Вітання з Гельсінкі. Останні кілька днів я подорожував, у тому числі відвідав Гельсінський безпековий форум (роздуми нижче). Намагаюся писати у вільний час між сесіями.
Головною новиною цього тижня може бути те, що оцінка війни знову повернулася до свого неминучого циклу. Йдеться про цикл активації та спаду – те, як розуміють поточну ситуацію – знову все повернулося до озвучення патової ситуації та безвиході.
Патова ситуація? Що мають на увазі аналітики
На початку тижня газета The New York Times опублікувала абсолютно точну карту, яка демонструє, наскільки мало просунулася лінія фронту за останні 9 місяців.
Синій – прогрес України, червоний – прогрес росії, з початку 2023 року. Джерело
Як нам розуміти це. Чи можна це назвати патовою ситуацією? У дуже вузькому сенсі – так. Це чітко показує, що обидві сторони мають великі труднощі з просуванням вперед за допомогою сухопутних військ. Це такий же технологічний імператив, як і все інше, але одна з проблем людей полягає в тому, що вони, ймовірно, успадкували довоєнний аналіз того, як виглядає ця війна (і війна взагалі). Переважно бачення війни виглядало як швидкий рух загальновійськових сил – швидкий, глибокий повітряний/бронетанковий наступ. Наголос робився на знищенні, швидкому просуванні й на тому, що росія переможе Україну у відносно короткі терміни. Лише один приклад: опис Майкла Кофмана і Джеффрі Едмонда, як найімовірніше виглядатиме війна, опублікований якраз тоді, коли російські війська збиралися перетнути кордон 24 лютого.
Початкова повітряна кампанія, ймовірно, буде короткою. На відміну від західних збройних сил, які зосереджують вогневу міць у своїх військово-повітряних силах, росія зосереджує основну частину своєї вогневої потужності в сухопутних військах, тому швидко перейде до наземної кампанії. Вона почне з використання гелікоптерів для перекидання військ в Україну. росія також може стратегічно перекинути десантників, повітряні десанти і бронетехніку за лінію фронту для захоплення об'єктів інфраструктури. Головні зусилля наземної кампанії росії будуть спрямовані на те, щоб оточити Київ і охопити основну частину українських сухопутних військ у східній частині країни. Після цього російські формування відрізали б українські лінії постачання і фрагментували б українських військових на ізольовані осередки, оточені військами рф. Безпілотники і бойові вертольоти забезпечать російським сухопутним військам розвідку і прикриття.
Отже, мала відбутися коротка, різка російська повітряна кампанія, після чого наземні війська рф швидко взялися б за справу, оточивши українські сили на сході і фрагментуючи їх на дрібні групи. Швидкість цієї операції мала б захоплювати дух, враховуючи, якою короткою мала бути повітряна кампанія. Якщо згадати американську кампанію "Буря в пустелі", то повітряна фаза тривала набагато довше, ніж люди іноді пам'ятають, – 43 дні. Тепер, після надзвичайно короткої повітряної кампанії, росіяни збиралися розгромити українські сили за набагато коротший проміжок часу. Хоча Кофман і Едмондс не називають точний часовий проміжок, в іншому інтерв'ю, яке вони дали незадовго до цього, Кофман стверджував, що росіяни можуть розгромити всю українську армію за кілька тижнів.
На думку Майкла Кофмана із CNA, військова перевага росії дозволить їй розгромити українську армію за кілька тижнів, розпочавши наступ на кількох фронтах, в тому числі з білорусі та Чорного моря.
"Вони захищають східний фланг найбільшої країни Європи, і що вони мають? Вони можуть бути дуже легко відрізані та ізольовані у східній частині України, і саме тому, можливо, будуть змушені вдатися до організованого відступу, якщо зіткнуться з багатосторонньою атакою", – сказав Кофман.
Очевидно, що такий погляд був глибоко помилковим. Але я б стверджував, що однією з причин цього було ігнорування вразливості бронетехніки. Якщо росія (або будь-яка інша держава) не може забезпечити перевагу в повітрі над районом бойових дій, то дуже легко сповільнити просування бронетехніки, знищивши її. Це одна з причин невдачі початкового російського вторгнення, навіть незважаючи на те, що українці були не надто добре озброєні.
