Для імміграції настає нова ера. Багато країн – в тому числі США, Великобританія, Франція, Німеччина та Нідерланди - впродовж десятиліть впускали до себе бідних іммігрантів. Це робилося із очевидною метою: ці іммігранти мали виконувати роботу, яку корінні жителі робити не хочуть. Робота була або надто важкою, або надто малооплачуваною, або ж надто небезпечною для місцевих жителів.
Але відтепер багаті країни не хочуть більше бідних іммігрантів. Багато заводських робіт, які виконували ці люди, сьогодні автоматизовані. Також зазнали занепаду цілі галузі, на яких працювали іммігранти, наприклад бавовняні фабрики Ланкашира у Великобританії.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У США мігранти вимагають легального статусу
Новий закон про імміграцію, який розглядають у Конгресі і Сенаті США, задумується для того, щоб легалізувати близько 11 мільйонів нелегальних іммігрантів і "привабити до країни ... найрозумніших і найосвіченіших людей у світі". Автоматизація перебирає на себе щоразу більше некваліфікованої роботи і, оскільки попит вимагає більше навичок, які зазвичай дає вища освіта, то й потреби Сполучених Штатів та інших розвинених країн світу змінюються.
Фото: theipinionsjournal.com
Запеклі дебати з питань імміграції та її наслідків призводять до зростання впливу популістських партій у Європі і змушують центристські уряди вдаватися до жорстких заходів і обмежень. Але незабаром ці дебати можуть виявитися недоречними: традиційні держави із постачання іммігрантів самі потребують більше розумних і кваліфікованих працівників. Таким чином, полювання на розумних людей стає глобальною справою: університети, компанії, навіть урядові бюрократичні організації потребують їх тут і потребують їх там. Потреби розвинених країн світу і потреби світу, що розвивається, вступають у конфліктні протиріччя.
Західна імміграція має довгу історію. Пакистанці отримували працевлаштування у бавовняній промисловості, яка деградувала, на півночі Англії, починаючи з 1960-х років. Із середини ХІХ століття мексиканці потрапляли до Каліфорнії і Техасу для роботи на фермах: найбільші потоки цієї еміграції припадають на останні кілька десятиліть, при цьому майже третина мексиканського населення іноземного походження прибула з 2000 року.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Мігранти вб'ють Європу не халіфатом, а совком
Німеччина "імпортувала" турецьких іммігрантів, починаючи з шістдесятих років минулого століття. Для них не передбачалися права або перспективи отримання громадянства, лише можливість працювати в автомобільній та інших галузях промисловості країни.
У наші часи громадяни (у тому числі ті, що належать до етнічних меншин) вбачають в імміграції загрозу зменшення робочих місць, соціальних послуг та загрозу для своєї культури. Ці проблеми не є ілюзорними або - як стверджують деякі ліберали - лише продуктом расистських поглядів. Від 3 до 4,5 млн громадян Німеччини турецького походження дійсно мають реальні проблеми з інтеграцією до німецького суспільства: книга "Germany Is Destroying Itself" економіста Тео Сарацина роздратувала більшість представників німецького істеблішменту своїм безкомпромісно похмурим змалюванням неасимільованого турецького населення. Проте, з часом частину аргументів автора підтримала сама канцлер країни Ангела Меркель.
Ангела Меркель. Фото: morningjournal.com
Керівник аналітичного центру Demos Девід Гудхарт наголошує у своїй останній книзі "The British Dream", що за останні півтора десятиліття імміграція до Великобританії відбувалася безпрецедентно швидкими і великими темпами. Аналогічним чином відбувалася іміграція до Франції. Це означало суттєву зміну зовнішнього вигляду і культури деяких міських районів і збільшення кількості гетто. Спочатку ліберала Гудхарта піддали різкій критиці, але пізніше деякі його критики почали з ним погоджуватися.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Трудові мігранти різних країн все частіше повертаються додому
Напруженість зростає також в країнах, що розвиваються. Минулого місяця міністр промисловості Туреччини Ніхат Ергюн заявив, що його країна більше не бажає постачати кваліфіковану робочу силу до Німеччини, він закликав до "зворотнього витоку мізків". Тепер Туреччина економічно успішна країна, яка прагне такою залишатися й надалі, а для цього необхідні кваліфіковані та амбітні громадяни.
Це була не перша така заява і напевно не остання. Усі багаті держави Заходу (деякі з них стикаються із проблемою скорочення чисельності населення) повинні намагатися наслідувати імміграційну політику Канади, націлену на залучення високоосвічених іммігрантів. Коментарі міністра Ергюна показують, що висококваліфіковані працівники завжди були частиною іміграції: відтепер країни будуть намагатися втримати їх або повернути їх назад.
У той же час західні держави будуть встановлювати перешкоди для більшої частини некваліфікованих робітників та їх сімей, як правило, з низьким рівнем освіти, які становили основну масу легальних і нелегальних імігрантів в США (в основному мексиканці), Великобританії (пакистанці), Німеччині (турки) і Франції (вихідці з Північної Африки).
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 7 причин, чому трудова міграція не таке вже й зло
Еміграція може допомогти бідним і відносно бідних країнам, оскільки емігранти відправляють назад гроші своїм сім'ям – це, за деякими оцінками, становить близько 10% від ВВП Філіппін, 2% ВВП Польщі та Мексики. Цей відсоток є ще більшим для бідних держав Центральної Азії, чиї чоловіки дуже часто працюють на низькооплачуваних роботах в Росії. Але він має тенденцію до падіння, чим більш успішними стають країни відповідних емігрантів. У середині сімдесятих років, коли турецькі робітники ринули до Німеччини, кошти, які вони відправляли назад, сягали більше 4% ВВП Туреччини. Тепер це 0,12%. Еміграція дає надію, але це також ознака невдачі.
Фото: aa.com.tr
Мексика, яка сьогодні переживає певне відновлення економічного зростання, потребує своїх фахівців і кваліфікованих працівників не менше, ніж Туреччина. Потреби країн, які піднімають себе з тенет масової бідності, повинні перевершити потреби тих країн, які зробили це кілька десятиліть тому. Обов'язок розвиненого світу - не відбирати найбільш освічених людей, а підтримати зростання, яке повинно мати стійкий та некорумпований характер. Це може означати більше допомоги, менше торгових бар'єрів, обмін досвідом та інвестиції. Зростає вага бідних людей, які шукають кращого життя, і це буде продовжуватися надалі: при зведенні бар'єрів за кордоном, їм потрібно буде більше сподівань на краще вдома.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ізраїль виганяє мігрантів з Африки
Старі аргументи про расизм, які продовжують використовувати ліберали, не є цілком недоречними - расизм залишається скрізь - але вони стали менш актуальними, ніж були раніше. Багаті країни також немало виграють від зростання бідних країн, яким для зростання потрібні власні розумні люди. Не менш ліберальним буде сказати: втримайте ваші втомлені, бідні та принижені маси ... і ваших енергійних та підприємливих людей - та покращуйте їх життя вдома. Тоді зменшаться расизм і поблажливість, які процвітають на проблемах іммігрантів у багатих країнах, і можливо навіть, з часом, вони зникнуть.
Оригінал: Reuters
Переклад: iPress.ua
