Відколи росія вторглася в Україну минулого року, українські Військово-повітряні сили втратили 60 винищувачів або 40% свого довоєнного флоту, пише The Economist. Видання стверджує, що такі дані містяться в американських документах, що просочилися в мережу. В України, за твердженням британського журналу, залишилося близько 80 літаків.
Водночас росія має майже 500 літаків, виділених на війну, які значною мірою перевершують українські, маючи кращі радари і боєприпаси більшої дальності. Втім, як зазначає The Economist, добра новина в тому, що росія не змогла використати цю перевагу, щоб домінувати в небі. Не зумівши знищити українську протиповітряну оборону, її літаки змушені стріляти ракетами або скидати бомби часто неефективно, зі значної відстані. Погана новина, як наголошує видання, полягає в тому, що повітряний баланс виглядає хитким.
Читайте по темі: росіяни володіють принаймні локальною і тимчасовою перевагою в повітрі – Том Купер
Регулярні удари російських безпілотників і ракет з жовтня, зауважує британське видання, змусили Україну витратити величезну кількість своїх ракет до ЗРК. Ситуація стабілізувалася в останні тижні, з надходженням нових поставок. Але якщо вони закінчаться, Україні доведеться обирати між захистом міст, критичної інфраструктури, баз або військ на передовій. Видання посилається на слова речника ВПС України, який стверджує, що Україна хоче уникнути ситуації подібної до тої, яка була над Маруполем, коли росіяни авіацією зрівняли з землею ціле місто.
Як зазначає The Economist, теоретично винищувачі можуть замінити наземну протиповітряну оборону, адже вони здатні збивати ворожі літаки, безпілотники і крилаті ракети. Але сьогодні Україні їх не вистачає, а тих, що передали Словаччина та Польща недостатньо, і не всі вони придатні до польотів, тому використовуються на запчастини. Видання наголошує, що Україні потрібен новий флот.
The Economist пише, що одним із кандидатів є шведський Gripen, виробництва Saab. За твердженням видання, багато в чому він ідеально підходить для потреб України. Він був розроблений спеціально для захисту повітряного простору Швеції від російських літаків, а не для виконання більш складних завдань, як-от проникнення в глибокий тил ворога для проведення ударних місій. Він також може сідати на короткі злітно-посадочні смуги і навіть дороги в умовах, коли традиційні авіабази зазнають ракетних ударів. Saab заявляє, що заправити і переозброїти літак можна за десять хвилин силами одного техніка і п'яти солдатів строкової служби.
Втім, як зауважує The Economist, основна проблема з Gripen полягає у тому, що їх дуже мало. Швеція продала або здала в оренду близько 66 машин іншим країнам. Сама вона має менше сотні. А оскільки заявку Швеції на членство в НАТО блокують Туреччина і Угорщина, країна не наважується виснажувати свою оборону. І хоча Швеція не виключає можливості передачі Україні літаків згодом, але їх недостатньо. За словами полковника Ігната, Швеція може надати лише одну ескадрилью, приблизно 14 одиниць, а на інші доведеться чекати 10 років.
Інша справа американські літаки. Видання нагадує, що Україна хоче мати F-16. З початку виробництва у 1970-х роках було побудовано понад 4 600 таких винищувачів. Деякі з них все ще будуються в Південній Кароліні, і ВПС США планують тримати свої новітні моделі до 2040-х років. "Це Toyota Hilux бойового повітряного світу", – каже Едвард Стрінгер, маршал авіації у відставці Королівських ВПС Великої Британії, маючи на увазі всюдисущий і витривалий пікап. У 2020 році F-16 становив близько 30% парків європейських членів НАТО, що більше, ніж будь-який інший літак.
Європейські країни починають знімати з озброєння F-16 і вони могли б підійти Україні. Так, минулого року Норвегія зняла з озброєння всі свої F-16 на користь малопомітних F-35, а Данія, Бельгія і Нідерланди планують зробити те ж саме. У лютому Україна зробила офіційний запит на нідерландські винищувачі. За словами пана Стрінгера, запасні частини і технічне обслуговування можна буде отримати в сусідніх Польщі й Румунії, а також у Греції та Туреччині. 21 квітня Міністерство оборони України опублікувало жартівливий відеоролик, в якому вихваляло якості винищувача.
