Хто ініціював ідею мораторію на ліс та які результати на сьогодні?
Це була ініціатива народних депутатів, яким насправді небайдужа доля країни. Ми з Олегом Ляшком, Миколою Томенком, командою "Радикальної партії" та низкою народних депутатів домоглися впровадження на десять років мораторію на експорт необробленої деревини (лісу-кругляка). Супротив був шалений.
З початку цього року мораторій почав працювати на 100% - по всіх деревних породах. Що це дало Україні? Ми регулярно звертаємося до Державної фіскальної служби, органів статистики, відслідковуючи ефекти мораторію. Офіційні дані свідчать, що суттєво зросли податкові надходження від галузі, суттєво зріс експорт готової продукції, більш ніж у 2,5 рази зросли капітальні вкладення в галузь. Безпрецедентна динаміка. І ми досягли її саме завдяки мораторію.
Вже створено десятки нових виробничих підприємств, в тому числі дуже масштабних, з українськими та іноземними інвестиціями. Наприклад, "Йохан Дунбек" шведський інвестор в "Українські лісопильні", який "з нуля" створив сучасний завод на Рівненщині, інвестувавши 20 млн євро. І планує вкласти додатково 25 млн євро та запустити ще одне виробництво.
Мораторій на експорт лісу – ініціатива, яка з одного боку захищає українську екологію, а з іншого боку - українські робочі місця і промисловість.
Абсолютно логічно, щоб сировина перероблялася всередині країни, а не їхала за безцінь за кордон. Один кубометр лісу-кругляка коштує близько 50 доларів. Продукція з кубометру лісу-кругляка коштує вже понад тисячу доларів!Різниця шалена! Тому, коли ми раніше експортували ліс-кругляк за безцінь до Польщі чи інших країни, у нас не створювалися робочі місця, не було роботи… У свою чергу поляки та інші наші сусіди з цього дерева роблять дошку, меблі, папір і потім продають їх нам за євро і долари… У нас не вистачає коштів, і влада йде за черговими кредитами до МВФ, ЄС тощо. Це замкнене коло безробіття, еміграції та боргової залежності.
Мораторієм ми практично поклали цьому край і український ліс починає працювати на Україну. Більш того, ми бачимо, які великі перспективи у цієї галузі. Адже при однаковій площі лісів в Україні та Польщі – поляки виробляють товарної продукції на 28 млрд доларів США на рік, а ми лише на 2,5 млрд… Мораторій – фундамент захисту нашої екології та успішного розвитку деревообробної й меблевої галузей.
Інші наші ініціативи для розвитку цієї галузі – наша з Олегом Ляшком поправка до податкового законодавства про 3-річну розстрочку імпортного ПДВ на деревообробне виробниче обладнання. Вона вже вступила в дію. Зараз ми розробляємо і найближчим часом внесемо в Раду проект закону "Про ринок деревини". Це фундаментальний законопроект, через який ми збережемо мораторій і гарантовано забезпечимо виробників сировиною, запровадимо наскрізний облік деревини і забезпечимо відновлення лісів, зробимо діяльність Держлісагенства та лісгопів повністю прозорою і підзвітною суспільству. Таким чином ми нанесемо нищівного удару по контрабанді та корупції в галузі. Це дасть нові інвестиції, виробництва та високооплачувані робочі місця!
Такий комплексний підхід дозволить нам перетворити лісопереробну галузь в одного з "годувальників" української економіки на рівні з металургією та аграрним сектором. І це не випадковість, а послідовна політика, яку просуває команда Радикальної партії. Нещодавно спільними зусиллями команди РПЛ і Комітету з питань промислової політики та підприємництва ми вчергове домоглися трикратного підняття вивізного мита на металобрухт.
Тут, доречі, повна аналогія з лісом-кругляком. Зробити менш вигідним експорт сировини за кордон, щоб вона залишалася і компенсувати дефіцит сировини на внутрішньому ринку, щоб не зупинялися металургійні заводи, щоб люди мали роботу і їх не скорочували, щоб наповнювалися бюджети, адже це стабільність гривні та поміркована інфляція. "Металургійний закон" спрацював – заводи з сировиною, люди з роботою, армія з технікою та зброєю.
Часто людину, яка вирізала декілька дерев карають жорсткіше, аніж ту, яка вивозить ліс в значно більших масштабах.
Для того, щоб це виправити, ми подали законопроект №5495 про криміналізацію контрабанди лісу-кругляка. Ми хочемо встановити кримінальну відповідальність за незаконне вивезення лісу з країни, як за контрабанду зброї чи наркотиків. Це абсолютно правильно, оскільки, не захистивши свій економічний кордон, ми будемо вічним позичальником, боржником, експортером сировини і постачальником талановитих людей. Тому ми відстоюємо криміналізацію контрабанди лісу, щоб ліс "годував" українців.
