Це буде коротший звіт, ніж зазвичай, оскільки цього тижня я йду у щорічну відпустку і намагаюся зробити невелику перерву. Наступного тижня повернуся до своєї звичайної багатослівності. Тож це більше схоже на порцію еспресо, ніж на велике горня латте.
Тим не менш, є три історії, які, на мою думку, потребують згадки, бо є важливими.
російський десантний корабель класу "Ропуха" помітно накренився після атаки українського морського безпілотника.
Український морський безпілотник атакував російський танкер у Чорному морі.
Війна в Чорному морі. Саме українці є найбільш агресивними та адаптивними у війні на морі
Однією з причин, чому я загалом оптимістично оцінюю перспективи України у цій війні, є те, що українська сторона, яка є більш демократичною і бореться за свою свободу, має більшу суспільну прихильність і творчий потенціал. Це дає Україні значну перевагу в адаптивності та здатності створювати нові системи за короткий проміжок часу. Цього тижня ця адаптивність і креативність по-справжньому проявилися в Чорному морі. Спочатку з'явилися надзвичайні кадри атаки морського безпілотника на російське судно. Ось посилання на нього.
Відео багато про що свідчить. Це досить повільний морський безпілотник, який має надводний профіль і, схоже, здатний вразити великий російський військовий корабель, не зіткнувшись із будь-яким серйозним оборонним вогнем (я не побачив жодного) або будь-якими оборонними системами, що захищають судно. Кілька людей зауважили у Twitter, що це було далеко від України та вночі – яка різниця. російський флот повинен вести бойові дії в оперативній зоні. Це виглядає надто недбало з їхнього боку.
Згодом українці здійснили ще один напад (не підтверджений публічно, але ми знаємо, хто це зробив) на російський танкер (який по черзі називали то нафтовим, то хімічним).
Невдовзі з'явилися фотографії заповнення танкера водою:
Які наслідки подібних атак? Минуло 18 місяців зо дня повномасштабного російського вторгнення, і саме українці є найбільш агресивними та адаптивними у війні на морі (в якій ніхто не міг би з ними конкурувати). Вони атакують російські військові та комерційні судна та швидко і успішно завдають поразки. Це ставить росіян перед великою дилемою. Чи розгортати їм тепер більше своїх надводних сил для захисту танкерів і тому подібних суден під час їхнього транзиту через Чорне море, що зробить ці військові кораблі привабливими цілями? Чи спробують вони атакувати українське узбережжя, яке вже довело свою смертельну небезпеку для російських військ?
Все, що ми знаємо, це те, що реакція росії на ці атаки демонструє, наскільки вони розлючені. Люди, які прокинулися у неділю вранці, почули про одну з найбільших російських (дорогих) ракетних атак за останній час, оскільки росіяни запустили "Кинджали", "Калібри" тощо у великій кількості по Україні вночі напередодні.
Ось посилання на український офіційний опис атаки.
Українська протиповітряна оборона настільки ефективна, що навіть ця велика атака була здебільшого нейтралізована. Але головне те, що саме так росіяни реагують на невдачі у війні на морі. Це лють та шаленство – удар у відповідь. Важливіше буде побачити, чи намагатимуться росіяни тепер посилити свою блокаду проти цивільних суден, які заходять і виходять із українських портів, щоб забрати зерно. Пам'ятаєте, минулого тижня росіяни показали себе занадто знервованими, щоб зробити такий крок. Тепер вони, можливо, захочуть спробувати – а, отже, піддадуть більше своїх суден під удари.
Такі речі важливі для мене в розумінні війни. Те, що війна на Чорному морі – це війна, в якій Україна не лише бере участь, але й демонструє успіх, є чудовим прикладом того, чому Україна так добре воювала і продовжуватиме воювати.
Саміт у Саудівській Аравії. Це не просто зустріч друзів України
Я досі не знаю, що думати про саміт у Саудівській Аравії, присвячений обговоренню можливої мирної угоди в Україні. Спочатку я був вкрай скептично налаштований і не звернув на нього уваги. Обидві сторони у цій війні, схоже, хочуть закінчити її влітку/восени і подивитися, що покаже кампанія щодо військового балансу.
Травневе фото зустрічі президента Зеленського з наслідним принцом Саудівської Аравії Мухаммедом ібн Салман ас-Саудом.
Однак, з плином тижня з'явилися деякі цікаві подробиці. Вони не настільки значні, щоб вважати, що мирна угода вже укладається, але принаймні вказують на те, що міжнародна підтримка України може бути сильнішою (за межами Заходу), ніж думають люди.
