Facebook iPress Telegram iPress Twitter iPress search menu

Заходу час реально оцінити російську загрозу. Ризик ескалації менший, ніж загроза самої росії – Едвард Лукас

Переклад iPress
Заходу час реально оцінити російську загрозу. Ризик ескалації менший, ніж загроза самої росії – Едвард Лукас
Використано фото Генштабу ЗСУ
Відомий журналіст ы автор багатьох книг про росію Едвард Лукас на сторінках британської газети The Times знову загострює проблему нерозуміння західноєвропейцями проблеми росії, її імперськості й тих жахіть, які вона знову принесе на континент, якщо раптом Україні не вдасться провести вдалий наступ і перемогти у війні. Він радить їм нарешті отямитися і позбутися будь-яких ілюзій щодо росії, а також застерігає від намагань примусити Україну домовлятися з ворогом.

"Чи буде Британія на боці нервових східняків чи млявих західняків? Це дилема, яка постала перед нашими союзниками – розбіжність у поглядах на війну в Україні. Для більшості західноєвропейців головним пріоритетом є стримування та управління конфліктом. Для тих, хто межує з росією, це екзистенційна боротьба, в якій необхідно здобути цілковиту перемогу. Та це не поєднуване", – пише Едвард Лукас на сторінках The Times.

Якщо наступ України провалиться, забуксує або принесе малі результати, то Франція, Німеччина, Італія та Іспанія сіпатимуться від перспективи ще одного року бойових дій, з усіма пов'язаними із цим витратами і ризиками. Вони, як і багато хто в адміністрації Сполучених Штатів, побачать, що настав час укласти якусь угоду на кшталт "території в обмін на мир", і можливо, за посередництва Китаю.

І навпаки, якщо великий контрнаступ буде успішним, багато хто на Заході затривожиться. На їхню думку, правильно – це витіснити війська владіміра путіна з частини або більшої частини окупованої ними території, щоб створити підґрунтя для переговорів. Але не слід заганяти російського лідера в кут або принижувати до такої міри, щоб він міг подумати про застосування ядерної зброї.

Цю межу можна досягти швидко: Україні не потрібно відвойовувати Крим, наприклад. Достатньо лише використати артилерію або ракети, щоб підірвати здатність росії забезпечувати півострів залізничним або автомобільним транспортом. Тоді цінний російський трофей стане, по суті, українським заручником. путін погрожуватиме ескалацією, щоб кошмарити Захід.

Ознаки політичних змін у росії посилять цей тиск. Західні країни хвилюватимуться, що наступник путіна може виявитися гіршим: відвертим фашистом або маніяком. Їм також не сподобається безлад у росії, коли друзі режиму будуть сперечатися за правонаступництво. Ще більше їх непокоїть (малоймовірна) перспектива розпаду рф, коли військові змагатимуться за контроль над колосальним ядерним арсеналом країни. Щоб запобігти будь-якому із цих результатів, панікуючі союзники порадили б українцям якнайшвидше перевести в "готівку свої фішки".

Країни, розташовані ближче до росії, такі як Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва та Польща, бачать війну зовсім по-іншому. Їхнє сприйняття ґрунтується не лише на 30-річних попередженнях – до яких Західна Європа не прислухалася – про те, що росія йде шляхом репресій у себе та агресії за її межами. Воно також спирається на глибокі історичні травми. Минулого місяця, наприклад, країни Балтії відзначили річницю радянських депортацій 1949 року. Серед 90 000 людей, засланих у віддалені провінції, було і шестимісячне немовля на ім'я Крісті, яке пережило тритижневу подорож лише завдяки доброті незнайомців, що їхали в одному вагоні з худобою. Її дочка, Кая Каллас, є прем'єр-міністеркою Естонії.

Звірства, які росія чинить зараз в Україні, є відлунням цього досвіду і породжують нові страхи. Інтенсивна підтримка східноєвропейцями української справи ґрунтується не на бажанні підтримати переможця, а на розумінні: якщо російський імперіалізм не буде розгромлений зараз, кремль повернеться с новими силами пізніше.

