Що Захід повинен зробити для України
Колишні посли США в Україні – Джон Гербст (2003-2006 рр.), Вільям Міллер (1993-1998 рр.), Стівен Пайфер (1998-2000 рр.) та Вільям Тейлор (2006-2009 рр.) у спільній статті в The New York Times від 28 січня закликають США та ЄС зробити п'ять кроків, щоб досягти до мирного врегулювання кризи в Україні.
Колишні дипломати вважають, що ЄС та США треба діяти негайно та рішуче. На їхню думку, навіть скасування диктаторських законів від 16 січня та відставка Миколи Азарова, не здатні заспокоїти протестувальників, яких не можуть контролювати лідери парламенитської опозиції.
Фото: AFP
Кроки, які вони пропонують, це:
- ЄС та США повинні дати чітко зрозуміти Януковичу, що він повинен відмовитися від застосування сили та провести серйозні переговори щодо врегулювання кризи. Янукович поділитися з опозицією контролем над правоохоронними структурами та дати конкретні гарантії того, що президентські вибори 2015 року будуть вільними та чесними – що в них зможе брати участь Кличко і що Юлія Тимошенко вийде на волю.
- ЄС та США повинні пояснити оточенню Януковича, що йому треба докласти зусиль для досягнення мирного врегулювання кризи, інакше йому загрожують візові та фінансові санкції Заходу. Йдеться не лише про членів Партії Регіонів, що займають високі посади, чи олігархів, але й членів їхніх сімей.
- ЄС та США слід пояснити опозиції, що вона не повинна надмірно тиснути на владу. "Їй слід залишити Януковичу вихід".
- ЄС повинен залишити у Києві команду перемовників високого рівня до остаточного врегулювання кризи. Водночас, американські та європейські дипломати повинні постійно перебувати на вулицях Києва, так щоб урядові було важче прийняти рішення про зачистку Майдану, а лідерам опозиції було легше контролювати менш дисциплінованих протестувальників.
-
ЄС та США повинні надіслати спільний сигнал Москві: застерегти Путіна від кроків, що затягуватимуть кризу в Україні. Путін повинен зрозуміти, що втручання в українські справи може кинути тінь на його репутацію під час проведення Олімпійських ігор у Сочі наступного місяця.
Янукович повинен піти
Редакційна стаття відділу думок та коментарів інформагенції Bloomberg від 28 січня констатує, що Віктору Януковичу доведеться залишити посаду.
Для того, щоб покласти край насильству, потрібні будуть спільні та узгоджені дії опозиції, влади та міжнародного співтовариства, особливо несхильного до ризику ЄС. Конфлікт більше не стосується вибору України між Сходом та Заходом. Перемога будь-якої сторони може розколоти країну. Для успіху переговорів потрібен міжнародний посередник, прийнятний для обох сторін, наприклад, голова ОБСЄ Дідьє Буркгальтер.
Віктор Янукович. Фото: nnm.ru
Водночас, ЄС повинен чітко пояснити Януковичу ціну подальшого насильства та тиску. Українські політики та підприємці, що його підтримку, повинні усвідомити, що, допомагаючи йому утриматися при владі, вони зіткнуться з візовими санкціями, розслідуваннями походження власного капіталу та замороженням активів. Щоб продемонструвати серйозність своїх намірів, ЄС повинен негайно скасувати безвізовий режим для власників українських службових паспортів.
Янукович повинен зробити вибір: залишитися при владі, спираючись на грубу силу, або забезпечити собі та своїй сім’ї вихід з гри – шляхом проведення дострокових виборців, амністії для в’язнів та укладення угоди про дії на перехідний період. Зараз українські революціонери не погодяться ні на що менше цього.
Імперський проект Путіна загрожує європейським цінностям
Джеймс Шерр, старший співробітник Програми досліджень Росії та Євразії у Королівському інституті міжнародних відносин, у своїй статті в The Financial Times від 28 січня вважає, що протести в Україні переросли у "національне повстання", оскільки Віктор Янукович втрачає вже не тільки легітимність, але й контроль над країною.
Шерр вказує на разючу відмінність оцінок Росією та ЄС ситуації в Україні. Проблема полягає не лише у тому, що Кремль прагне зміцнити принцип багатополярності світового ладу, але й у тому, що, на думку Кремля, у нього мають бути однаково легітимними різні системи цінностей. Це має особливе значення для цивілізаційного проекту Володимира Путіна, визначеної ним сфери російських інтересів.
Україна є водночас і віссю, і ахілесовою п’ятою всього його проекту. Якщо вона прийме норми та стандарти ЄС, то це підвищує ймовірність того, що Росія колись зможе так само зробити це. Це не нова логіка. Чимало великих реформаторів Росії, від Олександра ІІ до Горбачова, вважали, що Росії загрожуватиме лихо, якщо українці виробляти власну політичну ідентичність. Путін мислить зовсім не як радянська людина, як вважають його критики. Він справді відродив стару імперську ментальність.
