"Якби премія вручалася за стійкість звичайних людей перед обличчям жаху, кандидатів було б безліч – від палестинців та ізраїльтян у їхньому запеклому конфлікті, до суданців, які тікають, коли їхня країна розпадається на частини", – пише The Economist.
Проте відтоді, як видання почало називати країни року 2013-го, воно прагне визнати дещо інше: країну, яка найбільше змінилася на краще. Пошуки світлої плями в похмурому світі довели деяких співробітників цього ЗМІ до відчаю, і вони запропонували країну Барбі, вигадану рожеву утопію з голлівудських блокбастерів. Але в реальному житті, на думку The Economist, є дві групи країн, які заслуговують на визнання у 2023 році.
"До першої належать країни, які вистояли проти залякувань з боку автократичних сусідів. Не можна сказати, що життя в Україні покращилося, але держава мужньо продовжила боротьбу проти військової машини путіна, незважаючи на коливання її західних прихильників. Молдова чинила опір російському залякуванню. Фінляндія приєдналася до альянсу НАТО, а незабаром до нього приєднається Швеція", – констатує британське видання. .
Воно також нагадує, що в Азії низка країн випробовувала свої нерви перед обличчям китайської агресії, часто у співпраці з Америкою. Філіппіни захищали свої морські кордони і морське право від набагато більших китайських кораблів. У серпні Японія і Південна Корея відклали в сторону свої історичні претензії, щоб поглибити співпрацю. Острівна держава Тувалу з населенням 11 тисяч осіб щойно підписала договір з Австралією, який страхує її населення від зміни клімату і включає в себе гарантії безпеки, щоб запобігти її потраплянню під владу КНР.
До другої групи країн The Economist відносить ті, які захищали демократію або ліберальні цінності у себе вдома. Крихка, понівечена війною Ліберія зуміла здійснити мирну передачу влади. Так само як і Східний Тимор, який зберіг свою репутацію держави, що поважає права людини і вільну пресу. У деяких країнах середнього розміру, таких як Таїланд і Туреччина, надія зажевріла, коли опозиція доклала всіх зусиль, щоб скинути автократичні режими, але ці режими втрималися на виборах, результати яких були спотворені на їхню користь.
На думку видання, три країни виділяються тим, що повернулися до поміркованості після прогулянки диким шляхом. Бразилія привела до присяги лівоцентристського президента Луїса Інасіу Лулу да Сілву після чотирьох років брехливого популізму Жаїра Болсонару, який поширював теорії змови, що розколювали суспільство, заохочував поліцейських до зброї, підтримував фермерів, які підпалювали тропічні ліси, відмовлявся визнати поразку на виборах і заохочував своїх прихильників до спроби повстання. Нова адміністрація швидко відновила нормальне життя і знизила темпи вирубки лісів в Амазонії майже на 50%. Однак вражаючі досягнення Бразилії були затьмарені звичкою Лули підлабузнюватися до путіна і деспота Венесуели Ніколаса Мадуро. Як наслідок, країна втрачає нагороду.
The Economist вважає, що Польща пережила видатний 2023 рік: її економіка витримала шок від війни в сусідній Україні; вона продовжує приймати майже 1 млн українських біженців; а для стримування росії збільшила свої витрати на оборону до рівня понад 3% ВВП, подавши приклад для наслідування своїм скнарим колегам з НАТО. Найбільшою проблемою країни є домінування популістсько-націоналістичної партії "Право і справедливість" (ПіС), яка керувала урядом протягом останніх восьми років, підриваючи незалежність судів, наповнюючи державні ЗМІ лакеями та розвиваючи кумівський капіталізм. У жовтні виборці зробили вибір на користь низки опозиційних партій. Для нового коаліційного уряду на чолі з Дональдом Туском, ветераном-центристом, це лише перші дні, але якщо він добре попрацює над виправленням шкоди, завданої "ПіСом" демократичним інститутам, Польща стане сильним кандидатом на премію видання наступного року.
А переможець рейтингу The Economist – Греція. Десять років тому вона була покалічена борговою кризою і висміяна на Уолл-стріт. Доходи населення різко впали, суспільний договір розхитувався, а екстремістські партії лівого і правого спрямування вирували безчинствами. Уряд дійшов до такого відчаю, що зблизився з Китаєм, а згодом продав свій головний порт Пірей китайській фірмі. Сьогодні Греція далека від досконалості. Залізнична катастрофа в лютому викрила корупцію і неякісну інфраструктуру; скандал з прослуховуванням телефонних розмов і жорстоке поводження з мігрантами свідчать про те, що громадянські свободи можуть бути покращені.
Але, на думку британського видання, після років болісної реструктуризації Греція очолила щорічний рейтинг економік багатих країн світу у 2023 році. Її правоцентристський уряд був переобраний у червні. Її зовнішня політика є проамериканською, проєвропейською і настороженою щодо росії. Греція демонструє, що, перебуваючи на межі колапсу, можна провести жорсткі, розумні економічні реформи, відновити суспільний договір, проявити стриманий патріотизм, і все одно перемогти на виборах. Як наголошує The Economist, з огляду на те, що 2024-го пів світу буде голосувати, демократи в усьому світі повинні прислухатися до цього прикладу.
Джерело: The Economist