З цієї точки зору, ризик ескалації, якщо путін зазнає невдач, є меншим, ніж небезпека, яку становить повоєнна росія, все ще охоплена месіанським мілітаризмом. Жителі Сходу також більш оптимістично ставляться до політичних потрясінь у москві. Періодичні спалахи безладу в росії зазвичай є гарною новиною для її сусідів. Хаос, що послідував за більшовицькою революцією та поразкою росії у 1917 році, дозволив Польщі, країнам Балтії та Фінляндії відновити свою державність. Розпад Радянського Союзу звільнив поневолені ним народи і послабив лещата кремля на Фінляндії. Найбільше занепокоєння цих держав викликає те, що західні лідери можуть обміняти безпеку східних країн на примарну перспективу стабільності в росії, що було частою спокусою в 1990-х роках.

Багато хто за межами регіону вважає, що все це важко зрозуміти. Війна путіна вже стала катастрофою. Повторення було б божевіллям. Збройні сили росії погано проявили себе в Україні і зазнали величезних втрат. Як вони можуть становити загрозу для країн НАТО?

Цей самовдоволений аналіз ігнорує стійкість російської військової економіки і величезний вплив антизахідних настроїв кремля на громадську думку в росії. Обґрунтовані оцінки часу, який може знадобитися росії для перезавантаження після припинення бойових дій в Україні, варіюються від восьми років до (що викликає тривогу) лише трьох. Варто зазначити, що за останні 14 місяців зазнала втрат лише російська армія, а флот, військово-повітряні сили та інші елементи путінського арсеналу майже не постраждали.

Тим часом вагання, розкол і показуха в західних країнах змарнували час, який виграла для нас Україна. Яскравим нещодавнім прикладом цього є комічно марнославна поїздка президента Макрона до Китаю, яка підірвала спроби Європейського Союзу зменшити свою економічну залежність від партії-держави в Пекіні, що тільки зароджувалися, і завдала шкоди в очах американців репутації надійності та ефективності всіх європейців.

Навіть якщо припустити (героїчно), що раптово з'являться гроші і політична воля, європейцям знадобиться десятиліття, щоб привести свої збройні сили до ладу. Тим часом Сполучені Штати – гарант нашої безпеки – все частіше відволікаються на загрозу з боку Китаю. Повернення Трампа або республіканця-трампіста до Білого дому ще більше посилить цю загрозу, зробивши безпорадних європейських союзників набагато вразливішими.

Від цієї проблеми не можна відмахнутися. Подобається нам це чи ні, але ми і наші європейські сусіди матимемо справу з агресивною, небезпечною росією десятиліття чи більше, і ми не в змозі впоратися з нею самотужки. Тож для початку треба хоча б позбутися ілюзій.

Джерело: The Times

росіяни продовжують зазнавати втрат. Як вони потрапили в оточення у Вовчанську – Дональд Гілл
росіяни продовжують зазнавати втрат. Як вони потрапили в оточення у Вовчанську – Дональд Гілл
Злочинець шукає нікчему віцепрезидента. Трампу потрібні політики з вадами – Тімоті Снайдер
Злочинець шукає нікчему віцепрезидента. Трампу потрібні політики з вадами – Тімоті Снайдер
російські шпигуни у Словенії. Аргентинські емігранти, бразилійці, студенти чи агенти з нерухомості – Wall Street Journal
російські шпигуни у Словенії. Аргентинські емігранти, бразилійці, студенти чи агенти з нерухомості – Wall Street Journal
В Криму знов палало. путін продовжує плекати свої ілюзії – Том Купер
В Криму знов палало. путін продовжує плекати свої ілюзії – Том Купер
Трохи геополітики.
Трохи геополітики. "Мирна" угода путіна – замаскована спроба продовжити війну проти Заходу – Філліпс О'Брайен
Україна успішно атакувала авіабазу в Морозовську. Постраждав і склад боєприпасів у Шебекіно – Том Купер
Україна успішно атакувала авіабазу в Морозовську. Постраждав і склад боєприпасів у Шебекіно – Том Купер
росіяни продовжують прогризатися на сході та півдні. Штурм Харківщини дещо відволік українські сили – Том Купер
росіяни продовжують прогризатися на сході та півдні. Штурм Харківщини дещо відволік українські сили – Том Купер
Нечіткі червоні лінії в Україні. І чому їх продовжують порушувати – Лоуренс Фрідман
Нечіткі червоні лінії в Україні. І чому їх продовжують порушувати – Лоуренс Фрідман