На цю тему iPress.ua поспілкувався із колишнім командиром взводу батальйону "Айдар" Максимом Козубом, позивний "Тор". Максим Козуб командував підрозділом до 5 серпня, коли отримав поранення. Зараз він у Києві на лікуванні і вже незабаром знову поїде на передову.
Батальйон "Айдар" сьогодні існує, як бойова одиниця, він бере участь у операціях в зоні АТО?
Батальйон існує, як військова частина, як бойова одиниця. Є підрозділи, які безпосередньо знаходяться і в Щасті, і в інших місцях. Але проблема полягає у тому, що є частина людей, які пішли за колишнім комбатом Мельничуком, у тому числі й люди, які дійсно воювали в батальйоні, брали участь у бойових операціях (хтось як військовослужбовці оформлені, хтось не оформлений). Він, ставши народним депутатом, намагався зберегти за собою контроль над батальйоном, принаймні над якоюсь частиною бійців батальйону, яких він намагався використати не тих ситуаціях і діях, у яких мають брати участь військовослужбовці бойової частини Збройних сил України. Ви пам’ятаєте історії із "Укрспиртом", з вертолітним майданчиком та інші. Є такі люди, ними маніпулюють, їм вклали в голову неправдиву інформацію. Загальна спрямованість ситуації у яку потрапили ці люди така: "Ви герої-бійці і зараз маєте брати участь у наведенні порядку всередині країни, де сидять зрадники-генерали в Генштабі, зрадники при владі, які заважали вам воювати, а ми з вами повинні зберегти наш славний батальйон, який нібито розганяють ці зрадники". Ця група йде за Мельничуком, вони виходять на акції під Міністерство оборони, готові його штурмувати і влаштовувати новий Майдан.
Сергій Мельничук. Фото: Максим Кудимець/INSIDER
Яка частина батальйону "Айдару" сьогодні підтримує Мельничука?
Складно оцінити. Але можна сказати, що навколо Мельничука є кілька десятків або сотня людей. Питання полягає в іншому. Ви спитали, яка частина батальйону. Є люди, які отримали зброю, хтось з них був вже оформлений і зараз вони з цією зброєю бігають Україною, захоплюють бурштинові копальні або приходять на демонстрації до Міноборони. На якихось з цих людей вже заведені справи за самовільне залишення частини. Ці люди – частина батальйону? Вони вважають себе і позиціонують як справжній батальйон "Айдар". При цьому є нормальні підрозділи на чолі з теперішнім в.о. комбата підполковником Пташником, які несуть службу. А ці люди,які виходили до Міноборони, які викрали мене кажуть: "Це якісь самозванці, це не "Айдар", ми "Айдар". І Мельничук їх в цьому підігріває. Після свого візиту у Генштаб Мельничук збрехав, що нібито буде дві частини, що повернуть в/ч в0624, якою він буде знову командувати, що це буде справжній "Айдар", а той батальйон, який формує підполковник Пташник – це якась нова частина, яка не матиме права на використання назви "Айдар".
Це абсолютна брехня. Я регулярно спілкуюсь із Генштабом і там кажуть, що "Айдар" – один і в.о. командира – Пташник. Тому, коли ми говоримо про частину "Айдару", який є частиною ЗСУ, а не "колгоспом зі зброєю", то, треба сказати відверто, то невелика частина підтримує Мельничука або бере участь у злочинних діях. Але проблема у тому, що саме ці люди, які займаються злочинною діяльністю, вважають, що саме вони і є справжнім "Айдаром", а всі інші – несправжні.
У мережі часто пишуть, що є лише один "Айдар" і його комбат – Мельничук. Якщо вірити їм, то так – там усі підтримують Мельничука. Проблема у тому, що це не "Айдар". "Айдар" – це військова частина, у якій є новий в.о. командира, у якій є нормальні військовослужбовці, які займаються виконанням бойових завдань. Тобто невелика частина бійців підтримує Мельничука.
Ви згадали про рейдерські захоплення у яких брали участь "айдарівці". Розкажіть про це детальніше, будь ласка.
