковому зростанню. Ми не готові.
Велике питання полягає в тому, чи є це лише тимчасовою нестачею політичної волі, чи чимось глибшим. Українці сподіваються, що логіка подій і їхнє власне лобіювання врешті-решт забезпечать необхідну допомогу. Більш похмура інтерпретація полягає в тому, що західні політичні системи, зіткнувшись з величезними проблемами – зміною клімату, несправедливістю світової економіки між Північчю і Півднем та загрозою пандемічних захворювань – просто не мають необхідної спроможності приймати рішення. Ми так само безпорадні перед глобальною віссю автократії, яка зараз формується між Пекіном і москвою через Тегеран.
Поживемо – побачимо. Але очевидно, що поки ми вагаємося, Україна стікає кров'ю.
Europe's Edge – це онлайн-журнал CEPA, який висвітлює найважливіші теми зовнішньої політики в Європі та Північній Америці. Усі думки належать авторам і не обов'язково відображають позицію чи погляди установ, які вони представляють, або Центру аналізу європейської політики.
Джерело: Europe's Edge