Що робити з нелегальним видобутком бурштину?
Видобуток бурштину треба легалізувати і для цього у Верховній Раді є низка законопроектів. Насправді, в Україні є такі галузі, які реально існують, але вони в юридичному полі ніяким чином не врегульовані. Відповідно це нелегальна зайнятість, це відсутність соціального захисту громадян, це відсутність обліку продукції, несплачені податки, втрачені можливості для економіки та країни. Подібні галузі треба робити легальними, встановлювати "правила гри" та відповідальність для інвесторів, для роботодавців, підприємців.
Читайте також: Бурштинова весна та втрачене покоління
Час іде, а у Верховні Раді не приймають закони щодо бурштину?
Ви ж бачите, які пріоритети у влади. Зробити приватизацію та дерегуляцію, взяти нові кредити МВФ, посунутись в рейтинзі DoingBusiness… Насправді це все другорядні завдання. Я вважаю, що першочерговий пріоритет має полягати в тому, щоб ефективно використовувати ті ресурси, які є в країні. Це земля, ліс, вугілля, газ, бурштин та навіть водні ресурси. Ефективно використовуючи те, що в нас вже є, можна створювати нові індустрії та ринкові ніші… Проте не можна "розбазарювати" те, що маєш сьогодні і сподіватися, що завтра хтось прийде і зробить тебе багатшим та успішнішим.
Чи може Україна обійтися без кредиту МВФ?
Обійтися без кредиту МВФ ми можемо, якщо змінимо економічну політику. Якщо ми запустимо свою промисловість та економіку на повну, то з часом зможемо не тільки віддати кредити МВФ, але й самі надавати подібні кредити. Історія знає такі випадки. Наприклад, Туреччина була понад 50 років позичальником МВФ (найдовше в історії). Уряд в Туреччині змінювався майже щороку, військові заколоти, нестабільність, гіперінфляція… З приходом Реджепа Таїпа Ердогана було започатковано нову економічну політику. З 2003 року до 2013 він настільки сприяв розвитку промисловості, що Туреччина спромоглася віддати кредити МВФ до останнього центу. Більше того, Ердоган у 2013 році сам запропонував МВФ надати кредит в розмірі 5 млрд доларів. Це яскравий приклад державницької економічної політики і того, що навіть від дуже довгострокової зовнішньої фінансової залежності можна позбутися за десять років, що насправді досить короткий період.
Я переконаний, що Україна може це зробити значно швидше, але для цього треба докорінно міняти економічну політику. Не примітивний експорт сировини, робочої сили і талантів, а спеціалізація на виробництві, підприємництві та інноваціях… Тоді нам не потрібні будуть кредити МВФ. Сьогодні вони є штучним замінником інвестицій, експорту і т.д. Коли в країні немає виробництва, експорту та інвестицій, то влада, щоб якось залатати дірки, йде по кредити в МВФ. Але це не природній шлях. Це як склянка горілки для алкоголіка. Створює штучну ейфорію, але ще більше поглиблює залежність та руйнує організм.
Кредити МВФ потрібні, щоб штучно підвищити золотовалютні резерви, коли вони не наповнюються природним шляхом. Природним шляхом – це, коли ми більше продаємо експортних товарів, аніж купуємо за кордоном. Тоді є профіцит торгівельного балансу і золотовалютні резерви ростуть. Коли цього немає, а є, як у нас, десять років дефіцит торгівельного балансу, тобто ми більше за кордоном купуємо, аніж туди продаємо, це заставляє державу позичати на дуже невигідних умовах. Але проблему це не вирішує. Сума торгівельного дефіциту, якщо брати останнє десятиліття, в "кращі роки" була мінус 3 млрд, в гірші - до мінус 15 млрд на рік.
В минулому році у нас був торгівельний баланс майже мінус 7 млрд доларів, а влада випрошує у МВФ чергові транші кредитів МВФ. Але це не вихід! Ні за обсягом, ні за характером, оскільки ці кошти не йдуть на розвиток. Вони спрямовуються винятково на те, щоб утримати хибну модель економіки. По суті вони її тільки погіршують, тому що ті вимоги, які йдуть "в пакеті" з цими кредитами, роблять українській промисловості гірше, а не краще.