Серед моїх знайомих є Олександр Ногачевський із заводу "Калинка". Розвиваючи бізнес, він свого часу зіткнувся із нацпроектами Каськіва і був єдиною людиною через кого Каськів намагався відмити гроші, а він показав Каськіву середній палець. Після цього в нього почали віджимати бізнес. Потім на його завод прийшли бійці зі зброєю. Це були бійці "Айдару" з тієї частини, яку підім’яв під себе Мельничук. Їм сказали, що на цьому заводі якісь сепаратисти, що треба рятувати Україну, зайти на завод і забрати його. Це хороший приклад того, що відбувається – під гаслами відновлення справедливості, боротьби за Україну робляться ось такі справи. У Києві місяць тому, я і в.о. комбата Пташник зустрічалися з групою бійців, які нещодавно протестували під Міноборони, а потім викрали мене. Тоді ці бійці питали, чого їх мало не оголосили дезертирами, вони ж теж вирішують важливі задачі. Тоді я і Пташник відповіли: "Ви займаєтесь не тим, чим мають займатись військовослужбовці. Або здавайте зброю, або їдьте в частину і воюйте". Я сказав тоді їм: "Чому ви бігаєте, то на "Укрспирт", то на вертолітний майданчик, то ще кудись. Ми ж армія, а не колгосп зі зброєю, у нас є свої завдання". А вони відповідають: " Ми ж народна армія, ми повинні бути разом з народом. Нас колектив "Укрспирту" попросив про захист їхнього директора і ми цей захист організували". Ви розумієте весь ступінь ідіотизму? Я не берусь судити хто має рацію у ситуації із "Укрспиртом", справедлива справа проти директора, чи ні. Але, навіть, якщо б справа була несправедлива, то залучення до її розв’язання командира батальйону "Айдар", яким Мельничук вже не є, і бійців батальйону виглядає абсурдним і неприпустимим.
Фото: Новости "Айдар"
Таке використання "Айдару" є в інтересах Мельничука чи за цим стоять якісь політичні гравці?
Ви ж розумієте, що Мельничук не сам по собі. Є декілька сторін. Є Мельничук, є Каськів, з яким він пов'язаний, є беззаперечні факти, які виклали у матеріалі журналісти "Української правди". Там було згадано про те, як бійців використовували для комерційно-рейдерських моментів з боку Мельничука і Каськіва. І є Ляшко в якого Мельничук є третім номером у списку. Офіційно не підтверджено, але є така інформація, що Каськів очолював виборчий штаб Ляшка і є розпорядником фінансових потоків. Тепер складається такий пазл: у Мельничука є особистий збройний ресурс у вигляді задуреної ним і маніпульованої частини бійців "Айдару". Він використовує цей ресурс, щоб займатись комерційними і рейдерськими справами і робить це під гаслами справедливості, наведення порядку в Україні, повернення чогось там народові, заробляючи політичні бали для своїх покровителів. Але проблема у тому, що він вже зарвався настільки у цьому беспрєдєлі, що декілька днів тому була заява Олега Ляшка, який заявив, що після блокування Міноборони Мельничук повинен скласти свій депутатський мандат. Навіть Ляшко, який використовував радикалізм Мельничука у своїх інтересах, зрозумів, що це вже занадто.
Але в "Айдарі" й давніше були проблеми із дисципліною.
Були і всередині "Айдару" були люди, які займались мародерством, пиячили. Але йшли бойові дії і було інше співвідношення, було більше чесних, чистих людей.
А де тепер ці люди?
Багато з них тепер опинилися або в трунах, або в шпиталях. А з іншого боку – перемир'я, і якийсь час бойових дій, як при взятті Щастя, наприклад, не було. У цій ситуації, коли людська картина дещо міняється, бойова картина міняється і багато людей просто сидить на місці, починають попивати, займатися "віджимами" на блокпостах від нічого робити…
Це правда, що Ринат Ахметов пропонував $25 млн за здачу ТЕС у Щасті?
Мені невідомо, кому саме він пропонував. Але, припускаю, що таке могло бути. Як написав Євген Дикий у себе на Facebook: "Це один із небагатьох випадків, коли Мельничук не збрехав".
У грудні минулого року видання "Лівий берег" оприлюднило інформацію про те, що "айдарівці" розстріляли своїх побратимів. Як це відбулось і чи є результати розслідування цього випадку?
Це не розстріл. Але якісь моменти чи то у нетверезому стані, чи ще з якогось приводу люди один в одного стріляли – так, були постріли, перестрілки. Не завжди це так, що хтось прийшов і когось спеціально застрелив.
В ситуації, де є люди, є зброя, ці люди можуть бути в різному стані – не завжди тверезому і свідомому. Бувають просто нещасні випадки під час поводження зі зброєю. Але це не просто нещасний випадок, коли зброя висіла і сама вистрелила. Наприклад, коли розряджають зброю. Якщо нетвереза людина буде її розряджати, зробить контрольний постріл, забувши, що вона не відчепила магазин, то вона може чергу в когось випустити при цьому. Це не означає, що він хотів когось застрелити.
А те, що було в "Лівому березі" я пам’ятаю, тоді загинули "Динаміт" і грузин Григолашвілі. Я тоді казав і нині повторю: це не був напад сепаратистів, це не було, що розвід група потрапила в засідку або підірвалась на міні. Бойових зіткнень там не було. Була внутрішня якась ситуація, деталі якої не до кінця зрозумілі, яка закінчилась проблемами із загибеллю людей. Є речі, про які я заради пам'яті цих людей не хотів говорити, а є речі, про які я би хотів сказати, що там було, але ніхто в деталях цього не знає. Єдине, що чітко зрозуміло – це була внутрішня розбірка.
