Facebook iPress Telegram iPress Twitter iPress search menu

Україна і непередбачувані обставини світового порядку. Хороші хлопці перемагають, але казка могла б і не стати реальністю – Хел Брендс

Переклад iPress
Україна і непередбачувані обставини світового порядку. Хороші хлопці перемагають, але казка могла б і не стати реальністю – Хел Брендс
Аналіз війни за допомогою умовного способу історії. Саме до такого методу вдався професор зовнішньої політики Школи провідних міжнародних досліджень Університету Джона Гопкінса Хел Брендс у своїй статті для впливового Foreign Affairs. Через формулювання "якби" та "якщо б" йому вдалося краще окреслити причини, які спричинили чи могли б спричинити той чи інший перебіг війни. Прочитавши його аналіз, замислюєшся, наскільки крихка ця межа успіху та поразки, і як, здавалося б, незначні фактори можуть вплинути на глобальний хід війни. Хел Брендс радить не розслаблятися, оскільки ще нічого не визначено і ситуація може розвиватися за найнесподіванішими сценаріями.

Мудрість Всесвіту неосяжна, як кажуть, але вона спрямованана на справедливість. На думку Хела Брендса, це позитивний погляд на перший рік війни росії в Україні. За його словами, Україна суттєво постраждала в конфлікті, який спустошив її територію, економіку та народ. Але війна, вважає експерт, принаймні, розбила армію російського президента владіміра путіна і зламала його імперські амбіції. Вона показала, що Україна значно перевершила початкові очікування, вона об'єднала і підбадьорила Захід. "Здається, хороші хлопці перемагають. Погані хлопці отримують від Всесвіту відплату – зарезервовану для тих, хто опинився серед поганців історії", – пише він.

Як зазначає Хел Брендс, спокусливо думати, що такий результат був неминучим. путінський режим і збройні сили були настільки прогнилі, територіальні завоювання в сучасну епоху стали настільки складними, а сила демократичної спільноти, що об'єдналася на підтримку України, була такою потужною, що москва просто не мала жодних шансів. І додає, що війна, всього на всього, виявила стійкість ліберального світу – і слабкість його ворогів.

Проте, на думку експерта, це красива казка, але вона здебільшого не відповідає дійсності. Війна, особливо в перші місяці, відзначає він, могла скінчитися швидко. Успіх України, ба навіть її виживання, не були гарантовані. Рішення Києва, москви і Вашингтона були різні і могли б призвести до радикально різних наслідків як для України, так і для решти світу. Хел Брендс переконує, що якби путін переміг Україну, західним політикам довелося б боротися з повсюдною нестабільністю у Східній Європі, посиленою віссю автократій і каскадною глобальною нестабільністю.

Він вважає, що надто рано почали думати, нібито Україна зміцнила ліберальний порядок, оскільки вона легко могла б його послабити у випадку програшу росії.

Як зазначає Хел Брендс, розуміння того, що могло б бути в Україні, – є вкрай важливим, оскільки конфлікт триває вже другий рік. Те, що війна пройшла відносно благополучно для України та західного світу, переконує він, не означає, що все й надалі так продовжуватиметься. Війна – одна з найбільш непередбачуваних сторінок, писаних людством, зауважує Брендс, і результат цієї боротьби буде залежати як від майбутніх рішень, так і від рішень, прийнятих до цього часу. Події в Україні також нагадують нам, що світовий порядок не є продуктом природного права чи моральної неминучості. Він є результатом політики, що проводиться під болісним тиском кризи. Великі глобальні драми можуть розгортатися через дрібниці.

Творіть власну долю. Війна – непередбачуване явище, тому сформований нею світ є умовним

Втім, Хел Брендс відзначає, що за історичними мірками сьогоднішній світ є напрочуд мирним, процвітаючим і демократичним. Але це є результатом глобальних зіткнень, які закінчилися перемогою прихильників ліберального порядку. Проте не обов’язково мусило бути саме так.

