Військова присутність США в Європі залишається фундаментальною основою глобальної безпеки, незважаючи на зростаючий фокус на Азії та Китаї. Генерал у відставці Веслі К. Кларк, верховний головнокомандувач ОЗС НАТО в Європі у 1997-2000 роках, застерігає, що Східна Європа під тиском росії залишається "пороховою бочкою", яка може вибухнути з глобальними наслідками. "Якщо це станеться, це матиме глобальні наслідки не лише для Сполучених Штатів, але й для американських інтересів на Близькому Сході та в інших регіонах," – наголошує він.
Європа як платформа для проєкції американської сили
Кларк наголошує на критичній ролі військових баз США в Європі для забезпечення глобальної безпеки. Він охарактеризував Європу як "пускову платформу для американського глобального впливу в більшій частині Євразії".
Оцінюючи операційний вплив можливої втрати доступу до таких ключових авіаційних та морських баз як "Рамштайн", "Познань", "Лейкенхіт" або "Рота", Кларк підкреслив їхню незамінність. "Європейські бази мають вирішальне значення для забезпечення гарантій американських зобов'язань, особливо пов'язаних зі стратегічним ядерним стримуванням росії, – зазначив Кларк. – Ми наближаємося до критичної точки у зусиллях стримати подальшу російську агресію. Україна тримається, але лише завдяки потужній військовій допомозі США".
Американська військова інфраструктура в Європі відіграє ключову роль у координації та забезпеченні поставок зброї, боєприпасів та іншого озброєння для України. Американські військовослужбовці та цивільні працівники в Європі надають критично важливу підтримку українським збройним силам та забезпечують впевненість європейським союзникам.
Передові розгортання на східному фланзі НАТО
Коли росія анексувала Крим та вторглася на Донбас на початку 2014 року, НАТО раптово усвідомило, що заходи, вжиті під час Холодної війни для посилення, переміщення сил та фактичного стримування, були забуті й не розвивалися. "Навіть незважаючи на те, що Польща, Литва, Латвія та Естонія були членами НАТО на той час, не існувало простого способу підсилити та підтримати їх у випадку російського нападу", – пояснив Кларк.
За останні роки США та союзники НАТО в Європі відновили багато процедур, зусиль та планування, які були відкинуті після закінчення Холодної війни. Зараз Альянс має можливість розміщувати сили на позиціях у Східній Європі, переважно на тимчасовій основі, ротуючи підрозділи. Ці сили тренуються із союзниками, знайомляться з місцевістю, і, як зазначає Кларк, "якщо щось трапиться, вони будуть там".
Генерал наголосив, що "досі їх не просили воювати. Нещодавно в Литві сталася трагедія, коли важкий рятувальний транспортний засіб затонув у болоті біля кордону з білоруссю. Але, окрім цього, не було жодних серйозних проблем".
Кларк нагадав про історичний контекст присутності сил НАТО у Східній Європі: "35 років тому ми казали, що ніколи не розглядатимемо питання про розміщення сил там. А близько 30 років тому, росія підписала угоду про те, що вона завжди поважатиме цілісність кордонів України. Оскільки росія змінилася, США та НАТО змушені були реагувати".
Особливу увагу генерал звертає на захист Сувалкського коридору, враховуючи нарощування російських сил у північно-західній білорусі навпроти Калінінграда. "Логічно для російських військових планувальників, перше, що вони захочуть зробити, це з'єднатися із силами в Калінінграді. Так вони здійснять глибоке проникнення в НАТО, заблокують використання Балтійського моря і загрожуватимуть Фінляндії, Швеції та Данії", – попереджає генерал.
Наслідки потенційного виводу американських сил
Кларк застерігає, що виведення американських сил з Європи, особливо в контексті скорочення масштабів сухопутних військ США, "віталося б, цьому навіть аплодували б, в москві та Пекіні". Вони б розглядали це як "капітуляцію США та ознаку того, що Сполучені Штати також не будуть твердо стояти в Азії".
"Американське стримування в Європі підтримує глобальну стабільність і безпеку, – наголошує генерал. – Сили США в Європі є незамінними. Їх слід посилити, і всі розмови про виведення повинні бути припинені".
Що не враховується в дебатах про розташування сил США в Європі
На думку Веслі Кларка, зручно зосереджуватися на Китаї як на гідному супротивнику, починаючи з 1990-х років, коли розпався СРСР. "Це був президент Обама, який насправді відвернув нас від Європи. Потім це були адміністрації Трампа та Байдена", – зауважує він, підкреслюючи, що ці чотири адміністрації США "по суті ігнорували платформу стабільності, яка принесла мир і безпеку світу протягом останніх 80 років".
"Під час адміністрації Обами ми по суті передали нашу європейську політику Ангелі Меркель. Звісно, вона була всенародно обраним лідером Німеччини, але вона не мала в серці інтересів США", – зазначає Кларк, критикуючи підхід американської зовнішньої політики до Європи.
Кларк розкриває певну расову упередженість та християнський націоналізм у відносинах із росією: "Це те, що путін хоче сказати американцям: "Ми білі, ми християни, ми такі ж, як ви. Ми проти тих китайців". Але це неправда. Вони не такі, як ми. Ми віримо в індивідуальну свободу та волю. росія за путіна – це авторитарна організація. Все контролюється державою. Там немає індивідуальної свободи."
Генерал наводить конкретний приклад: "Ви можете згадати зв'язки Національної стрілецької асоціації. Так, ми віримо у Другу поправку в США. Я гарантую вам, що росія – ні. Ця ідея схожості між росією та США є породженням російської інформаційної війни, яка продавалася Сполученим Штатам протягом 15-20 років."
Натомість із Китаєм у США є синергетичні інтереси, особливо економічні. "Правильний спосіб взаємодії з Китаєм – це дипломатія та економіка, а не виведення військових сил з Європи", – підсумовує генерал Кларк.
Джерело: CEPA
