Чи вдасться путіну представити контрнаступ Києва як свою перемогу? путін дистанціюється від війни – Марк Галеотті
Почесний професор Університетського коледжу Лондона Марк Галеотті в колонці для британського The Spectator стверджує, що український контрнаступ розпочався належним чином, і немає потреби поспішно говорити про висновки. Однак, все буде розгортатися протягом наступних тижнів і навіть місяців, а наразі всі опрацьовують часткову і часто неправдиву інформацію. Але, тоді як про події, що розгортаються на полі бою, можна сказати відносно небагато, про їхній перебіг можна сказати набагато більше.
Після тижнів відволікаючих дій, а потім днів вивертів і зондажів, бойові дії розпочалися по-справжньому. Вони зосереджені на руїнах колишнього Бахмута, містах Авдіївка та Мар'їнка в напрямку Донецька, а також на півдні, в районі Лобкова та Оріхова, в напрямку важливого транспортного вузла Токмак. Останній із цих напрямків, на думку Марка Галеотті, схоже є основним осередком бойових дій, оскільки Київ, як і прогнозувалося, намагається перерізати сухопутний коридор, що з'єднує Крим із материковою частиною росії. Хоча більшість українських резервів все ще чекають на розгортання, присутність на цьому південному фронті сучасних танків Leopard 2 підкреслює його важливість.
Поки що результати непереконливі, наголошує автор, але це не є несподіванкою. Сили Києва досягли прогресу в деяких місцях, не в останню чергу у фланговому охопленні Бахмута, але, відверто кажучи, це скоріше політична, ніж стратегічна мета. Хоча, звісно, всі маніпулюють, як можуть. Наприклад, у соціальних мережах гуляють кадри, як пара сучасних танків Leopard 2A6 і безліч БМП Bradley американського виробництва підбиті російськими мінами і ракетами. Але це говорить лише про те, що сучасна війна є небезпечною і навіть найновіша броня є вразливою.
Все, що можна сказати на даному етапі, пише Марк Галеотті, це те, що моральний дух росіян виглядає міцнішим, ніж дехто очікував – хоча це буде перевірено, якщо українці зможуть зробити серйозні проломи в їхніх оборонних лініях. Військово-повітряні сили росії також стали більш помітними і ефективними, ніж у минулому. Водночас українці все ще тримають більшість своїх сучасних підрозділів у резерві і, як вже було доведено, вони швидше і краще імпровізують у відповідь на виклики і можливості, що виникають.
9 червня український Генеральний штаб заявив, що лише за 24 години вони завдали 1010 втрат росіянам, а також знищили 10 танків, 38 артилерійських установок і 13 безпілотників. Міністр оборони росії Сєргєй Шойгу оголосив, що за перші три дні боїв українці втратили 3715 військовослужбовців, а також 52 танки, 48 артилерійських установок і 53 безпілотники. Ці цифри, звичайно, слід сприймати з великою обережністю, не в останню чергу тому, що обидві сторони також займаються складними політичними розрахунками.
Президент України Володимир Зеленський намагався збалансувати оптимізм і реалізм, відзначаючи "важку боротьбу", але застерігаючи від легких очікувань швидкої перемоги: "Результати є, і я вдячний тим, хто їх досягнув. Молодці в Бахмуті. Крок за кроком".
У Києві відчувають, що, хоча й очікується, що до кінця літа будуть досягнуті значні територіальні здобутки, надмірний оптимізм може призвести до того, що Захід перестане відчувати тиск, щоб допомагати Україні. Коли Пентагон оголосив цього тижня про плани надати ще 2,1 мільярда доларів на матеріально-технічне забезпечення, особливо на системи протиповітряної оборони, в тому числі на більшу кількість ракет Patriot, а також на ракети HAWK, один український дипломат сказав Марку Галеотті: "Це чудово. Час переходити до наступного пункту в списку покупок".
Так само і владімір путін визнав, що "наступ точно розпочався", оскільки Київ розгорнув свої резерви, але заявив, що "українські війська не досягли своїх цілей на жодній ділянці". Тим не менш, він зазначив, що вони зберегли "значний наступальний потенціал".
У його випадку справа не лише в тому, наголошує Марк Галеотті, що він намагається вселити впевненість у російське населення, яке дедалі більше налякане війною, особливо в умовах, коли Бєлгородська область продовжує зазнавати атак і обстрілів, а реальних зусиль для її захисту докладається мало. Схоже, що москва з прагматичною безжальністю вирішила не клювати на наживку, щоб дозволити кільком сотням прокиївських російських військових змусити передислокацію російських сил з лінії зіткнення.
