Український порт на прицілі в аналітиків, що шукають джерела постачання зброї у Сирію
The Washington Post стверджує з посиланням на неурядову вашингтонську аналітичну групу C4ADS, що через спеціалізований морський порт "Октябрськ", що розташований на березі Дніпро-Бузького лиману, переправляли та досі переправляють зброю для режиму Башара аль-Асада у Сирії.
Американські аналітики звернули увагу на те, що суховантаж Ocean Fortune, що належить українській Каалбай Груп (Одеса) і неодноразово виконував рейси з вантажами різноманітної російської зброї, призначеної різним замовникам, зокрема уряду Венесуели, на початку січня цього року вийшов з українського порту "Октябрськ", і вимкнув свій передавач на два місяці, коли обходив узбережжя Туреччини у Східному Середземномор’ї.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Росія постачає Сирії зброю через український порт, - The Washington Post
За даними аналітиків, порт "Октябрськ" був також найпопулярнішим місцем призначення для сирійських вантажних суден серед усіх чорноморських портів України та Росії. Деякі сирійські вантажні судна виконали не менше десяти рейсів між "Октябрськом" та трьома сирійськими портами за період з січня 2012 року і до середини 2013-го. Проте, їм бракує даних, щоб стверджувати з упевненістю, який саме вантаж вони перевозили.
Фото: livejournal.com
Американське видання вказує також на збільшення одиниць важких озброєнь у розпорядженні сирійських урядових військ на початку цього року, яке західні та близькосхідні уряди пов’язують з переломом у громадянській війні на користь Асада. Представники уряду США та урядів близькосхідних країн вважають, що лише найдорожче озброєння – танки та авіатехніку – були доставлені російськими військовими кораблями, хоча у принаймні двох випадках невійськові кораблі виконували до Сирії рейси з військовим обладнанням, зокрема, гелікоптерами.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У МЗС України відхрестилися від можливості постачання зброї до Сирії через український порт
Порт "Октябрськ", як пише The Washington Post, що привернув увагу аналітиків, був у радянські часи закритим об’єктом, і залишається таким зараз. У минулому саме з нього з СРСР на Кубу були доставлені ракетні установки, що спровокували Кубинську кризу 1962 року. Звідси зараз перевозять зброю до найрізноманітніших покупців – Судану, Демократичної республіки Конго, Мянми, Венесуели, Китаю, Анголи та Ірану.
"Попри те, що Октябрськ знаходиться в Україні, його "фактично контролює Росія", адже керівником порту є колишній капітан російського військово-морського флоту, а власником – олігарх з тісними зв’язками з Кремлем" - зазначає видання з посиланням на доповідь C4ADS.
У порту "Октябрськ", як стверджують ті самі аналітики, мають свої офіси Каалбай Груп та інші компанії близькі до російського та меншою мірою українського державного керівництва, що завдяки цьому виграють вигідні контракти на доставку зброї та військового обладнання. Щонайменше 10 інших вантажних суден, що належать цим компаніям або були зафрахтовані ними, заходили у сирійські порти з початку 2012 року.
Серед засновників Каалбай Груп є, за твердженням The Washington Post, Ігор Урбанський колишній заступник міністра транспорту України, а також Боріс Коган, член правління "РТ-Логистика", великого державного російського промислового консорціуму, підконтрольного "Рособоронэкспорту".
Кримським татарам потрібна увага ЄС
Аналітик Ендрю Вілсон, що є старшим експертом неурядового аналітичного центру - Європейської ради міжнародних відносин – у статті в інтернет-виданні EUobserver висловлює думку, що українська та кримська влада недостатньо дбає про кримських татарів і відверто вороже ставиться до провідної їхньої представницької організації – Курултаю.
Річ у тому, що Вілсон був науковим координатором доповіді про оцінку потреб кримських татарів та інших депортованих народів Криму, замовленої верховним комісаром ОБСЄ у справах національних меншин. Вона містить рекомендації як для центральної української влади, так і місцевої влади Криму, інших пострадянських країн, а також самих кримських татарів.
Фото: investigator.org.ua
Українська та кримська влада гальмує розв’язання проблем кримських татарів або навіть "проявляє відверту ворожість до провідної організації кримських татарів – квазіпарламентської ради Курултаю, а також її меншого представницького органу, Меджлісу". Тож як вважає Вілсон, міжнародне співтовариство, і особливо ЄС та його країни-члени, можуть багато чого зробити, щоб змусити Україну дотримуватися принципів ОБСЄ.
Серед проблем, на які вказує Вілсон, є неналежним чином визначений правовий статус депортованих народів в Україні. Крім того, цього року Україна не пролонгувала для себе дію Бішкекської угоди, що регулює умови повернення представників депортованих народів.
У Києві йдуть розмови про зміни до закону про мови, після прийняття яких регіональні мови можна буде застосовувати у державних установах лише на тих територіях, де частка їх носіїв перевищує 30%. Оскільки кримських татар у Криму лише близько 13% від усього населення, то їхня мова може втратити статус регіональної.
