Прийміть мої найщиріші вибачення за те, що я не писав про події в Україні близько 10 днів. Знаю, багато хто з вас з нетерпінням чекає мого наступного "оновлення". І так, з деяким соромом визнаю: я "відволікся" на події в Ізраїлі/Палестині. Але це не означає, що мені було байдуже: я також намагався оцінити, що саме відбувається в Україні, і як ці два конфлікти пов'язані між собою.
Я не сумніваюся, що багато хто з вас зараз хотів би почути від мене щось на кшталт порівняння української боротьби за виживання з чимось на кшталт "битви за виживання Ізраїлю". Або ж дехто очікує, що я розповім про "російські тренування для Хамасу". Однак, вибачте, цього не станеться. Не тому, що я буду "антисемітом", "ненавидітиму Ізраїль" чи будь-яку іншу нісенітницю, яку різні примітиви не перестають розповідати про мене, а тому, що я один з тих диваків, які мислять в абсолютно різних напрямках.
Наприклад, я не можу позбутися враження, що всього через кілька днів після початку великої "кризи" в Ізраїлі/Палестині (яка потім спонукала США перенаправити більшу частину своєї військової допомоги з України до Ізраїлю – див. нижче), путін розпочав найбільший російський наступ в Україні з лютого 2022 року.
З огляду на близьку дружбу путіна з таким собі Беньяміном Нетаньяху і скарги багатьох колишніх директорів Шин Бет (ізраїльської служби безпеки) та колишніх генералів ЦАХАЛу (Армії оборони Ізраїлю) на те, що уряд Нетаньяху місяцями, якщо не роками, ігнорує їхні попередження – або ж КДБ/ФСБ-шний бекграунд путіна та його схильність до інтриг і змов, не кажучи вже про владу і вплив цих двох персонажів...Щщо ж, поклавши руку на серце: це, мабуть, найчистіша, найдистильованіша і абсолютно ненавмисна випадковість у сучасній війні.
Так само випадковою і абсолютно непередбачуваною (справді: хто б міг подумати?!?) є швидкість, з якою США поспішають надати Ізраїлю величезні обсяги військової допомоги. Включно з тисячами снарядів калібру 155 мм, виготовлених для України. Я настільки здивований цим, що не маю слів. Я забув поставити собі такі питання: скільки українських солдатів було вбито або покалічено тільки цього літа через багатомісячні затримки з поставками (або відверті відмови від поставок) сучасного озброєння з американських, німецьких, французьких, британських та інших запасів? Скільки було вбито або покалічено вертольотами Ка-52 російських ВКС через те, що, наприклад, США затримали поставку ракет MGM-140 ATACMS?
А потім.... ще одне питання, яке ніколи не спадало мені на думку: як так сталося, що ті самі суперрозумні та турбодемократичні західні уряди приймають такі рішення – ті самі люди, які не сплять ночами від тривоги за добробут людей, якими вони керують, і за Україну – і армії їхніх турбокрасномовних "радників з питань національної безпеки", плюс усі західні ЗМІ, досягли успіху у викритті корупції в Україні..., але всі вони ігнорують корупцію Нетаньяху, його демонтаж залишків ізраїльської демократії, і це майже так само, як вони ігнорують його дружбу і бізнес-відносини з путіним?
Але ви знаєте мене і мої неприємні запитання: на них ніколи немає відповіді...
Не хвилюйтеся: жодних нарікань на все це з Києва ви не почуєте. І Вашингтон, і Брюссель тим часом є експертами у запобіганні подібного, а (щонайменше) половина українських ЗМІ зайнята тим, що висловлює свої найглибші побоювання з приводу безпеки Ізраїлю...
...Тому досить втішив висновок, що (принаймні, ще 10 днів тому) скарги на "дефіцит снарядів" не припиняються, але з боку росії. І це незважаючи на повідомлення США про величезні поставки артилерійських боєприпасів з Північної Кореї. Мене лише трохи турбують цифри, які згадуються в деяких оцінках: скажімо, до 6 мільйонів снарядів калібрів 122 мм і 130 мм. У той час як США перенаправляють 155-мм боєприпаси з України до Ізраїлю... гм...
....гм....
... Боже, це буде важко пояснити... Не знаю чому – насправді: жодної підказки – але вже кілька місяців, коли я думаю про позицію України і Києва щодо США і НАТО, мені спадає на думку лише одна асоціація.
