Цього тижня в Україні та за її межами відбулося багато подій – тож я спробую висвітлити низку різних тем. Однак найбільш гострою, мабуть, є триваюча російська кампанія проти Харкова, оскільки вона багато в чому демонструє, чому Європа повинна переконатися в необхідності перемоги України. Вона також показує, наскільки безглуздою є політика США стосовно того, що Україна не повинна здійснювати напади на росію.
російська кампанія зі знищення Харкова. США пропонують принести це місто в жертву?
Вже кілька тижнів очевидно, що однією з найбільш пріоритетних кампаній, яку проводять росіяни, є намагання зробити Харків непридатним для життя. Для тих, хто мало знає про Харків, це було друге за величиною місто в Україні, з населенням майже 1,5 мільйона до повномасштабного вторгнення (я не знаю, яка кількість населення Харкова зараз, можливо, Львів обійшов його за чисельністю населення). Це також нібито красиве місто і, поряд із Маріуполем, було, мабуть, українським містом із найбільшими зв'язками з росією. І, як і у випадку з Маріуполем, зв'язки з росією нічого не означають для путіна, оскільки він намагається знищити його як місце, придатне для проживання.
Харків також знаходиться дуже близько до українського кордону з росією, що значно полегшує для країни-агресора можливість ударів. Ось карта, на якій позначено Харків і російське місто Бєлгород (та індикатор відстані). Від кордону до Харкова близько 20 кілометрів.
Харків був первісною метою російського наземного вторгнення, але росіяни так і не змогли взяти місто. З того часу росіяни регулярно обстрілювали Харків, але те, що вони роблять протягом останніх кількох тижнів, свідчить про щось набагато більш цілеспрямоване.
Перше, що росіяни зробили кілька тижнів тому, це зруйнували енергосистему міста. У, на жаль, одній із найбільш добре спланованих російських стратегічних операцій війни, вони намагалися стягнути якомога більше української протиповітряної оборони до Києва, а решту розпорошити по всій країні за допомогою серії атак. А потім, коли їм вдалося фактично звели протиповітряну оборону Харкова до мінімуму, вони розпочали масовану атаку на харківську енергетику.
Згідно з інформацією з українських джерел, росіяни знищили більшу частину електростанцій поблизу Харкова, і фактично на деякий час занурили все місто в темряву. За словами мера Харкова, росіяни знищили теплову електростанцію і всі електричні підстанції в місті. Це означає, що відтепер електроенергія (і тепло) Харкова перебувають у постійній небезпеці, і з огляду на обмежені можливості України побудувати цілу нову енергосистему навколо міста під час війни, так воно і триватиме.
Єдиним позитивним моментом у цій ситуації є те, що росіяни не змогли завдати такої шкоди до кінця зими – якби це сталося у вересні/жовтні, ситуація була б ще більш похмурою.
Знищивши енергосистему, росія тепер намагається тероризувати населення Харкова, вбиваючи мирних жителів і знищуючи допоміжні служби. Це було продемонстровано у всій своїй жорстокості два дні тому, коли стало відомо, що росіяни здійснили операцію подвійного удару, щоб убити українських рятувальників. Операція подвійного удару означає, що ви влучаєте в ціль і викликаєте реакцію екстрених служб. Потім через деякий час (у цьому випадку це було близько 30-45 хвилин) ви намагаєтеся знищити служби підтримки, що почали діяти після першої атаки.
Як повідомляється, харківська пожежна машина була знищена в результаті російської атаки. Джерело фото
І таким буде майбутнє Харкова, якщо Україна не буде озброєна, щоб відсунути російські можливості нападу далі від кордону. Це місто демонструє безглуздість і нездійсненність політики адміністрації Байдена, яка виступає проти того, щоб Україна завдавала ударів по цілях в росії. Час польоту від російського кордону до Харкова можна виміряти секундами для деяких найшвидших російських систем, і лише кількома хвилинами для відносно повільних, таких як "Шахед". Використовуючи попередню максимальну швидкість "Шахеда" 185 км/год (зараз є повідомлення, що росіяни збільшили максимальну швидкість), можна припустити, що цьому ударному БПЛА знадобиться близько 6-7 хвилин, щоб долетіти від кордону до Харкова. Якщо припустити, що росіяни атакують масово, то українцям буде надзвичайно важко збити їх, якщо чекатимуть, поки вони опиняться над повітряним простором України. Наприклад, якщо українці розмістять протиповітряні засоби поблизу кордону, щоб дати їм максимальний час для ураження цілей, вони зроблять їх більш вразливими для російського вогню.
Більше того, росіяни можуть випустити майже все, що завгодно, із самої росії, і влучити в Харків. У сюжетах цього тижня описувалося, як росіяни, схоже, використовують надзвичайно потужні планерні бомби, щоб завдати удару по Харкову. Ці бомби компенсують недостатню точність за рахунок надзвичайної руйнівної сили, а отже, є ідеальною зброєю для залякування цивільного населення.
Тому Україна повинна мати можливість або спробувати завдати удару по російським системам під час запуску, або в польоті над росією (або навіть у місці їхнього виробництва в росії), якщо збирається належним чином захистити своє друге за величиною місто. Єдиним іншим варіантом, ймовірно, буде виселення значної частини населення Харкова. Отже, політика США, якщо її дотримуватися, може призвести до того, що Харків буде принесений в жертву як місце для життя.
