Як зазначає Хел Брендс у колонці для Bloomberg, глобальні проксі-конфлікти були константою Першої холодної війни, а вторгнення росії в Україну стало початком Другої холодної війни.
Експерти-міжнародники десятиліттями побоювалися другої Корейської війни. Ніхто не міг уявити, що це станеться в Україні. Сьогодні Сеул і Пхеньян ведуть свою багаторічну боротьбу на українських полях битв. Це мікросвіт світової проксі-війни, що триває.
З 2022 року дві Кореї зробили себе центральними фігурами у війні, що розгортається в Європі. Південна Корея опосередковано надала Україні невелику кількість артилерійських боєприпасів – чисте золото в затяжній наземній війні. Північна Корея слугувала арсеналом путіна, постачаючи балістичні ракети, що використовуються для руйнування українських міст, та артилерійські снаряди, що використовуються для обстрілу її військ. Крім того, обидві країни входять до складу ворогуючих коаліцій, які перетворили боротьбу між Україною і росією на більш масштабне і всеохопне випробування на міцність.
Поняття війни в Україні як проксі-війни, звісно, не є новим. Від самого початку кремлівські чиновники стверджували, що США використовують Україну як таран проти росії. Два роки тому я пояснював, що вони були в основному праві: допомагаючи Україні захищатися, Америка також накладає великі витрати на одного зі своїх найзапекліших ворогів. Що змінилося з 2022 року, так це те, що проксі-війна розширилася – і до неї повністю долучилися обидві сторони.
Україну підтримують демократії Північної Америки, Європи та Індо-Тихоокеанського регіону – країни, які прагнуть зберегти незалежність Києва і суворо покарати путіна у цьому процесі. Проте ця підтримка протиставляється і притупляється когортою євразійських автократій, які надають життєво важливу допомогу москві й ускладнюють життя Заходу. На європейських полях битв, хоч і опосередковано, з'ясовують стосунки два великі альянси. Боротьба в Україні стала першим глобальним конфліктом нової холодної війни.
Проксі-війна Вашингтона. Поразка росії в Україні стала життєво важливою
Під час Першої холодної війни проксі-конфлікти були повсюдними. Наддержави боролися опосередковано, оскільки пряма конфронтація була надто небезпечною в ядерну епоху.
москва і Вашингтон підтримували місцевих партнерів і проливали кров одне одного – у конфліктах, які спустошували Глобальний Південь. Війни за деколонізацію в Африці та Азії, повстання та громадянські війни у Латинській Америці, жорстокі бої в Кореї та В'єтнамі стали аренами, на яких наддержави маневрували задля отримання переваг. Зараз війна в Україні поглиблює іншу боротьбу за встановлення умов глобального порядку і зіштовхує конкуруючі коаліції – розвинені демократії та євразійські автократії одна проти одної.
Безумовно, війна в Україні не повинна була перетворитися на широкомасштабну проксі-війну, тому що вона взагалі не повинна була стати війною. Коли путінські війська вторглися в лютому 2022 року, вони розраховували взяти Київ за кілька днів і покінчити з рештками опору за кілька тижнів. путін сподівався, що слабкий, розділений Захід погодиться на цю демонстрацію сили. Але відчайдушна оборона України у поєднанні з російськими прорахунками призвели до ще більш заплутаного і затяжного конфлікту, який швидко став інтернаціоналізованим.
Першими в нього втрутилися США та їхні союзники, які намагалися підтримати Україну після того, як не змогли стримати напад росії. Вони боялися, що перемога москви піддасть вразливу демократію завоюванню і жорстокості, а також зруйнує баланс сил у Східній Європі і підбадьорить небезпечних агресорів у всьому світі. Тому вони поспішили з економічною допомогою, розвідувальною підтримкою і зброєю, щоб допомогти Україні встояти.
Це була розгалужена коаліція. Польща стала її ключовим логістичним центром; Німеччина, Франція, Велика Британія та інші європейські країни надавали допомогу і зброю. Але союзники на іншому кінці світу також зробили свій внесок: Австралія, Японія, Південна Корея та інші надавали безпосередньо або через США гроші та військове спорядження. Отже, війна згуртувала спільноту розвинених демократій.