Однак уявлення про швидке просування бронетехніки все ще залишалося у свідомості людей. Одним із найбільш коментованих аргументів від тих, хто розповідав до 24 лютого про швидкий наступ росіян, була проблема для початкового бронетанкового наступу через брак піхоти, яка б захищала цю бронетехніку. Вони вважали, якщо це виправити і покращити логістику, то танк поверне свою величезну перевагу як наступальна потужна машина.
Що ж, останні 9 місяців показали, що це не так. Попри те, що піхота з'явилася у великій кількості, танк не зміг очолити броньований прорив. Насправді, все навпаки – танк став більше допоміжною зброєю для підтримки атак піхоти. Відомий керівник української розвідки Кирило Буданов чітко заявив про це кілька тижнів тому.
"Контрнаступ України восени буде переважно піхотним", – заявив начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Кирило Буданов на Щорічній зустрічі Ялтинської Європейської Стратегії (YES), яка відбулася в Києві 8-9 вересня.
За його словами, ефективність усіх видів бронетехніки знизилася через велику кількість переносних протитанкових комплексів і безпілотників-камікадзе.
"Тому наш наступ переважно ведеться в пішому порядку. Так само було минулої осені в Бахмуті, ми використовували мінімальну підтримку бронетехніки", – сказав він.
Дійсно, ситуація з бронетехнікою, схоже, погіршується. У Wall Street Journal була опублікована стаття (застереження – в ній мене цитують), в якій йшлося про те, що українці бачать, як БПЛА стають все більшою загрозою для бронетехніки. По суті, вони надзвичайно ускладнюють захист танків після їхнього виявлення, а це означає масоване використання безпілотників для наступу. Ось коротка частина тексту:
"Сьогодні колона танків чи військ, яка просувається, може бути виявлена за 3-5 хвилин і бути уражена в наступні 3 хвилини. Виживання під часу руху – не більше 10 хвилин, – заявив генерал-майор Вадим Скібіцький, заступник керівника ГУР. – Важко зробити сюрприз".
Технологічна революція, спричинена українською війною, найбільшою за вісім десятків років, ставить під сумнів доцільність деяких базових концепцій американської воєнної доктрини.
Загальновійськові маневри з використанням великої кількості бронетехніки та танків для швидких проривів – те, на що сподівалися Вашингтон та його союзники, що українці зможуть зробити під час літнього контрнаступу – більше не може вважатися можливим в принципі, кажуть деякі військові тут. Неминучий наслідок, як вважає українське командування, війна не закінчиться швидко.
Що це означає? Безумовно те, що якщо жодна зі сторін не отримає явну перевагу в повітряних силах, а це включає БПЛА, то просування бронетехніки вперед буде майже неможливим. Єдиний спосіб просунутися – це якщо сили оборони, що стоять перед бронетанковими колонами, настільки слабкі, що не можуть чинити значного опору (див. минулорічне звільнення українцями Харківщини).
Якби війна зводилася лише до наземної кампанії проти ворога, то ми справді були б у глухому куті, доки одна чи інша сторона не послабила б іншу настільки, що стало б можливим просування вперед. Це було б великим випробуванням.
Проте це ще не все. У березні в The Atlantiс я звернувся з проханням надати Україні зброю більшої дальності дії, яка б дозволила наносити удари по всьому окупованому Криму з метою знищення російської логістики, командування й управління, морських і повітряних сил (або, принаймні, протиповітряної оборони). Я зробив це тому, що було гнітюче бачити, як ми озброюємо Україну для прямої броньованої атаки на російські лінії, що є найважчим завданням. Ось уривок.
"...те, як Захід підтримує військові зусилля України, викликає глибоке розчарування. Хоча країни НАТО мають різноманітні системи, які можуть націлюватися на російські війська глибоко в тилу, нещодавня допомога в переважній більшості була спрямована на підготовку України до прямих наступальних дій проти російської армії. Найбільш широко обговорювані види озброєння – такі як танки Leopard 2, бронетранспортери Bradley і навіть далекобійні артилерійські системи Archer – не є тими системами, які можуть підірвати або послабити російські війська далеко за лінією фронту. Коротше кажучи, Україну змушують вести війну жорстким, а не розумним способом".