У 1980-х роках у Великій Британії вийшла телевізійна комедія під назвою "Алло! Алло!". Суть історії: кафе в маленькому французькому містечку, під час німецької окупації у Другій світовій війні. Власник цього кафе весь час зраджує своїй дружині з молодими офіціантками. І щоразу, коли дружина застає його з однією з них, а це траплялося майже в кожному епізоді, він кричить на дружину щось на кшталт: "Ти, дурна жінко! Хіба ти не бачиш, що бідолашна дівчинка вдарилася головою, а я намагаюся втримати її від падіння...?"
... і його дружина куплялася на це. Щоразу...
(для всіх тонкошкірих людей, які це читають: не хвилюйтеся, таких шоу зараз більше не роблять: вони "неполіткоректні"...).
Повітряна/ракетна війна. Хтось в Москві "забув" забезпечити достатній захист аеродромів
Так, так, я знаю: я обіцяв оновлення про повітряну війну щонайменше 20 днів тому, якщо не більше. Це не тому, що мені байдуже, або я не можу. Навпаки: починав працювати над цим щонайменше разів 5-6. І тільки-но я думав, що нарешті зібрав достатньо інформації і зрозумів останні події, як відбувалося щось нове...
Наприклад: за останні 5-6 днів українці заявили про 5-6 збитих російських Су-25, переважно над Авдіївкою, що не дивно, а також над південною частиною Запорізької області, що теж не дивно. Поклавши руку на серце: після десятиліть вивчення сучасної повітряної війни, не можу не помітити (навіть "попередити"), що заяви самі по собі нічого не означають, якщо немає хоча б таких доказів, як відео або фото. По суті, ці 5-6 українських претензій є такими ж "обґрунтованими", як і 10-12 російських претензій щодо українських МіГ-29 і Су-25, висунутих за той самий період. І піднімають загальну кількість українських літаків, на які претендують "тупоголові командири" з Москви, до круглої цифри 500 (зверніть увагу: 500, а не 499, чи 501...). Отже, не варто було б втрачати надто багато часу на роздуми з цього приводу. Але коли потім російський співрозмовник додав до українських претензій два Ка-52 – про які, наскільки мені відомо, Київ навіть не заявляв – ...гм.., єдине, що спадає мені на думку, це те, що "щось зігнило на землях ...ВКС".
Що саме – поки що невідомо, просто тому, що немає жодних відео чи фотографій, які б показували збиті літаки (єдине фото, на якому нібито зображений "Су-25, що падає у вогні", і яке було показане генералу Залужному, – це Су-34, збитий більше року тому). Не кажучи вже про те, що саме їх змусило. Треба почекати і побачити...
Навпаки, безсумнівним є те, що за останні 48 годин, і після того, як нарешті отримали MGM-140 ATACMS – щоправда, старої версії з дальністю дії лише 165 км, і боєголовки М39 Block 1, що там ще... – ЗСУ чудово провели час, уразивши передові оперативні бази ВКС на сході і півдні України. (див: Луганський аеропорт, Бердянський аеропорт, Мелітопольський аеропорт). На основі отриманих супутникових фотографій дехто нарахував понад 20 російських гелікоптерів, у тому числі щось на кшталт річного обсягу виробництва нових Ка-52. Плюс кілька складів боєприпасів. І десятки загиблих.
Найкраще те, що це візуально підтверджено. Дійсно, ця операція під кодовою назвою "Баберик", проведена у співпраці з українськими спецпризначенцями, мала повний успіх. За "кілька годин" ВКС залишилися без більшої частини своїх ударних вертольотів, розміщених досить близько до зони бойових дій.
...і в проміжку між усім цим щось влучило в авіабазу "Халіно" під Курськом і підірвало (щонайменше) 18 російських БПЛА, і це прямо біля польового табору на 80 одиниць техніки і 4000 військовослужбовців, так що можна очікувати певної шкоди і в цьому районі.
Навіть більше: це підтверджується навіть поширеними скаргами в російських соціальних мережах, де йдеться про те, що хтось "забув" забезпечити достатній захист у вигляді відповідних систем протиповітряної оборони для всіх цих важливих об'єктів. Я б сказав, що ніхто про це не забув, але "хтось інший" наказав вивести або передислокувати всі наявні системи протиповітряної оборони для захисту набагато важливіших місць. Наприклад, Москви... або Криму... і, таким чином, не залишилося достатньо для прикриття Луганська, Брянська та Мелітополя..., але хто я такий, щоб це розказувати..?