Він наводить приклад з минулого щодо результатів Першої світової війни. За його словами, якби одна-дві битви на півночі Франції у серпні та вересні 1914 року пройшли інакше, Німеччина могла б швидко перемогти. Навіть після того, як війна перетворилася на бійню, Німеччина все одно могла б перемогти. Якби німецька монархія дослухалася до порад цивільних радників, які закликали не відновлювати необмежену підводну війну на початку 1917 року, Сполучені Штати не вступили б у війну, а вороги Німеччини – революційна росія, виснажена Франція, майже неплатоспроможна Велика Британія – цілком могли б розвалитися.

Якби Перша світова війна пішла інакше, зазначає Брендс, решта двадцятого століття теж була би геть іншою. Переможна Німеччина керувала б величезною Центральною Європою від Бельгії до Близького Сходу. Автократичні форми правління були б висхідними; несвобода і нестабільність могли б поширюватися назовні з домінованої Німеччиною Євразії.

Ставки Другої світової війни були ще вищими, вважає Хел Брендс. Озираючись назад, перемога Великого Альянсу, який переважав Вісь у грошах, робочій силі та техніці, здається ніби неминучою, але в ті часи, каже експерт, це виглядало інакше. Сміливі стратегії та вдалий вибір часу дозволили Німеччині та Японії захопити Європу та більшу частину Азійсько-Тихоокеанського регіону. На початку 1942 року Вісь могла розірвати глобальні лінії постачання союзників за допомогою скоординованих операцій на Близькому Сході та в Індійському океані. Проте, вона втратила цю можливість – Німеччина і Японія зрештою були розгромлені.

Результат наступного великого конфлікту, Холодної війни, твердить Брендс, відкрив епоху глобалізації та демократичного домінування. Але хоча капіталістичний блок перевершив комуністичний у довгостроковій перспективі, він легко міг похитнутися на самому початку. Якби наприкінці 1940-х років Вашингтон не ухвалив План Маршалла та Північноатлантичний договір – два радикальні відступи від американської дипломатичної традиції, то на думку експерта, Західна Європа могла б розпастися і світовий порядок порушився.

Умовний спосіб історії – це не просто гра в "що було би, якби". Роздуми про те, як основні події могли б розвиватися по-іншому, вважає Брендс, підкреслюють, що сьогоднішня реальність – не єдина можлива. Війна є складним і непередбачуваним явищем, тому світ, який формують великі війни, також є умовним.

Долаючи труднощі. Три причини, чому хід війни в Україні ніхто не зміг передбачити

Хел Брендс нагадує, що рік тому багато аналітиків і лідерів країн не сподівалися, що Україна встоїть та продовжить своє існування як незалежна держава. Коли путін напав у лютому 2022-го, він планував швидку операцію "розгрому і захоплення" столиці та інших великих міст, а також мав на меті обезголовити український уряд і знищити здатність країни до опору. У кремлі, і навіть у Вашингтоні очікували, пише Брендс, що Київ впаде за кілька днів, а звичайний опір припиниться незабаром після цього. Тоді москва контролювала б більшу частину країни, що призвело би до українського повстання з невизначеними перспективами. Деякі західні аналітики, зауважує автор, вже дивилися за межі війни з наслідками поразки України.

Як відзначає Хел Брендс, для України ці наслідки були би жахливими – з показовими судами та стратами без суду і слідства, з усім тим хаосом, який би спіткав окуповані росією території. На його переконання, глобальні наслідки також були б зловісними: путін міг би використати перемогу для створення своєї омріяної пострадянської імперії. За його словами, маріонеткова Україна стала б однією державою з росією та білоруссю, а Молдова також би опинилася під тиском. Далі він задається риторичним питанням: чи не підкорилися б командам москви колишні радянські республіки, після успішної інтервенції росії в Казахстан у січні 2022 року та фактичної окупації білорусі, що передувала війні, й жорстокого придушення України?