Ви кажете про те, що бійці часто зловживали алкоголем. Але для цього є командири, які б мали проводити виховну роботу, слідкувати за психологічним станом особового складу. Чому цього не робилось?
Ви, як видається, виходите з уявлення про нормальну армію. А у нас, якщо говорити про дисципліну, алкоголь тощо, атмосфера від нормальної армії сильно відрізнялася. У різних підрозділах і бійці, й командири поводилися дуже по-різному. Мені в цьому плані пощастило з бійцями мого взводу: вони, навіть не будучи офіційно оформленими як військовослужбовці, в абсолютній більшості ситуацій поводилися як нормальні, свідомі військові.
Фото: hronika.info
В батальйоні якось карали за порушення дисципліни?
І в Половинкині, і у Щасті були підвали з камерами, де тримали і затриманих полонених, і своїх бійців за порушення. Але було багато випадків, коли порушників, а то й просто злочинців, покарано ніяк не було, ну й випадки, коли "на підвал" потрапляли невинні, теж бували.
Що буде далі з батальйоном?
Вище командування прийняло рішення. Ми неодноразово зустрічались із начальником Генштабу і він неодноразово говорив, що "Айдар" був і має залишитись однією з найбільш боєздатних частин ЗСУ. Розганяти батальйон ніхто не збирається, його зміцнять, доукомплектують, проведуть переатестацію особового складу, переозброєння. Зараз призначено нового в.о. комбата, призначено нових командирів, є підтримка багатьох військовослужбовців і моя також. Батальйон буде жити і воювати і нарешті буде наведено порядок. Якби мені не поламали руку 30 січня під Міноборони, то я в перших числах лютого мав уже повернутись у батальйон. Тепер у мене мінімум три тижні в гіпсі, але я потім все одно повернусь в батальйон. Я завжди казав, що дуже сподіваюсь повернутись не в банду і не в пустку, що я не буду думати, куди мені переводитись, а повернусь у наш славний штурмовий батальйон "Айдар".
Розкажіть детальніше про ваше викрадення. Як це було?
Я знав, що 30 січня під Міноборони відбудеться така акція проти розформування батальйону "Айдар" – про неї було поширена інформація в Інтернеті. Я також знав, що батальйон ніхто не розформовує, що відбулась лише технічна зміна реквізитів – змінився лише номер польової пошти, печатка. Люди і командування лишились ті ж самі. Я вирішив піти під Міноборони . Коли я почав все це там говорити, то до мене підійшла прес-секретар Мельничука Юлія Євдокімова. Місяць до цього у нас була дурна ситуація, коли вона робила якісь заяви, підставляючи законно призначеного в.о. комбата Пташника. І я тоді в телефонній розмові сказав їй: "Ти сказала таке, що хоч ти й жінка, але за такі слова тобі по морді треба дати". І от вона підскочила до мене і почала провокувати, говорити, що я їй обіцяв дати по морді і чи я їй зараз не дам. Ну я їй ляпаса дав. Коли я почав говорити про ситуацію в батальйоні, в наш бік уже почали повертатись камери. До того ж ця сцена з Юлією…
Люди почали звертати увагу. Бійці, які були поруч з ядра групи, яка бігає за Мельничуком і займається всякими справами нехорошими, стали кричати, що я провокаторі і російський агент.
Фото: Maksym Kozub/facebook.com
Мене схопили, заштовхнули в мікроавтобус, побили. Як виявилось, поламали кістку, є забій грудної клітини. Мене тримали сім годин у цьому автобусі, де, до речі, була стрілецька зброя, бійці відверто обговорювали можливість штурму Міноборони. Не давали мені ні пити, ні в туалет піти. Потім сказали: "Поїдеш з нами на підвал". Я розумів, що в них десь у напрямку по житомирській трасі є база, де є зброя, підвали і т.д. Якщо б мене туди вивезли, то з врахуванням наших попередніх розмови і сутичок, я розумів, що живим я звідти не вийду. Але в результаті навіть не вони і не Мельничук, а покровителі набагато вищі вирішили, що мене треба звільнити, бо я надто публічна людина. Ви розумієте, що людину, яка дев'ять разів за чотири місяці зустрічається із начальником Генштабу, з міністром оборони, передзвонюється із начальником військової служби правопорядку вбивати не можна. Мене надто багато людей надто активно будуть шукати.
А хто ці вищі сили, які вирішили, що вас треба відпустити?