Ну що ж... досить прелюдій. Перейдемо до подій на полі бою.
Морська війна. Добре що є НАТО
Уявіть собі: після того, як румунський танкер підірвався на російській міні в болгарських територіальних водах, НАТО почало очищати румунські та болгарські територіальні води від російських морських мін. Добре, що є НАТО і обидві країни є членами НАТО, інакше можна було б поставити під сумнів мету цього альянсу. Як, наприклад, недопущення російських мін до своїх територіальних вод... Але неважливо: я впевнений, що вся штаб-квартира НАТО в Брюсселі зараз дуже пишається собою... адже вся операція була ініційована українцями...
Принаймні, функціонування українського зерно-експортного коридору виглядає безпечним: кораблі завантажуються в портах на півдні України і старанно перевозять товар своїм клієнтам.
Битва за Донбас. Чому Авдіївка?
Куп'янськ-Сватове... Останні десять днів, по суті, росіяни спочатку наступали з Лиману Першого в напрямку Синьківки, а з Ягідного – на Іванівку, потім були відкинуті назад, а на північ від Іванівки. 115-та механізована вдарила їм у північний фланг і звільнила чималий шматок місцевості, в тому числі панівну висоту.
Бахмут... На південь від зруйнованого міста росіяни провели кілька контратак з Т-0513 у напрямку залізничного валу, але всі вони були відбиті, і ЗСУ обережно просуваються на ворожий фронт між Опитним і Миколаївкою.
Втім, все це було "лише відволікаючим маневром" від того, що відбувалося (і продовжує відбуватися) на Авдіївському напрямку протягом останніх кількох днів.
Чому Авдіївка? Місто – або те, що від нього залишилося після 19 місяців російських авіаударів, артилерійських обстрілів і наземних атак – і позиції ЗСУ в цьому районі є останньою ділянкою старої "лінії розмежування" (ЛР) 2014-2015 років, яка все ще перебуває під контролем України. Це також близько до Донецька. Таким чином, росіяни вирішили витіснити українців звідти.
Як повідомлялося ще 11 жовтня, росіяни атакували з флангів:
- північне вістря на чолі з 114-ю омсбр (посиленою двома стрілецькими батальйонами), яка спочатку наступала з району Красногорівки в напрямку Степного та висоти 230;
- у центрі, в районі Крутої Балки, нечисленні російські добровольчі підрозділи (батальйони "П'ятнашка" і "Юрга") намагалися вийти до траси Н-20;
- на півдні 1-а омсбр атакувала в напрямку Авдіївки.
Додаткові відволікаючі атаки були здійснені 9-ю та 110-ю омсбр з Водяного на Нетайлове та з Пісків на Первомайське відповідно.
Як повідомлялося 11-го числа, вже перші російські атаки наштовхнулися на проблеми. Що ж сталося? Ну, найперше, ЗСУ відповіли росіянам тією ж монетою і встановили понад 500 000 мін у цьому районі лише протягом цього року. Читай: на додачу до (ймовірно) такої ж кількості, яка була встановлена на цій же території раніше. А потім, коли росіяни продовжували свої спроби просунутися вперед, ЗСУ продовжували встановлювати додаткові міни за допомогою артилерії та БПЛА. Тому росіяни не лише накривалися українськими снарядами та ракетами – 43-ї артилерійської та 107-ї реактивної артилерійської бригад – на ходу, але й постійно натрапляли на все нові й нові, невідомі мінні поля, зазнаючи катастрофічних втрат. Більше того, приблизно 15-16 жовтня артилерія ЗСУ вивела з ладу близько 80 російських артилерійських установок на північ від Авдіївки.
Тим не менш, росіяни продовжували наступати і 12 або 13 жовтня досягли залізничного валу на схід від Степового. Українці контратакували і відкинули їх назад. Приблизно 16 або 17 жовтня росіяни зрозуміли, що не зможуть досягти Степового, не захопивши панівну висоту на північ від Авдіївки. По суті, це величезна купа коксового шламу з сусіднього Авдіївського коксохімічного заводу. Досить висока, щоб контролювати всю місцевість, і ідеальна оборонна позиція. Тому вони підтягнули свій "оперативний маневрений резерв", 21-шу мотострілецьку бригаду, щоб захопити цей "пагорб" чи терикон, "все по-модному".