Можливо, країни Балтії вижили б, завдяки їхньому союзу з Вашингтоном, припускає Хел Брендс, але НАТО зіткнулося б з небезпекою по всьому своєму східному флангу. Далі автор описує всі ті жахливі наслідки, які чекали б сусідів України. За його словами, через білорусь і Україну росія могла б спробувати залякати Латвію, Литву і Польщу. Це б призвело до зростання витрат США на захист союзників, які б опинилися під загрозою потенційного нападу рф.

При цьому, за словами Брендса, Фінляндія та Швеція, ймовірно, все ще прагнули б до членства в НАТО, але дебати всередині Альянсу щодо цього могли би бути набагато суперечливішими.

Майбутнє ж авторитарної осі, переконаний експерт, навпаки, було б райдужним. Перемога росії надала б партнерству між москвою і Пекіном значної геополітичної сміливості. Сполучені Штати зіткнулися б із висхідними у військовому плані суперниками як в Європі, так і в Азії. Успішна агресія могла би спровокувати збільшення військових витрат наляканих демократій на цих континентах. Також вона сприяла б створенню атмосфери глобального безладу, яка зараджувала б загарбникам і змусила б демократії давати відсіч із набагато слабших позицій.

Хел Брендс переконаний, що в такому випадку путін зміцнився б на батьківщині; його популярність злетіла б до небес, як це сталося після анексії Криму 2014 року. Шанувальники автократії в усьому світі вихваляли б безжалісність і хитрість російського диктатора. А Сполучені Штати, після хаотичного виведення військ з Афганістану, зіткнулися б із великою кількістю заяв про те, що демократії відступають.

Безумовно, перемога в Україні не зробила б москву броньованою. Повстанський рух, можливо, за підтримки країн НАТО, міркує Брендс, міг би підірвати російську владу. Сполучені Штати і багато їхніх союзників накрили би рф санкціями. Але агресивна санкційна кампанія, скоріш за все, не пережила б звичайну війну, яка швидко закінчилася б, оскільки за такого сценарію деякі європейські країни, ймовірно, віддали б перевагу бізнесу. Ентузіазм щодо підтримки повстанців також міг би згаснути з тих самих причин.

На щастя для України і Заходу, переконує експерт, майже нічого з цього не сталося. Пострадянська імперія росії розвалюється: у країнах Центральної Азії заворушення, і навіть білорусь не приєднається до війни путіна. Ситуація в НАТО змінилася на краще. Альянс згуртувався навколо України, зміцнив свою східну оборону і знаходиться в процесі прийняття Фінляндії та Швеції. Світова спільнота розвинених демократій виглядає міцною і стійкою, в той час як рф втрачає вплив і владу. На полі бою і в усьому світі розрив між тим, чого прагнув путін, і тим, що він отримав, величезний. Але росія раніше не здавалася приреченою на катастрофу.

Щоправда, війна показала, зазначає Хел Брендс, що переважна більшість західних спостерігачів просто переоцінили військову міць росії, яка була підірвана цілою низкою чинників, зокрема всепроникною корупцією і структурою збройних сил, в якій непропорційно велика перевага надавалася бронетехніці, а не піхоті. Багато західних аналітиків, можливо, під впливом швидкого падіння Афганістану в 2021 році так само недооцінювали волю і здатність України до боротьби.

Попри це, було далеко не факт, що Україна витримала б початковий натиск росії. Зрештою, недосконалі режими та збройні сили все ще можуть досягти успіху на полі бою. Як приклад Хел Брендс наводить Червону армію, що ослаблена сталінськими чистками, перед тим як була розбита Фінляндією в 1939-40 роках, розгромила сильнішу державу – Японію в Маньчжурії.

Серед причин, чому так мало аналітиків точно спрогнозували хід нинішньої війни в Україні, є те, що він був сформований важко передбачуваними подіями: росія провально не змогла використати свої переваги, Україна продемонструвала несподівану силу і нівелювала недостатню підготовку до війни, а зовнішній світ, особливо США, надали Києву безпрецедентну підтримку.

