Коли кремль нападав на Фінляндію востаннє, він використовував танки і винищувачі. Вісімдесят років потому йому потрібен лише мікроавтобус. російська влада везе 55 шукачів притулку з нині закритого прикордонного переходу Салла до останнього відкритого пункту пропуску Лотта на крайній півночі, поблизу Мурманська.
Кадри розривають серце: доведені до відчаю люди зі Сомалі, Іраку та Сирії стоять при мінусовій температурі всього в декількох сотнях метрів від однієї з найбезпечніших і найкраще керованих країн світу. Але сюжет цинічний. росія (і її сатрап білорусь) використовують їх як живих пішаків у геополітичній грі, яку вони ведуть проти Фінляндії, Норвегії, країн Балтії та Польщі вже багато років.
Мета полягає в тому, щоб, по-перше, показати ці країни жорстокими і лицемірними за те, що вони відмовляють людям, чиї прохання про притулок, згідно із законом, заслуговують принаймні на справедливий розгляд. Друга, більш важлива мета – створити політичну напругу. Добросерді добровольці їдуть на кордон, щоб допомогти. Жорстокосерді громадяни кажуть, що якщо цільові країни моргнуть і зроблять виняток з гуманітарних міркувань, то кількість біженців зросте з десятків до сотень, а потім і до тисяч. Довіра до влади підірвана. Зростають побоювання щодо здатності росії сіяти хаос.
кремль користується двома взаємопов'язаними чинниками. Один із них – це хаос і злидні, які він сам подекуди розпалює, в країнах на півдні та сході Європи, котрі генерують біженців. Інший – побоювання європейських виборців, що міграція є економічно руйнівною і соціально дестабілізуючою. Деякі з цих побоювань можна пояснити російською пропагандою. Але більшість – ні. Чи то через невезіння, чи то через погані рішення, європейські уряди за останні десятиліття жахливо працюють над вирішенням цих питань. Від Сахелю до Близького Сходу вирують конфлікти, дошкуляє бідність, і люди тікають звідти. Попит, що зростає, виснажує державні послуги. Інтеграція у багатьох країнах виявилася невдалою.
Некомпетентність доповнюється політичною неспроможністю. Партії істеблішменту закликали громадськість не хвилюватися або відкидали їхні занепокоєння як расистські. Але опіка та побоювання образити виборців зрештою обертається проти них самих.
Саме це ми спостерігаємо в Нідерландах, де антиіммігрантська (і дружня до кремля) Партія свободи на чолі з Гертом Вілдерсом щойно здобула найбільшу кількість місць у парламенті.
Ті, хто приймає рішення, не змогли усвідомити, що занепокоєння їхніх виборців є вразливістю для національної безпеки. По-перше, ворожі державні суб'єкти можуть використовувати арсенал брудних трюків для посилення страхів, поляризації та недовіри. По-друге, ці настрої сприятимуть зростанню партій антиістеблішменту, які критикують давні багатосторонні зобов'язання у сфері безпеки і можуть, як Вілдерс, навіть загравати з путінськими ідеями про сім'ю, традиції та суверенітет (російська реальність, звісно, відрізняється, але мало хто зі закордонних шанувальників кремля намагатиметься це з'ясувати).
У сильних, добре вкорінених демократіях шкода обмежена. Життя в Нідерландах продовжуватиметься так само, як і в інших країнах, таких як Данія, Швеція та Італія, де популістські партії здобули певну політичну владу.
Справжню ціну заплатить Україна, яка втрачає зовнішню підтримку, необхідну для перемоги над росією. Європейська єдність, напрочуд міцна після повномасштабного вторгнення у 2022 році, зараз дає збої. Угорщина блокує останній транш підтримки Європейського Союзу. Німеччина, схоже, помилково вважає, що часткова перемога путіна зробить світ безпечнішим. Сполучені Штати зайняті Ізраїлем. Польща перебуває в протекціоністському спазмі, підживлюваному побоюваннями щодо конкуренції з боку українських водіїв вантажівок. Обіцяні артилерійські снаряди не постачаються. Вибори у Нідерландах ще більше затьмарюють цю похмуру картину.
Довгострокова відповідь на проблему – краще управління. Короткострокова відповідь – краще стримування. Ані того, ані іншого не видно.
