Те, як було насправді і те, як подали наші ЗМІ інцидент з українським прапором та рок-співачкою - різні речі. Вже в перші ж години після появи 15-тисекундного ролику в мережі видання рясніли заголовками у стилі "Земфіра обматюкала український стяг словами "Я прошу вас, я прошу вас, бл*дь, приберіть прапор!". Насправді ж, очевидці розповідають, що все було не зовсім так, як нам показали, та й на відео цієї фрази немає, виходить, її вигадали.
Громадський активіст Олексій Хмара, котрий був присутній на концерті і стояв майже біля сцени, стверджує, що протягом виступу, коли фани з України розгорнули прапор, співачка неодноразово попросила заховати його: спочатку жестом руки, потім словами "Ви хочете мене підставити?". Після цього вже стверджувально додала: "Ви хочете мене підставити". Далі Земфіра заявила: "Я живу в Росії. Ми знаходимось в Литві. Я прошу вас, я прошу вас, б..ть. Ви любите свою країну, а я люблю свою країну". Як бачимо, в одному реченні з вульгарним словом відсутнє слово "прапор".
Виправдовувати чи засуджувати вчинок Земфіри безглуздо. По-перше, вона не громадянка України, Росія – її дім, де вона має і друзів, і рідних (якби так вчинив, скажімо, Святослав Вакарчук – то була б інша справа). По-друге, як стверджує Хмара, співачці живеться в Росії важко через цькування, вона регулярно отримує листи з погрозами та звинуваченнями у продажності після того як на концерті в Грузії зі сцени взяла в одного з фанатів український прапор, помахала ним та повісила на мікрофон. Цим самим вона спровокувала хвилю гніву серед росіян, російських ЗМІ та представників влади. Дехто стверджував, що все було сплановано і артистка сама принесла прапор України в концертну залу. По-третє, жест із прапором України в Грузії не можна трактувати, як висловлення чіткої позиції артистки (це міг бути просто жест солідарності з українцями): вона не писала гнівних листів до Путіна, не записувала звернень до українців чи росіян, як це робив Андрій Макаревич. Він потрапив до чорного списку "ворогів" Росії. Макаревич чітко дотримується своєї "бандерівської" позиції, Земфіра ж, ймовірно, злякалася і за свою безпеку, і за свої концерти в Росії і навіть за свої гонорари (на що має повне право). До того ж не захотіла бути знаряддям пропаганди у політичному протистоянні України та РФ.
Суть не в тому, щоб виправдовувати чи засуджувати артистку, яка і так відома публіці у ролі "дівчинки-скандалу". Земфіра за плечима має цілий список епатажних витівок: сварка з поліцейським під час концерту у 1999 році, коли її зі сцени забирав ОМОН, скандал в аеропорті Норильська, коли співачка відмовилася летіти одним авіалайнером із учасниками гурту "Звери" і вимагала висадити їх з літака, у 2008 році співачка побила журналістку за питання про стосунки з Ренатою Литвиновою. Також неодноразово Земфіра "вкривала матом" своїх фанатів під час концертів. Зважаючи на репутацію артистки, дивуватися її поведінці – справа марна.
То який же висновок із вчинку співачки мають зробити українці, котрі вже другий день поспіль висловлюють своє обурення та розчарування зі словами "Я її пісні ще зі школи слухаю і люблю, а тут така зрада". А суть тут в тому, що ми, в буквальному сенсі цього слова, набридли вже всім зі своїми проблемами та патріотизмом. Під час Революції Гідності та деякий час після – все українське стало трендом, вітчизняні та закордонні політики, артисти, громадські діячі розміщували фото з прапором України де тільки можна в знак підтримки. Наш стяг, на деякий час, став символом незалежності, гідності та сміливості для світової спільноти (адже для нас він завжди таким був). Але час минув, з'явилися нові проблеми світового масштабу, які "займають" перші сторінки світових ЗМІ, а ми і далі продовжуємо вірити, що Україна "в тренді".
Закордонна спільнота починає розчаровуватись в Україні. Західні та американські політики вже навіть не натякають, а прямо кажуть, що чекають реформ від української влади не на словах, а в дії, інакше кредитування може бути припинене. Натомість, замість реформ в дії, українські політики розводять чвари на рівні базарних скандалів. Вже неодноразово закордонні політики наголошували, що правляча верхівка повинна зосередитися на відбудові країни, а не скандалах та інтригах. Вікторія Нуланд нещодавно закликала Порошенка, Яценюка та ВР об'єднатися задля урядової програми реформ. Те саме у своєму зверненні заявив віце-президент США Джозеф Байден. Вже неодноразово МВФ натякав, що для продовження співпраці та надання кредитів Україні потрібні результати. Генсек НАТО Єнс Столтенберг заявляв, що Україна має докласти максимум зусиль для реформування сектору безпеки країни та успішного здійснення реформ в оборонній сфері. Чеський міністр оборони Мартін Стропніцкі висловив думку, що влада в Україні бездіяльна, вона не показує результатів. А Державний департамент США закликав українських лідерів працювати разом задля прискорення реформ.
Світ втомився жаліти Україну. Це все одно, що мати безробітного друга, який постійно жаліється на свої проблеми, не звертаючи увагу на інших. Ти йому позичаєш гроші, пропонуєш варіанти вирішення тих проблем, але все в пусту. І згодом тобі набридає, ти вже прямо йому говориш, що тебе дістало і вказуєш на його недоліки, в надії, що хоч це подіє, однак цей друг тільки ображається та каже, що розчарований. А серед світової спільноти це не зовсім дипломатично.
Хвилю обурень викликала нещодавня заява президента США Барака Обами про те, що Україна належить до сфери ключових інтересів Росії, а не Сполучених Штатів. "Річ у тім, що Україна, яка не є членом НАТО, буде вразливою для військового домінування Росії, що б ми не робили", - наголосив президент США. За його словами, його позиція щодо України "реалістична", але "є прикладом того, що потрібно дуже чітко визначити наші основні інтереси і заради чого ми готові воювати". І ця заява – не спроба образити, а послуга, що повинна змусити українців задуматись.
Українці повинні зрозуміти, що час припинити жалітися на кожну образу чи зауваження в нашу сторону, тим більше, якщо це заслужено. Ми не можемо нав'язувати і далі всім свої проблеми, а натомість показувати тільки патріотизм та прапор. Ми мали шанс зробити так, щоб наш прапор асоціювався з незалежністю та гідністю, однак, ми його впустили, перегнувши палицю. Зірковий час України минув і те, що хтось, хто раніше висловлював солідарність з українським народом сьогодні змінює свою думку - річ очікувана. І ображатися та писати гнівні пости в соцмережах безглуздо. Наші проблеми - це тільки наші проблеми. І тільки ми відповідаємо за їх вирішення.