Ніщо з цього не було неминучим, вважає Хел Брендс. При цьому зазначає, що президент України Володимир Зеленський у січні 2022 року був більше схожий на афганського президента Ашрафа Гані, ніж на Вінстона Черчилля, коли здавався майже байдужим до катастрофи, що насувалася. США та їхні європейські союзники надавали Україні лише скромну і нерішучу підтримку після попереднього російського вторгнення у 2014-му. І якщо змінити будь-який із вищезгаданих факторів, що сформували війну, вважає Хел Брендс, то її хід міг би виглядати зовсім інакше.

Якби, якби, якби… Шлях на Київ путіну перекрили героїчна відданість і самопожертва недоукомплектованих через українську владу підрозділів

Хел Брендс радить пригадати перші дні війни, коли становище України було жахливим, її армія була погано підготовлена, а чисельно сили оборони поступалися на всіх фронтах (навколо Києва перевага росіян була 12 до 1). росіяни прорвалися на півдні і, захопивши Херсон, встановили сухопутний коридор до Криму. На півночі та сході великі міста, в тому числі Київ та Харків, опинилися в облозі. російські диверсанти і вбивці орудували в Києві, прагнучи вбити Зеленського і обезголовити уряд.

Далі, пригадує експерт, за кілька днів ситуація здавалася настільки похмурою, що США запитали Зеленського, чи не планує він виїхати (і, можливо, запропонували евакуювати його), і саме такий варіант дій рекомендували деякі з його власних радників. Якби український президент втік або якби Київ упав, еліти могли б вагатися або втекли, як це зробили афганські еліти, то уряд дійсно міг би розпастися. Проте гамбіт путіна провалився, бо Зеленський залишився – тим самим почавши своє перетворення на символ національної єдності та опору.

У тому, що сталося далі, переконаний Хел Брендс, не останню роль відіграли помилки росії. План нападу путіна був неправильним. Не очікуючи серйозного бою, рф розподілила свої війська на кілька ліній наступу, зменшивши їхню здатність долати запеклий опір на будь-якій із них. Одержимий секретністю, режим повідомив про цей план ключовим командирам, міністрам і підрозділам за кілька днів до війни. Втім, як зазначає експерт, це не завадило американській розвідці дізнатися про нього, в той час як ця секретність залишила російські війська жахливо непідготовленими до вторгнення. А у поєднанні з нездатністю путіна призначити єдиного командувача воєнних дій, переконаний Хел Брендс, це призвело до того, що російські служби і навіть окремі підрозділи вели свої власні окремі війни – наприклад, російські повітряно-десантні війська намагалися захопити аеродроми з високим ступенем ризику без належного придушення ворожої протиповітряної оборони і без підтримки важких наземних сил.

Хел Брендс, як і Том Купер, вважають, що проблеми росіян були пов’язані з персоналізованим характером путінського режиму. Втім, навіть за цих умов, Брендс переконує, що російське планування не мало бути таким поганим. Наприклад, якби росія зосередилася на меншій кількості фронтів – чи то на посиленні наступу на Київ, чи то на спробі відрізати українські сили на сході – вона могла б розгромити українських захисників, які поступалися за чисельністю і були гірше озброєні. Якби російське керівництво заздалегідь попередило ключові підрозділи, вони могли б підготувати кращі тактичні плани та операції з матеріально-технічного забезпечення. Зрештою, російський наступ був досить безглуздим, щоб дозволити українським військам провести успішну затримуючу операцію, утримати столицю і втягнути путінську армію в довгу, криваву битву.