На початковому етапі війна фактично слугувала кільком цілям Заходу. Вона стимулювала збільшення витрат на оборону в рамках НАТО, яке виграло від вступу до неї Фінляндії та Швеції. Налякані демократії у західній частині Тихого океану почали зміцнювати свою оборону проти Китаю. Війна зменшила залежність Європи від російських енергоносіїв; вона вбила клин між європейськими країнами, враженими вторгненням, і Китаєм, який через свої зв'язки з москвою виглядав співучасником цього вторгнення.
путінський наступ також виявив крихкість західної оборонно-промислової бази і надав шанс (ще не повністю використаний) для її зміцнення. Не в останню чергу конфлікт надав демократіям можливість почати розхитувати росію, яку тепер визнали невиправною, жорстокою державою-ізгоєм.
"Ми хочемо бачити росію ослабленою, щоб вона не могла робити те, що вона зробила, вторгнувшись в Україну", – зазначав міністр оборони США Ллойд Остін. Інші американські посадовці говорили про санкції, покликані знищити російську економіку. У класичній манері проксі-війни США та їхні союзники переслідували власну безпеку, допомагаючи Україні сіяти хаос серед ворога. Це було центральним елементом американської глобальної стратегії.
Національна оборонна стратегія президента Джо Байдена до 2022 року ґрунтувалася на ідеї, що Пентагон повинен залишатися зосередженим на Китаї, а отже він не має розгортати значні нові сили в Європі на будь-якій постійній основі. Тому поразка росії в Україні стала життєво важливою. Чим ефективнішою і безжальнішою буде опосередкована війна, тим більшу безпеку для демократичної спільноти, яка стикається з багатьма загрозами, здобудуть Сполучені Штати.
Друзі путіна завдають удару у відповідь. Тегеран і Пхеньян – це зброярі автократії
Саме це турбувало лідерів Китаю, Ірану та Північної Кореї – членів авторитарного блоку, який незабаром об'єднається навколо путіна. Цим лідерам, ймовірно, було байдуже до того, що саме спричинило зіткнення росії з Україною. Вони не завжди були задоволені наслідками війни. Але були стурбовані тим, що росія може зазнати принизливої поразки, що здавалося можливим, коли наступ путіна зупинився і його армія була відкинута назад наприкінці 2022 року. Вирішальна перемога України та її західних прихильників могла б мати глобальні наслідки, підірвавши росію і зробивши рештки ревізіоністів більш вразливими. Тож допомога, якої відчайдушно потребувала москва, почала надходити.
Іран надав путіну тисячі безпілотників "Шахед" і балістичні ракети для використання проти українських міст та інфраструктури. Тегеран навіть направив радників для навчання російських військ використанню цих безпілотників і допоміг росії побудувати їх на власній території.
Північна Корея продала москві від 1 до 3 мільйонів артилерійських снарядів у порівнянні з приблизно 2 мільйонами 155-міліметрових артилерійських боєприпасів, які Америка і всі її союзники разом узяті відправили Україні. Північнокорейські ракети також підтримують військові зусилля путіна; їхні уламки були знайдені на місці російських атак. Тегеран і Пхеньян – це зброярі автократії, які надають москві пробивну силу для ведення затяжної війни.
Китай не зайшов так далеко: загрози американських і європейських санкцій не дозволили йому передати зброю. Але Пекін надав москві компоненти – від мікрочіпів до верстатів – необхідні для виробництва цієї зброї і відновлення російської оборонно-промислової бази, що перебуває під санкціями. У більш широкому сенсі Китай став економічною глибинкою росії, поглинаючи її торгівлю, допомагаючи її фірмам залучати капітал і в інший спосіб пом'якшуючи вплив західних санкцій. Військові, економічні і технологічні сухожилля китайсько-російських відносин сильніші, ніж будь-коли. Тісне зближення з москвою, як оголосив президент Сі Цзіньпін у 2023 році, є "стратегічним вибором" КНР.
Все це не було благодійністю: зв'язки між росією та іншими автократіями є вкрай трансакційними. Північна Корея торгує зброєю в обмін на підтримку росії в уникненні контролю з боку ООН і, можливо, у просуванні ракетних програм Пхеньяна і програм новітніх озброєнь. Іран отримує найсучасніші російські літаки і засоби протиповітряної оборони. Китай посилює свій вплив на російську економіку і технологічний сектор; він пожинає плоди тіньових угод про спільне військове виробництво. Як пожартував директор Центрального розвідувального управління Вільям Бернс, росія "ризикує з часом стати економічною колонією Китаю".
