Пекінські контрозвідники майже засліпили США в Китаї ще десять років тому, коли вони систематично викривали мережу китайських агентів, які працювали на ЦРУ. До двох десятків агентів, які надавали інформацію США, були страчені або ув'язнені, серед них – високопоставлені китайські чиновники, – пише американське ділове видання Wall Street Journal.
ЦРУ все ще намагається відновити свої можливості у сфері людського шпигунства в Китаї, який є головною розвідувальною ціллю агентства. Ці прогалини, – наголошує WSJ, – залишають США з обмеженим розумінням таємних переговорів між китайським лідером Сі Цзіньпіном і його найближчим оточенням з ключових питань безпеки, таких як Тайвань та інші теми, кажуть посадовці.
"Ми взагалі не маємо реального уявлення про плани і наміри керівництва Китаю", – цитує видання колишнього високопоставленого співробітника розвідки, який донедавна знайомився із секретними доповідями.
WSJ розповідає, що посилення агентурної мережі, націленої на Китай, є однією з цілей титанічних, але здебільшого таємних змін у ЦРУ та споріднених з ним американських шпигунських аґенціях. Це відбувається на тлі більш широкої трансформації політики безпеки США, яка переорієнтована з боротьби з повстанцями по всьому світу на підготовку до можливого конфлікту "великої держави" з Китаєм і росією.
Після двох десятиліть полювання на терористів розвідувальна спільнота США, яка витрачає 100 мільярдів доларів на рік, перенавчає персонал, перерозподіляє мільярдні бюджети і переоснащує дорогу шпигунську техніку, щоб зосередитися на цих потенційних супротивниках.
Поворот не був простим, зауважує американське видання. Несподіваний напад Хамасу на Ізраїль 7 жовтня і подальша війна в Газі, а також вторгнення росії в Україну вимагають уваги Білого дому та ресурсів розвідки. Це ускладнює прагнення директора ЦРУ Вільяма Бернса зробити Китай головним довгостроковим пріоритетом. Один з ветеранів ЦРУ сказав WSJ, що врегулювання цих двох криз з одночасним збереженням постійної уваги до Пекіна стане випробуванням для агентства на спритність.
Несподівана ситуація в Ізраїлі показує, наскільки важко, маючи обмежені шпигунські ресурси, досягти правильного балансу. "Реальність така, що у вас немає ресурсів для збору інформації, які ви можете використовувати по всьому світу", – зазначив колишній співробітник контртерористичної служби.
Китай, який адміністрація Байдена назвала найбільшою загрозою для американської безпеки, залишається на вершині списку справ ЦРУ, сказав Бернс в інтерв'ю The Wall Street Journal. За його словами, ЦРУ розглядає КНР як глобальний пріоритет, більш ніж подвоївши бюджетні ресурси, виділені на місію в Китаї за останні три роки, і створивши єдиний центр місії ЦРУ в Китаї для координації всіх зусиль агентства з цього питання, – повідомив очільник ЦРУ.
За словами офіційного представника ЦРУ, в рамках раніше нерозкритої місії Бернс відвідав Японію і Південну Корею після нападу Хамасу. При цьому у травні він здійснив поїздку до Пекіна, про яку публічно повідомлялося.
За словами колишніх посадовців, які брали безпосередню участь у цих зусиллях, навіть коли Близький Схід і Афганістан домінували в ресурсах і увазі в роки після 11 вересня, американські спецслужби ніколи не припиняли активних дій супроти Китаю. За їхніми словами, ця увага розвідки посилилася в середині 2000-х років, але уряд США не робив Китай своїм пріоритетом щонайменше ще десять років.
Орвеллівське спостереження. Уряд США ніколи не визнавав втрату своїх китайських агентів у 2010-2012 роках
Сьогодні американські супутники-шпигуни уважно стежать за розгортанням військових сил і планами модернізації Китаю, а кібер- і підслуховуючі засоби перехоплюють величезні масиви китайських комунікацій. Крім того, за словами офіційних осіб, знання США про плани Сі походять здебільшого з висновків і аналізу його частих публічних заяв.
Китай є набагато складнішою мішенню для розвідки, ніж десять років тому, коли були втрачені агенти. Держава Сі, яка ставить безпеку понад усе, використовує орвеллівські системи спостереження, що значно ускладнюють шпигунські операції всередині країни. А американська розвідка повинна відстежувати прогрес Китаю в таких різних сферах, як штучний інтелект і синтетична біологія.
Дві країни зіткнулися через американські технологічні обмеження, військові маневри на морі і в небі, а також вторгнення росії в Україну. Слабкі сторони Китаю, зокрема, уповільнення економічного зростання і скорочення населення, є ще однією "дикою картою" в оцінці його майбутнього курсу.
"На жаль, цілі і завдання Китаю настільки масштабні, що насправді дуже важко сказати, що ми робимо велику роботу", – зазначив в інтерв'ю WSJ голова комітету з питань розвідки Палати представників Конгресу США Майк Тернер.
