Так, я вмію радіти. У понеділок минулого тижня (24 липня) я зловив себе на тому, що намагаюся придушити широку посмішку, читаючи доповідь одного з провідних (чи це, буквально, "дно" у їхньому випадку...?) російських представників гімнопіаріндустрії. Цей персонаж, мабуть, втратив кілька кілограмів ваги і літрів поту, намагаючись сфабрикувати історію, яка могла б красномовно пояснити, чому українці застосували "БПЛА/безпілотники" для приманки російської ППО, а потім чотири ракети Storm Shadow, щоб підірвати чотири різні склади боєприпасів зсрф в окупованому Криму. І всі чотири влучили в ціль.
Потім було "кілька днів занепокоєння", коли 26 липня росіяни розгорнули чотири "Кинджали" для нанесення удару по авіабазі "Старокостянтинів" на заході України – місця базування 7-ї авіаційної бригади ПГУ та її парку винищувачів-бомбардувальників Су-24М, оснащених крилатими ракетами Storm Shadow і SCALP-EG. Тим більше, що протягом наступних двох днів ПСУ не завдавали жодного авіаудару цими літаками і зброєю. Питання було в тому, чи вижив флот...?
На моє велике полегшення, українські Су-24 "повернулися" 29 і 30 липня, коли вони планомірно знищили всі три мости, що з'єднують окупований Кримський півострів з материковою частиною України:
- Армянський автомобільний міст (дорога на Херсон);
- Чонгарський автомобільний міст (дорога на Мелітополь);
- Чонгарський залізничний міст (залізниця на Мелітополь; фото нижче).
Докази того, що росіяни перехопили ще одну Storm Shadow... Цього разу з використанням Чонгарського залізничного мосту.
Як завжди в таких випадках, не можу не оцінити це на "відмінно". Звичайно, у порівнянні з цим, останній удар по Кримсько-Керченському мосту за допомогою напівзанурювальних "дронів" був не таким успішним, як здавалося на перший погляд: вивели з ладу "лише" дорожню частину споруди. Залізниця там досі функціонує. Але тепер продовження цієї залізниці виведено з ладу щонайменше на тиждень. Більше того, за останні два дні ПСУ завдали ударів по додаткових цілях на території Криму, включаючи кілька складів у районі Севастополя.
А чому я радію?
Тож про все по порядку. Маса російських військ на півдні Херсонщини та півдні Запорізького фронту зараз, безумовно, відрізана від постачання: якщо залізничний міст через Чонгар не буде відремонтовано (і, будьте певні, одна з 10 залізничних бригад зсрф повинна впоратися з цим завданням приблизно за тиждень), єдиним місцем, де "московські командири" можуть поповнити запаси своїх військ у цих частинах, є порт Бердянськ (так, є залізнична лінія з Донецька до Мелітополя, але значна її частина проходить занадто близько до лінії фронту для комфортного пересування). А потім на кожну вантажівку. А "московські командири" не можуть поповнювати запаси зсрф вантажівками: їх занадто мало і вони занадто легкі. Це означає, що наступні 7-10 днів (із Заходу на Схід): 22 АК, 49-та ЗВА, 35-та ЗВА, 58-та ЗВА, 5-та ЗВА та 36-та ЗВА будуть змушені задовільнятися тим, що є поблизу поля бою, або тим, що вдасться врятувати зі своїх зруйнованих складів у районі Мелітополя та Токмака.
По-друге, для мене вся ця історія має "додаткову, особисту ноту". Або дві... чи трохи більше...
Ще я радію, бо вже давно писав статтю про те, як здійснюються подібні авіаудари з боку ПСУ, і як на них реагують російські ППО: закінчив, але не опублікував. Принаймні, до сьогодні. І це добре, тому що, з одного боку російські фахівці з гімнопіаріндустрії, а з іншого – шанувальники Пудінга за кордоном, як і раніше, не можуть пояснити, "як це відбувається". Хтось продовжує наводити довгі розрахунки того, чому російська ППО "десятками збиває Storm Shadow (і AGM-88) за допомогою математичних формул і порівнянь їхніх льотних характеристик, інші покладають всю провину на "безпілотники"... Проте ніхто не може пояснити відео, подібне до того, з якого знято цей кадр (на фото нижче), де видно, як ЗРК "Панцир" зсрф б'є по Storm Shadow в одному напрямку, а потім розлітається на друзки від влучання з іншого...
З іншого боку... втім, це трохи довша історія, а зараз я мушу трохи відволіктися...
