Навесні 2018 року офіцер військово-повітряних Клінт Хіноте повернувся з ротації в Багдаді для нового призначення, з новим завданням і приголомшливим усвідомленням, пройшовши засекречену військову гру Пентагону. Wall Street Journal розповідає, що гра імітувала спробу КНР взяти під контроль Південно-Китайське море: добре оснащені ракетні війська Китаю обрушилися на бази і порти, на які покладалися США в регіоні, перетворивши американські бойові літаки і боєприпаси на тліючі руїни за лічені дні.
"Моєю реакцією було: срань господня. Ми програємо, якщо будемо так воювати", – згадує офіцер ВПС, відповідальний за планування майбутнього служби, Клінт Хіноте.
WSJ розповідає, як генерал-лейтенант розклеїв стіни стікерами з переліком проблем, які необхідно вирішити, щоб військові мали шанс притупити потенційну атаку з боку Китаю. "Я не мав жодного уявлення про те, як їх вирішити, – сказав Хіноте. – Я був вражений тим, як швидко просунувся вперед Китай і як застаріли наші давні доктрини ведення війни".
П'ять років тому, після десятиліть боротьби з повстанцями на Близькому Сході та в Центральній Азії, США вступили в нову еру суперництва великих держав з Китаєм і росією. Але, переконує видання, США досі не готові, й на їхньому шляху стоять серйозні перешкоди.
Як зауважує Wall Street Journal, незважаючи на те, що річний оборонний бюджет зріс до понад 800 мільярдів доларів, зміни гальмувалися через заклопотаність війнами в Іраку та Афганістані, гонитву за дорогими озброєннями, які не виправдали себе, внутрішні дебати в американському уряді щодо бюджету і розбіжності щодо нагальності загрози з боку Пекіна. Постійна напруга на Близькому Сході, особливо навколо Ірану, і російське вторгнення в Україну поглинули увагу і ресурси.
"Корпоративна консолідація в американській оборонній промисловості призвела до того, що Пентагон залишився з меншою кількістю виробників зброї. Суднобудівні заводи намагаються виробляти підводні човни, які, за твердженням ВМС, необхідні для протистояння більшому військово-морському флоту Китаю, а розробники зброї поспішають наздогнати КНР і росію в розробці надшвидких гіперзвукових ракет", – інформує видання.
WSJ вказує на брак озброєння та боєприпасів в армії США. Коли минулого року вашингтонський аналітичний Центр стратегічних і міжнародних досліджень провів військову гру, яка імітувала китайську морську атаку на Тайвань, у американської сторони за тиждень закінчилися протикорабельні крилаті ракети дальнього радіусу дії.
Інша проблема, яку називає видання, це брак рекрутів. Військові намагаються виконати завдання з набору новобранців, але американці відвернуті від служби тривалими конфліктами в Іраку й Афганістані. Це, на думку WSJ, може призвести до того, що армія повністю побудована на добровольчих основах буде відчувати нестачу в особовому складі.
Успіх американських військових на Близькому Сході та в Афганістані частково пояснюється перевагою в повітрі, гірше оснащеним супротивником і здатністю контролювати початок війни. Конфлікт з Китаєм був би зовсім іншим, переконує WSJ. США змушені були б воювати з атакованих азійських баз і портів, і мали б підтримувати свої війська на довгих і потенційно вразливих шляхах постачання.
Якби конфлікт з Китаєм надав росії впевненості для подальших дій у Східній Європі, вважає видання, США та їхнім союзникам довелося б вести війну на два фронти. КНР і російська федерація є ядерними державами. Дії можуть поширитися на Арктику, де Сполучені Штати відстають від росії за кількістю криголамів і портів, а москва, схоже, готова прийняти допомогу Пекіна в цьому регіоні.
Втім, пише WSJ, попри все Збройні сили США все ще спроможніші, аніж їхні головні супротивники. Китайці мають власні перешкоди у розвитку потенціалу для проведення широкомасштабного морського десанту, у той час як слабкості російських військових були викриті в Україні. Але захист Тайваню вимагатиме більшого від американських військ, які також мають завдання стримувати конфлікти в Європі і на Близькому Сході, дій на величезних відстанях і в межах досяжності китайської вогневої потужності.
Загроза зростає. За останні роки Пекін змістив безпековий ландшафт на свою користь у регіонах навколо Китаю. У Південно-Китайському морі він побудував штучні острови й укріпив їх військовими об'єктами, щоб встановити контроль над стратегічним водним шляхом і позбавити ВМС США свободи маневрування.
