Повітряна війна. Погана новина: росія розгортає Ту-22М-3 для "килимових бомбардувань"
Деякі військові оглядачі в Україні запитують, чому я пишу, що "Україна втратила багато літаків і майже вичерпала свої запаси зенітно-ракетних комплексів" (ЗРК), а також, що вона "ризикує втратити домінування у своєму повітряному просторі".
Наперед: не буде проблемою перевірити мої попередні дописи і з'ясувати, що я насправді не говорив більшості з того, про що йдеться. Я згадував і коментував конкретні втрати ПСУ, але, звичайно, нічого з того, що "перераховано" вище. Це "витоки Пентагону" повідомляли про вичерпання запасів ЗРК (особливо ЗРК "Бук М1") ПСУ приблизно до цього часу (квітень 2023 року).
Що стосується втрати Україною домінування у своєму повітряному просторі... насправді, це питання має бути зрозумілим або, принаймні, очевидним – за винятком того, що хтось розфарбовує свої висновки надто патріотично.
Як я вже писав в одному з моїх щоденних звітів у березні чи квітні минулого року, питання панування в повітрі – це ступінь, до якого одна зі сторін конфлікту контролює повітряний простір. По суті, існує три рівні (з трьома відповідними "контррівнями").
Повітряний паритет = жодна зі сторін не має переваги (тобто повітряний паритет для однієї сторони означає, що інша сторона також знаходиться в положенні повітряного паритету).
Повітряна перевага = одна сторона перешкоджає іншій у використанні повітряного простору, але не повністю здатна перешкодити його використовувати (тобто повітряна перевага для однієї сторони означає перешкоду у використанні повітряного простору для іншої).
Панування в повітрі = одна сторона повністю контролює повітряний простір, а інша повністю не може ним користуватися (тобто панування в повітрі для однієї сторони означає повітряну неспроможність для іншої).
Незаперечний факт (незалежно від того, наскільки болісно це може звучати для багатьох українців): незважаючи на всі зусилля, ПСУ так і не змогла встановити "хоча б" повітряну перевагу над ВКС – чи то над Україною, чи то над лінією фронту, чи то над росією. ПСУ втратили багато літаків і пілотів, але зуміли не дати ВКС встановити більше, ніж просто повітряну перевагу в перші дні війни. Потім, на початку березня 2022 року, обидві сторони задіяли свої інтегровані системи протиповітряної оборони вздовж лінії фронту, і битва за перевагу в повітрі закінчилася.
Відтоді (перша половина березня 2022 року) ВКС ніколи не намагалися встановити більше, ніж панування в повітрі над обмеженими ділянками фронту.
ПСУ знаходиться за світлові роки від того, щоб бути в змозі організувати щось подібне. У них просто немає для цього засобів.
Суть полягає в наступному: завдяки комбінації (акцент на "комбінації", оскільки у цій війні немає жодної системи озброєнь, яка б домінувала в повітряному бою між росією і Україною) таких інструментів, як радіоелектронна боротьба, БПЛА, ударні БПЛА і керовані боєприпаси, артилерія і протирадіолокаційні ракети повітряного базування, ВКС залишаються здатними встановлювати тимчасову перевагу в повітрі над окремими ділянками фронту і досі.
Що ще важливіше: приблизно зі середини березня ВКС доводять, що здатні робити це все частіше і частіше.
Це не означає, що ВКС має щось на кшталт "безперервної" переваги в повітрі, 24 години на добу, 7 днів на тиждень. Це означає, що ВКС довели свою здатність у взаємодії з іншими родами військ – тимчасово (скажімо, на 5-15 хвилин) придушувати засоби ППО ПСУ, розгорнуті на окремих ділянках фронту (наприклад, в районі Авдіївки, вздовж Дніпра, вздовж Дніпра на півдні Херсонщини, а останнім часом і в районі Бахмута). Цього достатньо, щоб винищувачі-бомбардувальники ВКС (наприклад, Су-34, але, можливо, і бомбардувальники Ту-22М-3?) могли наближатися на відстань дії їхніх високоточних керованих боєприпасів (ВТКБ, тобто зброї типу УМПК, "Грім" тощо) і випускати ці боєприпаси навіть із зони досяжності найближчих українських ЗРК "Бук" і С-300.