Але якою б не була їхня ціна, ці відносини допомогли росії втриматися на плаву, коли її воєнні зусилля тільки зароджувалися, і допомогли їй перехопити ініціативу після того, як наступ України в середині 2023 року провалився. Надзвичайно ефективний розподіл праці – Північна Корея та Іран надають військову підтримку, а Китай – економічну. І це змінило хід війни. Це також почало накладати витрати на Захід.
Затягуючи бойові дії в Україні, автократична Антанта відволікає США від Європи, що є стратегічним бонусом для Китаю, Північної Кореї та Ірану. Пхеньян, наприклад, випробовує ракети з майже рекордною швидкістю, що привернуло б набагато більшу увагу Вашингтона, якби не триваючі бої в інших регіонах. Іран і його маріонетки використовують відволікання уваги США для того, щоб жорстоко розхитувати ситуацію на Близькому Сході.
Війна також змусила Пентагон поповнити запаси дефіцитних видів озброєнь, таких як ракети Patriot, навіть якщо він наростив виробництво інших, наприклад, артилерійських снарядів. Не в останню чергу конфлікт заохотив автократії інвестувати в торговельні шляхи – як-от Каспійський коридор, що з'єднує росію та Іран, які захищені від санкцій або військового тиску Заходу, а також допоміг зміцнити стратегічні партнерства, що колись можуть знадобитися Китаю, Ірану та Північній Кореї у їхніх власних протистояннях із наддержавами.
Боротьба в Україні опосередковано слугує справі автократичної згуртованості – і допомагає ревізіоністам у їхньому прагненні підірвати глобальні правила гри.
Поштовх Байдена до демократії. Спільна мета автократій – світ, пристосований до хижацтва
Офіційні особи у вільному світі вже давно наполягають на тому, що ця війна стосується не лише України чи балансу сил у Європі: йдеться про норми, які регулюють світові справи. Якщо путіну вдасться знищити одну демократію, інші актори побачать зелене світло для агресії. Якщо він зможе здійснювати шокуючі звірства, такі злочини будуть поширюватися по всьому світу.
Ця війна, за словами Байдена, є "битвою між демократією і автократією, між свободою і репресіями, між порядком, заснованим на правилах, і порядком, що керується грубою силою". З цим погоджуються навіть географічно віддалені демократії.
"Україна сьогодні може стати Східною Азією завтра", – зазначив прем'єр-міністр Японії Фуміо Кішіда у своїй нещодавній промові в Конгресі США. Тому демократії "повинні бути готові до цього". Світ, змінений перемогою росії, буде світом, в якому більшість демократій не хочуть жити, але який цілком влаштує євразійські автократії.
росія, Китай, Іран і Північна Корея мають свої розбіжності; їхні амбіції в регіонах від Африки до Арктики можуть зрештою зіткнутися. Але наразі всі вони мають спільну мету – створити світ, пристосований до хижацтва, бо тільки так вони здатні підкорити країни навколо себе і досягти бажаних сфер впливу. Отже, всі вони виграють від світу, в якому примус і агресія стають можливими завдяки руйнуванню ліберального міжнародного порядку.
Євразійські держави не говорять про це прямо, але виявити такі настрої неважко. Верховний лідер Ірану Алі Хаменеї вважає війну путіна цілком виправданою, як відповідь на зловмисну гегемонію НАТО – "небезпечної істоти", і США. Ще 2010 року тодішній міністр закордонних справ КНР Ян Цзечі сумнозвісно вимагав поваги від десятьох країн Південно-Східної Азії, заявивши їм: "Китай – велика країна, а ви – маленькі країни, і це факт". У 2023 році інший китайський дипломат повторив слова путіна, заявивши, що країни колишнього Радянського Союзу взагалі не є суверенними державами.
Створення сучасних імперій вимагає знищення самовизначення. Ця частина проєкту путіна об'єднує євразійські автократії, незалежно від того, визнають вони це чи ні.
Роль Глобального Півдня. Економічний "шведський стіл"
Війна в Україні поляризувала світову політику більш глибоко, ніж будь-коли з часів Холодної війни. І, як і проксі-конфлікти тієї попередньої епохи, ця війна вплинула на низку інших країн по всьому світу.
Глобальний Південь отримав економічний "шведський стіл", оскільки війна розхитала світові ринки продовольства та енергоносіїв. Перенаправляючи російську торгівлю з Європи в Азію, бойові дії змінили моделі торгівлі в епічних масштабах. Деякі країни намагаються триматися подалі від конфлікту, інші, такі як Туреччина та Об'єднані Арабські Емірати, грають на обох фронтах. Тим часом ключові гравці в Україні намагаються залучити нових членів до своїх угруповань, тоді як їхні опоненти намагаються їх не допустити.
