Читаючи всі здогадки про цілі української операції в Курській області рф, яких було безліч як у західних основних, так і в соціальних медіа за останні кілька днів, а потім усі заяви путінських пропагандонів (та його вірних прихильників на Заході) про те, як росіяни "зупинили" "вторгнення"... це нагадало мені про дві речі.
1. За часів "доброго старого СРСР" значна частина його населення розвинула чудові навички "читання між рядків" офіційно опублікованої нісенітниці: громадяни навчилися розуміти, що насправді відбувається, незалежно від того, наскільки сильно брехала їм влада. І "Радіо Єреван" також робило дива в ті часи.
Через 30+ років, і після 20+ років підпорядкування розрахункам системи путіна, пострадянські росіяни втратили цю навичку.
...в той час як, досить іронічно, "ми", жителі Заходу, ніколи навіть не розвивали в собі її. Ми припускали, що наші "вільні медіа" завжди повідомляють "правду, нічого крім правди, хай допоможе нам Бог..."
2. Інша річ, яка спала мені на думку, прочитавши всі здогадки про цілі українського наступу, а потім поспілкувавшись з контактами в Україні, – це щось, що відбувається кілька разів на рік у місцевості, де я живу. Справді, одна з таких "штучок" відбувається саме зараз, коли я це друкую: я чую постріли надворі...
Я живу в сільській місцевості, відносно ізольовано, і досить близько до кордону з Угорщиною. Не питайте мене чому, але кілька разів на рік ми переживаємо справжні "вторгнення" диких кабанів. Вони переходять кордон великими "сім'ями"... і... ну, з багатьох причин (включаючи шкоду сільському господарству, дорожньо-транспортні пригоди, навіть загрозу безпеці людей на вулицях місцевих сіл) місцевим мисливцям надається офіційний дозвіл на проведення "додаткових мисливських сезонів". І вони відстрілюють їх у великій кількості.
Тут це називається "Wildschweinjagd". Не впевнений, чи "полювання на кабанів" дає правильне уявлення про те, якою "подією" є Wildschweinjagd. Бо мисливці не тільки мають використовувати "дійсно великі, дуже гучні гвинтівки", але потім гордо хваляться своєю здобиччю, коли повертаються додому рано наступного ранку, часто на позашляховиках, завантажених 2-3-4 кабанами вагою 100+ кілограмів кожен...
Чому я почав з цих двох "прикладів"?
Ну, подумайте про це: чи дивно, що прихильники путіна на Заході змогли переконати всіх, що Україна "стікає кров'ю", у неї не залишилося ні військ, ні ресурсів, і вона грає ва-банк, розпочинаючи наступ на росію? І яке ж здивування, коли путінським пропагандонам легко вдається переконати навіть найсерйозніших західних "експертів", що вони "зупинили" цей наступ...
І чи дивно, якщо ЗСУ насправді проводять справжній "Wildschweinjagd" у Курську, що означає, що реальні цілі цієї операції "відносно прості"? Насправді настільки прості, що люди, здається, ігнорують цей варіант.
Будь ласка, зверніть увагу:
- той факт, що і українці, і їхні західні "союзники" втомилися від війни (українські війська навіть більше), не означає, що українці тепер "мусять припинити боротьбу", або "напевно програють війну", і тим більше не означає, що "вони не можуть проводити наступальні операції". При цьому,
- той факт, що вони проводять наступ на території росії, "автоматично" не означає, що їхнє політичне та військове керівництво повинно мати кришталево чіткі ідеї щодо потенційних політичних, дипломатичних, економічних, військових та інших результатів.
Іноді на війні виникають ситуації, коли проводять конкретні операції не для захоплення території чи з якоїсь іншої причини, а "просто" з метою знищення якомога більшої кількості живої сили та техніки противника. Що, поклавши руку на серце, і є справжньою метою кожної війни: справді, це основна суть того, чому ведуться війни. Особливо у війнах такого масштабу, як ця. Просто "ми" не вели таких великих війн вже понад 70 років. І тому "ми" забули про такі вимоги.
Це стає очевидним під час спілкування з контактами в росії в ці дні. Принаймні одне враження невідворотне: деякі настільки приголомшені, настільки здивовані "зухвалим" українським "вторгненням", що не можуть його збагнути. Не можуть зрозуміти, що це відбувається. Це стосується не лише приватних осіб, ветеранів-офіцерів всрф та ВСК, але й їхніх діючих командирів. Вони настільки здивовані, настільки шоковані, що це важко описати.