Експерт також відзначає, що російські помилки були посилені несподівано наполегливою, хоча й дещо безсистемною українською обороною. Українська держава виявилася не готовою до війни, оскільки більшість чиновників очікували щонайбільше великої операції на сході. путіну дорога до столиці була закрита, головним чином завдяки героїчній відданості та самопожертві недоукомплектованих підрозділів, які спочатку утримували ключові пункти, на кшталт мосту між містами Буча та Ірпінь, попри неймовірні труднощі. Цим зусиллям посприяла велика кількість цивільних осіб і резервістів, які доповнювали регулярні підрозділи, повідомляли про місцезнаходження російських військ і в інший спосіб допомагали загальносуспільному опору.

Уряд США був готовий до війни, і це компенсувало той факт, що український уряд, як не дивно, готовий не був. Хоча, як зазначав сам же Хел Брендс вище, аналітики та політики, не вірили в те, що Україна протримається довго. Втім, як зазначає він, українські військові також продемонстрували вражаючі результати. Вони вміло використовували рельєф місцевості, щоб атакувати російські колони, підтоплювали заплави річки Ірпінь, аби сповільнити просування ворога. Вони застосовували прості технології, як-от дешеві безпілотники, які могли націлювати на російські танки. У ключові моменти українське командування послуговувалося обмеженими ресурсами там, де вони мали найбільший вплив – наприклад, використовуючи обмежені артилерійські можливості, з метою запобігти або принаймні перешкодити росії легко захопити аеропорт Гостомель під Києвом і створити повітряний міст, який дозволив би москві доставити критично важливе підкріплення до воріт столиці.

Політичне керівництво України, яке раніше здавалося слабким, також почало демонструвати активність – Зеленський, зокрема, використав усі свої навички, щоб згуртувати населення, зберегти єдність уряду та завоювати міжнародну солідарність. Україна вистояла на першому етапі війни, тому що діяла достатньо добре, щоб зірвати не надто компетентний напад. При цьому напрочуд широка і хоробра відповідь на вторгнення допомогла компенсувати майже фатальну непідготовленість до цього вторгнення.

Звісно, ця оборона була посилена іноземною підтримкою. Хоча адміністрація президента США Джо Байдена й була песимістично налаштована щодо перспектив України, вона була сповнена рішучості ускладнити путіну завоювання. Зробивши висновки з власних невдач у плануванні на випадок надзвичайних ситуацій під час виведення військ з Афганістану, Вашингтон ретельно підготувався до війни росії в Україні.

Перед вторгненням постійні попередження американців допомогли позбавити путіна ефекту несподіванки. Ці попередження також підштовхнули деяких українських командирів до розосередження повітряних і артилерійських засобів, які в іншому випадку могли бути знищені. Важливо, відзначає Хел Брендс, що США попередили Україну про ключові елементи російського плану вторгнення, як-от захоплення аеропорту Гостомель. Вашингтон, ймовірно, допоміг Україні й в інших важливих аспектах – наприклад, допомігши приглушити страшну кібератаку кремля. У будь-якому разі, переконує автор, готовність уряду США до війни компенсувала той факт, що український уряд не був готовий.

Найважливішим фактором, вважає Хел Брендс, була зміна політики щодо озброєння України. На його думку, Україна без військової підтримки Заходу ніколи б не пережила перші місяці чи навіть тижні війни з краще озброєною росією. Але ще до вторгнення Сполучені Штати і кілька союзників по НАТО почали поспішно постачати Києву протитанкову і зенітну зброю, боєприпаси та інші ресурси. З цього моменту західна допомога – стратегічна і тактична розвідка, економічна допомога і військова підтримка – постійно забезпечувала балансування між успіхом і поразкою України.

З останніх сил. російські прорахунки та допомога Заходу артилерією

Отже, резюмує Хел Брендс, поєднання російських прорахунків, української відданості та креативності, а також іноземної підтримки допомогло Києву врятуватися. Проте, навіть після того, як перший наступ путіна провалився і знекровлені російські військові відступили зі столиці, траєкторія розвитку конфлікту залишалася невизначеною.