На початку 2000-х років аналітики ЦРУ почали часто попереджати про економічне зростання та військові амбіції Китаю, розповідають колишні американські чиновники. У сукупності цей потік засекречених розвідувальних звітів став відомим серед урядових інсайдерів як "Страшний Китай" ("Scary China Brief").
Секретні доповіді, надіслані до Білого дому, Державного департаменту та інших відомств, містили план модернізації Народно-визвольної армії Китаю, майбутню військово-морську експансію Китаю та цілі Пекіна щодо закордонних баз.
За словами колишніх чиновників, з якими спілкувалася WSJ, ЦРУ використовувало ендемічну корупцію у вищих ешелонах Комуністичної партії та урядових міністерств, щоб завербувати десятки чиновників як платних агентів. Але в результаті катастрофічної невдачі ця мережа була знищена, коли Китай викрив зрадників у своєму середовищі одного за одним.
Ймовірною причиною компрометації став недолік у таємному зв'язку ЦРУ зі своїми агентами, яким скористався Пекін. Подробиці того, що пішло не так, не розголошуються, і незрозуміло, чи був хтось із співробітників агентства притягнутий до відповідальності.
Агентурна операція мала глибокі наслідки. Це сталося якраз тоді, коли Сі готували до влади. Шок від глибини проникнення ЦРУ допоміг сформувати у китайського лідера всеосяжний акцент на безпеці і лояльності, сказав інший колишній співробітник американської розвідки. Це також, принаймні на деякий час, охолодило зусилля агентства з вербування іноземців по всьому світу. Відчуття було таке: "Навіщо мені відповідати на дзвінок від американця, якщо я знаю, що китайці отримують кулі в потилицю", – повідомив колишній офіцер.
США втратили свою агентурну мережу в Китаї одразу після того, як Сі став лідером Комуністичної партії наприкінці 2012 року, а через кілька місяців – президентом. Як пише WSJ, численні, іноді щоденні звіти ЦРУ передбачали, що він буде іншим китайським лідером, більш жорстким, націоналістичним і зосередженим на безпеці.
Кілька посадовців заявили, що цей аналіз був значною мірою проігнорований Білим домом президента Барака Обами, який сподівався, що з економічним зростанням Китаю він лібералізується і приєднається до міжнародного світового порядку, очолюваного США. Такої політики дотримувалися демократичні та республіканські адміністрації протягом двох десятиліть. "Було дуже багато відчаю, щоб повірити в це", – повідомила колишній аналітик ЦРУ зі Східної Азії Гейл Хелт.
Колишній головний помічник Обами з питань Азії Денні Рассел зазначив, що розвіддані були враховані в політичних дискусіях, і, хоча вони були цінними, вони не передбачали, "що Сі стане таким одержимим безпекою автократом, яким він себе показав".
Китай Сі агресивно висуває морські претензії в Південно-Китайському морі, дедалі частіше залякує Тайвань військовими навчаннями і організовує неодноразові кіберзломи з метою викрадення секретів і персональних даних уряду США, постачальників медичних послуг, технологічних гігантів, оборонних підрядників та інших осіб.
Китай також активізував власне шпигунство, часто використовуючи соціальні мережі, такі як LinkedIn, щоб контактувати і вербувати колишніх співробітників американської розвідки. Серед його успіхів – Кевін Патрік Меллорі, колишній офіцер ЦРУ, який заліз у великі борги і продавав секрети за готівку, в тому числі особи офіцерів американської розвідки. Меллорі був засуджений у 2018 році.
У серпні Міністерство юстиції США повідомило про арешт двох моряків ВМС США, звинувачених у передачі військової інформації Китаю. Обидва були натуралізованими громадянами США, які народилися в Китаї. У жовтні Веньхен "Томас" Чжао визнав себе винним за двома пунктами звинувачення. Джинчао "Патрік" Вей не визнав себе винним.
Рекрутинговий драйв. Як шпигують США
За словами нинішніх і колишніх посадовців, з якими спілкувалося WSJ, ЦРУ, Розвідувальне управління Міністерства оборони та інші шпигунські агентства США скоротили витрати на боротьбу з тероризмом та інші цілі, в тому числі на Близькому Сході, щоб фінансувати розширені програми з проникнення в уряд Китаю. Цифри засекречені, але чиновники описують бюджетні зміни як значні. Бернс об'єднав Центр місії ЦРУ в Ірані, створений його попередником, у більший підрозділ, що займається Близьким Сходом, і цей крок, за словами чиновників, не свідчить про зменшення уваги до Тегерана.
Зараз, за інформацією видання, Бернс проводить щотижневі наради, присвячені Китаю, збираючи старших лейтенантів у своєму кабінеті на 7-му поверсі штаб-квартири ЦРУ в Ленглі. Невдовзі після того, як Бернс став директором у 2021 році, він створив місійний центр для Китаю. Такі підрозділи об'єднують операторів ЦРУ, аналітиків розвідки, технологічних експертів та інших фахівців для роботи над однією метою. Один із співробітників американської розвідки описав китайський центр як "роль квотербека", який визначає пріоритети розвідки щодо Китаю в усьому агентстві і працює над підтримкою офісів у штаб-квартирі та відділень ЦРУ в усьому світі.