Китайська військова техніка з гіперзвуковою системою зброї DF-17 на параді в Пекіні у 2019 році. Фото: Shutterstock
Десятиліття постійно зростаючих військових бюджетів, в тому числі збільшення витрат на 7% цього року, підвищили летальність китайських військово-повітряних сил, ракет і підводних човнів, а краща підготовка створила більш сучасні сили з того, що колись було армією сільських новобранців. Пентагон заявляє, що Китай розробляє зброю та інші засоби для знищення супутників супротивника, а його кіберзлочинність становить загрозу для інфраструктури.
За інформацією видання, ЦРУ повідомило, що президент Сі Цзіньпін встановив 2027 рік як крайній термін, коли китайські військові повинні бути готові здійснити вторгнення на Тайвань. Поки що він і його збройні сили мають сумніви, чи може Пекін зробити це зараз.
Китай, який контролюватиме Південно-Китайське море і Тайвань, на думку WSJ, пануватиме над водами, через які щороку проходить торгівля на трильйони доларів. Він також контролюватиме поставки передових напівпровідників, загрожуватиме безпеці союзників США, таких як Японія, і кине виклик американській перевазі у тій частині світу, де Сполучені Штати домінують із часів Другої світової війни.
WSJ стверджує, що США намагаються відповісти на новий виклик: Пентагон розширив свій доступ до баз на Філіппінах і в Японії, одночасно зменшуючи свою військову присутність на Близькому Сході. Була розроблена нова тактика, щоб розпорошити американські війська і зробити їх менш привабливою мішенню для дедалі потужніших ракет Китаю. Річний бюджет Пентагону на дослідження і розробки був збільшений до 140 мільярдів доларів, що є рекордно високим показником за всю історію. Військові працюють над передовими технологіями, які, як вони сподіваються, дозволять військовим службам миттєво обмінюватися даними про цілі, аби повітряні, наземні, морські та космічні сили США, які працюють на відстані тисяч миль, могли діяти в унісон, що є актуальним завданням сьогодення.
Американське видання попереджає, що багато новітніх систем озброєнь, які, на думку Пентагону, можуть переломити ситуацію на полі бою на його користь, не будуть готові до 2030-х років. А це підвищує ризик того, що у Китаю може виникнути спокуса діяти на випередження.
Як зазначає WSJ, конфлікт у західній частині Тихого океану може також надати впевненості російським військовим, які сильно постраждали в Україні, у можливості відродження російської влади в традиційній, на думку путіна, сфері впливу рф у Центральній і Східній Європі.
"Це величезна проблема, яку треба вирішувати, – цитує видання генерал-лейтенанта у відставці, ексзаступника командувача Командування збройних сил США з питань розвитку Еріка Веслі. – Ми перебуваємо у вразливому періоді, коли прагнемо розвивати цей потенціал стримування, а час спливає".
Кріс Мігер, високопоставлений представник Пентагону, заявив, що міністр оборони Ллойд Остін безпосередньо контролює реалізацію оборонної стратегії США з протидії Китаю і що майбутній бюджетний запит відомства сприятиме просуванню цих зусиль.
"Виклик, який кидає КНР, є реальним, але це міністерство вирішує його в історичний спосіб, терміново і впевнено, – цитує Мігера WSJ. – Ми продовжуємо працювати над розробкою нових оперативних концепцій, розгортанням передових сил і засобів, а також здійснюємо інвестиції зараз й у довгостроковій перспективі, щоб відповісти на виклики, які стоять перед нами".
Wall Street Journal згадує попередні часи, коли США виглядали неприступними. Розпад Радянського Союзу і швидкий успіх очолюваної Сполученими Штатами кампанії "Буря в пустелі" з вигнання військ Саддама Хусейна з Кувейту в 1991 році продемонстрували здатність Вашингтона вести війну нового типу, використовуючи високоточні боєприпаси і стелс-технології для подолання регіональних загроз. Президент Джордж Буш-молодший проголосив "новий світовий порядок", в якому США були б якорем.
Видання також нагадує, як розвивалося протистояння США та Китаю. У 1995 році Пекін розпочав серію агресивних військових навчань поблизу Тайваню, щоб підкреслити свої заперечення проти візиту до Сполучених Штатів президента Тайваню. Адміністрація Клінтона відповіла найбільшою демонстрацією американської військової могутності в Азії з часів війни у В'єтнамі, відправивши американські кораблі через Тайванську протоку і розмістивши в регіоні дві авіаносні бойові групи наступного року.
"Стратеги у внутрішньому аналітичному центрі Пентагону, тим не менш, бачили наростаючі проблеми. Використовуючи ракети далекого радіусу дії, протисупутникову зброю і засоби радіоелектронної боротьби, Пекін може переломити хід подій, атакувавши бази і порти в західній частині Тихого океану, на які США покладалися для поширення своєї сили, що потенційно утримувало б американців далеко від конфлікту", – пише WSJ. Та згадуює, як керуючись порадами своїх радників з питань оборони, Джордж Буш запропонував пропустити покоління технологій і перейти до передових засобів, як-то зброя великої дальності, датчики та технології обміну даними, щоб протистояти стратегії Пекіна "заборони доступу".