Не сумнівайтеся: українцям було нелегко оборонятися – деякі передові позиції були захоплені росіянами, були втрати. Дійсно, останні російські атаки були розпочаті з захоплених українських позицій, і деякі військовослужбовці ЗСУ описують 18 жовтня як "пекло". росіяни прийшли з "усім": повітряні удари Су-25, безперервний обстріл з артилерії і систем залпового вогню, а потім маса танків та іншої бронетехніки 21-ї омсбр. Це були не чмобіки, а професійні російські війська, і воювали вони добре. Проте вони зазнали катастрофічних втрат: ЗСУ нарахували загалом 97 знищених російських танків, бойових машин піхоти та бронетранспортерів. Дехто порівнює інтенсивність російського наступу з "Курською битвою".
Кадри з різних відео, що показують "марш смерті" 21-ї ОМБр 17 та/або 18 жовтня на північ від Авдіївки. Видно, як цілі колони "ЕКО" горять: спочатку підриваються на мінах, потім потрапляють під артилерійський обстріл...
З учорашнього дня стало відомо, що росіяни припинили атакувати з використанням бронетехніки. Відтоді вони атакують лише піхотою – часто навіть без артилерії та повітряної підтримки...
Не помиліться: ця битва ще далека від завершення, оскільки росіяни розгорнули додаткові резерви на цьому секторі поля бою. Отже, слід очікувати, що вони спробують ще раз.
Будемо сподіватися, що у ЗСУ не закінчаться боєприпаси, тому що... а, ну, тепер ви вже повинні знати чому...
Південь Запорізької області та Херсонщина. Контрнаступ ЗСУ тимчасово закінчився
Зміна назви розділу зумовлена тим, що можна зробити висновок – і то з великою дозою впевненості – що український контрнаступ, розпочатий у червні, принаймні тимчасово, закінчився. Звісно, українці знову проводять ротацію своїх підрозділів, вводячи і виводячи їх з "виступу" на півдні Запорізької області. Вони також передислокували 128-му гірсько-штурмову в район Копані і замінили деякі підрозділи морської піхоти в районі Старомлинівки. Але вони продовжують здійснювати рейди на окремі російські позиції за кожної нагоди. Бої залишаються важкими. Але "широкомасштабна наступальна операція на кількох напрямках" закінчилася.
У районі Роботине-Вербове-Новопрокопівка росіяни скористалися можливістю перегрупувати свої сили. По суті, те, що залишилося від 42-ї омсбр (1429-ий і 1441-ий, а також 71-ий і 291-ий мотострілецькі полки), було передислоковано в район на захід від Роботиного (див. Копані і на південь від нього); те, що залишилося від 76-ї омсбр (залишки різних БАРС-полків), тепер прикриває ділянку між Новорпрокопівкою і Вербовим. 7-а дивізії ВДВ була перекинута на заміну розбитого 108-го полку ВДВ на північ від Вербового, після чого втратила низку позицій і близько 1,5 км місцевості. Решта сил ВДВ (обидві частини 7-ї та 76-ї дивізії ВДВ) були відведені далі в тил: зализувати рани, вони зараз є чимось на кшталт "2-ї лінії оборони".
На жаль, українцям не вдалося взяти жодної з панівних висот (див.: висота 161, висота 166 і висота 169).
Південна Херсонщина. ЗСУ форсували Дніпро
Те, що залишилося від російської лінії оборони на східному березі Дніпра, сьогодні захищає 18-й АК (район Скадовська; це колишній 22-й АК, реорганізований і розширений влітку цього року, як повідомлялося раніше) і 49-й АК (Нова Каховка).
У середу з'явилися повідомлення про те, що українці форсували Дніпро за кілька кілометрів вище Антонівки, щоб звільнити село Пойма, що на північ від Олешок, а потім – згідно з російськими повідомленнями – "домогтися прориву" фронту всрф у цій місцевості. Наразі я не впевнений, що є якийсь "прорив"; Пойма знаходиться за російською лінією фронту між Олешками та Піщанівкою і, наскільки мені відомо, все ще під російським контролем. Хоча українці мали б звільнити село Кринки, що далі на північ.
Думаю, на сьогодні це все. Я постараюся повернутися з наступним оновленням якнайшвидше.
Джерело
