Що ж, ранкові новини вихідних дещо відрізняються від очікуваних. Замах на Дональда Трампа, безумовно, є найважливішою новиною. Схоже, на нього було скоєно замах, і, здається, його праве вухо було або надрізане кулею, або зачеплене осколками скла. Що це означає для росії та України, досить неясно, але існують варіанти (жоден із них не є хорошим). Я вирішив почати з обговорення цього.
Постріл в Трампа нічого не змінив. Хіба що він стане ще ближче до росії
Почнемо з історії.
В суботу ввечері (здається, близько 6.30 вечора), коли він виступав на мітингу в Батлері у Пенсильванії, Трамп був поранений кулею або розбитим склом у вухо, і кров почала текти досить швидко. Кадри нападу дуже чіткі.
Джерело: news.sky.com
Секретна служба відреагувала на це, якнайшвидше вивізши Трампа (згідно з протоколом), і, схоже, вони швидко вбили стрільця, деякі інші члени аудиторії також загинули (всі вбиті були чоловіками – це все, що я бачив, про що повідомлялося в новинах). Особу стрільця не встановлено, але є повідомлення, що це був 20-річний хлопець.
Зверніть увагу, дехто повідомляє ім'я. Вони називають стрільця Томасом Метью Круксом з Бетелю, штат Пенсильванія. За повідомленням ФБР, на даний момент мотив не називається.
Перш за все, не варто надто гостро реагувати на те, що це кінець демократії в США. Демократія у Сполучених Штатах була під загрозою і до цієї події, і цей один момент не зробить цю загрозу менш реальною. Ба більше, стрілянина в президентів чи кандидатів у президенти, на жаль, була регулярною частиною історії США протягом півтора століття. Президенти Лінкольн, Гарфілд, Мак-Кінлі і Кеннеді були вбиті стрільцями, а Теодор Рузвельт і Рейган були підстрелені, але не вбиті. У низку кандидатів у президенти також стріляли, і вони або загинули, або були серйозно поранені, від Г'юї Лонга до Джорджа Воллеса.
Тож ця подія не є чимось незвичайним в історії США, і справді, оскільки країна дедалі більше наводнюється зброєю, навряд чи варто дивуватися спробі такого замаху. Тож найближчими днями буде багато драматичних заяв про те, що це означає для душі Америки і тому подібне. Це означає, що мало що змінилося, якщо чесно. Це звичайна частина американського життя та американської політики.
Що це може означати для війни в Україні? Звісно, точної відповіді ми не можемо знати. Однак я можу ризикнути зробити припущення, оскільки вважаю, що ця спроба приведе Трампа на шлях, яким він вже давно йде, – бути більшим Трампом під час другого терміну, ніж під час першого.
Я чув, як люди (переважно ті, хто в Європі намагається надати позитивного забарвлення речам) кажуть, що якщо Трамп повернеться на посаду, він не буде таким поганим, особливо щодо НАТО і України. Мовляв, він ділова людина, і він укладе угоду або буде більш практичним. Зрештою, мовляв, Трамп надав Україні зброю, коли був президентом, і він дійсно не може позбутися альянсу НАТО.
Я завжди ненавидів ці аргументи, тому що вони здаються небезпечно оманливими і побудовані на сподіваннях, а не на реальності. Під час свого першого терміну Трамп все ще працював з багатьма традиційними республіканськими голосами навколо себе, від свого першого міністра оборони Джеймса Меттіса до свого першого державного секретаря Рекса Тіллерсона. Навіть його останній міністр оборони Майк Еспер і державний секретар Майк Помпео походили з більш традиціоналістичного середовища Республіканської партії.
У будь-якій новій адміністрації Трампа лояльність буде ключовим критерієм відбору. Чи будете ви робити те, що хоче Трамп, і чи будете ви обходити всі закони і правила, щоб допомогти йому отримати вигоду. Це буде Трамп без кайданів, так би мовити.
Ця стрілянина приведе до того, що він більш охоче нехтуватиме стриманістю і робитиме все, що йому заманеться.