ПСУ не може зробити нічого подібного.
Це означає, що ВКС володіє "принаймні локальною і тимчасовою перевагою в повітрі".
І навпаки, ВКС здатні постійно перешкоджати ПСУ у використанні повітряного простору, навіть якщо не в змозі повністю зупинити всі її операції (особливо в глибині фронту).
Не подобається? Те, що вам не подобається якийсь мій висновок, не робить мене неправим.
Справа в тому, що протягом останніх кількох днів ВКС продовжували обстрілювати окремі позиції ЗСУ за допомогою своїх УМПК (і подібного озброєння). Останні повідомлення з росії вказують на те, що ВКС адаптували комплекти наведення ГЛОНАСС і крила до паливно-повітряно-вибухових бомб ОДАБ-500ТМ. Що не менш важливо: окрім Авідіївки та інших районів, згаданих вище, ВКС зараз повинні проводити подібні операції і в районі Бахмута.
Додатковий інтерес викликала світлина, на якій зображено бомбовий відсік бомбардувальника Ту-22М-3, завантажений трьома бомбами з напалмом ЗБ-500ГД, що з'явилася в російських соціальних мережах за останні кілька днів. Це змусило мене зупинитися і замислитися, після чого я без проблем зізнаюся: на таке я не очікував.
Ту-22М-3 з бомбами "вільного падіння" не є чимось новим чи особливим. Ми бачили, як Ту-22М-3 ВКС рф розгортали над Сирією різні види бомб вільного падіння, від ОДАБ-250-200, ФАБ-500М-54 і ФАБ-500М-62 до ФАБ-3000М-54, ще у 2015-2018 роках.
Однак завантаження Ту-22М-3 бомбами з напалмом....? Для мене це "новина", і то з наступної причини.
Основна проблема полягає в тому, що контейнери серії ЗБ є "досить крихкими". Останнє, що я чув про них, це те, що пілотів МіГ-23 і Су-17/20/22 у 1980-х і 1990-х роках завжди попереджали не літати швидше 700 км/год під час їхнього транспортування, тому що корпуси не витримують надлишкового тиску, що виникає при цьому. Іншими словами, якщо літак, який їх перевозив, летів швидше, ніж близько 700 км/год, вони могли розірватися, завдавши літаку катастрофічних пошкоджень.
Очевидно, що подібних проблем не повинно виникати, коли вони перевозяться всередині бомбового відсіку Ту-22М-3. Однак, у випадку їх застосування з таких бомбардувальників, саме момент викиду стане критичним: зброя, ймовірно, почне розвалюватися на частини при викиді у повітряний потік під літаком на швидкості понад 700 км/год, і передчасно здетонує…
З іншого боку: можливо, моя інформація про контейнери для напалму серії ЗАБ застаріла? Можливо, підсерія ГД сімейства ЗБ достатньо посилена для вивільнення з більш швидких реактивних літаків?
Я був би радий отримати обґрунтовану інформацію з цього приводу.
Так чи інакше, якщо ВКС відчуває себе вільно і може почати розгортати Ту-22М-3 для "килимових бомбардувань" позицій ЗСУ за допомогою таких засобів, як ЗБ-500, то це "ще одна погана новина для України". Це означатиме, що значні ділянки її фронту не захищені ЗРК "Бук М1" та/або С-300 (в першу чергу), що підтвердить оцінки США від січня-лютого (див. "Витоки Пентагону"), згідно з якими ПСУ перебуває на межі вичерпання запасів таких ЗРК.
Звичайно, навігаційно-ударні системи Ту-22М-3 погані (навіть якщо їх модернізувати шляхом встановлення СВП-24 - Гефест): вони втрачають точність з кожною милею польоту. Однак, враховуючи невеликі відстані від їхніх потенційних баз в російській федерації до України, це не повинно бути проблемою. Навпаки: дальність настільки мала, що кожен бомбардувальник може бути завантажений на повну потужність і випустити до 6000 кг бомб (тобто 12 ОДАБ-500ТМ або зброю аналогічного калібру) за один виліт – і це принаймні з "досить хорошою точністю". Якщо щось із цього влучить, це буде більш потужний удар, ніж, наприклад, удар батареї пускових установок БМ-21.
