У світі багато хаосу, і все ж зірки вистроюються для зовнішньополітичних цілей обраного президента США.
Коли Дональд Трамп прийде до влади у січні, він зіткнеться із ситуацією на міжнародній арені, зокрема в Україні та Сирії, яка, попри хаотичність і складність, напрочуд сприятлива для його шансів реалізувати свій порядок денний. Але для цього новій адміністрації необхідно переосмислити свою риторику і прояснити своє мислення.
Як і у випадку з першим президентством Трампа, не завжди очевидно, що його заяви означають з точки зору політики. Наприклад, новообраний президент заявив, що він "категорично проти" надання Україні ракет для ураження цілей на території росії, оскільки це означає ескалацію війни. (Прикметно, що його помічники набагато менш категоричні).
Це можуть бути прості непорозуміння. Наприклад, нинішній цикл дії-реакції розпочався із запрошення путіним північнокорейських військ воювати в Україні та використання ним власних технологій, зокрема, гіперзвукової ракети "Орєшнік" з декількома боєголовками. І те, і інше означало ескалацію війни. Дозвіл на використання британсько-французьких балістичних ракет Storm Shadows і американських балістичних ракет ATACMS був безпосередньо пов'язаний із цими російськими рішеннями.
"Орєшнік" сам по собі є або ракетою, створеною у порушення Договору про ліквідацію ракет середньої і меншої дальності, або нащадком ракети "Рубіж", яка також була порушенням цього договору.
Це підкреслює той факт, що жоден договір чи угода з путіним щодо України не буде вартий паперу, на якому він написаний, якщо Київ не отримає надійних гарантій безпеки. За підрахунками, росія порушила щонайменше вісім урочистих договорів з Україною, вторгнувшись до неї.
Тому, як багато хто стверджує, мирний договір або угода, що залишає путіну у володінні окуповані його військами території, буде не угодою, а радше капітуляцією, яка відкриває шлях до нових років війни – саме це сталося після передбачуваного припинення вогню після російського вторгнення 2014-го.
Натомість, як це не парадоксально, єдиний спосіб, яким Трамп може реалізувати свій порядок денний і забезпечити успіх своєї адміністрації, – це вдосконалити політику підтримки України, яку проводила адміністрація Байдена, але робити це на більш постійній і регулярній основі.
Дотримання цієї політики дозволить продовжувати тиск на путіна, а якщо США одночасно посилять санкції, це позбавить росію енергетичних доходів і ринків збуту. Тоді Трамп відкриє шлях для США, щоб вийти на ці ринки і утримувати ціни на енергоносії на низькому рівні.
Це робить реальністю енергетичну політику Трампа "drill baby drill" ("бури, крихітко, бури"), яка не може бути успішною без нових ринків збуту американських енергоносіїв. Крім того, оборонні зусилля, необхідні для підтримки України, стануть поштовхом до відновлення вкрай необхідних поліпшень в оборонно-промисловому секторі, на яких наполягали три двопартійні комісії.
Збільшення витрат на оборону в поєднанні з тиском з боку Білого дому може спонукати союзників по НАТО взяти на себе ініціативу в реформуванні власного вкрай недорозвиненого оборонно-промислового сектору, щоб Альянс зміг відповісти на виклики, зокрема й у питанні постачання Україні, до чого він, як відомо, наразі не готовий.
Європейські дипломати розповіли Financial Times, що бачать деякі обнадійливі ознаки, що команда Трампа розуміє ризики і вигоди в Україні та з росією у більш широкому сенсі. Будемо сподіватися, що це є добрим знаком для 2025 року.
Джерело: CEPA