Але терористичні атаки 11 вересня 2001 року змінили загрозу і місію Пентагону.
"Був момент, коли ми подумали: ура, трансформація збройних сил насправді відбудеться, – цитує Wall Street Journal Джеффа Маккітріка, який працював в аналітичному центрі Пентагону, а зараз є науковим співробітником Інституту оборонного аналізу – дослідницького центру, що підтримується Пентагоном. – Потім сталося 11 вересня, і всі сфокусувалися, як лазерний промінь, на глобальній війні з тероризмом".
Генерал Хіноте, фото: Філіп Ченг, The Wall Street Journal
Видання розповідає, що незабаром це стало місією і генерала Хіноте, на той час майора. Він був відомий під позивним "Кью", на честь вигаданого персонажа з історій про Джеймса Бонда, який керує лабораторією гаджетів шпигунської служби, завдяки своїм навичкам у програмуванні радарів і сенсорів винищувачів. На початку війни в Іраку 2003 року він був призначений до ескадрильї "малопомітних" винищувачів F-117.
Хіноте допомагав планувати операцію з нанесення ударів по військових об'єктах у Багдаді та виведення з ладу засобів протиповітряної оборони сил Саддама Хусейна. "У нас був дійсно хороший план знищення іракської інфраструктури зв'язку, інфраструктури керівництва і того, що ми вважали зброєю масового знищення, – цитує "Кью" Wall Street Journal. – Китай навчився на цьому".
У міру того, як війни Сполучених Штатів в Іраку і Афганістані затягувалися, високопоставлений офіцер ВПС США в Японії попереджав, стверджує WSJ, що протиповітряна оборона Китаю стає непроникною для всіх, окрім найсучасніших американських винищувачів.
2009-го Роберт Гейтс, міністр оборони з 2006 по 2011 рік, обмежив закупівлю винищувачів F-22 до 187 одиниць, щоб вивільнити кошти для інших програм озброєнь.
Повітряне бойове командування ВПС США заявило тоді, що в результаті цього на озброєнні не вистачатиме майже 200 винищувачів класу "повітря-повітря", які передбачалися для потенційних конфліктів з Китаєм і росією. Такий досвід бойових дій в повітрі був обмеженим: збиття у червні 2017-го сирійського літака Су-22 винищувачем ВМС США FA/18 над Сирією стало першим за 18 років випадком, коли американський пілот-винищувач збив ворожий літак у небі.
Гейтс сказав, що він намагався застрахуватися від майбутніх загроз, водночас зосередившись на війні з тероризмом. "Моє занепокоєння як міністра стосувалося балансу, – сказав він, відповідаючи на запитання Wall Street Journal електронною поштою. – Необхідність підготуватися до майбутнього потенційного широкомасштабного конфлікту з росією і Китаєм, водночас належним чином фінансуючи довгострокову здатність протистояти менш масштабним конфліктам, з якими ми, найімовірніше, зіткнемося в майбутньому".
Гейтс зазначив, що і президенти Буш, і Обама бачили співпрацю з Китаєм можливою і вважали конфлікт "малоймовірним". За його словами, це змінилося, коли Сі Цзіньпінь прийшов до влади у 2013 році. Китайський президент підтримав посилення армії КНР і більш наполегливу зовнішню позицію в рамках своєї кампанії з розширення глобального впливу Пекіна.
У 2011 році Конгрес і Білий дім погодилися на багаторічні обмеження витрат, відомі як секвестр, щоб обмежити федеральний дефіцит. Цей крок спричинив низку всеохоплюючих скорочень і завадив ініціативам з трансформації збройних сил, в тому числі у сфері штучного інтелекту, робототехніки, автономних систем і передового виробництва. Тому реакція США на технічні виклики з боку Китаю і росії була запізнілою, а коли вони таки відреагували, їхній вибір був обмежений секвестром.
"Лише у 2018 році Пентагон опублікував Стратегію національної оборони, в якій йдеться про те, що США готуються до нового світу "конкуренції великих держав", – нагадує WSJ.
"Стримування КНР від вторгнення на Тайвань, давнього партнера Сполучених Штатів, на який Пекін претендує як на китайську територію, визначає цей виклик. Дозволити йому захопити Тайвань, що знаходиться всього за 100 миль від материкової частини Китаю, а потім намагатися відвоювати його назад, дійшли висновку чиновники Пентагону, означало б втягнути США в затяжну боротьбу, а також могло б підштовхнути Китай до ескалації ядерної зброї. Сполученим Штатам потрібно було продемонструвати, що вони можуть запобігти захопленню острова Пекіном. Цю вимогу вже було включено до Стратегії національної оборони адміністрації Байдена, яку опублікували у 2022 році", – констатує WSJ.