Лише усвідомлення того, що це не "рейд", а українці "насмілилися" "вторгнутися" на "святу російську землю", знищили два батальйони всрф, розгромили значну частину двох полків всрф (понад 1000 полонених), значну частину роти ФСБ (45 полонених), батальйон прикордонників (понад 200 полонених... до речі, вони також підпорядковуються ФСБ), налякали полк "Ахмата" до втечі аж до Курська (окрім захоплених до 50 голів із них у полон) тощо, не кажучи вже про те, що змусили владу евакуювати понад 80 000 цивільних (ймовірно, це число зросте до понад 200 000 у найближчі дні) – все це для більшості з них абсолютно незбагненне.
БМП Marder 22-ї механізованої бригади на марші.
Результатом є паніка і система командування в стані хаосу. За останні дні не раз траплялося, що пара Су-25 бомбила власні війська (як у відомому випадку 7 серпня, коли була уражена рота 488-го мотострілецького полку): тим часом це вже стало де-факто "нормою". Генштаб не має уявлення, хто де знаходиться, штаби ОСК "Захід" і "Південь" також не мають уявлення, і тому ВКС не знає, де свої, а де українські підрозділи. Відбувається стільки зіткнень "свій по своєму", що я б не здивувався, якби виявилося, що всрф втратили в цій битві щонайменше стільки ж танків і військ від власного вогню та авіаударів, як і від українського вогню. Лише для прикладу: рано-вранці екіпажі ударних гелікоптерів Ка-52 знищили одну з артилерійських батарей всрф, яка поспішала до поля бою зі сходу...
Цей опис змальовує картину значного безладу та дезорганізації в російських військах, що призводить до численних випадків "дружнього вогню" та загальної неефективності їхніх операцій. Така ситуація вказує на серйозні проблеми з координацією, комунікацією та командуванням у російських збройних силах під час цієї операції.
Рідкісне зображення самохідної ЗРГК "Тунгуска" ЗСУ в дії у Курській області. Наскільки мені відомо, є тільки дві українські бригади з елементами ППО з ними на озброєнні.
Тепер, можливо, українці здивовані своїм успіхом, як дехто каже, але: чи це має значення? Що дійсно важливо, так це те, що вони перебувають у ідеальній позиції для продовження використання цього успіху і наразі просто не мають причин змінювати цілі своєї операції.
Причина не лише в хаосі у російському ланцюзі командування (посиленому тим, що майже всі офіцери полкового та бригадного рівня, а також їхнє керівництво в ОСК "Захід" і ОСК "Південь", а потім Генштаб і Міністерство оборони брешуть у своїх доповідях), але й у тому, про що я згадував день чи два тому: російським штабам потрібні "віки", щоб прийняти рішення; досі вони не робили нічого іншого, крім як кидали все нові й нові підрозділи вперед, щоб "заткнути дірки". Ані командири підрозділів, ані їхні війська не навчені вести мобільну війну; вони не отримують чітких наказів щодо проведення своїх операцій і не мають уявлення, де і чого очікувати, бо не знають, де знаходяться українські підрозділи, які вони мають атакувати.
Як наслідок, вони всі повільні в командуванні та пересуванні. Коли їх атакують українці, вони зупиняються, щоб доповісти, а потім чекають на накази. Вони дозволяють себе обійти з флангів, а потім оточити, чекаючи, поки вищі ешелони вирішать їхню долю. А якщо вони контратакують, то роблять це на основі застарілої розвідінформації, що призводить до запізнілих наказів і зовсім іншої ситуації на полі бою, ніж на момент отримання наказу про контратаку. Не дивно, що за шість днів цієї операції вони провели лише дві успішні контратаки (обидві силами 810-ї бригади морської піхоти, і обидві призвели лише до тимчасового "звільнення" Мартинівки).
"Найкраща новина": це навряд чи скоро зміниться, тому що путін втратив довіру до Генштабу та всрф і наказав ФСБ взяти на себе відповідальність за російський контрнаступ у цьому районі. ...а розвідувальні служби просто не можуть вести конвенційні війни. Вони не створені для цього.
Не дивно, що чим більше я спілкуюся з різними контактами в Україні, тим більше зростає моє враження, що все це грає на руку Україні. І це тому, що їхня операція є нічим іншим, як "Wildschweinjagd": це не сексуально (і я усвідомлюю, що це може залишити у декого "поганий присмак", враховуючи те, що відбувалося в тій самій частині світу близько 75 років тому), але, по суті, це операція зі знищення якомога більшої кількості російських військ. Знищення їх ротами, батальйонами і полками.
