Цей тижневий звіт буде дещо зосереджений на поточній дискусії щодо цілеспрямованості, зокрема, росії в її зимовій кампанії проти України із застосуванням далекобійної зброї, а також трохи про те, що Україна намагається уразити на території рф. Крім того, поговоримо про можливий новий масштабний російський наступ, і, нарешті, деякі цікаві сигнали з Республіканської партії про те, як просувається допомога Києву (сподіваємось, позитивно).
Багато новин тижня ми з Миколою Бєлєсковим обговорили в нашому новому епізоді подкасту "Ukraine-Russia War Talk Podcast", який нещодавно вийшов. Зараз ми набрали обертів у роботі над подкастом і плануємо випускати по епізоду кожні два тижні. І незабаром у нас почнуть з'являтися гості – сподіваємося, що в наступному випуску ми глибше обговоримо війну з використанням безпілотників. Крім того, подкасти залишаться безкоштовними. Ми хочемо доносити новини з України до світу, але якщо ви хочете підтримати наш проєкт, ви завжди можете зробити пожертву на рахунок "Повернись живим".
Повернення стратегічних бомбардувань. Історія Другої світової повторюється?
Однією з найцікавіших речей, які можна побачити на цій війні, є повернення стратегічних бомбардувань, які часто применшувалися протягом останніх десятиліть. Я маю на увазі цілеспрямоване нанесення ударів по ворожих об'єктах, які підтримують армії на полі бою. Під час Другої світової війни, найбільшого в історії прикладу стратегічних бомбардувань, США і Велика Британія атакували ряд стратегічних об'єктів передусім у Німеччині та Японії. Такі цілі охоплювали широкий спектр: від військових заводів (наприклад, виробництво підшипників) до національного морального духу/населення (атаки Гамбург і Токіо) і транспорту (атаки на залізниці й судноплавство з метою придушення економіки).
Я не буду вдаватися в довгу дискусію про їхню ефективність, але кожен, хто знайомий з моїми роботами, знає, що насправді я твердо переконую – деякі елементи стратегічних бомбардувань були набагато ефективнішими, аніж люди зазвичай вважають. І у випадку з нацистською Німеччиною, стратегічні бомбардування знищили й відволікли набагато більше ресурсів, аніж війна на Східному фронті.
Американський B-17 після бомбардування німецького Марієнбурга у 1943 році. Цей наліт був надзвичайно точним для того часу.
До речі, факти про те, що стратегічні бомбардування забирали більше німецьких ресурсів, аніж Східний фронт, є правдивими, хоча люди не хочуть цього визнавати.
Після Другої світової війни стратегічні бомбардування багато хто назвав провальними, і натомість повітряні сили дедалі більше розвивалися, перетворюючись на інструмент для безпосередньої атаки на збройні сили супротивника, що часто називають тактичною авіацією. Насправді я вважаю, що в цілому це була катастрофа, яка призвела до того, що армія виграє битви, але програє війну. І ми бачимо це, наприклад, у США сьогодні.
Зараз, дивлячись на російсько-українську війну, особливо з огляду на те, що лінія фронту майже не просунулася за останні 15 місяців, ми спостерігаємо появу стратегічних бомбардувань з обох боків. Ми навіть бачили зміни в рішеннях щодо ударів, зокрема. Минулого тижня протягом масових російських атак по всій Україні, під час яких було використано величезну кількість ракет і БПЛА, було виявлено цікаву зміну в націлюванні. Атаки на українську допоміжну інфраструктуру (електропостачання, теплопостачання тощо), схоже, були відкинуті росіянами на другий план на користь атак на українську військову промисловість. 3 січня Міністерство оборони Великої Британії навіть зробило це головним пунктом у своєму звіті розвідувальної інформації.
Цей звіт опубліковано після того, як кілька днів тому журнал The Economist надрукував статтю про атаку росії на українську оборонну промисловість, і, звичайно, кілька місяців потому, як українці, схоже, розпочали свої власні атаки на російську промисловість.
Тому варто зазначити, що обидві сторони намагаються зробити стратегічні повітряні атаки на військову промисловість іншої сторони важливим пріоритетом. Питання, з яким вони зіткнуться, полягає в тому, щоб мати достатню масу для того, щоб кампанія принесла результати (поки що ми цього не бачимо – хоча я припускаю, що цьогоріч спостерігатимемо посилення зусиль обох сторін у цій сфері). Нанесення значної шкоди військовому виробництву було б великим успіхом для тієї сторони, яка змогла б це зробити (подумайте про переваги, які можна було б отримати, якби Україна змогла завдати значної шкоди російському виробництву БПЛА або боєприпасів). Однак для цього потрібна рішучість і достатня кількість елементів атаки для тривалої кампанії.
Те, що ми бачили, принаймні з боку росіян, поки що є невдачею. Минулої зими їхня кампанія проти української енергетики/теплопостачання мала певний успіх, але українці змогли втримати свої системи в робочому стані. Цієї зими така кампанія видається більш далекою для росіян, оскільки українська протиповітряна оборона значно покращилася, а українські енергосистеми виглядають більш стійкими у своїй організації. У розмовах, які я мав з українцями, здається, що відключень електроенергії було набагато менше, ніж минулої зими. Якщо британці мають рацію, росіяни зменшили кількість атак на українську інфраструктуру (ймовірно, тому, що вони були визнані невдалими), щоб зосередитися на військовій промисловості.