За словами журналістів, у 2019 році генерал Хіноте, користуючись своїми новими повноваженнями в майбутньому військовому управлінні ВПС, організував ще одну засекречену військову гру. Симуляція стосувалася нападу Китаю на Тайвань і оцінювала, як дві американські сили можуть протистояти йому: "зовнішня сила", що складається виключно з американських бомбардувальників і ракет дальнього радіусу дії, і "внутрішня сила", що складається з літаків, кораблів і військ, які будуть воювати в межах досяжності китайських літаків і ракет.
Було зроблено висновок, що жоден з цих підходів сам по собі не матиме успіху.
"Нам потрібен був комплексний підхід для захисту Тайваню та Японії, – розповів Хіноте журналістам WSJ. – Відтоді ми граємо, моделюємо й експериментуємо, щоб визначити цю суміш".
Нещодавня військова гра, проведена Об'єднаним штабом Пентагону, показала, що США можуть зупинити китайське вторгнення на Тайвань і загнати конфлікт у глухий кут, хоча це призведе до великих втрат з обох сторін. Ця симуляція припускала, що американці матимуть переваги від нової зброї, тактики і військового розгортання, які зараз плануються в Пентагоні.
Щоб підготуватися до майбутнього, зазначає WSJ, Корпус морської піхоти позбувся своїх танків і переосмислює себе як ту силу, що атакуватиме китайські кораблі з невеликих островів у західній частині Тихого океану. До 2025 року на Окінаві має базуватися новий літоральний полк морської піхоти, який діятиме близько до берега і буде оснащений протикорабельними ракетами.
"Під час навчань у травні 2021 року морські піхотинці перетягнули пускову установку HIMARS через неспокійне море до узбережжя Аляски, завантажили її у транспортний літак С-130 і доставили на базу в пустелі. Метою було відпрацювання тактики, яку морські піхотинці застосовуватимуть на островах у західній частині Тихого океану проти китайського флоту", – інформує Wall Street Journal.
HIMARS у літаку. Фото: Еш Адамс для The Wall Street Journal
"Армія переходить до розробки нового покоління систем озброєнь, здатних вражати цілі на значно більших відстанях. Військово-морські сили, які стикаються з бюджетним тиском, нестачею кадрів і обмеженнями американських суднобудівних потужностей, наразі планують розширити свій флот щонайменше до 355 кораблів з екіпажами, що все ще менше, ніж нинішній флот Китаю. У найближчій перспективі США матимуть близько 290 кораблів", – заспокоює видання.
Wall Street Journal перераховує, що робиться наразі для виправлення ситуації. Військово-повітряні сили, які мають один із найстаріших і найменших парків літаків за всю свою 75-річну історію, викотили перший бомбардувальник B-21 і прагнуть об'єднати пілотовані бойові літаки з флотом безпілотників. ВМС випробували нову гіперзвукову ракету, яка буде запускатися з винищувачів, і розробила плани розосередження своїх літаків на більшій кількості баз у Тихому океані.
Десятирічні B-52 ремонтуються, щоб поповнити парк бомбардувальників. Служба вирішила придбати командний літак E-7 австралійського виробництва і закуповує сучасне озброєння для боротьби з китайськими силами вторгнення.
За інформацією WSJ, генерал Хіноте наполягає на оснащенні вантажних літаків крилатими ракетами для посилення вогневої потужності союзників, використанні висотних аеростатів для перевезення датчиків і електричних "літаючих автомобілів" для перевезення людей та обладнання через ланцюги тихоокеанських островів – ідеї, які привели до експериментів, але поки що не призвели до рішень про закупівлі.
Генерал вважає, що майбутні ВПС могли б більше покладатися на автономні безпілотні літаки і розгортати менше винищувачів. "Коли справа доходить до штовханини і ви повинні вирішити, чи будете використовувати БПЛА, чи продовжуватимете літати на старих літаках, ми ніколи не приймали такого рішення", – сказав Хіноте Wall Street Journal. І додав: "Я думаю, що у нас є рецепт, як притупити китайську атаку. Для цього треба переосмислити свої сили".
Про автора: Майкл Р. Гордон – кореспондент The Wall Street Journal з питань національної безпеки. Він є автором книги "Принизити та знищити: внутрішня історія війни проти Ісламської держави, від Барака Обами до Дональда Трампа". Також є співавтором разом із покійним генерал-лейтенантом Бернардом Е. Трейнором трьох остаточних історій американських війн в Іраку: "Фінал", "Кобра II" і "Війна генералів". Гордон висвітлював сім війн та писав про Державний департамент і Пентагон. Раніше він протягом 32 років був автором New York Times, де працював у москві, Лондоні та Вашингтоні.
Джерело: Wall Street Journal