Я не можу стверджувати. Навіть, коли ми кажемо, що Ляшко – це проект Льовочкіна, то ми цього не можемо довести, бо документальних підтверджень нема. Але я думаю, що інформація про моє викрадення вийшло на ці рівні. Тому викрадачі не придумали нічого кращого, ніж кинути мені в рюкзак гранату, коли я в напівсвідомому стані їхав у їхньому автобусі. Я сидів спиною до водія і першого пасажира, вони порпались у своїх речах і засунули мені в рюкзак бойову гранату РГД-5 без запалу. Там заглушка була замість запалу. Вони навіть не здогадались перед цим дати мені її в руки, щоб мої відбитки пальців залишились на ній. Привезли мене під Святошинський райвідділ міліції і сказали, що, мовляв, затримали бійця з гранатою. Співробітники міліції запитали мене про наявність зброї. Я відповів, що ніколи не вивозив із зони АТО зброї і боєприпасів, але, виходячи із подій останніх кількох годин, я не здивуюся, якщо у мене знайдуть гранату. От вона там і виявилась — вибухотехнік при понятих дістав її з рюкзака. Добре, що міліціонери були абсолютно адекватними і зрозуміли ситуацію. Зараз тривають слідчі дії, порушено карну справу за фактом викрадення, катування, зараз додасться нанесення тілесних ушкоджень і підкидання гранати.
Тобто бійці Мельничука ходять зі зброєю в тилу і це не викликає запитань у правоохоронців?
Я сподіваюсь, що їх затримають. У якихось випадках зброю ховають. Я вже казав, що в мікроавтобусі, у якому мене тримали, була зброя. Коли до автобуса підійшли журналісти та інші люди, то ті, хто мене пакував говорили одне одному: "ховай залізо". Зброя вивозиться із зони бойових дій по-різному, іноді законно, коли їдуть ховати наших побратимів. Для похоронного салюту виїжджає команда зі зброєю. Так, у них є дозволи на цю зброю, але ця зброя може використовуватися не тільки для салютів. Ви чули, що після затримання підполковника Генштабу було затримано його прибічників, вилучено гранатомети, автоматичну зброю, набої. Всі ці затримання відбулися у зв’язку із виступами під Генпрокуратурою. Підозрюю, що ці затримання і ця зброя, можливо, має якесь відношення і до тих людей, колишніх "айдарівців", які були під Міноборони. На жаль, під цю війну у нас з'являється багато зброї із зони бойових дій. Вона може використовуватися зовсім не для захисту цілісності України. Коли мене тримали в автобусі, то підходили бійці "Айдару", які у Києві були у відпустці або на лікуванні, говорили з тими, хто мене захопив. Ті, хто мене стережуть питають їх: "а ви отак ходите без балаклав, без зброї і в цивільному? Вам не сказали? Ви не підготувались? Ми тут з залізом, з боєкомплектом, і люди "Граба" теж "упаковані".
Фото: facebook.com/hromadsketv
Тобто відверто обговорювали, що треба бути готовими до якихось силових дій. І ви бачите, що відбувалось через декілька днів під Міноборони. До збройного штурму не дійшло, але, якби зібралося більше цивільних, то все б могло бути. У нас суспільство незріле і люди думають, що дійсно хлопці-герої прийшли, їх намагаються розігнати. Натовп готовий підтримати Мельничука і його бійців. Але, очевидно, натовпу зібралось менше, ніж розраховували організатори і до збройних дій не дійшло. Там взагалі мало відбутись блюзнірство. Об 11.00 хоронили наших побратимів "Ді-джея" і "Німця". Мельничук планував об 12.00 прийти до Міноборони з маршем добровольців проти розформування батальйону і за відставку Полторака і Муженка. З собою він хотів принести труни з тілами наших побратимів. Командир одного з цих бійців сказав, що віддасть його тіло тільки через свій труп. У підсумку Мельничук прийшов під Міноборони без трун.
На вашу думку, зараз дисципліна в батальйоні посилилась?
Я там давно не був. Повернусь, як тільки зростеться кістка. Є багато підрозділів, де наведений порядок. Але роботи ще є багато. Було багато моментів із офіційним оформленням добровольців. Коли ми кажемо "батальйон", то була якась така незрозуміла хмара – хтось оформлений, хтось ні, хтось приїжджає, хтось їде геть. Зараз в цій хмарі є чітке впорядковане, кристалізоване ядро – це військова частина, де є командири, де розуміють, що таке наказ і виконують його, де немає анархії і беспрєдєла. Зараз триває оформлення бійців, дають їм зарплату і ця кристалізація військової частини поступово стає все масштабнішою. Частина бійців "випаровується", бо не може існувати в нормальних умовах, як військовослужбовці. При цьому зберігається бойовий дух, яким "Айдар" завжди славився.
Розмовляв Ярослав Іваночко