Марк Галеотті звертає увагу, що путін дистанціюється від війни, яку він розпочав і продовжує мікроменеджмент. Коли російський президент сказав, "я припускаю, що російське військове керівництво оцінює ситуацію, що розвивається, і буде діяти, у відповідності до цих реалій, плануючи наші дії на майбутнє", він був досить близький до того, щоб виставити своє власне вище командування в якості жертви, якщо справи підуть погано.
Це не залишається непоміченим. путін продовжує відмовлятися виконувати свою роботу і врегулювати триваючу й все більш запеклу боротьбу між вагнерівцями та Євгєнієм Прігожиним і Шойгу та регулярними військовими. У поєднанні з цим виникають неминучі питання не лише щодо здатності путіна керувати власною людожерською системою, а й щодо його власних очікувань. Якщо Зеленський очікує успіху, але грає обережно, то виглядає, що путін вдає впевненість, але очікує найгіршого.
Джерело: Spectator
Український наступ починається. Екскерівник ЦРУ Девід Петреус налаштований оптимістично – Макс Бут
Відомий оглядач Washington Post Макс Бут пише про український контрнаступ із посиланням на американського генерала та екскерівника ЦРУ Девіда Петреуса. Як зазначає колумніст, Петреус мав як невдачі, так і успіхи, але він залишається одним із найавторитетніших генералів сучасності. Крім того, наголошує автор, він не Полліанна (особа, яка є надмірно оптимістичною і шукає у всьому позитив – iPress). Навіть коли 101-а повітряно-десантна дивізія під його командуванням стрімко наступала на Багдад у 2003 році, він задавався питанням: "Скажіть мені, чим це закінчиться".
Девід Петреус не прогнозує швидкого завершення війни в Україні. Але відставний генерал повернувся минулого тижня з поїздки до Києва, де він зустрічався з українськими військовими і цивільними лідерами, з позитивною оцінкою перспектив контрнаступу, який зараз розпочинається. Хоча ЗСУ, ймовірно, понесуть важкі втрати на початковому етапі, він очікує, що "українці досягнуть значних проривів і зроблять набагато більше, ніж прогнозує більшість аналітиків".
Це приємно чути, наголошує Макс Бут, адже українці приступили до виконання надзвичайно складного військового завдання. Вони наступають на підготовлені оборонні позиції за потужної підтримки артилерії – а на війні оборона завжди має перевагу над наступом. Звичайне емпіричне правило полягає в тому, що атакуючі сили повинні мати чисельну перевагу 3 до 1 в точці штурму, щоб досягти успіху.
"Вістрям українського списа стануть приблизно вісім нових бронетанкових бригад – загалом близько 40 000 військовослужбовців, озброєні німецькими танками Leopard 2 і БМП Marder 1, британськими танками Challenger 2, американськими БМП Bradley. Ці сили повинні будуть діяти швидко, щоб закріпити успіхи, досягнуті ударними військами на фронті. (Як зазначив генерал Петреус, це була "здатність, якої не вистачало українцям під час їхнього вражаючого наступу на Харківщині минулої осені"). Їхньою метою буде просування до Азовського моря, для того, аби розірвати "сухопутний коридор" між окупованими росією Кримом і Донбасом.
Наступ загальновійськових сил із застосуванням усіх елементів військової могутності є найскладнішим завданням у війні, і саме його росіяни не змогли здійснити під час свого невмілого вторгнення в Україну торік. (Пам'ятаєте 40-мильну пробку з російських машин під Києвом?) Американські військові дуже добре навчилися вести маневрену загальновійськову війну – свідченням цього є успіх США у війні в Перській затоці 1991 року і марш на Багдад 2003 року, але українці є новачками в цьому складному військовому мистецтві.
Більше того, Україні бракує критично важливого елементу, який уможливив успіх американських військ: переваги в повітрі. У росіян її також немає. Жодна зі сторін не може послідовно прорвати протиповітряну оборону іншої. Це означає, що хоча американські війська, які перебувають у контакті з ворогом, можуть розраховувати на "близьку повітряну підтримку", ЗСУ не можуть. Перші F-16 прибудуть в Україну не раніше осені, тому українським військам доведеться обходитися без них у цьому наступі", – зазначає автор.
На його думку, не дивно, що навіть аналітики американської розвідки похмуро дивилися на перспективу прориву українських сил. Але в четвер Петреус написав: "Я вірю, що українське командування врешті-решт організує дуже вражаючі загальновійськові операції". Він також попередив, що, як і під час наступу в Іраку в 2007 році, бої на початковому етапі українського наступу "стануть набагато складнішими, перш ніж полегшає".
