Пропозиція Путіна не є подарунком для залежної від газу України
Марк Чемпіон, член редакційної колегії Bloomberg View, редактор відділу блогів та коментарів інформагенції Bloomberg та у минулому головний редактор The Moscow Times, у своїй статті вважає, що знижка у ціні на газ, обіцяна Путіним Україні, не є аж таким великим дарунком, і протестувальники на вулицях Києва мають рацію, коли не поспішають висловлювати свою вдячність "старшому братові".
Кредит Росії фактично прив’язує безнадійного боржника до свого кредитора. Російські гроші допоможуть Януковичу профінансувати його виборчу кампанію, а саме: підвищити пенсії, соціальні виплати та зарплати у державному секторі, проти чого, безперечно, виступає МВФ
Чемпіон звертає увагу на думку Саймона Пірані, експерта з Оксфордського інституту енергетичних досліджень, що називає ціну на газ у 268,5 доларів за 1 тис. кубометрів дуже близькою до актуальної спотової ціни на газ у ЄС. Водночас, на думку Пірані, жорсткі умови контракту 2009 року суттєво сприяли скороченню споживання газу в Україні, що можна вважати позитивним явищем, особливо, зважаючи на те, що раніше, наприклад, у 2006 році, економіка України, що у 19 разів менша за економіку Німеччини, споживала майже 80 млрд. кубометрів газу на рік. Економіка Німеччини – трохи менше 100 млрд. кубометрів. Очевидно, що головною проблемою України стало те, що вона не змогла у 2009 році передбачити подальше зростання ціни на нафту (до якої була прив’язана формула ціни на газ у контракті 2009 року).
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Україна 2014: що нас чекає?
"Газпром" ризикував також втратити ще більшу частину українського ринку (до третини її потреб в імпорті), якби Україна почала отримувати газ за схемою реверсу зі Словаччини за контрактом з німецькою RWE. Йому довелося б у будь-якому разі обирати між втратою однієї третини свого експорту до України або зниженням ціни на газ до такого рівня, щоб імпорт газу з ЄС для України став невигідним. Ясно, що ціна у 268,5 доларів не є аж такою щедрою знижкою, як це видається на перший погляд. "Путін власне дав свою згоду на те, щоб припинити вимагати гроші в України та встановити для неї ринкову ціну", - підсумовує Чемпіон.
Натомість, різницю між обіцянкою Путіна купити облігацій українського уряду на 15 млрд. доларів та очікуваним раніше кредитом МВФ на таку саму суму найкраще, на думку Чемпіона, можна пояснити метафорами наркомана, наркодилера та лікаря-реабілітолога. Зрозуміло, що Україна у цій ситуації є наркоманом, а МВФ – лікарем, що пропонує пройти болісний курс терапії, який передбачає девальвацію валюти, скорочення субсидій в енергетиці та інших бюджетних видатків, а також проведення структурних реформ.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Навіщо нам Україна?
Кредит Росії фактично прив’язує безнадійного боржника до свого кредитора. Російські гроші, як переконаний Чемпіон, допоможуть Януковичу профінансувати його виборчу кампанію, а саме: підвищити пенсії, соціальні виплати та зарплати у державному секторі, проти чого, безперечно, виступає МВФ.
Іншими словами, як пише Чемпіон, "умови кредиту МВФ були б кращими для України. Умови пропозиції Путіна є кращими для Януковича".
Антизахідний пакт Путіна-Януковича
Лілія Шевцова, старший науковий співробітник Московського Центру Карнегі, у часописі The American Interest опублікувала статтю, у якій стверджує, що Євромайдан у Києві оголив перед світом зміст "нової доктрини Володимира Путіна та його спроб створити новий СРСР, цього разу без комуністичної ідеології". Натомість, лідери країн Заходу, через свою наївність або байдужість, "підігравали грі Віктора Януковича", полегшуючи для нього обернення спиною до Заходу.
Україна, як вважає Шевцова, стала "розмінною монетою у грі двох авторитарних лідерів", що бажають розв’язати власні особисті проблеми політичного виживання, маючи на увазі Януковича та Путіна. На жаль, як констатує вона, жодна розвинена демократична країна не стала чинити опору цьому станові справ.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чи обманув Янукович Путіна
Янукович, на її думку, вів свою гру з Брюсселем навіть після того, як проти протестувальників була застосована сила. Його прохання про фінансову допомогу були лише трюком для продовження переговорів щодо укладення угоди про асоціацію. "Переговори", що не мали ніякого сенсу для ЄС, були димовою завісою, що дала змогу Януковичу торгуватися далі з Москвою. Імітація переговорів з ЄС допомогла йому виторгувати менш принизливі умови капітуляції у Кремля та ввести (тимчасово) Майдан в оману. Європейці, вважаючи щирими слова та наміри Януковича, вірили його обіцянкам, але це вказує або на їхню наївність, або нерозуміння природи режимів влади однієї особи.