Це проста військова арифметика: у війні на виснаження перемагає та сторона, яка має більшу витривалість і більше ресурсів. Тому США, а також ключові європейські країни, як-от Чеська Республіка, шукають по всьому світу артилерійські боєприпаси та інші матеріальні засоби. москва робила те ж саме.
На початку 2024 року США переконали Еквадор передати Україні гелікоптери та системи протиповітряної оборони російського виробництва – доки москва не припинила купувати одну з головних статей еквадорського експорту – банани. До цього Єгипет погодився відправити росії 40 тисяч ракет, а також артилерійські боєприпаси і боєприпаси для стрілецької зброї – до того, як Америка, головний військовий покровитель Каїра, змусила його замість цього доставити артилерію до Києва.
Аналогічно, чутки про постачання південноафриканської зброї росії викликали гнівну публічну реакцію посла США. Участь Пакистану у війні оповита таємницею, що свідчить про конкуруючий тиск, з яким стикаються треті сторони. Чим довше триває конфлікт, тим більш життєво важливим стає розширення своєї коаліції та обмеження коаліції супротивника.
Світова війна. Боротьба України визначить долю світу
Якийсь час здавалося, що Україна та її союзники перемагають у цій боротьбі. Сьогодні це вже не так очевидно. росія тримає ініціативу на полі бою; її війська повільно здобувають перемоги. Американські посадовці стривожені тим, наскільки китайська підтримка допомогла москві наростити військове виробництво. Пакет допомоги у розмірі 61 мільярд доларів, нещодавно схвалений Конгресом після шести місяців смертельної затримки, має допомогти Україні не програти цього року. Але хто з учасників бойових дій і який альянс в кінцевому підсумку переможе, залишається відкритим питанням.
Відповідь залежатиме від того, яка коаліція продемонструє більшу витривалість і яка буде ефективнішою у примусі чи підриві іншої сторони.
Наразі США використовують загрозу санкцій, щоб перешкодити китайським банкам сприяти торгівлі подвійного призначення з росією; нещодавно вони вдарили по більш ніж десятку китайських фірм, які беруть участь у цій торгівлі. Минулого місяця держсекретар США Ентоні Блінкен доніс це послання безпосередньо до Сі. "росії було б важко продовжувати свій наступ на Україну без підтримки Китаю, – заявив Блінкен після зустрічі з очільником КНР. – Якщо Пекін не вирішить цю проблему, це зробимо ми".
росія, тим часом, ймовірно, буде використовувати свою власну зброю – політичне втручання, кібератаки, дезінформацію, саботаж, щоб вплинути на вибори, які відбудуться в усьому трансатлантичному альянсі цього року, або в інший спосіб послабити підтримку Києва з боку Заходу. Низка загадкових інцидентів, пов'язаних з європейськими збройовими заводами і залізницями, вказує на те, що ця кампанія вже йде повним ходом. путін також поновлює ядерні погрози, щоб відмовити Захід від надання Україні ракет більшої дальності або дозволити Києву використовувати цю зброю для нанесення ударів по самій росії.
Ця діяльність буде інтенсивною, оскільки наслідки війни є дуже далекосяжними. Демократії та автократії по всій Євразії знають, що результат в Україні або утвердить, або зруйнує ліберальний порядок. Він сформує баланс переваг у їхній глобальній боротьбі.
Те, що відбувається в одному театрі взаємопов'язаного світу, не може не вплинути на інші. Зараз Україна є місцем, де зіткнення між розвиненими демократіями та євразійськими автократіями є найбільш гострим: Америка та її союзники не зможуть процвітати, якщо програють тут.
Проте варто також пам'ятати, що перемога в опосередкованій боротьбі може відбуватися на двох рівнях. Це питання про те, хто виграє війну на полі бою. Але це також питання про те, яка коаліція краще використає цей конфлікт, засвоївши відповідні військові уроки, зміцнивши зв'язки між своїми членами і використавши цю війну для створення терміновості і можливостей, необхідних для того, щоб підготуватися до того, що буде далі. Отже, події в Україні багато в чому визначатимуть майбутнє. Війна в Україні стала і світовою війною.
Джерело: Bloomberg