Він пояснив, що для цього буде потрібно: "танки повинні будуть наступати разом із піхотою ("щоб утримати російську піхоту від застосування протитанкових керованих ракет"); інженери повинні будуть "проривати мінні поля і загородження"; артилерія і міномети повинні будуть "заставити росіян не висовуватися з окопів"; системи ППО повинні будуть наступати разом із танками і бронетехнікою, "щоб не дати російській авіації підтримати російських захисників"; радіоелектронні засоби повинні будуть наступати разом із танками і бронетехнікою, системи радіоелектронної боротьби повинні будуть "глушити російські радіомережі"; безпілотники – знаходити російські штаби і резервні сили "для ураження високоточними боєприпасами"; і, звичайно ж, логісти повинні будуть слідувати "відразу за передовими підрозділами з додатковими боєприпасами, паливом, продовольством, водою, технічним обслуговуванням і медичним забезпеченням. Це дуже багато елементів, які необхідно синхронізувати в розпалі бою – процес, який він порівняв з диригуванням симфонічним оркестром".
Ексочільник ЦРУ не виключає, що російські підрозділи, які зараз все частіше складаються з погано навчених, погано оснащених і погано керованих окремих частин, що перебували у важких боях протягом тривалого часу, виявляться досить крихкими і розваляться на значних територіях. Він зазначив, що росіянам буде важко реагувати на українські прориви, оскільки вони не мають достатніх резервів, щоб покрити 600-мильний фронт. І якщо росіяни спробують заткнути одну дірку в лінії фронту, вони можуть створити вразливі місця в інших ділянках.
Петреус вважає, що повінь, спричинена руйнуванням Каховської дамби на півдні України у вівторок, ймовірно, російськими військами, "суттєво не вплине на український наступ". Деякі російські позиції вздовж Дніпра були затоплені разом із багатьма українськими населеними пунктами, і як тільки паводкові води спадуть, річка стане мілкішою і її буде легше перетнути.
"Це не обов'язково означає, що українці зможуть закінчити війну найближчим часом. Як попереджали Рафаель С. Коен і Джан Джентіле з Rand Corp. у Foreign Policy, американцям потрібно позбутися своєї зацикленості на "коротких, вирішальних війнах". Більшість воєн є довгими і виснажливими, а війна в Україні не є винятком. Вона триває з 2014 року, а не з 2022-го, і, незалежно від того, що станеться з цим контрнаступом, вона, швидше за все, триватиме і в 2024-му", – пише Макс Бут.
На його думку, якщо Петреус має рацію і українці зможуть перерізати сухопутний коридор між Донбасом і Кримським півостровом, вони зможуть завдати потужного удару по окупантах. Просування України до Азовського моря поставить під загрозу утримання росією Криму, де, як нагадав Петреус, розташовані "російські авіабази, штаби, склади матеріально-технічного забезпечення, військово-морські бази та інші об'єкти", які підтримують російські військові операції по всій території України.
"Сполучені Штати можуть і повинні допомогти українцям, надавши їм, як за це виступає Петреус і багато інших військових експертів, армійські тактичні ракетні системи (ATACMS) на додаток до крилатих ракет Storm Shadow, наданих Великою Британією, щоб уможливити удари по Криму на більшій відстані", – завершує матеріал Макс Бут.
Джерело: Washington Post
Як тільки броня задіяна, бій починається. путін повинен віддати Крим – генерал Бен Ходжес
Генерал-лейтенант у відставці, колишній командувач Сухопутних сил США в Європі Бен Ходжес у колонці для британського видання The Telegraph констатує, що бої активізуються по всьому українському фронту, від прикордонної Бєлгородської області до Чорноморського узбережжя. Це "формуючі" операції, необхідні передумови для неминучого українського контрнаступу, покликані заплутати російський Генеральний штаб щодо конкретної дати, часу і місця головного удару.
"Як тільки українські бронетанкові бригади будуть повністю готові, можна буде сказати, що битва справді розпочалася. Однак українці показали себе дуже дисциплінованими щодо оприлюднення інформації, і я б не довіряв жодному повідомленню з російської сторони про те, що відбувається на лінії зіткнення. Сподіваюся, що ми і російський персонал не будемо знати, що роблять Зеленський і українці, поки вони цього не зроблять", – наголошує Бен Ходжес.
"Натомість відомо, що росіяни підірвали Каховську дамбу. Неважливо, що путін звинуватив українців і назвав руйнування дамби "варварським актом": кожне слово з його вуст – брехня, – нагадує генерал. – Дамба була зруйнована за допомогою внутрішньої вибухівки, а не влучанням зброї, і вона перебувала під російським контролем. Крім того, Україна не отримала жодної вигоди від підриву дамби: це колосальна економічна та екологічна катастрофа, наслідки якої ще довго доведеться долати".
За словами Бена Ходжеса, росіяни, ймовірно, не отримають від підриву такої військової вигоди, на яку вони сподіваються. Деякі експерти вважають, що вода спаде протягом наступних п'яти-семи днів, і земля почне швидко висихати в літню спеку. Ефект, на який сподіваються окупанти, – обмеження можливостей маневру для українців, скоріш за все, буде нетривалим. На думку генерала, росіяни запанікували і підірвали дамбу занадто рано, щоб досягти бажаного ефекту.