На жаль, через, як видається, помилкові побоювання російської ескалації, адміністрація США не зробила цього. Натомість українцям було надано підтримку, спрямовану на ведення прямих бойових дій. І навіть єдина "ескалація" (касетні боєприпаси) була такою ж зброєю.
Не патова ситуація. Що відбувається насправді
Справжня проблема із цим стала очевидною протягом останніх кількох місяців/тижнів. Хоча українці досягли певних успіхів у своїх піхотних атаках, найбільших стратегічних успіхів вони досягли з використанням дальнобійної зброї. Якщо США не забезпечили такими системами, то європейці врешті-решт активізувалися. Спочатку Велика Британія передала крилаті ракети Storm Shadow, а згодом і французи надали свою версію (практично ідентичну) під назвою Scalp.
Через те, що їх постачали європейські держави, цих систем було не так вже й багато. Можливо, близько 300-350 (точну цифру отримати нелегко). Однак навіть з такою невеликою кількістю українці змогли здійснити кілька дуже ефективних стратегічних ударів. Вони атакували мости і склади в Криму і, що найбільш вражаюче, Чорноморський флот. Крім того, вони знищили два великі військові кораблі в сухому доці й в результаті дуже добре скоординованої командно-штабної атаки вразили штаб Чорноморського флоту просто в білий день.
російські військові кораблі, пошкоджені/знищені в сухому доці. Джерело: Reuters
Штаб Чорноморського флоту, "пошкоджений" після української ракетної атаки. Джерело
Велика дилема, з якою стикається Україна, полягає в тому, що у неї так мало систем такого типу, що вона має бути дуже обережною у їх використанні. Якби США навесні збільшили кількість систем дальнього радіусу дії (наприклад, ATACMS і JASSMS), Україна могла б провести систематичну кампанію проти логістики й управління (і ще більш руйнівну кампанію проти російських повітряних і морських засобів) перед тим, як випробувати наземні засоби ураження. Це дало б українським силам набагато більше шансів на успіх.
Лише зараз адміністрація (сподіваємось) усвідомила це. Якщо вже запізно прискорювати контрнаступ, то це те, що має бути забезпечено в майбутньому. Адже велика стратегічна війна – це не патова ситуація. Україна продемонструвала здатність завдавати великої шкоди росіянам в тилу (а саме це майже завжди виграє битви). Люди повинні вийти за межі глибоко хибного уявлення до 24 лютого 2022 року про те, якою мала бути ця війна, і зрозуміти, якою вона є насправді.
Україна потребує найбільшої кількості ефективних систем дальнього радіусу дії, які ми можемо їй надати. Вона потребує їх зараз. Іншими словами, базувати допомогу Києву на підтримці бронетанкових штурмів позицій, що обороняються, не працює, а базувати її на системах дальнього радіусу дії, щоб послабити російські ресурси – працює.
Хороші та погані новини. Спостереження з Гельсінського безпекового форуму
Ви хочете хороші чи погані новини? Останні чотири дні я провів, виступаючи і беручи участь у панельних дискусіях на конференціях з безпеки в Ризі, а тепер і в Гельсінкі. Що стосується України, є хороші і погані новини. Хороша новина полягає в тому, що європейські держави, особливо північні та центральні (не захоплені популістами), ще більше віддані перемозі України. Це стосується також Великої Британії та Франції. Існує розуміння того, що якщо путін отримає значну частину української території, він фактично зруйнує європейський порядок. Якщо припустити, що США залишаться при здоровому глузді і продовжать допомагати Києву, я думаю, що траєкторія підтримки України залишиться сильною і навіть збільшиться.
Погані новини прості. Широко визнається, що обрання Трампа у 2024 році може призвести до того, що США припинять будь-яку допомогу Україні, і європейці розглядають це як катастрофу, проте, схоже, не існує і жодних реальних планів на випадок такої непередбачуваної ситуації. Вони знають, що це буде катастрофа, але занадто, щоб європейські держави могли її осягнути на даний момент. На мою думку, це катастрофічно, та важко побачити, щоб хоч щось робилося, а кожен день, що минає, ускладнює відповідну підготовку. Іншими словами, європейська підтримка України, схоже, значною мірою ґрунтується на тому, щоб Байден був переобраний. Це не дуже втішно, враховуючи, що перегони за президентське крісло будуть змаганням двох коней.
