Не так давно в лісі під Ізюмом українці знайшли сотні тіл, на багатьох були сліди тортур. Поки українці повертають територію, захоплену росією під час її нещодавнього вторгнення, і вже, можливо, переходять до повернення територій, захоплених росією ще в 2014 році, президент росії владімір путін починає стикатися з відкритою непокорою в своїй країні. Районна рада Санкт-Петербурга відкрито закликала до відставки путіна за "державну зраду". А тим часом неухильно зростає кількість близьких соратників путіна, що загинули за загадкових обставин. Це ті, хто кинув виклик політиці свого лідера.
На практиці добитися справедливості для військових злочинців складно. Дійсно, були резонансні звинувачення. У 2009 році Міжнародний кримінальний суд (МКС) дав ордер на арешт президента Судану Омара аль-Башира за звинуваченням у геноциді. Спеціальні міжнародні трибунали ООН судили президента Сербії Слободана Мілошевича та колишнього президента Ліберії Чарльза Тейлора. Однак часто дипломати та офіційні особи утримуються від пред’явлення звинувачень чинним лідерам . Вони остерігаються, оскільки такі дії можуть стати перешкодою для миру. Якщо лідер знає, що йому загрожує суд, в’язниця і, можливо, смерть через капітуляцію, тоді немає можливості переконати їх у цьому: переконати поступитися і прийняти вигнання в обмін на мир.
Джерело: fakty.ua
До того ж процеси МКС та ООН - повільні та неефективні. Мілошевич помер у в'язниці через сім років після пред'явлення йому звинувачення, на четвертий рік судового процесу. Міжнародний кримінальний трибунал по Руанді тривав понад десять років, коштував понад більше 1 мільярда доларів, але врешті засудив лише 85 обвинувачуваних. Дуже часто міжнародні трибунали стають засобом працевлаштування для правозахисників і юристів, і, здається, що правосуддя відходить на другий план. Тривалий процес може загострити відкриті конфлікти та перешкодити миру. Розгляд воєнних злочинів і геноциду виключно як юридичних, а не військових питань, може перешкоджати правосуддю іншими способами. Подумайте про Ісламську державу: багато спостерігачів розглядають відео страт в Ісламській державі як явну ознаку злочинів проти людства, однак прив’язати осіб Ісламської держави до конкретних злочинів безсумнівно набагато складніше, враховуючи відсутність речових доказів і незрозумілі ланцюги ув’язнення за те, що існує.
Перешкоджати правосуддю можуть також і правозахисні організації. Іракська влада вирішила створити спеціальний трибунал Іраку, щоб судити президента Іраку Саддама Хусейна за його злочини, оскільки ООН не спромоглась. Приватно, щодо втручання ООН хвилювалися багато іракських чиновників, враховуючи причетність високопосадовців ООН до корупційного скандалу "Нафта в обмін на продовольство". І хоча Human Rights Watch зібрала докази використання режимом Саддама хімічної зброї проти курдів, коли іракці віддали Саддама під суд, її виконавчий директор Кен Рот відмовлявся надавати їх обраному уряду Іраку, поки іракські лідери спочатку не погодяться на відмову від смертної кари. Цей ідеологічний імперіалізм був неприйнятним для обраного уряду Іраку. Замість цього уряд вирішив зосередити перший судовий процес на інциденті, коли Саддам наказав масовано нищити шиїтський південь, у цьому випадку іракці змогли зібрати докази з масових могил без втручання правозахисних груп з Америки та Європи.
Джерело: world-today-news.com
Але повернемося до путіна. Аргумент про те, що пошуки справедливості та смертної кари для російського лідера можуть перешкодити мирному вирішенню конфлікту в Україні, є нікчемним, оскільки немає жодного сподівання, що путін піде на компроміс, і немає місця, де він міг би жити у вигнанні. Питання, чи може путін застосувати ядерну зброю, зосереджується не на тому, чи прагнуть його опоненти помсти; тут скоріше криється страх, що путін може застосувати ядерну зброю, оскільки він (путін – iPress) не зміг досягти своїх цілей як зазвичай, протореним способом.
Статус росії як постійного члена Ради Безпеки ООН (це повинно бути переглянуто після закінчення цієї війни) також перешкоджає ролі ООН у його підзвітності. Хоча Європейський Союз, Amnesty International і Human Rights Watch можуть виступати проти його (путіна - iPress.) страти, чи її застосування – це вже питання українців, а не тих, хто діє за ідеологічними установками, для кого відповідальність перед жертвами військових злочинів є другорядною (порівняно з активністю проти смертної кари). Той факт, що путін намагався вбити президента України Володимира Зеленського, має похитнути захист суверенної недоторканності самого путіна.
Ілюстрація Путін – Волдеморт: польський художник намалював мурал в підтримку України. Джерело: artefact.org.ua
Публічна страта путіна стала б не просто актом помсти. Подібно до повішення Саддама, це було б катарсисом, і підштовхнуло б суспільство рухатися далі в цьому напрямку. А те, що корумповані іракські лідери марнують можливості - це вже інша проблема, не пов’язана з повішенням Саддама. Після остаточної поразки росії вкрай важливо, щоб російські ліберали змогли перебудувати суспільство. Якби путін лишився живий, він і сотні мільярдів доларів, які він привласнив, стануть перепоною для відновлення росії як відповідального члена міжнародного співтовариства. До того ж, помста заради справедливості – виправдана, після терору, якого зазнали українці.
І зрештою, поскільки політичні дебати в США засліплюють американських виборців, давайте будемо відверті: вторгнення росії в Україну та вторгнення США в Афганістан та Ірак - не еквівалентні. Завоювання та анексія ніколи не були цілями США. І хоча деякі активісти та інтелектуали вважають, що Джордж Буш винен у смерті більше мільйона іракців, це не виправдовує тих, хто насправді чинив ті убивства: підтримувані Іраном бойовики і сунітські повстанці. Сполучені Штати співпрацюють з демократично обраним іракським урядом, щоб захищати іракців, і заплатили за це великою кров’ю. І Сполучені Штати – це не росія. Ті хто порівнює їх і морально прирівнює - клоуни.
Путін мусить заплатити найвищу ціну за свої злочини.
Біографія експерта: Доктор Майкл Рубін, який зараз є редактором-дописувачем у "1945", є старшим науковим співробітником Американського інституту підприємництва (AEI). Доктор Рубін є автором, співавтором і співредактором кількох книг, присвячених дипломатії, історії Ірану, арабській культурі, курдським дослідженням і шиїтській політиці, зокрема "Сім стовпів: що насправді викликає нестабільність на Близькому Сході?" (AEI Press, 2019); "Повстання Курдистану" (AEI Press, 2016); "Танці з дияволом: небезпека залучення режимів ізгоїв" (EncounterBooks, 2014); та "Вічний Іран: безперервність і хаос" (Palgrave, 2005).