Для того, щоб вам було легше орієнтуватися в тому, що відбувалося останні 36-48 годин, ось карта:
- 82-га повітряно-десантна: ця бригада веде свої операції в трьох напрямках, вона блокує російський гарнізон Кореневого, захопила Вітрене, просунулася на Олександрівку, на Топліно. Наразі не зрозуміло, чи зайняла вона останнє, але завдала там сильного удару по всрф, а якщо зайняла, то російський гарнізон Кореневого в глибокій скруті. На північному боці 82-га бригада взяла під контроль Нову Сорочину, Погребки і Камишівку, а потім Семенівку. Станом на вечір 11 серпня вона атакувала Генералівку, що за 5 км на південь від Е38.
- 103-тя бригада територіальної оборони: методично зачищає села вздовж кордону з росією від розрізнених підрозділів всрф та російських прикордонників.
- 80-та повітряно-десантна: ця бригада продовжила просування на північ, обійшовши кілька російських опорних пунктів (як, наприклад, у Шептухівці), вступаючи в бої з частинами 810-ї морської піхоти по дорозі. Не завжди успішно, але вона продовжувала просуватися на північ, поки не зіткнулася з частинами 11-ї мотострілецької бригади, яка щойно з'явилася в районі на південь від Е38.
- 22-га мехбригада: ця бригада має одні з найважчих завдань у цій операції, оскільки їй довелося прорвати локальну ділянку початкової російської лінії оборони, а потім просуватися болотистою місцевістю, повною сіл і хуторів, пересіченою річкою. Вона досі веде бої в районі Великого Солдатського, і їй довелося щонайменше двічі відбивати Мартинівку від контратак 810-ї морської піхоти, але, як "найкращому" (оснащеному і навченому) із залучених підрозділів ЗСУ, це просто її робота. Перш за все, вона допомогла захопити всю Суджу.
- Нарешті, поєднання підрозділів ССО (українського спецназу) та елементів невідомої бригади... "тих, хто пізно вступив у гру" прорвали кордон на півдні, забезпечили захоплення Гуєво і Плехово, а потім взяли під свій вогневий контроль дорогу із Суджі на Уланок, у такий спосіб змусивши рештки 488-го мотострілецького полку, 4-го танкового полку і бійців "Сенежу", що перебували в цьому районі, відступити на схід. Рано-вранці 12 серпня вони, вірогідно, підійшли до Білиці, можливо, навіть увійшли в Гір’ї. Наразі це поки що незрозуміло. Побачимо, що з цього вийде.
Український Су-27 над Сумською областю повертається з бойового вильоту (з використанням керованих бомб/ракет JDAM або HAMMER) над Курською областю.
...і весь цей час українські "ДРГ" здійснюють рейди, рейди і рейди в тилу росіян, проїжджають повз, розстрілюють додаткові російські війська і техніку, а потім зникають у темряві... часто роблять селфі, на кшталт того, з якого зроблений наступний скріншот, на якому зображений знак на виїзді з міста Льгов, на трасі Е38...
Без сумніву, такі рейди не означають постійної присутності. І, безсумнівно, ЗСУ втратили певну кількість підбитих або пошкоджених машин. Кількість "Ланцетів" і безпілотників FPV, розгорнутих росіянами за останні 48 годин, постійно зростає (інша справа, що понад 50% відео, які вони публікують, демонструють промахи). всрф також розгортають все більшу кількість балістичних ракет "Іскандер-М". Але поки що втрати українських військ залишаються мінімальними (особливо для операції такого масштабу і наслідків). Своєю чергою вони все ж таки розгромили один підрозділ всрф. Звісно, не йдеться про "бригади" чи "дивізії", але втрати росіян величезні: українці захопили сотні одиниць техніки, кілька складів боєприпасів, збили три Ка-52 і один Мі-8, підбили щонайменше один Су-34 тощо, тощо, тощо. Вони знищують російські резерви з розмахом, і таким чином не дають їм можливості бути розгорнутими десь в Україні, де їхня поява могла б мати серйозні наслідки.
Гєрасімов тим часом відводить все нові і нові підрозділи з лінії фронту всередині України і поспішає перекинути їх до Курська, що є просто гарною новиною для підрозділів ЗСУ, які перебувають у скрутному становищі в кількох секторах Донбасу.
Якщо тільки Генштаб ЗСУ або один із командирів бригад не припуститься якоїсь серйозної помилки, "Wildschweinjagd" спрацює. Все дуже просто.
P.S. З учорашнього дня, після розгрому 11-ї мотострілецької бригади, ЗСУ утримують кілька позицій вздовж траси Е38 – в районі Льгова.