Ситуація нагадала мені, що в росії є такий собі "експерт з військової авіації", якого багато хто на Заході (особливо у США та Німеччині) вважає кимось на кшталт "автора біблій" про радянську та російську військову авіацію. Нібито він має прямі контакти з першоджерелами, а якість інформації, яку надає, є "неперевершеною". Настільки, що його "найбільші шанувальники" на Заході дійсно використовують слово "біблія", коли хвалять його "роботу". Тому назвемо його "Святим Єфремом".
Власне, добрий святий Єфрем наповнює "свої книги" текстом і, особливо, світлинами, "піднятими" звідусіль, де тільки може. Почав він з того, що спустошив архів ТАСС десь у 1988 році (принаймні ту частину архіву, що містить старі фотографії різних прототипів МіГів і Сухого), потім перейшов до західних книг і журналів, а згодом і до інтернету. Протягом останніх 20 років він... "запозичував, слово за словом" (щоб зберегти "дипломатичність") у різних російських та українських авторів, опублікованих лише російською мовою, а отже, невідомих на Заході. А подекуди і низки західних авторів, якщо вони невідомі.
Публікації про військову авіацію не приносять багато грошей – ніхто з нас не є "мільярдером бестселерів". Навпаки: ми щасливі, якщо результати багаторічних досліджень будуть надруковані і продані накладом у 500 примірників. Все, що більше – це "бонус". Тож святому Єфрему було неважко викрасти тексти цілих книг своїх співвітчизників і, фактично, перевидати їх англійською мовою під своїм ім'ям – і протягом десятиліть ні російські, ні українські автори, про яких йдеться, ні будь-хто на Заході не могли ніяк запобігти його діям. Навіть тоді, коли фотографії, зроблені бельгійськими та французькими військовими офіцерами і призначені для вашої власної книги, знову з'являються у наступній біблії святого Єфрема і оголошуються власністю так званого ним "російського фонду авіаційних досліджень"... Хо-хо-хо…
Справа в тому, що ніхто з нас не має ні грошей, ні часу, ні сил, щоб втягуватися у тривалі юридичні суперечки.
Тож так і тривало з боку святого Єфрема. Два-три рази на рік він видавав чергову "біблію" про черговий російський літак. А його видавці на Заході "вмивали руки": пояснювали, що поняття не мають на що ми скаржимося, і заявляли, що не несуть за це відповідальності. "Рекомендуючи" всім звертатися до святого Єфрема... І, щоб не затягувати надовго цю історію: спробуйте нашкребти 7 000-10 000 євро, необхідних лише для початку судового процесу, а потім знайти адвоката, готового вести справу проти якогось плагіатора, що живе в Підмосков'ї...
Дощовий листопадовий день близько десяти років тому, десь у глибині центральної Великої Британії: святий Єфрем (на фото праворуч) мовчки покидає стенд на якомусь ярмарку з книгою "Арабські МіГи, том 5" в лівій руці (Арабські МіГи – це ціла серія із шести книг, співавтором якої був і я, який сидів позаду і в перерві розмовляв з ізраїльським автором). Звичайно, святий Єфрем поплатився за свій приклад, але не хвилюйтеся: він не зупинився, щоб привітатися, і ніколи не збирається згадувати, звідки він отримав свої "вищі" знання про винищувачі МіГ і Сухого, які експлуатуються різними арабськими військово-повітряними силами, що дозволило йому поповнити ще одну свою "біблію"...
Підсумок: маючи багато подібного досвіду, я думаю, що добре, що не опублікував свою "Дискусію про Storm Shadow" раніше. Так я уникнув чергового російського плагіатора моєї роботи. Сподіваюся, тепер ви розумієте, чому я друкував цей текст з такою широкою, іронічною посмішкою на обличчі.
Так чи інакше...
Що за історія зі Storm Shadow, і як українці це роблять?
Інструменти обміну. Які засоби поєднуються для повітряної війни
Відразу зазначимо, що не існує вундерваффе ("диво-зброї"). Не існує "єдиної, універсальної" системи озброєнь. Будь-які історії на кшталт "ATACMS вирішить проблеми", або "F-16 виграє війну", чи "ЗРК С-350, С-400 і Су-35 панують у небі" – це ілюзії, які зазвичай поширюють фанати, які просто не розуміють, що таке війна. Насправді, особливо у повітряній війні, ніхто не воює поодинці, ніхто не перемагає і не програє поодинці, а всі наявні засоби і зброя застосовуються як частина системи – в поєднанні з іншими засобами і зброєю.
Ба більше, незважаючи на очевидну "відсутність відповідних повідомлень" – чи то в основних ЗМІ, чи то в соціальних мережах – між росією та Україною ведеться високоінтенсивна повітряна війна, починаючи з 04.00 ранку 24 лютого 2022 року. Щохвилини, щогодини, вдень і вночі, незалежно від погоди. Я думаю, що один факт найкраще підсумовує її: з 24 лютого 2022 року по 30 травня 2023 року наземні засоби ППО ПСУ виявили та відстежили понад 400 000 "повітряних цілей" – російські літаки, балістичні та крилаті ракети, високоточні керовані боєприпаси та різні безпілотники/дрони.