Навесні і влітку 2022 року росія зберігала вирішальні переваги, констатує експерт, маючи на увазі більші запаси артилерії та боєприпасів. У путіна все ще залишалися непогані шанси. І дійсно, задумавшись, можна уявити невтішну картину, яку змальовує Хел Брендс. За його словами, якби путін мобілізував 300 000 додаткових військовослужбовців навесні, а не чекав до осені, він міг би поєднати перевагу в живій силі з перевагою в артилерії, а російські війська переорієнтувалися б на штурм українських позицій на Донбасі. Також росія могла б почати систематичні атаки на українську інфраструктуру навесні 2022 року, до того, як вичерпала б свої запаси високоточних боєприпасів. На війні все вирішує час, і Україна досягла успіху частково тому, переконаний Брендс, що путін постійно запізнювався з адаптацією до умов, що змінилися на полі бою.

Незважаючи на ці невдачі, до червня 2022 року наступ росії на Донбасі тиснув на Україну. Українські війська відчували величезний дефіцит артилерії; вони зазнали великих втрат і були практично оточені під Сєвєродонецьком. Західне втручання знову допомогло схилити чашу терезів на користь Києва. Надання високомобільних артилерійських ракетних систем (HIMARS) і реактивних систем залпового вогню М-270 американського виробництва, а також британських гаубиць М777, на думку експерта, компенсувало артилерійський дефіцит України і, у поєднанні з високоточною розвідкою Вашингтона та інших союзників, дозволило Києву завдати нищівних ударів по російських складах боєприпасів, командних центрах і вузлах логістики. Коли російський наступ зупинився, сили путіна виявилися настільки слабкими, що відступили перед подвійним контрнаступом, який Україна пізніше розпочала в Харкові та Херсоні.

Ніщо не викарбувано навічно. росія може навчитися вести більш розумну та ще більш жорстоку війну, а ще є Китай…

Хел Брендс переконаний, що умовний спосіб історії може допомогти висвітлити як майбутнє, так і минуле. У цьому випадку вона підкреслює, наскільки український успіх був зумовлений факторами, які не гарантовано збережуться. З одного боку, з перших днів війни в Україні спостерігався надзвичайний рівень соціальної та політичної згуртованості. Але ця згуртованість може зазнати випробувань наступного року, якщо війна затягнеться, а українська еліта з нетерпінням чекатиме президентських виборів у березні 2024-го. І в міру того, як українська політика стає все більш фрагментарною, прийняття обґрунтованих рішень з таких фундаментальних питань, як, де і коли розпочинати майбутні наступальні дії, може стати складнішим завданням.

Експерт попереджає, що так само, як Україна отримала величезну вигоду від поганого планування росії та труднощів із адаптацією до невдач на полі бою, вона може зіткнутися з абсолютно новою війною, у разі, якщо ефективність москви хоч трохи покращиться.

На думку Хела Брендса, цього не треба виключати. Військові навіть у найбільш репресивних суспільствах можуть вчитися, і росія може вести більш розумну, хоча й досить жорстоку війну, ніж минулого року. Спочатку мінімізувавши вторгнення і пообіцявши росіянам, що воно не вплине на їхнє життя, путін нарешті визнав, що попереду довга, виснажлива війна. Його військові готують багаторівневу оборону на окупованих територіях, нарощують нещодавно мобілізовані сили і здійснюють жорстокі інфраструктурні атаки, покликані знищити економіку України та виснажити її протиповітряну оборону. Зимовий наступ на Бахмут призвів до кричущих російських втрат, але, як зазначає військовий аналітик Майкл Кофман, він також позбавив Київ ініціативи і обміняв витратні російські сили, особливо засуджених, на більш цінний український особовий склад.

Те, що Україна не програла війну, наголошує Хел Брендс, не означає, що вона вже перемогла. Досі можливі, якщо не однаково ймовірні, різні варіанти розвитку подій: від повної перемоги Києва, що призведе до звільнення всієї окупованої території, до сценарію, за якого росія утримуватиме значну частину України в осяжному майбутньому, і до ескалації з прямою конфронтацією між рф і НАТО.