Втім, як зазначає The Economist, F-16 також має деякі недоліки. Одна з них – вартість. Gripen набагато дешевший в експлуатації та обслуговуванні. Інша проблема, каже Джастін Бронк з Королівського інституту оборонних досліджень, це стан українських аеродромів. Радянські злітно-посадкові смуги були побудовані так: панелі з бетонних блоків із герметиком між ними. Це дозволяє їм витримувати розширення і стиснення від екстремальної спеки та холоду. Це також означає, що між ними накопичується мох, каміння та інше сміття. На думку пана Бронка, Gripen із меншими повітрозабірниками, розташованими вище на фюзеляжі, впорається з цим набагато краще, ніж F-16.
Україна могла б відновити деякі аеродроми, пише видання, але це лише привабило б російські ракети. І хоча F-16 у крайньому випадку може сідати на дороги, його легша ходова частина не так добре пристосована до навантажень на коротких злітно-посадкових смугах. Втім, українці скептично дивляться на такі заперечення і впевнені, що "будь-який літак може приземлитися в Україні". У приватних розмовах деякі досвідчені українські військові пілоти більш скептично ставляться до прагнення уряду отримати F-16.
Водночас, як зазначає видання, не менш важливим, ніж літак, є його озброєння. Бронк каже, що навіть крихітний флот шведських Gripen міг би стримувати російські військово-повітряні сили, якби мав на озброєнні ракети "Метеор" – найсучасніші у світі ракети класу "повітря-повітря". Оскільки "Метеор" був спільно розроблений Великою Британією, Францією, Німеччиною, Італією, Іспанією та Швецією, для його експорту потрібен консенсус – це також дало б Швеції багатонаціональне політичне прикриття для будь-якого рішення про відправку літаків. Заковика в тому, що європейці, можливо, не захочуть ризикувати, щоб новітній "Метеор" потрапив до рук росіян. Сполучені Штати можуть так само вагатися щодо відправки новітніх варіантів його аналога, "Аіст-120", які, за словами пана Бронка, будуть потрібні для того, щоб надати F-16 дальність ураження, порівняну з найкращими російськими ракетами.
The Economist зауважує, що Україні знадобляться й інші допоміжні засоби. Пан Стрінгер вказує на важливість радіоелектронної боротьби (РЕБ) для засліплення російських військових літаків. На його думку, Україна могла б розгорнути простіші наземні системи, а не спеціальні літаки РЕБ, що використовуються США та їхніми союзниками. Андерс Перссон, заступник командувача ВПС Швеції до серпня минулого року, вказує на важливість каналу передачі даних, який з'єднує винищувачі з радарами протиповітряної оборони на суші. Він попереджає, що без такого зв'язку Gripen або F-16 служитимуть не довше, ніж переобладнані МіГи.
Наразі багато західних чиновників наполягають на тому, що дебати про винищувачі – це відволікання уваги від поповнення запасів українських зенітно-ракетних комплексів. На думку видання, така думка є самозаспокоєнням. Бо хоча російські ВКС і можна висміювати з огляду на нещодавній інцидент у Бєлгороді, проте вони можуть зіграти певну роль у майбутньому наступі України, особливо якщо підуть на більший ризик.
Ситуація могла бути іншою. Як зазначає The Economist, декан Інституту аерокосмічних досліджень ім. Мітчелла в Арлінгтоні і колишній генерал-лейтенант ВПС США Девід Дептула нарікає, що якби зусилля були докладені минулого року, сьогодні Україна б уже мала сучасні бойові літаки. Якщо Захід почне діяти зараз – до кінця року в руках України могло б опинитися до 30 літаків F-16. "Там, де є воля, є шлях, – додає він. – Там, де немає волі, немає шляху".
Джерело: The Economist
