Наближаючись до другої річниці повномасштабного вторгнення росії в Україну цієї суботи, поставте собі просте запитання: чи воює Європа? Коли я поставив це питання в залі, повному учасників Мюнхенської безпекової конференції минулої неділі, більшість із них підняли руки і сказали: "Так, Європа в стані війни". Але тоді я поставив друге запитання: як ви думаєте, чи більшість людей у вашій країні усвідомили це? Дуже мало хто підняв руки.
Це був Мюнхен болючих контрастів. Тут, на конференції, були важко поранені українські солдати, які розповідали нам історії з фронтового пекла. Ветеранка військової медицини Юлія Паєвська розказала, що бачила "потоки крові, ріки страждань", і що на її руках помирали діти. "Ми – пси війни", – сказала вона, згадуючи, як сама потрапила в полон у Маріуполі, була ув'язнена на три місяці й піддана тортурам з боку росіян. "Дайте нам зброю, – підсумувала вона, – щоб вбити цю війну".
Вийшовши за межі місця проведення конференції в готелі Bayerischer Hof, я побачив натовпи людей, які насолоджувалися несезонним сонцем у приємних кафе і барах, робили покупки в розкішних бутіках або бронювали путівки на зимові канікули до якогось привабливого місця відпочинку. Процвітаюче, навіть розпещене життя мирного часу. Європа в стані війни? Ви, мабуть, жартуєте.
На цьогорічній конференції західні лідери визнали реальність тривалої війни більш чітко, ніж минулого року, але більшість із них все ще не здатні донести до своїх суспільств відчуття екзистенційної загрози. Вони також не вживають термінових заходів, необхідних для того, щоб врятувати Україну від нових поразок на полі бою, таких як нещодавній відхід з Авдіївки.
Є й помітні винятки. Прем'єр-міністерка Естонії Кая Каллас, яку кремль нещодавно оголосив у кримінальний розшук, вже давно є такою. Прем'єр-міністерка Данії Метте Фредеріксен є прямолінійною і не розходиться зі словами. "Ми вирішили пожертвувати всю нашу артилерію", – сказала вона на зборах, на яких виступала українка Юлія. Данія також надіслала винищувачі F-16.
А ще є колишній генерал НАТО Петр Павел, який зараз є президентом Чехії. Він розповів нам, що, працюючи з данцями та іншими країнами, чехи знайшли на світових ринках 500 тисяч боєприпасів калібру 155 мм і ще 300 тисяч боєприпасів калібру 122 мм, які можуть бути закуплені й відправлені ЗСУ протягом наступних кількох тижнів. Це дозволило б українцям утримувати лінію фронту, пояснив він, доки західна оборонна промисловість не збільшить поставки наприкінці цього року.
Це також дало б час Палаті представників Конгресу США подолати ганебне блокування Трампа і проголосувати за подальше військове фінансування України. (Найбільш гротескним моментом конференції став виступ сенатора-республіканця Піта Рікеттса, який порівняв вторгнення путіна в Україну з "вторгненням" нелегальних іммігрантів з Мексики).
Проте такі країни, як Чехія і Данія, не можуть самостійно зробити все необхідне для того, щоб допомогти Україні стримати росію. Поки США фатально вагаються, це вимагає від європейських "великих хлопчиків", насамперед, Німеччини та Франції – зробити крок назустріч, швидко закупити боєприпаси, які знайшли чехи; діяти швидко, без бюрократії і масштабно; і пояснити своїй громадськості, чому це життєво необхідно зробити.
Президент Еммануель Макрон навіть не приїхав до Мюнхена. Його бундючна риторика про переозброєння європейського суверенітету та "економіку війни" не відповідає масштабам і швидкості реальної підтримки України з боку Франції.
Канцлер Німеччини Олаф Шольц – це інша історія. Оскільки рік тому я дуже критично ставився до його "шольцінгу" щодо озброєння України, хочу визнати велику зміну, яка відбулася за останні 12 місяців. Німеччина зараз є другим найбільшим прихильником України після США. Цей перехід до щирої підтримки став своєрідним Wende (поворотом) в рамках Zeitenwende (епохального переломного моменту), який Шольц спочатку пообіцяв всього через три дні після повномасштабного вторгнення у 2022 році. Я ніколи не забуду розмови з друзями в Києві минулого літа, які розповіли мені, наскільки спокійно вони почувалися вночі, коли чули характерний, глибокий бум-бум німецької зенітної гармати Gepard. Німецька зброя рятує життя.
Тепер вона потребує другого повороту в рамках Zeitenwende. Уряд Шольца повинен визнати, що якщо ви підтримуєте одну сторону у війні проти кривавого диктатора, ви повинні дійсно бажати їй перемоги, а не просто "не програти" – формула, до якої часто повертаються Шольц і Макрон. Це не мова сили – єдине, що розуміє путін. Як зауважив президент України Володимир Зеленський, виступаючи в Мюнхені одразу після Шольца: "Це не просто питання зброї. Питання в тому, чи готові ви психологічно?" Логіка переговорів, компромісів і "win-win" мирного часу тут просто не діє.
За кілька хвилин до того, як Зеленський вийшов на сцену, канцлер Німеччини ухилився від відповіді на запитання про те, чому він не відправив Україні німецьку ракету Taurus. Проте провідні військові експерти кажуть, що розгортання ракет великої дальності, таких як Taurus, а також їхніх американських, британських і французьких аналогів – це єдиний спосіб, за допомогою якого Україна може швидко відновити військовий тиск на росію, погрожуючи лініям постачання через Крим.
Отже, лідери великих європейських країн повинні взяти урок у менших країн, таких як Данія, Чехія та Естонія. Враховуючи критичну ситуацію на українському фронті, вони мають бути сміливішими, швидшими, рішучішими. І вони повинні знайти більш пряму, більш пристрасну, більш надихаючу мову – таку мову, яку, безумовно, використовував би особистий герой Шольца, колишній канцлер Віллі Брандт. Суспільства, які все ще насолоджуються комфортним життям мирного часу, і де багато хто, очевидно, вірить, що ця війна може скоро закінчитися компромісною мирною угодою, необхідно розворушити. Як сказав президент Павел, єдина жертва, яку ми всі можемо принести, – це "зменшення нашого власного комфорту". Фізичного комфорту, але також і психологічного.
Європа перебуває у стані війни. Вона не перебуває у стані війни, як це було 80 років тому, коли більшість європейських країн брали безпосередню участь у бойових діях, але вона точно не перебуває у стані миру, як це було 20 років тому, до того, як путін став на шлях конфронтації із Заходом. Якщо ми не визнаємо нагальну необхідність допомогти Україні зміцнити свої оборонні позиції, перегрупуватися і врешті-решт виграти війну, яку вона веде від імені всіх нас, то через кілька років ми зіткнемося з ще більш прямим нападом з боку знахабнілої, реваншистської росії. Тож послухайте українську Юлію. путін має бути переможений. Це єдиний спосіб "вбити цю війну".
Джерело: The Guardian