Ходжес зазначає, що знесення дамби ще раз нагадало нам про те, ким є росіяни. Це типовий акт "тупого інструменту": він приніс величезні руйнування і страждання невинному цивільному населенню і, як такий, є воєнним злочином. Це ще раз демонструє, що Захід не повинен тиснути на Зеленського, щоб він вів переговори з кремлем, поки Україна не досягне всіх своїх воєнних цілей.
А ці досягнення, вважає генерал, незабаром можуть бути помітно ближчими. Якщо нинішні зондування дозволять українцям виявити слабке місце, можна очікувати, що по цьому вразливому місцю буде завдано сильного і швидкого удару. Торік ЗСУ продемонстрували відмінну тактичну гнучкість. Ходжес вважає причиною те, що вони перейшли на командну структуру західного зразка, в якій командири нижчого рівня можуть брати на себе ініціативу і використовувати можливості. Вирішальний крок може бути зроблений не українським Генеральним штабом, а відносно молодшим бронетанковим офіцером, який розпізнає можливість і використовує її, а також командиром наступного рівня, який вирішує закріпити цей успіх.
Натомість росіяни побудували сотні кілометрів траншей із бліндажами, мінними полями, протитанковими ровами і загороджувальними поясами, які називають "Зубами дракона". Але ці оборонні споруди ефективні настільки, наскільки ефективні солдати, які займають ці окопи і прикривають ці перешкоди, вважає генерал, який здебільшого не був вражений бойовими можливостями російських військових. Він вказує, що жорстока боротьба між різними лідерами рф підкреслює відсутність згуртованості на російській стороні. І ЗСУ, на його думку, намагатимуться використати ці розбіжності.
Як тільки українська армія прорве лінію фронту і опиниться в тилу росіян, це матиме потужний психологічний ефект. Мета полягає в тому, щоб спробувати спричинити колапс, що має бути досяжним, враховуючи поганий стан російського морального духу. Якщо це станеться, на фронті можуть відбутися серйозні зміни.
Бен Ходжес припускає, що оперативною метою української армії є ізоляція Криму. Якщо ЗСУ зможуть досягти Азовського моря, десь між Маріуполем і Мелітополем, вони зможуть зробити російську позицію на півострові неспроможною. Він підкреслює, що тоді буде досягнута і вторинна мета – убезпечення території навколо Запорізької атомної електростанції.
"Якщо українцям вдасться ізолювати Крим, я припускаю, що для початку Керченські мости будуть залишені на місці, хоча за такого сценарію вони, ймовірно, можуть бути уражені ракетами Storm Shadow, що постачаються Великою Британією, або іншою зброєю. Якщо залишити мости піднятими, це дасть російським окупантам шлях до відступу, яким вони, сподіваємось, скористаються", – пише Ходжес.
Хоча він і сподівається, що в певний момент ці мости мають обвалитися, стратегічна мета України – повернути Крим, і якщо вона зможе зробити це шляхом виведення російських військ без жодного пострілу, тим краще. "Але якщо ЗСУ доведеться вбити або захопити в полон кожного росіянина на півострові, вони це зроблять", – наголошує генерал.
Ходжес нагадує, що повернення Криму є критично важливим для українців, оскільки це витіснить російський флот з центральної та західної частини Чорного моря, знову відкриваючи доступ з Одеси до світових океанських торговельних шляхів. росія все ще загрожуватиме Азову та його портам, але вона більше не матиме тотального контролю. російський флот буде виведено зі Севастопольської військово-морської бази до менш потужного порту Новоросійська. Більше того, багато його менших кораблів, ймовірно, доведеться передислокувати до Каспійського моря внутрішніми водними шляхами.
"Не робіть помилки, – звертається Бен Ходжес. – Якщо ми хочемо сподіватися на відновлення української економіки, щоб біженці могли повернутися додому, а Східна Європа знову повернулася до нормального життя, російський контроль над Чорним морем має припинитися. Це означає, що путін повинен віддати Крим. Все інше – це перемога для нього і поразка для України та Заходу".
Генерал також нагадує ще одну важлива річ, яку слід пам'ятати західним спостерігачам. "Я особисто глибоко вражений здібностями українських командирів у сфері оперативного мистецтва та їхнім дисциплінованим підходом до ведення війни. Вони віддані досягненню своїх цілей, але вони не будуть витрачати життя своїх солдатів безцільно. Ми знатимемо, що бій розпочався, як тільки будуть задіяні важкі бронетанкові з'єднання: але якщо вони не побачать слушної нагоди, це може статися не скоро, незважаючи на нетерпіння, яке зараз демонструють як в Україні, так і за її межами", – завершує свою статтю Бен Ходжес.
Джерело: The Telegraph