Звісно, станом на липень цього року обидвоє ВПС не здійснюють стільки вильотів, скільки вони робили торік у лютому-березні або навіть під час Херсонської наступальної операції минулої осені, але вони все ще здійснюють до 100 (росіяни) і 20-25 (українці) наступальних вильотів на день. Більше того, багато завдань, які раніше виконували "класичні" бойові літаки, тепер виконують БПЛА, а обидві сторони значно посилили свої наземні засоби протиповітряної оборони.
Не дивно, що відтоді, як Storm Shadow стали на озброєння в Україні, ПСУ регулярно застосовують їх у поєднанні з іншими видами озброєнь: деякі з них випускаються власною авіацією, а інші – українськими сухопутними військами. Своєю чергою росіяни намагаються протидіяти різноманітними засобами протиповітряної оборони. Саме тому обговорення цієї теми вимагає хоча б поверхневого розгляду "інструментів обміну": систем, про які йдеться. "Для початку" кілька слів про те, чим користуються українці.
Storm Shadow. Про Storm Shadow було багато написано, і дві інфографіки нижче добре описують найважливішу інформацію про її характеристики. Тому я вважаю, що їх має бути достатньо для базового розуміння цієї зброї (обидві інфографіки були підготовлені не мною):
Додам лише, що при стартовій вазі 1 300 кг це досить важка зброя, тому єдиною пусковою платформою для неї є винищувачі-бомбардувальники Су-24М та Су-24МР. Вони великі, важкі, мають крило зі змінною стріловидністю, і вони старі. Тому не дуже прості в обслуговуванні та польотах, а їхня підготовка до наступного вильоту займає багато часу. Проте, у них є одна дуже важлива особливість: Су-24 були оптимізовані для польотів на малих висотах і можуть розвивати надзвукову швидкість (понад 1200 км/год) на висоті менше 50 м над землею (або морем). Разом з ефективною дальністю польоту та можливістю завантаження двох Storm Shadows це має вирішальне значення для місії. Причина полягає, зокрема, в тому, що чим вища швидкість літака в момент запуску ракети, тим більша дальність дії ракети.
AGM-88. Як відомо, з літа минулого року на озброєнні Повітряних сил ЗСУ перебуває кілька МіГ-29 і Су-27, обладнаних адаптерами (очевидно, у вигляді модифікованих пускових установок ЛАУ-118/А) для AGM-88 HARM (високошвидкісна протирадарна ракета). По суті, HARM наводяться на випромінювання радарів ворожої ППО: в ідеалі – вибивають антену, іноді завдають більшої шкоди. Оскільки маса ракет класу "земля-повітря" (ЗРК) залежить від радіолокаційного наведення, будь-яке порушення в роботі радіолокаційної системи порушує і саму функцію ЗРК.
Теоретично, принцип роботи AGM-88 "простий": якщо ворожий радар увімкнений і працює, головка самонаведення HARM виявить його і повідомить про це пілоту. Пілот випускає ракету і, поки ворожий радар працює і випромінює, немає проблем, зброя наводиться. Проте вже під час війни у В'єтнамі наприкінці 1960-х років північнов'єтнамські оператори ЗРК зрозуміли, що саме по собі вимкнення радарів зробить протирадіолокаційні ракети американського виробництва марними. Тож AGM-88 була спроєктована так, щоб запам'ятовувати положення цілі: вимкнення радару може зменшити її точність, але вона все одно завдасть шкоди, якщо не буде збита.
Можна стверджувати, що AGM-88 – стара зброя: вперше застосована в боях проти Лівії в 1986 році, у великій кількості використовувалася проти Іраку і Сербії в 1990-х роках, а отже, відносно добре відома росіянам. Більше того, її адаптація на українських МіГ-29 і Су-27 далека від досконалості: на обох типах відсутнє допоміжне обладнання, яке встановлюється на літаках американського виробництва і, таким чином, не дозволяє використовувати всі режими роботи AGM-88. Майже не дивно, що росіяни регулярно заявляють, що всі HARM, які потрапляють на їхній шлях, збиваються. Чи відповідає це дійсності – наразі невідомо. Гадаю, вони час від часу збивають деякі з них, але далеко не всі, як видно з доданої нижче фотографії, на якій зображено пускову установку Tor М1 (SA-15), уражену AGM-88... (пускові установки цієї системи обладнані радарами управління вогнем, тому вона також була мішенню для українців).
Пускова установка Tor/SA-15, зруйнована ударом AGM-88, у травні цього року.
Далі буде…