Це як намагатися наповнити бездонну діжку черпачком кредитів МВФ. Якщо зверху дивитися, то ніби щось відбувається, але якщо подивишся на наповнення, то перспективи немає. Діжку треба латати, а ще краще міняти. Тобто змінювати модель економіки, переставати бути сировинним додатком та донором трудових ресурсів. Наприклад, поляки їдуть в Німеччину, німці їдуть в Норвегію. У Польщу їдуть українці, а хто їде в Україну? Україна на сьогодні є останньою ланкою, яка втрачає людський капітал, найцінніший актив нації. Це потрібно радикально міняти, інакше ніякі кредити МВФ не допоможуть. Це буде лише продовження агонії. Виходів з цієї ситуації є тільки два: при продовженні існуючої політики – банкрутство країни, або ж зміна економічної політики.
Ми з Олегом Ляшком і командою РПЛ виступаємо за докорінну зміну економічної та монетарної політики, за те, щоби перезапустити економіку, як це зробили Польща, Туреччина, Словаччина та Південна Корея. Південна Корея колись була відсталою аграрною країною, де були олігархи і т.д. Вони зробили такі правила гри, що їм стало вигідно створювати виробництва всередині країни. Держава встановила жорстке регулювання, чіткі й зрозумілі правила гри, сприятливі для інвесторів, високотехнологічних виробництв, інновацій. І подивіться, де сьогодні Південна Корея! Вони потроїли свою економіку, а ми тупцюємо на місці останні 25 років.
Як Україні перестати експортувати сировину, а виготовляти якісний готовий продукт?
Сьогодні Україна є сировинним додатком практично у всіх своїх напрямах діяльності. Сільське господарство – ми експортуємо зерно і кукурудзу, а не борошно, чи навіть спагеті. У металургії ми експортуємо дуже часто металобрухт, чи необроблений метал, щоби потім з-за кордону імпортувати автівки, станки, гелікоптери і т.д. Так само було з лісом-кругляком до мораторію: продавався ліс, щоб потім купувати за кордоном меблі, папір тощо. Така ситуація прослідковується навіть в ІТ. Ця галузь також на понад 80% суто сировинна. Це називається аутсорсінг, коли ми продаємо людиногодини, тобто робочий час наших програмістів, а потім купуємо за кордоном те, що написано українськими програмістами у вигляді готового продукту, який коштує в сотні разів дорожче. Нам зовсім трішки не вистачає, щоб робити готові продукти.
Реальність полягає в тому, щоби це відбувалося потрібно, щоб держава була не пасажиром на задньому сидінні, а водієм і встановлювала такі правила гри, які роблять для інвестора цікавим та вигідним виробляти продукт в Україні, а не експортувати сировину і десь потім робити товар. Це найбільш фундаментальна та ключова річ, яку, на жаль, не розуміють багато урядовців. Вони кажуть, що "наша головна роль не заважати, нехай це само собою відбувається". Але, коли економіка, як в Україні сьогодні, монополізована, сировинна, коли немає стимулів інвестиційних, як є в інших країнах, якщо держава просто абстрагується і буде спостерігачем, навіть, якщо прибрати всі бюрократичні та інші бар’єри, то насправді Україна так і залишиться сировинною колонією. Аби міняти структуру економіки потрібно, щоб для високотехнологічних виробництв і наукових досліджень були менші податки, дешевші кредити, безкоштовна інфраструктура, щоб державні закупівлі надавали таким компаніям переваги.
Поки ж бізнес клімат в Україні такий, що вигідно мати "одноходовки" - викопав – продав, виростив – продав, зрубав - продав. Ризиків для бізнесу мінімум, але й мінімум потреба в людях. Виходить, що люди тікають за кордон. Чому 1,5 млн українців виїхали до Польщі за останні декілька років? Тому що, коли економіка сировинна, то немає потреби в кваліфікованій робочій силі. Талановиті і працьовиті люди тікають за кордон. Потім, коли хтось хоче відкрити на Львівщині завод, то не можуть знайти 30 кваліфікованих працівників, оскільки усі кваліфіковані поїхали в Польщу. Це парадокс, що Україна один із найбільших постачальників талантів у світі, хоча ми за територією та населенням набагато менші за Китай, Індію та Мексику. Ми на шостому місці за експортом людей у світі.