Це, до речі, саме той меседж, який Європа повинна чути постійно. Те, що відбувається з Харковом, може повторитися з будь-яким містом поблизу окупованого росією кордону. Якщо росіяни змогли зробити це з найбільш "російським" з українських міст, вони без вагань зроблять це і з іншими.
Джонсон знову зволікає. Єдиний спосіб отримати допомогу – це перемогти Трампа
Єдине реальне питання, на яке залишається відповісти щодо допомоги Україні в Палаті представників Конгресу США, полягає в тому, чи є спікер Джонсон боягузом, чи розхитувачем ситуації. Лише два дні тому, після того, як Джонсон публічно і приватно натякнув, що питання допомоги Україні незабаром отримає нове голосування в Палаті представників, він (вкотре) спробував затягнути час. У маневрі, який можна назвати безсоромним, спікер, спочатку попросивши, щоб допомога Україні була пов'язана зі зміною кордону, а потім вирішивши розділити ці два питання, вирішив ще раз заявити, що вона не може бути схвалена без подальших поступок з боку адміністрації Байдена щодо кордону. Його точні слова були такими:
"Будь-яке фінансування додаткового запиту президента має ґрунтуватися на змістовній політиці ... на нашому південному кордоні".
Це прозора спроба відкласти будь-яке голосування. Більше не буде жодних серйозних переговорів з Білим домом та Сенатом із цього приводу – і це може означати кінець будь-яких спроб Конгресу схвалити допомогу Україні до листопадових виборів.
У цьому цілком може бути сенс усього цього. Можливо, Джонсон завжди планував ще більше затягування. Раніше він надсилав сигнали про те, що незабаром у нього буде голосування, щоб у такий спосіб зв'язати руки прихильникам України (і зробити петицію про незалежне голосування в палаті менш привабливою). Однак увесь цей час він, можливо, планував відкласти голосування, коли прийде його час. Наразі не заплановано голосування щодо жодного законопроєкту про допомогу Україні, не визначено часових рамок для розгляду голосування, а також не планується проведення переговорів щодо нового законопроєкту. Або Джонсону доведеться знову дати задній хід і відмовитися від своєї нової червоної лінії, або допомога Україні буде припинена.
У ньому також зазначається, що завжди нерозумно вважати, що Республіканська партія здатна робити щось інше, окрім як служити Дональду Трампу. Експрезидент не хоче допомоги Україні за жодних обставин, і це реальність. Єдиний спосіб отримати допомогу Україні – це перемогти Трампа.
До речі, як і у випадку з Харковом, це має стати ще одним чітким сигналом для Європи. США залишаються ненадійним оборонним партнером. Зараз американським урядом маніпулює пропутінське крило Республіканської партії, а після листопадових виборів ситуація може погіршитися в 10 разів. Європейські держави повинні планувати підтримку України самостійно – на Сполучені Штати не можна покладатися. Це більше не непередбачувана ситуація до якої слід готуватися – це вже реальність.
Наступний російський наступ. Це, мабуть, добре для України
Цього тижня з'явилося кілька згадок про те, що росіяни почали накопичувати сили для наступного великого наступу. В одному з повідомлень йшлося про те, що він може відбутися в серпні. Інша заява української влади полягала в тому, що великий російський наступ може розпочатися вже в травні/червні, і навіть що він може бути спрямований на Харків.
Це цілком логічно. Після припинення американської допомоги Україна дійсно не має можливості розглядати наступальні операції. Президент Зеленський заявив, що Україна не має матеріалів для наступу, і не дивно, що останнім часом країна витрачає багато зусиль на зміцнення своїх оборонних ліній.
Усе, що показала ця війна, – якщо росія вирішить, що хоче продовжувати здійснювати великі наступи, це, мабуть, не так вже й погано для України. Помітно, наскільки небезпечно переходити в наступ. Наприклад, протягом останнього місяця росія була в наступі, і зафіксовані втрати росіян становили 3:1 порівняно з втратами українців.
Цей тиждень, якщо і потребував якихось доказів, то вкотре продемонстрував, наскільки важко нападнику просуватися вперед. росіяни в цьому випадку фактично кілька разів намагалися здійснити великі штурми за допомогою бронетехніки в різних місцях вздовж лінії зіткнення. Результатом, як показав цей російський штурм під Авдіївкою, стала велика втрата бронетехніки.
Результати цих штурмів були переважно такими, як ми й очікували. Навіть зі зменшеною вогневою потужністю українці змогли вивести з ладу достатню кількість танків і БТРів, щоб штурми провалилися. У деяких випадках для їхнього стримування була потрібна лише відносно невелика кількість оборонних вогневих засобів. Також опубліковано цікаві кадри, як російська бронеколона була дуже швидко знищена вогнем касетних боєприпасів.
Якщо росіяни збираються зламати цю схему, вони повинні мати значну чисельну перевагу і атакувати там, де Україна особливо слабка. В іншому разі, росія буде дуже зацікавлена в тому, щоб Україна атакувала і ризикувала зазнати більших втрат.
Очевидно, що Україна не піде в наступ найближчим часом – можливо, протягом усього 2024 року. Припинення американської допомоги означає, що Україна буде зайнята утриманням своїх оборонних позицій, а не плануванням наступальних дій, які можуть прискорити українські втрати. Отже, Україна захоче використати поточний рік для того, щоб якомога більше відтягнути на себе російські війська, і цей процес буде значно прискорений російськими наступальними діями.
Отже, наступ росіян – це, мабуть, добре для України. Особливо, якщо вони покладаються на нашвидкуруч навчених солдатів із відремонтованою військовою технікою.