Віктор Янукович, Володимир Путін. Фото: AFP
Британський експерт вважає, що жоден спосіб врегулювання політичної кризи в Україні не зможе одночасно задовольнити українських протестувальників та російську державу, яка прагне відродити свою гегемонію у регіоні Східної Європи. Ведучи битву за Україну Путін насправді веде війну за себе. Ніхто не знає, наскільки далеко він зайде. Останніми днями ширяться чутки, що Путін попередив Януковича: обіцяної допомоги не буде, якщо він не придушить українську опозицію. Ці повідомлення заслуговують на те, щоб їх сприймали серйозно. Поки що більш радикальні заходи – включно з військовим втручанням – є предметом радше спекуляцій, аніж фактом. Але коли ставки високі, російське керівництво не раз вже демонструвало готовність ризикувати.
"Українці так просто не заспокояться", - вважає Шерр. Протестний рух в Україні є докором усім, хто вважає, що принципи не мають великого значення у міжнародній політиці. ЄС повинен зробити усе для того, щоб ця ситуація не стала також пам’ятником безсилля Європи.
Час для компромісу в Україні
The New York Times припускає у своєму редакційному коментарі від 30 січня, що Віктор Янукович усвідомлює небезпеку втрату влади, а тому схильний піти на компроміс з опозицією, поки це ще можливо. Втім, видання закликає опозицію не продовжувати боротьбу аж до скидання його уряду.
Аргументи, що наводить видання на користь збереження Віктора Януковича на посаді президента:
1. Криза української економіки та небезпека припинення російської допомоги у разі втрати влади Януковичем.
2. Наявність поділів у середовищі опозиції, яку об’єднує лише "огида до корупції та авторитаризму політичної еліти, яку очолює Янукович" та розмите прагнення до вестернізації та прозорості влади.
3. Янукович є "демократично обраним" президентом, а тому усунення його від влади вуличними протестами і без єдиного плану або єдиного керівництва – це рецепт до поглиблення хаосу і небезпечний прецедент.
The New York Times рекомендує опозиції брати участь у переговорах з Януковичем і знайти прийнятний для сторін компроміс. Тим часом "Захід міг би допомогти, серйозно розглянувши можливість надання допомоги у надзвичайній ситуації та запропонувавши свої послуги з посередництва". "Народне повстання, що почалося з надією на Захід, не повинно закінчитися розчаруванням у ньому", - підсумовує видання.
Янукович хоче надурити опозицію
Заступник директора Центру східних досліджень у Варшаві, Адам Еберхардт, у своєму коментарі PAP сказав, що, на його думку, Віктор Янукович намагається надурити опозицію, замість того, щоб дійти з нею справжнього компромісу. Доказом цього є голосування щодо закону про амністію.
Водночас, як вважає Еберхардт, табір української влади може і далі слабнути, оскільки тактика президента Віктора Януковича може створити загрози і для нього самого. "Продовження конфлікту в Україні може поглиблювати дедалі чіткіше поділи у таборі Януковича. У середу закон про амністію за версією президента був прийнятий з перевагою у сім голосів, крім того кільканадцять голосів "за" були зараховані з порушенням регламенту – проурядові депутати голосували за неприсутніх колег", - нагадує Еберхардт.
Експерт прогнозує, що у найближчі дні поділи у таборі влади поглибляться. Впливові олігархи, на його думку, не захочуть стати заручниками ризикованих ігор Януковича. Кілька десятків депутатів, членів фракції Партії регіонів, у кінцевому підсумку можуть схилитися до угоди з опозицією.
За словами Еберхардта, очевидним є те, що президент Янукович не прагне до справжнього компромісу: "У справі амністії влада вела дуже тверду гру, поставила неприйнятну умову, зокрема звільнення усіх адміністративних будинків органів влади, що означало б відмову опозиції від найважливішого інструменту тиску на Януковича. Крім того, зміст закону вказує на те, що влада не має наміру поширити амністію на частину протестувальників".
Янукович не хочу ризикувати поступками, які, як наслідок, можуть означати для нього втрату влади. "Він буде намагатися лавірувати, обдурювати опозицію, вести гру на її поділ та послаблення руху протесту. Насправді президент України ризикує поділом переважно у власному таборі", - вважає польський експерт. Йому також видається, що рішучість учасників руху протесту є нині величезною та дедалі посилюється. В них, на його думку, є відчуття, що вони стають дедалі сильнішими та у найближчі тижні можуть досягти своєї найважливішої мети – відставки президента.
Переклад: iPress.ua