По-перше, український уряд дуже позитивно висловився про можливості майбутніх переговорів. Радник Зеленського Подоляк був, можливо, найбільш відвертим у цьому питанні (але були й інші), заявивши:
"У Саудівській Аравії, по суті, закладаються основи нової глобальної політичної архітектури. У цій архітектурі вже не буде "агресивної суб'єктності рф", яка провокувала ключові нестабільності протягом останніх 15-20 років, і в її рамках можливе повернення до стабільних правил у вигляді модернізованого "міжнародного права".
Подоляк має на увазі той факт, що всі великі світові сили у цій війні будуть представлені в Саудівській Аравії – окрім росії. Найважливіше те, що Китай вирішив взяти участь, і саудівці змогли переконати держави Глобального Півдня також бути там.
Іншими словами, це не просто зустріч друзів України. Це фактично великий і потужний міжнародний блок. Саміт може або закінчитися безрезультатно, або піти надважливими шляхами. Ця зустріч – це спроба почати фіксувати принципи можливої мирної угоди для України. Якщо Китай буде присутній і підтримає принципи, які є прийнятними для української держави – це стпне надзвичайно тривожним для росії.
Можливо, це не зайде так далеко (буду песимістом), але сам факт, що до України ставляться так, а росію виключають, заслуговує на увагу.
Контрнаступ. Успіхі є, але вони не ключові
Цього тижня лінія фронту просунулася лише трохи, хоча з'явилися повідомлення про те, що українці вийшли на головну "лінію Суровікіна". Втім, ці успіхи не є ключовими. Як і протягом останніх кількох тижнів, українські сили не задіюють свої резерви для спроб ще одного великого загальновійськового наступу. Вони продовжують вести вогонь по російській артилерії, логістиці, Б/К, як це робиться вже тривалий час. Інститут вивчення війни оприлюднив хорошу інформацію про все це – тому дам посилання на неї.
***
Українські сили досягли "лінії Суровікіна", проникли до першої траншеї і зачищають її – Том Купер
Зовсім коротенько, переважно про останні події на півдні Запорізької області та південному заході Донеччини.
Старомайорське-Старомлинівка... Концентрація бригад морської піхоти ЗСУ в районі Старомайорське-Старомлинівка робить саме те, що найбільше турбує росіян у цій частині України: наступає в південному напрямку.
Перші повідомлення свідчать про звичайне, повільне, методичне пропрацювання російських мінних полів на захід від Старомайорського, в напрямку Завітного бажання; на південь від Старомайорського; на південь від Урожайного. росіяни обороняють цю ділянку силами залишків 60-ї мотострілецької бригади та 71-го мотострілецького полку, свіжих 394-го мотострілецького полку, 37-ї мотострілецької бригади (Урожайне) та 5-ї загальновійськової армії (Керменчик-Новодонецьке). Залишки 247-го полку ВДВ все ще перебувають на реорганізації в районі Завітного бажання. Їм артилерійську підтримку надає 305-та артилерійська бригада – дуже цікаве формування, що включає по полку 2С4 "Тюльпани", 2С5 "Гіацинт-С'", 2С7 "Піони" і один полк з 9К57 "Ураган" (220-мм РСЗВ). Це з'єднання зазнало великих втрат від артилерії ЗСУ під час розгортання в районі Старомайорського, але все ще активно діє.
Роботине... Протягом останнього тижня командування 58-ї загальновійськової армії латало лінію фронту тим, що залишилося від його сил і резервів. Зокрема, перекинуло залишки 1430-го мотострілецького полку в Роботине на підмогу залишкам 291-го мотострілецького полку, а потім посилило їх батальйоном 810-ї морської піхотної бригади. По суті, це те саме, що зсрф намагалися зробити на південь від Бахмута протягом останнього місяця...
На захід від Роботиного росіяни створили оперативне угруповання з центром у 100-й розвідувальній бригаді (основна частина якої обороняє Вербове), до складу якого увійшли залишки БАРС-14 і 70-го мотострілецького полку, посилені 249-м батальйоном (дуже-дуже) спеціального призначення "Ахмат-Юг" росгвардії. Іншими словами, вони "корсетують" свої побиті частини залишками резервів 58-ї та 5-ї армій.
"Тим не менш", як показано на карті, ЗСУ продовжували повільне, методичне просування в російську 2-гу лінію оборони на цій ділянці і проривом її наскрізь. Українці також знаходяться всередині північного Роботиного і тиснуть на російський гарнізон з півночі, сходу і південного сходу.
На схід від села вони вийшли на 2-гу лінію оборони ("Лінія Суровікіна") приблизно на півдорозі між Роботиним і Вербовим. Тобто, зайшли в основну траншею і розчистили близько 400 метрів. Звідти вони просуваються вниз по лінії траншеї в південно-західному і вгору в північно-східному напрямках.
Особливий інтерес викликає те, що українці захопили "1,5 лінії" російських окопів на захід від Роботиного. Тобто між цим селом і Копанями. Звідти вони намагаються просуватися в південному напрямку, між двома селами, щоб оточити Роботине.