Отже, асоціація з ЄС означала б для Януковича не лише компроміс з Майданом, але й демонтаж режиму особистої влади та непевне майбутнє перед наступними президентськими виборами. Шевцова вважає, що Янукович навряд чи погодився б добровільно віддати владу, після того, як він вперто хапався за неї, намагаючись здобути її для себе.
Герман Ван Ромпей, Віктор Янукович, Жозе Мануель Баррозу. Фото: www.president.gov.ua
Очевидним видається те, що Янукович не пішов би на справжнє зближення з Європою, навіть якби Європа погодилася б надати йому фінансову підтримку.
Порівнюючи базовий електорат Януковича та Путіна, Шевцова зауважує, що спільним у них є те, що ці люди є цілком залежними від держави та бояться будь-яких змін. Обидва режими повністю використовують ці страхи.
Іншими словами, Янукович, очевидно, вже якийсь час тому вирішив капітулювати перед Путіним та попросити в нього допомоги. Авторитарному лідеру, загалом, легше мати справу з кимось подібним собі, ніж з демократичними урядами. Угоди між двома авторитарними лідерами різної ваги завжди означають примус та підпорядкування слабшого сильнішому. Саме на такий тип відносин з Москвою погодився Янукович, що запропонував суверенітет своєї країни (та власну незалежність) в обмін на можливість залишитися при владі.
Асоціація з ЄС означала б для Януковича не лише компроміс з Майданом, але й демонтаж режиму особистої влади та непевне майбутнє перед наступними президентськими виборами
Хоча й Україна не погодилася на вступ до Митного Союзу, домовленості між Путіним та Януковичем містять зобов’язання, що можуть перетворитися на навіть "тісніший союз". Незалежно від того, чи буде Янукович президентом України, Москва намагається гарантувати для себе статус-кво в Україні. Вона отримує доступ до української економіки та політичний контроль над ключовими економічними рішеннями.
Очевидно, що Кремль підстрахувався від схильності Януковича не дотримуватися обіцянок. Надання Росією позик та знижки на газ залежатиме від його поведінки. Якщо ж він не зможе впоратися з протестами та "загнати опозицію у політичне гетто", то Кремль цілком може підібрати йому заміну.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Євразійська інтеграція України
Як вважає Шевцова, погана новина для Заходу та Європи полягає у тому, що Путін та Янукович уклали особистий пакт проти Заходу: "Їхній союз спрямований проти Європи та її стандартів, він прагне зберегти авторитарні режими, обриваючи зв’язок України з Європою та Заходом".
У Росії дедалі частіше обговорюють питання розколу України, і не лише як малоймовірну перспективу. Це свідчить про те, що Кремль визнає можливість ескалації ситуації в Україні, і що Янукович може навіть втратити контроль над всією країною. Особливо активно обговорюють варіант з "добровільним" виходом Криму зі складу України. Ці ідеї, найімовірніше, вкидають у масову свідомість (і не лише у Росії), з метою змусити українську еліту погодитися з домінуванням Росії, як з бажаним сценарієм, альтернативою якому є втрата частини території.
ЄС та США, на думку Шевцової, слід зрозуміти серйозність ситуації в Україні, у першу чергу з огляду на ймовірність силового сценарію розв’язання кризи. Такий сценарій матиме, безперечно, радикальні наслідки для регіону та навіть світового ладу. Втім, найбільші надії експерт покладає на Майдан та українську опозицію, що повинні зробити усе можливе, щоб змусити режим Януковича утриматися від застосування сили та придушення протестів.
Українська помилка Європи
Йошка Фішер, міністр закордонних справ ФРН у 1998-2005 рр., у своїй статті для Project Syndicate дорікає лідерам ЄС у тому, що вони "погано представляли інтереси Європи", намагаючись укласти угоду про асоціацію з Україною.
Як вважає німецький політик, "широкі жести і тонкі , як папір , заяви" європейських лідерів не приховують "нехтування Європою власних стратегічних інтересів". Задля зближення з Україною ЄС доведеться здійснити серйозні інвестиції у відносини з нею, а також розробити ефективний підхід , щоб гарантувати, що ці інвестиції окупляться. На жаль, як констатує Фішер, минулого року ЄС наполягав на підписанні угоди про асоціацію, не будучи в стані запропонувати Україні хоч щось схоже на пропозицію Росії. Німецький політик переконаний, що український уряд лише робив вигляд, що веде переговори щодо укладення угоди. Насправді ж він просто мав намір підняти у такий спосіб ціну, яку Росії треба було заплатити, щоб утримати Україну на своїй стратегічній орбіті.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Євросоюз закрив двері для Януковича
Європейський Союз, найімовірніше, уперше зіткнувся з моделлю поведінки, якої дотримувався Віктор Янукович, забувши при цьому, що він був завжди союзником Кремля. Звісно, його угода з Росією має сенс лише у короткостроковій переспективі. Вона допоможе Україні пережити зиму та уникнути дефолту 2014 року, а російський ринок, від якого залежить економіка, залишиться відкритим. Проте, в середньостроковій перспективі відмова від ЄС і зближення з Росією ставлять Україну перед ризиком втрати власної незалежності від якої, як міркує Фішер, залежить пострадянський лад у Європі.