Агентство також набирає співробітників як ззовні, так і зсередини. "ЦРУ дуже покладається на людей, які вже працюють тут, щоб вони вивчали китайську мову", – повідомив WSJ представник американської розвідки. Бернс поінформувув, що агентству потрібні додаткові носії мандаринської мови, а також більше офіцерів, занурених у технології, які є основою конкуренції між США і Китаєм.
"Я б сказав, що цифри стали значно кращими з точки зору персоналу, витрат і уваги до Китаю", – зазначив сенатор, голова сенатського комітету з питань розвідки Марк Ворнер.
Але Уорнер та інші кажуть, що ЦРУ все ще необхідно здійснити глибокі культурні зміни, вийти за рамки традиційного фокусу на іноземних лідерах, військових і економіках. Суперництво між США і Китаєм відбувається в таких сферах, як квантові обчислення, ядерний синтез і рідкоземельні мінерали.
WSJ зазначає, що у 2021 році Бернс створив ще один новий підрозділ, мандат якого включає нові та новітні технології, а також роботу з приватним сектором США.
Багато з того, що потрібно знати американським шпигунським агентствам, – зауважує WSJ, –приховано у всіх на виду, в постійно зростаючому сховищі розвідувальних даних з відкритих джерел, які також створюють нові виклики для американської розвідки. Дані з відкритих джерел включають мільярди постів у соціальних мережах, величезні комерційно доступні бази даних і наукові праці. Кілька шпигунських агентств створили або розширили підрозділи розвідки відкритих джерел, а директор Національної розвідки Авріл Хейнс сформувала невелику групу посадовців для нагляду за цією роботою.
Переважна більшість американської розвідки щодо Китаю зараз походить від електронного шпигунства – перехоплення телефонних дзвінків, електронних листів і всіх інших форм цифрової комунікації, зазначили нинішні і колишні посадовці. За словами посадовців, такі сигнали рідко можуть замінити шпигунів-людей у визначенні справжніх намірів чи слабких місць супротивника.
Вербування або навіть зустрічі з китайськими агентами є більш небезпечними, ніж будь-коли. Повсюдна система спостереження Пекіна використовує аналітику великих даних для аналізу каналів з мільйонів камер у великих містах у поєднанні з арміями людей-спостерігачів.
"Ми повинні знайти спосіб посилити нашу спроможність діяти всередині країн для отримання розвідувальних даних, враховуючи розгортання нових технологій Китаєм та іншими країнами", – зазначив голова комітету з питань розвідки Палати представників Конгресу США Тернер.
Практика Китаю поширюється і на треті країни, де оперативники ЦРУ намагаються завербувати китайських чиновників і бізнесменів. Колишній високопоставлений американський чиновник розповів, як за співробітниками американської розвідки в одній з латиноамериканських країн, котрі нібито працювали під прикриттям, стежила група китайських співробітників, які знімали їх на відеокамеру, коли вони сиділи в ресторані.
У росії ЦРУ досягло більшого успіху. Воно отримало секретний план вторгнення президента путіна в Україну, а потім оприлюднило кремлівські дезінформаційні сюжети і попередило Білий дім перед тим, як ватажок "Ваґнера" Євген Пригожин розпочав свій заколот у червні.
путінська росія з її ворогуючими удільними князівствами та невдоволенням еліти дорогою війною в Україні – це "багате на мішені середовище", якщо говорити мовою шпигунів, яке рясніє невдоволеними чиновниками, військовими і бізнесменами, яких можна переконати обміняти інсайдерську інформацію на готівку. ЦРУ і ФБР розмістили в соціальних мережах оголошення про пошук росіян, які могли б співпрацювати з американським урядом, - інформує WSJ.
"Це невдоволення створює можливість, яка випадає раз на покоління, – сказав Бернс у липневому виступі. – Ми не дозволимо їй пропасти даремно".
Інші виклики у Китаї, і представники американської розвідки визнають, що збирати людську розвіддані там важко, – пише видання. У серпні Міністерство державної безпеки Китаю заявило, що заарештувало двох китайських громадян, які шпигували на користь ЦРУ, причому обидва були завербовані за межами Китаю. Якщо ці викриття правдиві, то вони ілюструють як продовження шпигунської діяльності США, так і агресивну контршпигунську кампанію Китаю.
Бернс на липневому форумі з безпеки в Аспені заявив, що ЦРУ вербує високопоставлених китайських чиновників і бізнесменів для шпигунства на користь Вашингтона. "Ми досягли прогресу і протягом останніх років дуже наполегливо працюємо над тим, щоб мати потужний потенціал людської розвідки на додаток до того, що ми можемо отримати іншими методами", – зазначив він. "Вони є важкою мішенню, – додає один з представників розвідки, – але не неможливою", – завершує свою статтю WSJ.
Джерело: Wall Street Journal
