Президент Володимир Зеленський заперечує, що Україна має наміри вбити владіміра путіна, але минулого тижня заступник голови української військової розвідки був менш обережним. Вадим Скібіцький заявив німецькій газеті Die Welt, що російський президент очолює список смертників, "тому що він керує і командує тим, що відбувається". Про це пише професор Марк Галеотті у британській The Times. Його джерела у британській розвідці не вважають це просто бравадою і, зіславшись на нещодавній рейд на Бєлгородщину, зазначають, що українські розвідники "готові перетнути багато червоних ліній".
Спільна історія. Нащадки "разведуправа"
На думку Марка Галеотті, боротьба між українською воєнною розвідкою та її російськими колегами – це своєрідна війна у війні. Їхнє порівняння ілюструє, як інституції двох країн відійшли від спільного кореня і як українська уява та ініціатива перемагає російську дисципліну та ієрархію. Принаймні поки що. Обидва відомства відомі під схожими назвами – Головне розвідувальне управління (ГРУ) для росіян, Головне управління розвідки (ГУР) для українців – і є нащадками радянського ГРУ, яке бере початок із часів більшовицької революції як "Разведуправ".
У цій відчайдушній боротьбі більшовикам потрібна була агентура, яка б не лише збирала розвіддані, але й вела війну – від вбивства ворожих командирів до підриву залізничних колій. ГРУ ніколи не втрачало такого воєнного мислення. Коли наприкінці 1991 року розпався СРСР, зазначає автор, воєнна розвідка на українській землі перейшла під контроль Києва, у той час як росія перебрала на себе більшу частину центральних активів радянського ГРУ, а також всі оперативні елементи на своїй території. На папері обидві розвідки все ще схожі: шпигуни за кордоном, аналітики вдома і, що відображає їхню радянську спадщину, контроль над тисячами спецназівців. На практиці, однак, вважає Марк Галеотті, очевидно, що їхні оперативні культури відрізняються.
Фортуна мінлива. Важливо говорити те, що хочуть почути
Марк Галеотті нагадує, що російська військова розвідка свого часу опинилася в опалі через провальну роботу під час вторгнення в Грузію в 2008 році, а 2010-го була перейменована в Головне управління, що стало очевидною прелюдією до пониження. Структуру, вважає автор, врятував генерал-полковник Ігорь Сєргун, який очолив розвідку у 2011-му. Він виявився здібним і енергійним керівником. Зокрема, він зрозумів, що путін шукає не стільки неупереджену розвідку, скільки підтвердження своїх упереджень та забобонів. Марк Галеотті зазначає, що один із колишніх російських чиновників, який був присутній на одному з президентських брифінгів Сєргуна, описав цей брифінг як "майстер-клас з політизованої розвідки", оскільки він продовжував "говорити путіну саме те, що той хотів почути і добре блефував у ролі солдата, який розмінюється на дурниці".
Завдяки цьому, "зірка" ГРУ знову зійшла на небосхил. Марк Галеотті наголошує, що ГРУ було ключовим гравцем в анексії Криму в 2014 році і в неоголошеному конфлікті на українському Донбасі, що розпочався після цього. Там вона створювала маріонеткові ополчення, керувала місцевими польовими командирами і, за необхідності, відправляла спецназ для ліквідації командирів, які відмовлялися слідувати лінії москви.
Погана війна для декого. ГРУ помиляється знов
Втім, схоже, зазначає Марк Галеотті, що ГРУ під час вторгнення в Україну знову помилилася, попри наявність мережі агентів для саботажу і паралічу українського командування, російська розвідка не була готова, як і російська армія, до масштабного вторгнення та відчайдушного та ініціативного опору українців. Традиційні "сильні сторони" ГРУ були нейтралізовані, агентурна мережа практично була знищена українськими спецслужбами, а спецназ зазнав великих втрат, оскільки був кинутий в бої як піхота, до яких він не був пристосований. Так само були нейтралізовані кіберможливості, завдяки західній допомозі та українській винахідливості.
Нарешті, хоча ГРУ і здобуло репутацію організації зухвалих і ризикованих операцій, а його сумнозвісна частина 29155 причетна до всього – від спроби отруєння перебіжчика Сергія Скрипаля в Солсбері у 2018 році до спроби державного перевороту в Чорногорії в 2016-му, але, на думку Марка Галеотті, воно завжди діяло під жорстким політичним контролем. кремль наполягав на затвердженні всіх важливих планів. Однак у цій мінливій і непередбачуваній війні це часто залишало російську військову розвідку за бортом. Один український офіцер контррозвідки описав їх як "тактично агресивних, але обмежених повільним, громіздким ланцюгом командування".