Отже, стратегічні бомбардування знову повертаються у цій війні. Багато в чому ми спостерігаємо стратегічну ситуацію, дуже схожу на ту, що була під час Другої світової. Давайте подивимося, як розвиватиметься кампанія. Стратегічні бомбардування можуть бути великим успіхом для будь-якої сторони, якщо вона зможе розвинути відповідні ресурси й інтелектуальне планування для проведення належної кампанії.
Новий російський наступ? Україні доведеться використовувати лінію фронту для ослаблення російських сил
Протягом останніх кількох днів (навіть тижнів) точаться розмови про те, що росіяни намагаються здійснити новий наступ у Харківській області з метою захоплення українського міста Куп'янськ. Цікаво відзначити, що Інститут вивчення війни включив цю інформацію до свого нещодавнього звіту.
У певному сенсі це цілком логічний розвиток подій для росіян. Фронт тут деякий час був відносно спокійнішим, ніж на інших ділянках (скажімо, навколо Авдіївки чи навіть по той бік Дніпра на Херсонщині). Якщо наведені вище повідомлення правдиві, росіяни відновлюють підрозділи на цій ділянці фронту. Крім того, Куп'янськ, який знаходиться на крайній півночі лінії фронту, є зоною дорожнього сполучення (цей населений пункт розташований на дорозі до самого Харкова). Ось карта Deep State щодо цієї території.
Якщо цей наступ розпочнеться, реальним питанням, яке постане перед Україною, ймовірно, буде постачання боєприпасів з огляду на припинення американської допомоги (поки що) і той факт, що європейці дали менше, ніж було обіцяно. Якщо боєприпасів буде дуже мало, то росіяни можуть просунутися вперед. Однак у цій війні просування вперед не стане чимось легким як за помахом чарівної палички. Невелика відстань від лінії фронту до Куп'янська все ще більша, ніж майже будь-яке просування вперед росіян у 2023 році.
Ба більше, такі наступальні дії (якщо Україна матиме боєприпаси) – це саме те, чого українці хотіли б від росіян не лише зараз, але й протягом більшої частини наступного року. Оскільки Україна переходить до "активної оборони" на лінії фронту, вона прагне, щоб росія атакувала, а ЗСУ могли завдати їй великих втрат.
Україні доведеться використовувати лінію фронту для ослаблення російських сил, користуючись перевагою російських наступальних операцій, щоб завдати їм набагато більших втрат, ніж вони самі (українці) зазнають. Водночас вони проводитимуть, наскільки це можливо, кампанії проти Криму та інших російських об'єктів набагато далі за лінією фронту, щоб послабити російську армію під час наступу і зменшити російський стратегічний контроль. Це стратегія, до якої ми змусили Україну через те, як ми її озброювали. Це була одна з причин, чому я написав досить гостру статтю у Wall Street Journal про озброєння Києва минулого тижня – про яку, я впевнений, багато хто з вас чув.
Отже, українська активна оборона вже тут. Більше російських атак – це добре (якщо Україна має боєприпаси, щоб зупинити їх), а тим часом, допомога Києву у вогневій підтримці є життєво важливою.
Політичні новини США. Зрушення на користь допомоги Україні є
Я знаю, що це може здатися дивним, але, хоча в Конгресі не було значних зрушень у питанні схвалення допомоги Україні на 2024 рік, дивлячись на Республіканську партію, є певні ознаки, що достатньо республіканців можуть об'єднатися з демократами, щоб врешті-решт провести законопроєкт. Впадають в око дві речі.
По-перше, це дуже рішуча проукраїнська позиція номінатки в кандидати в президенти США Ніккі Гейлі. У своїх промовах і заявах вона, очевидно, вважає, що рішуча підтримка озброєння України є досить популярною в Республіканській партії, що може допомогти їй, зокрема, випередити Рона Десантіса, який посів друге місце за рейтингом після Трампа. Нещодавно вона розійшлася у твіттері, використавши підтримку України для нападок на Десантіса. Це не помилка.
І поки вона це робить, Ніккі Гейлі, схоже, просувається вгору в республіканських опитуваннях. За останніми опитуваннями вона випередила Десантіса і посіла друге місце. Звісно, вона не перемагає Трампа в цілому, але є дві речі, які виділяються. По-перше, серед республіканців достатньо прихильників України, щоб вона могла зробити це частиною своєї кампанії і досягти успіху. По-друге, Трамп дуже старий, не в найкращій формі і, відверто кажучи, часом втрачає розум. Не виключено, що за станом здоров'я він не зможе бути номінантом від республіканців – і в такому випадку варто зазначити, що проукраїнська прихильниця буде другою.
По-друге, іншою причиною, яка вселяє певну надію в Україну, є те, що Майк Джонсон та більш жорсткі республіканці приділяють дедалі більше уваги питанню кордону для укладення угоди про допомогу, все ще об'єднуючи допомогу Україні з допомогою Ізраїлю. Вони поїхали до кордону, і Джонсон наголосив, що угода про кордон має бути укладена до того, як буде схвалена допомога як Ізраїлю, так і Україні. Якщо це так – тоді угода щодо України можлива. Зрештою, Республіканській партії, ймовірно, доведеться схвалити допомогу Ізраїлю (республіканці дуже проізраїльськи налаштовані), і якщо вони тримають допомогу Ізраїлю та Україні разом, це ознака того, що вони вірять, що угода відбудеться.
Отже, загалом, я б сказав, що все вказує на те, що угода про допомогу Україні буде ухвалена в Конгресі. Пам'ятайте, що демократи мають дуже тверду позицію в цьому питанні. Тож потрібна лише невелика підтримка республіканців.