Коли Україна може перестати експортувати сировину та продукувати бідність всередині країни? Ми вже почали це робити, бо прийнявши мораторій на десять років на експортлісу-кругляка ми зробили суттєвий крок і в конкретній галузі показуємо, як приходять масштабні європейські інвестиції, як вони створюють робочі місця та більше платять податків! Ми зробили це і в металургійні галузі, піднявши втричі вивізне мито на металобрухт, чим зберегли робочі місця майже 20 тисячам українців і зберегли понад мільярд доларів у торгівельному балансі. Ми будемо продовжувати таку промислову політику і в інших галузях. Подивіться приклад, який був раніше зроблений із соняшниковою олією. Це один із найуспішніших кейсів розумного протекціонізму в Україні. Ще двадцять років тому ми імпортували олію, маючи соняшники. Потім було введене велике мито на експорт соняшника і після цього Україні вийшла на лідируючу позицію у світі з експорту соняшникової олії. Сьогодні Україна - країна №1 в світі і тримає 55% світового ринку соняшникової олії. Завдяки тому протекційному закону маємо 4 млрд доларів валютної виручки тільки за рахунок соняшникової олії. Це найкращий приклад того, як із сировини можна робити готову продукцію і на цьому вигравати. Якщо ми б так само зробили по лісу, по металах та інших продуктах, то наша економіка збільшилася не на 2-3%, а в 2-3 рази. І зробити це абсолютно реально за 5-7 років.
Що робити з автомобілями на іноземній реєстрації?
Якщо це відбувається в межах закону – то це нормально. Якщо це відбувається так, що люди ввозять тимчасово автівки, а потім шляхом шантажу вимагають їх легалізації, то це неправильно. Це все одно що іноземці, у яких закінчилась американська віза, зібрались би біля Державного департаменту і вимагали б надати їм американське громадянство на їх умовах, оскільки вони вже перебувають у Вашингтоні і їхати звідти не збираються.
Читайте також: Координатор акції за легалізацію нерозмитнених авто: Луценко пропонує загнати 2 млн людей у боргову яму
Я думаю, що до вирішення цього питання слід підходити дуже зважено. Не можуть дискримінуватися інтереси законослухняних громадян, які купують авто, заплативши усі мита та збори. Не можна віддавати штучну перевагу імпорту. У той же час потрібно зробити так, щоб загальні правила імпорту не були для людей непідйомними як сьогодні. Це безумовно треба робити.
Ви входите в трійку нардепів за кількістю поданих законопроектів. Які з них можете назвати найуспішнішими?
Насправді я на другому місці в Раді за кількістю прийнятих законів. На першому місці, до речі Олег Ляшко. З найбільш визначних ініціатив Радикальної партії, які ми провели в парламенті, можна назвати мораторій на експорт лісу-кругляка, підвищення імпортного мита на металобрухт, прийняття закону про експортно-кредитне агентство, яке буде здешевлювати кредити українським виробникам, прийняття в першому читанні законопроекту про індустріальні парки зі стимулами для нових виробництв і науково-дослідних центрів в Україні, закон про зняття імпортного мита на ввезення електромобілів в Україну – це здешевило і дало поштовх розвитку цієї індустрії, також прийняття закону про енергосервісні контракти, який 25 років не приймався і дозволив без бюджетних капітальних вкладень розпочати масштабну енергомодернізацію в країні – заміну вікон, утеплення стін, заміну котлів у понад 80 тис бюджетних установ (дитячих садків, шкіл, університетів, лікарень) за рахунок приватних інвестицій.Ми також вибороли радикальне зниження єдиного соціального внеску (ЄСВ) до 22% і домоглися підняття мінімальної заробітної платні вдвічі - до 3200 грн. І сьогодні ми боремося, щоб мінімальна зарплата в Україні була 5 тис грн. Хоча лунає багато критики щодо цієї ініціативи і не всі її поділяють, але ми переконані, що Україна має бути країною не дешевої робочої сили, маленьких зарплат і бідного населення, а країною з адекватною зарплатою, яка дозволяє громадянам бути споживачем, нормально жити і рухати економіку. Коли 70% ВВП формується споживчими видатками домогосподарств, це значить, коли ми з вами отримуємо зарплатню, ми йдемо ї витрачати і економіка зростає. Коли ми отримуємо мізерну зарплату, то немає чого витрачати і економіка занепадає, а ми працюємо в режимі сировинної колонії на когось за кордоном та ще й залізаємо в борги.
Так це ще фракція РПЛ в опозиції. Коли прийдемо до влади повністю втілимо в життя ПромПакетРеформ та Антикризовий план розвитку економіки.
Україну з кризи витягнуть приватні підприємці, чи держпідприємства?
Насправді те, що державна власність неефективна апріорі – це міф. У світі існує дуже багато успішних підприємств, починаючи від Японії, Чехії, Польщі… Особисто я був у Японії в найбільшому за розміром депозитів банку світу – так він повністю державний і це не заважає йому бути банком номер один у світі за розміром депозитів. Якщо ви візьмете, яку частку вносять у ВВП країни держпідприємствав Україні і за кордоном, то в нас це приблизно 10%, а в країнах ОЕСР – 15% ВВП. Те, що в нас завеликий державний сектор економіки – це байки. У нас просто неефективне управління цим сектором.
