Норвегія є країною політичних суперечностей. Одна з країн-засновниць НАТО, Норвегія впродовж багатьох десятиліть є непохитним прибічником міцних трансатлантичних зв'язків та близьким партнером США. Але у Норвегії так само традиційно домінує лівий істеблішмент, що обурюється першістю Вашингтона на світовій арені і має небезпечні ілюзії про ядерну зброю та західну політику стримування.
Колишній прем'єр-міністр Норвегії Йенс Столтенберг - людина, що стане наступним генеральним секретарем НАТО - втілює у собі ці суперечності.
Кандидатура Столтенберга на посаду генерального секретаря провідного західного альянсу, як повідомляла агенція Reuters у понеділок, 24 березня, "має підтримку США, панівної сили у НАТО, та Німеччини". Прем'єр-міністр Великобританії Девід Кемерон схвалив кандидатуру Столтенберга у середу, 26 березня. "Я працював дуже тісно з ним, - сказав Кемерон, - і я думаю, що було б дуже добре мати кандидата, що займав таку високу посаду у власній країні".
ЧИТАЙТЕ: Відносини з Україною будуть зміцнюватися, - генсек НАТО
На перший погляд, кандидатура 55-річного політика видається вибором, що не викликає ніяких підозр. Під час його прем'єрства - у 2000-2001 і у 2005-2013 рр. - норвезькі військові брали участь у місії НАТО в Афганістані, а норвезькі літаки - у бомбардуванні Лівії. Але світогляд Столтенберга підіймає питання щодо його придатності до ролі генерального секретаря НАТО, особливо з огляду на те, що альянс входить у нову епоху турбулентності.
Його радикалізм у молоді роки є першим серйозним застереженням: на посаді міністра промисловості та енергетики він брав у 1995 році участь велопробігу з Осло до Парижу, на знак протесту проти випробування Францією ядерної зброї. Його захисники могли б заперечити, що чимало інших відповідальних європейських політиків - наприклад, Йошка Фішер - провели свою юність у трясовинні ультралівої лихоманки.
Цього цілком достатньо. Але у випадку Столтенберга видається, що його радикальні погляди просто пом'якшилися з віком - але не були остаточно відхилені.
ЧИТАЙТЕ: Європа повинна допомогти стабілізації влади в Україні, - екс-генсек НАТО
У 2006 році під час другого прем'єрства Столтенберга, Державний пенсійний закордонний фонд Норвегії позбувся акцій трьох американських компаній - Boeing, Northrop Grumman і Honeywell - тому що вони допомагають виготовляти ядерну зброю. "Компанії, які вважають винними у вчиненні тяжких та систематичних порушень прав людини ... є у 100% випадках американськими, - нарікав посол США у Норвегії у той час. - Чи розумно вважати, що серед 4000 з гаком компаній, в акції яких інвестує пенсійний фонд, діяльність лише американських компаній є неетичною?".
Викликають підозри і його погляди на відносини з Росією, яка у черговий раз стала головним супротивником НАТО у Європі. Під час свого першого прем'єрства у 2001 році Столтенберг заявив, що "ні за яких обставин Норвегія не допустить ніяких операцій іноземних збройних сил на власній території", як повідомила тоді скандинавська преса, і додав, що "його країна ніколи не дозволяла розміщувати на власній території іноземні військові бази або ядерну зброю, оскільки сусідні країни можуть вважати це загрозою для себе". Він не уточнив, які саме сусідні держави він мав на увазі, але, можливо, у цьому не було необхідності, оскільки він виступав перед аудиторією у Дипломатичній академії МЗС Росії.
ЧИТАЙТЕ: НАТО має лише три способи, щоб зміцнити безпеку України, - американський експерт
Його оцінка загрози з боку Росії залишається оптимістичною. "Перед НАТО та Росією постають багато у чому ті самі виклики у сфері безпеки, - сказав він учасникам саміту НАТО 2010 року у Лісабоні. - Ці проблеми можуть бути найкращим чином розв'язані за допомогою співпраці, наприклад, в межах Ради Росія-НАТО". Він привітав бажання Москви "поглиблювати співробітництво з НАТО".
Речник Норвезької робітничої партії порадив мені звернутися до парламентського бюро Столтенберга, але там не відповіли на моє прохання про коментар.
Перш ніж довірити турботу про альянс Столтенбергу, країни-члени НАТО повинні були з'ясувати, якими є його теперішні уявлення про партнерство Америки з Європою, про загрозу з боку Росії та про ядерну зброю, яка утворює у НАТО окремий стовп політики стримування. Поки що його публічні заяви з минулого свідчать, що йому не пасує ця посада.
Джерело: The Wall Street Journal Europe.
Переклад: iPress.ua.