Інші новини про повітряну війну: в ніч з 18 на 19 квітня 2023 року в напрямку Одеси було випущено 12 БПЛА "Шахед-131/136". ПСУ заявили, що 10 з них були збиті. Про жертви чи значні руйнування не повідомляється.
Битва за Донбас. Чутки про контрнаступ
Бахмут... і 3-й штурмовий, і 93-я мехбригада ЗСУ повідомляють, що "Вагнер" тим часом "повністю вийшов з Бахмута". Натомість Гєрасімов перекинув на поле бою ще одну "свіжу" дивізію – 20-ту мотострілецьку. Згідно із джерелами в ЗСУ, цей підрозділ і 98-а ВДВ, яку він супроводжує, має хорошу підготовку, хорошу тактику і (цитата) "не має у складі самогубців". Тим не менш, росіяни також де-факто припинили наступати. Їм не вистачає важкої вогневої потужності класичних російських механізованих з'єднань. Очевидно, що і 20-а мотострілецька, і будь-яке підкріплення ВДВ, яке нещодавно було відправлене туди, належать до цих "мобілізаційних формувань нового зразка": багато важкої піхоти, але зменшений артилерійський компонент.
Тим не менш, ВДВ і всрф все ще мають достатньо артилерії навколо міста, щоб вести інтенсивний обстріл українських позицій більшу частину часу. Якщо цього недостатньо, то тепер існують повітряні удари з використанням таких засобів, як УМПК, як згадувалося вище.
У свою чергу, відсутність безперервних російських обстрілів дозволяє ЗСУ поступово перехоплювати ініціативу. У цьому плані українці набувають нового досвіду. Мобіки ВДВ вперто тримають оборону, але ніхто не стріляє в них, якщо вони відступають. У разі необхідності вони можуть це зробити.
В іншому місці... і я дійсно не впевнений щодо точного району в цьому відношенні...
Десь близько 4-5 днів ходить багато чуток про якийсь український "контрнаступ". Однак більшість з того, що мені доводилося чути або бачити до цього часу, не має особливого сенсу – у першу чергу тому, що в цих повідомленнях згадується "занадто широка" зона.
Наприклад:
- одна група джерел згадує територію "між Кам'янським (Дніпро) і Оріховим" і повідомляє про звільнення села Підкове;
- інша група джерел згадує район Гуляйполя і називає звільненими села Марфопіль, Степанівка, Межиріч і Решетилівське;
- третя група джерел розповідає про район Пологів, а
- четверта – район Торецьк-Горлівка.
Як правило, немає жодних деталей, жодних фотографій, жодних відео, нічого, що можна було б використати для географічного визначення, перехресної перевірки та підтвердження або спростування будь-яких таких повідомлень. Лише "чутки агентурної розвідки" (RUMINT). Більше того, багато з названих вище сіл (я маю на увазі села на півдні Запоріжжя), як відомо, місяцями перебували на "нічийній землі" (або, за термінологією соціальних мереж, у "сірій зоні").
Беручи до уваги загальний брак терпіння і незнання погодних умов більшістю людей, які стежать за цим конфліктом у соціальних мережах, або такі факти, як те, що ЗСУ все ще "місяцями" не мають достатньої кількості добре підготовлених військ (і командирів для них), достатньої кількості артилерійських боєприпасів, достатньої кількості систем протиповітряної оборони, достатньої кількості запасних частин тощо, щоб провести великий контрнаступ.., і до отримання додаткової інформації, напрошується висновок, що або взагалі нічого не відбувається, або ЗСУ і всрф просто змагаються за найкращу тактичну позицію.
Єдина причина, чому я згадую про все це, полягає в тому, що сьогодні вранці у російських соціальних мережах з'явилися повідомлення про те, що всрф закликають населення півдня Запорізької області, розташованого приблизно в 10-15 км за лінією фронту, евакуюватися з домівок. Тож, "можливо, щось таки відбувається"..?