І якщо ви уважно стежили за останніми тижнями, він кидає все більше і більше натяків про те, що готовий покинути Україну і Європу в цілому, незалежно від того, що роблять європейські держави. Під час дебатів два тижні тому, які змусили всіх зосередитися на гостроті розуму Байдена, люди випустили з уваги той факт, що Трамп був дуже позитивно налаштований щодо путіна, глузливо ставився до Зеленського і, по суті, говорив нісенітниці про те, як він закінчить війну в одну мить.
З того часу ситуація лише погіршилася. Кілька днів тому з'явилися повідомлення про те, що Трамп подумує про скорочення обміну розвідданими з європейськими партнерами в разі його переобрання. Прихильники Трампа нібито інформували людей, що це буде частиною "ширшого" плану зі скорочення підтримки Європи з боку США в разі його обрання.
Між іншим, це божевільна ідея. Обмін розвідданими є важливим елементом забезпечення безпеки американських військовослужбовців і громадян за кордоном – у багатьох випадках США отримують від нього стільки ж, скільки й віддають. Скорочення цього обміну лише зробить американців більш вразливими, і це, безумовно, допоможе путіну (що, можливо, він і має на меті).
Цей останній гамбіт викликає особливе занепокоєння, оскільки він показує, що правило НАТО 2% витрат на оборону, яке Трамп завжди використовував як причину для зменшення зобов'язань США перед Європою, завжди було виключно прикриттям. Переважна більшість європейських країн-членів Альянсу зараз досягають або значно перевищують поріг у 2% (більше двох третин, згідно з комюніке НАТО, опублікованим цього тижня). А Польща планує витратити на оборону наступного року значні 5%.
Інакше кажучи, ще до стрілянини були ознаки того, що Трамп має намір скоротити (а відверто кажучи, можливо, навіть припинити) підтримку США своїх європейських партнерів по НАТО, незалежно від того, чи досягли ці держави узгоджених цілей.
Останньою тривожною ознакою цього тижня стало те, що, схоже, Трамп розглядає кандидатуру Джей Ді Венса на посаду віцепрезидента. Венс зайняв позицію крайнього антиукраїнського, пропутінського крила Республіканської партії. Він був одним із найбільш послідовних противників будь-якої допомоги Україні і прихильником надання путіну того, що він хоче. Якщо його оберуть, це буде ще однією ознакою того, що Україну пустять за течією.
Отже, ще до замаху було зрозуміло, що Трамп рухається агресивно пропутінським, антиукраїнським шляхом. Стрілянина (якщо вона матиме вплив), ймовірно, посилить його підозрілість і егоцентризм. Він буде більш схильний робити все, що йому заманеться.
Це ще одна ознака (хоча, відверто кажучи, наразі не потрібна жодна) того, що Європі потрібно готуватися до майбутнього без американських гарантій безпеки, всього за кілька місяців. Дивно, як швидко наближається цей момент, і люди, здається, не розуміють його можливої важливості.
До речі, якщо вам цікаво, вчора я опублікував статтю у The Atlantic про те, як захистити Україну від Трампа зараз (наскільки це можливо). Стрілянина робить цей доказ більш важливим, ніж будь-коли.
Кращий саміт НАТО, ніж торік. Три чіткі заяви, що членство України є неминучим
Головною подією тижня мав стати саміт НАТО у Вашингтоні, округ Колумбія. Звичайно, постріл у Трампа означає, що люди перестануть говорити про це на деякий час.
Загалом саміт не був великим успіхом, але він і не був таким поганим, як минулорічний у Вільнюсі. Не було конкретних обіцянок для України з датами тощо, але мали місце деякі помітні зміни в риториці та очікуваннях. Давайте перейдемо безпосередньо до офіційного комюніке, опублікованого главами держав, і порівняємо його з минулим роком, щоб побачити відмінності.