Європа зробила велику ставку, оскільки, якщо Україна дійсно у тій чи іншій формі втратить свою незалежність, то виникне загроза європейській безпеці, якабуде найсильніше відчутною у Польщі та балтійських державах.З відмовою Януковича від угоди про асоціацію ЄС програв свою ставку.
Сором'язливо упадати за Україною
Штефан Майстер, провідний аналітик Європейської ради міжнародних відносин, Берлін, у статті для часопису IP, який видає Німецьке товариство зовнішньої політики (DGAP), пропонує своє бачення дій ЄС після провалу угоди про асоціацію з Україною і дорікає європейським лідерам у тому, що ЄС пішов на зближення з Україною занадто пізно.
Деякі оглядачі зауважують, що ЄС міг би надати Україні перспективу членства у ЄС ще у 2005 році, відразу після Помаранчевої революції, і стимулювати у такий спосіб процес внутрішніх реформ, але Майстер вважає, що тодішні українські лідери були занадто слабкі, щоб проводити фундаментальні реформи, а заради європейського прянику у вигляді перспективи членства, Україні довелося б піти на значні жертви, неприйнятні з політичної точки зору.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Путін – це шкідник, а не стратег
ЄС, звісно, зробив чимало помилок у 2010-2013 рр., зосереджуючись на виконанні Україною численних технічних умов, зокрема звільненні Тимошенко. Насправді він не зміг навіть знайти відповідь на питання, у який спосіб можна буде імплементувати угоду разом зі стійкими до реформ українськими політичними елітами.
Інтерес Януковича в угоді про асоціацію був, передусім, викликаний його обажання збалансувати дві внутрішні групи інтересів – частину еліти та суспільства загалом, що прагнули інтеграції з ЄС, та іншу частину еліти, що прагне інтеграції з Росією. Угода про асоціацію разом зі створенням зони вільної торгівлі була чудовим інструментом для того, щоб виторгувати в Росії кредити у скрутній економічній ситуації. У ЄС такі маневри українських еліт, у свою чергу, посилили припущення, що неспроможність здобути прихильність України штовхне останню у російську сферу впливу. Насправді, на думку Майстера, в українських еліт немає інтересу у передачі частини суверенітету Росії, і вони воліють грати на суперечностях ЄС та Росії.
Інтерес Януковича в угоді про асоціацію був, передусім, викликаний його обажання збалансувати дві внутрішні групи інтересів – частину еліти та суспільства загалом, що прагнули інтеграції з ЄС, та іншу частину еліти, що прагне інтеграції з Росією
На жаль, в ЄС немає серйозних інструментів впливу на українські еліти, а тому йому треба підготувати та покласти на стіл таку пропозицію, що розвіяла б усі сумніви щодо серйозності намірів європейців та переклала на плечі українських політиків відповідальність за нереалізовані прагнення їхнього суспільства.
ЄС, як вважає Майстер, слід, по-перше, "запропонувати чітку перспективу інтеграції України". Іншими словами, ЄС повинен визначитися, які відносини він хоче мати з Україною. Навіть якщо це буде не членство у Союзі, Україна та інші країни-сусіди повинні мати можливість брати участь у зовнішній та внутрішній політиці ЄС.Для цього Європейському Союзу треба мати чітке бачення свого майбутнього.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Московські угоди: про що домовилися Путін і Янукович
По-друге, ЄС слід перестати висувати випадкові умови Україні. Йдеться, зокрема, про звільнення Тимошенко. Союзові варто, натомість, зосередитися на тому, чи існує взагалі можливість того, що угода буде імплементована. Підписання буде лише початком складного процесу. Потрібні будуть чіткі критерії та механізм моніторингу, так щоб успіхи можна було винагороджувати, а за помилки – карати. Партнером ЄС у процесі модернізації мало б стати громадянське суспільство – воно зацікавлене у кращих умовах життя та публічній сфері, що служитиме не інтересам вузької групи людей, а громадськості загалом. Лише суспільство може змусити еліти до проведення реформ.
По-третє, ЄС слід у першу чергу зосередитися на економічній підтримці України і лише потім вимагати лібералізації. Звісно, ЄС не може задовольнити потреби Януковича у кредитах у 2014 році. Проте, він міг би створити фінансові інструменти для модернізації української економіки. Водночас, ЄС міг би зробити більш прозорими умови для надання фінансової допомоги, а також ясно інформувати про причини неспроможності уряду виконати їх.