Хороша війна для інших. Ефективно та винахідливо
На противагу цьому, менша за чисельністю і більш скрупульозна ГУР вийшла на авансцену. Зокрема, пише Галеотті, керівник ГУР генерал-майор Кирило Буданов – колишній офіцер українського спецназу – був тричі поранений під час бойових дій на Донбасі (на відміну від його російського колеги – адмірала Ігоря Костюкова, який був аналітиком військово-морської розвідки). Автор вважає, що президент Зеленський, схоже, дав йому повну свободу дій, щоб створювати проблеми в росії, мучити кремль і змушувати пересічних росіян боятися, що війна повертається до них додому.
Буданов має репутацію безжального, ефективного і винахідливого оператора, і те ж саме можна сказати про ГУР в цілому. Марк Галеотті підкреслює, що попри наявність незначного антивоєнного активізму в росії, все ж українська військова розвідка, схоже, стоїть за більшістю нещодавніх диверсійних атак у рф. Без розгалуженої агентурної мережі в тилу ворога ГУР вдалася до несподіваних нових форм вербування. Наприклад, хакери зламують банківські рахунки російських пенсіонерів, яких потім шантажем змушують підпалювати військкомати. російських підлітків, які стверджують, що не знають, хто їм платить, наймають через соціальні мережі, щоб вони за гроші підпалювали залізничні розподільчі коробки.
Деякі з найбільш вражаючих актів ГУР були здійснені людьми, які, вочевидь, не мали жодного уявлення про те, що вони виконують якусь місію. "Водій вантажівки, який в'їхав на Керченський міст у жовтні, схоже, не знав, що везе і загинув під час вибуху (насправді, СБУ фактично визнала, що це була їхня операція – iPress), а росіянка, яка передала ультранаціоналістичному блогеру (чомусь автор боїться називати воєнних злочинців злочинцями – iPress) погруддя, що вибухнуло і вбило його, очевидно, не знала, що передає бомбу. Офіцер британської розвідки, який працював з ГУР, назвав агентство "українським Моссадом", порівнявши його з ізраїльською розвідкою в тому, що "коли вони йдуть за ціллю, вони дійсно зроблять все, що потрібно", – пише автор.
Набіги на росію. Версії Галеотті
Справжні українські військові розвідники, зазначає Марк Галеотті, схоже, призначені для найбільш амбітних операцій, таких як вибух бомби, що пустила під укіс вантажний потяг у Брянській області росії в травні, або атака безпілотника на сам кремль напередодні святкування Дня Перемоги, ймовірно, здійснена офіцерами ГУР на російській території або за допомогою агентів, що мають пряму видимість цілі.
ГУР відіграє ключову роль в українському іноземному легіоні добровольців з усього світу, але особливо тісно пов'язане з росіянами, які входять до складу таких підрозділів, як "Російський добровольчий корпус" і легіону "Свобода Росії". Марк Галеотті нагадує, що ще у березні вони здійснили символічне транскордонне вторгнення у Брянську область росії, а минулого тижня здійснили більш серйозний рейд на Бєлгородщину, в результаті якого загинули кілька прикордонників і поліцейських, після чого відступили назад в Україну. Хоча москва стверджувала, що вони зазнали великих втрат, схоже, що вони відійшли в повному порядку. Хоча Київ офіційно заперечує свою роль, зааявляючи, що російські підрозділи повністю незалежні, на практиці вони є частиною української армії і не могли здійснити такий напад без схвалення ГУР.
Вийшли з-під контролю? Хто використав професора
Але наприкінці статті Марк Галеотті відверто дивує. Він зазначає, що зрослі амбіції української військової розвідки починають турбувати деякі західні країни, навіть якщо вони поважають її професіоналізм. "Згідно з витоками звітів американської розвідки, ЦРУ довелося спробувати стримати Буданова від деяких атак в росії, а за непідтвердженими повідомленнями, молдовська влада також просила американців застерегти його від спроб розпалити конфлікт у сепаратистському Придністров'ї, де російські "миротворці" контролюють великий арсенал зброї та боєприпасів радянських часів", – пише професор.
Далі експерт вдається до певної маніпуляції, нібито Буданов думає про політичну кар'єру після війни. І словами неназваного європейського "дипломата" запитує, чи "загорнеться він у прапор і кине виклик Зеленському", якщо останній розгляне можливість поступок росії в ім'я припинення війни. Закинувши таку контраверсійну тезу, Марк Галеотті наголошує, що наразі, ГУР залишається в авангарді українських зусиль, щоб зробити війну якомога болючішою для кремля. І з кожним успіхом розвідки, переконує автор, зірка Буданова горить все сильніше.
Схоже, хтось із його кола спілкування використав поважного професора, лояльного до України, всліпу. Але це лише доводить, що наші розвідники дуже муляють очі своїм ворогам.
Джерело: The Times