Ось цьогорічний документ:
Ми повністю підтримуємо право України обирати власні механізми безпеки і вирішувати власне майбутнє, вільне від зовнішнього втручання. Майбутнє України – в НАТО. Україна стає все більш оперативно сумісною і політично інтегрованою з Альянсом. Ми вітаємо конкретний прогрес, досягнутий Україною з часу Вільнюського саміту щодо необхідних демократичних, економічних і безпекових реформ. Оскільки Україна продовжує цю життєво важливу роботу, ми продовжуватимемо підтримувати її на незворотному шляху до повної євроатлантичної інтеграції, включно з членством в НАТО. Ми підтверджуємо, що зможемо надати Україні запрошення на вступ до Альянсу, коли країни-члени дадуть на це згоду і умови будуть виконані. Рішення саміту НАТО та Ради Україна-НАТО, у поєднанні з поточною роботою членів Альянсу, є мостом до членства України в НАТО. Члени Альянсу продовжуватимуть підтримувати прогрес України у досягненні оперативної сумісності, а також у проведенні додаткових демократичних реформ і реформ у секторі безпеки, які міністри закордонних справ країн-членів НАТО продовжуватимуть оцінювати за допомогою адаптованої Річної національної програми.
Так, це лише слова, але в одному абзаці було три чіткі заяви про те, що членство України є неминучим (всі виділені жирним шрифтом). Це змінилося порівняно з минулорічним самітом у Вільнюсі. Тоді було ухвалено одне з найгірших комюніке, яке говорило про майбутнє України в НАТО, але ставило багато умов для того, щоб такий розвиток подій насправді відбувся.
Торік, відверто кажучи, адміністрація США здавалося намудрувала, коли говорила про всі ці випробування щодо членства України в НАТО і обговорювала, що це станеться у більш віддаленому майбутньому. Адміністрація Байдена досить принизила Зеленського, який навіть висловив у Твіттері своє розчарування і гнів з приводу того, що відбувається.
Цьогоріч Зеленський був більш позитивним, або принаймні намагався зробити більш позитивний вигляд.
Водночас будь-який успіх був мінімальним, і, безумовно, були й певні невдачі. Спроби України отримати дозвіл на удари американською далекобійною зброєю по росії були відкинуті (історія, яка ще довго не вщухатиме). І, незважаючи на всі гарні слова, досі немає чіткого графіку вступу України до НАТО.
Тож загалом важливо те, що членство України (попри те, що всі реалісти кажуть, що цього не може статися) зараз стає очікуваною перспективою. Це добре, хоча решта саміту НАТО була досить м'якою, коли йшлося про Україну.
Втрати росії величезні. Україні потрібно воювати розумно і в обороні
Останнім часом з'являються повідомлення про те, що російські втрати починають значно зростати. Початок Харківської наступальної операції призвів до того, що втрати росіян зараз перевищують 1000 осіб на день. За оцінками Міністерства оборони Великої Британії, російські втрати (вбитими і пораненими) перевищили 70 000 за останні два місяці, і продовжуватимуть зростати такими ж темпами протягом наступних двох місяців.
Щоб дати вам уявлення про масштаби втрат, ось типова одноденна заява про втрати росіян від українців. Зауважте, що коли йдеться про втрати російських солдатів, то українські дані, схоже, дуже близькі до оцінок США, Великої Британії та інших європейських країн.
Ці цифри є екстремальними за мірками світу після Другої світової війни. По суті, цього літа росія втратить, можливо, більше військ, ніж США втратили за всю війну у В'єтнамі.
І, відверто кажучи, ці цифри екстремальні за стандартами Другої світової війни. США були б шоковані, якби зазнавали таких щоденних втрат, яких зазнає росія.
Однак, схоже, що росія готова продовжувати витрачати свої війська ще деякий час. Кажуть, що Україна отримує все більше і більше вогневої потужності, тому москва намагається максимізувати ті територіальні досягнення, які вона може забезпечити зараз за допомогою своєї стратегії мікропросування.
Це означатиме продовження того, про що я вже давно говорю. Україні потрібно воювати розумно і в обороні. Якщо росія готова витрачати свої людські ресурси в такий екстремальний спосіб, Україна повинна пристосуватися до цього. Україна повинна намагатися зменшити свої втрати, водночас накладаючи на росію якомога більші.
Якщо росія готова відмовитися від свого майбутнього, Україна має дозволити їй це зробити.
Війна – це жахливо, але в даному випадку альтернативи немає.