Я переконаний, що ставку потрібно робити на приватний сектор економіки, на залучення приватних інвестицій в країну, але не можна списувати з рахунку державний сектор. По деяких напрямках ми пропонуємо запровадити повну державну монополію. Наприклад, лотереї. Вони повинні бути повністю державними. Навіщо на цьому заробляти приватному капіталу, а бюджет на цьому отримує мізерні надходження? Цей вид діяльності повністю треба зробити державним, щоб він працював на державу, на людей. Більше того, в деяких країнах є монополія навіть на продаж та виробництво спиртних напоїв. Ті країни, які є ринково успішними, вони інколи мають значно більше державного регулювання, державних монополій, аніж ми. Просто вони не дурні, не здають свої національні інтереси за іноземні кредити і поради. І нам треба у них вчитися. Перевага і ставка на приватного інвестора, але навіщо "розбазарювати" те, що ми вже маємо?
Що робити з контрабандою?
Контрабанда – це одна з головних проблем, яка сьогодні вбиває українську промисловість. Я на усіх зустрічах з промисловцями по всій Україні чую від них не тільки про свавілля силових структур та чиновників, не тільки про дорогі кредити та невигідні для виробництва податки, а й про контрабанду.
Діряві кордони країни призводять до того, що імпортна продукція вироблена в Китаї, Туреччині, Польщі заїжджає в Україну без належної сплати податків і мит, і в результаті вона стає на полиці для кінцевого споживача дешевша, аніж собівартість виробництва такої продукції в Україні. І це не через те, що в нас дорога собівартість, а тому що це нерівна конкуренція. Наявність контрабанди вбиває українського виробника. І цей дірявий економічний кордон ми бачимо з обох сторін. З однієї сторони нам ввозять готову продукцію, а хтось на цьому заробляє хабарі, руйнуючи промисловість. З іншої сторони ми бачимо дірявий кордон та мільярдні обсяги контрабанди лісу-кругляка. Ви можете порахувати самі різницю обсягів експорту певної продукції з України та її імпорту від нас іншими країнами. Ці розходження сягають мільярдів. Це показує, скільки втрачає бюджет та країна.
Ми втрачаємо виробництво, ринки, гроші, а головне - людський капітал. Тому взяття економічних кордонів країни під контроль - це є пріоритет першого рівня, адже без цього розвивати щось всередині - як наповнювати діряву діжку. Тому ми всіляко підтримуємо сміливих виробників та підприємців, які повідомляють конкретні факти. Реагуємо на ці звернення, беремо їх на парламентський контроль і готові вдосконалювати законодавство, щоб покласти край системній контрабанді в Україні.
Чи зможуть українські продукти витримати конкуренцію після набуття чинності Угоди про асоціацію з ЄС?
У нас немає іншого виходу як конкурувати. Безумовно,щоб ця конкуренція була справедливою і в інтересах України, то уряд і влада мають підсилювати українського виробника. Давати дешевші кредити своєму виробнику через експортно-кредитне агентство, податкові стимули тим, хто має виробництво в Україні через індустріальні парки, безкоштовне підключення до всіх інженерних мереж, як в США чи Ізраїлі, навіть не як в Європі. Держзакупівлі за моделлю "Купуй українське – плати українцям" для того, щоб іноземним інвесторам було вигідно в Україні створювати заводи, мати тут високий рівень локалізації виробництва. Тоді вони будуть продавати на наш ринок, а не просто з-за кордону, як ніж в масло, входити в наш ринок з імпортною продукцією.
Потрібно встановлювати розумне регулювання, яке буде захищати і підтримувати українського виробника, але при цьому не дискримінувати українського споживача. Це не значить подорожчання товарів для українського споживача, чи погіршення якості. Польща, Словаччина, Туреччина та інші наші конкуренти підтримують власних виробників дотаціями на створення робочих місць, податковими стимулами через індустріальні парки, гарантуванням і страхуванням експортних контрактів через експортно-кредитне агентство, кредитами під дуже низькі відсотки через банки розвитку. Вони обмежують сферу державних закупівель, щоб їх виробники мали певну перевагу. Це природньо. Поки Україна в цій грі є більше пасажир, аніж водій, а ми хочемо радикально це змінити. Якісно інша економічна політика, яка буде орієнтована на підтримку українського виробника, підприємництва, незалежно від того, звідки прийшов капітал – з Україні, чи за кордону. Головне це – робочі місця в Україні, податки в Україні та висока якість життя українців в Україні!