У цьому аналізі, стверджує Хел Брендс, є також попередження для Вашингтона: найважчі випробування, можливо, ще попереду. Україна досі виживала завдяки тому, що США і союзники різко зменшили нерівність сил між Києвом і москвою, і гарантували, що путін не зможе просто піти на ескалацію або прокласти собі шлях до виходу з конфлікту. Проте, оскільки росія мобілізує більше людських і економічних ресурсів, а також імпортує безпілотники, артилерію та інші засоби з Ірану і Північної Кореї, вартість допомоги Києву в цьому змаганні зростатиме. Нещодавнє рішення кількох країн Північноатлантичного альянсу надати Україні бойові танки – епізод, який може просто передвіщати потребу в інших передових засобах, чи то ракети більшої дальності, чи то винищувачі четвертого покоління, вже у найближчі місяці.

І врешті-решт, наголошує Хел Брендс, якщо результат війни не викарбуваний на камені, то і контури світу, який вона створить, також ще не визначені. Результат конфлікту, на його думку, визначатиме сприйняття ефективності автократії та демократії, рівень безпеки НАТО на східному кордоні, а також рівень впливу росії на її сусідів. На основі цих та інших викликів, наслідки війни, яка завершиться значущою поразкою російської федерації, будуть іншими, аніж ті, до яких призведе окупація російськими військами значної частини України. До цього ж москва за таких умов матиме можливість відновити бойові дії, коли забажає. Зрештою, очікуваний результат може не виглядати як тріумф для вільного світу. Існують й інші сценарії, як-от рішення Китаю надати пряму допомогу москві, які можуть кардинально змінити світовий порядок.

"Війна в Україні дає багато уроків, але, мабуть, найважливіший із них такий: світовий порядок не є ані міцним, ані крихким за своєю суттю. Він має рівно стільки сили, скільки ті, хто його цінує, можуть зібрати і витримати під час випробувань", – резюмує Хел Брендс.

Джерело: Foreign Affairs

Чому військова система путіна зазнає поразки. Від ситуації на полі бою до
Чому військова система путіна зазнає поразки. Від ситуації на полі бою до "культури" офіцерського корпусу – Ендрю Таннер
росіяни продовжують оборонятися на Харківщині завдяки атакам. ЗСУ контратакують – Дональд Гілл
росіяни продовжують оборонятися на Харківщині завдяки атакам. ЗСУ контратакують – Дональд Гілл
Українську інфраструктуру можна врятувати. Проте Захід не допомагає Україні на повну силу – Том Купер
Українську інфраструктуру можна врятувати. Проте Захід не допомагає Україні на повну силу – Том Купер
Останні 6 місяців свідчать: Україна може перемогти у війні. Але для цього потрібна правильна підтримка союзників – Філліпс О'Брайен
Останні 6 місяців свідчать: Україна може перемогти у війні. Але для цього потрібна правильна підтримка союзників – Філліпс О'Брайен
росіяни прибріхують про використання ФАБ-3000 в Липцях. Немає жодних доказів того, що ВКС мають на озброєнні відповідні комплекти УМПК – Том Купер
росіяни прибріхують про використання ФАБ-3000 в Липцях. Немає жодних доказів того, що ВКС мають на озброєнні відповідні комплекти УМПК – Том Купер
Ода танку
Ода танку "Черепаха". Тимчасове рішення для більш масштабного розв'язання проблем на полі бою – Мік Раян
росія із запізненням приєднується до
росія із запізненням приєднується до "китайської мрії". Китай обіцяє інвестувати цього року $160 млрд у російську промисловість – CEPA
Українці стабілізували лінію фронту. А Захід продовжує товкти воду в ступі – Том Купер
Українці стабілізували лінію фронту. А Захід продовжує товкти воду в ступі – Том Купер