У Києва є план боротьби для повернення півострова, але за лаштунками існують серйозні побоювання щодо того, що буде далі, пише для The Times Марк Галеотті.
Із посиланням на слова Михайла Подоляка він стверджує, що українські атаки на Крим посилюватимуться, оскільки Україна вважає його ключовим для перемоги у війні. Також українська сторона вважає, що коли Крим впаде, "російські війська на фронті запанікують, а політична риторика москви повністю зміниться". Втім, сам Марк Галеотті висловлює сумніви з приводу того, чи вдасться звільнити півострів, і, в кращих традиціях російських агентів на Заході, висловлює сумніви в тому, чи було б це розумно.
Коли розпочався контрнаступ, українські посадовці, в тому числі президент Зеленський, були налаштовані оптимістично щодо повернення Криму цього року, зазначає автор. Відтоді, попри нещодавню заяву Подоляка і начальника військової розвідки Кирила Буданова минулого місяця про те, що "звільнення півострова також не за горами", вони стали більш обережними. Але якийсь неназваний чиновник з Міністерства внутрішніх справ України сказав автору, що "Крим може стати нашою власною Північною Ірландією".
Хоча існує військовий план так званої "деокупації" Криму, всеосяжного політичного плану, схоже, не існує, пише Марк Галеотті. Він знову повторює тези, які озвучують на Заході прокремлівські консерви, що нібито західні союзники України за лаштунками попереджають Київ, що йому потрібно набагато ретельніше думати про те, як реінтегрувати більш ніж двомільйонне населення Криму, більшість якого вважає себе росіянами, а також визнати можливість того, що півострів може бути "ключем до миру".
План битви. Майже нейтральний аналіз
Досить далекий від військових справ Марк Галеотті раптом починає розмірковувати про воєнну стратегію повернення Криму: здійснити лобову атаку на Крим буде дуже складно, оскільки більшість атакуючих сил повинні будуть потрапити на півострів через відносно вузький Перекопський перешийок. Замість цього, припускає Галеотті, план, схоже, фактично повторює те, як було звільнено місто Херсон у листопаді минулого року: тримати в облозі доти, доки росіяни не зможуть більше утримувати його далі.
Звідси, на його думку, нинішня рішучість українців просуватися на південь, через російські оборонні лінії в Запорізькій області. Мета – перерізати "сухопутний міст" окупованої української території, що з'єднує Крим з материковою росією, або, принаймні, просунутися так далеко, щоб взяти під вогневий контроль ключові автомобільні та залізничні шляхи сполучення з півостровом – іншими словами, щоб їх можна було обстрілювати.
У той час як російське постачання і підкріплення йде Керченським мостом, який Україна вже "закривала" і може "закрити" знову, або ще більш вразливими й обмеженими повітряними і морськими шляхами, Марк Галеотті слушно зазначає, що атаки на військову інфраструктуру на півострові будуть посилюватися. І як приклад наводить нещодавні удари крилатими ракетами Storm Shadow, які свідчать про те, що тепер вони здатні проникати крізь багатошарову оборону півострова.
Галеотті визнає, що не лише Севастопольська військово-морська база, але й низка інших баз, як-от аеродром Саки і центр логістики в Джанкої, можуть бути атаковані, щоб порушити російське командування та контроль і підірвати їхню бойову міць, а також підкреслити їхню вразливість. Нарешті, ізольовані, відрізані й оточені, російські війська на півострові можуть бути змушені евакуюватися чи здатися, або путін може вирішити, що виведення військ шляхом переговорів є ненайгіршим варіантом порівняно з вигнанням із Криму.
Терниста реальність. І знову вкид російських тез через нібито британських анонимів
Далі Марк Галеотті висловлює сумніви в кращих традиціях прокремлівських скептиків, що на практиці українські сили можуть не мати можливості навіть наблизитися на відстань артилерійського пострілу до ліній постачання, перш ніж зимові дощі і просте виснаження сповільнять або зупинять наступальні операції. Навесні вони відновляться, зауважує автор, але, на його думку, є й інші проблеми, пов'язані з таким підходом.
Перш за все, він вказує, що "вогневий контроль" став одним із найпопулярніших слів цієї кампанії, і висловлює переконання, що його значення перебільшене. Перекрити шляхи постачання важко, впевнений він, особливо зважаючи на те, що цими дорогами користується і цивільний транспорт. Безумовно, можна обмежити пересування людей і техніки, але "задушити" ці шляхи не вдасться, робить він висновок.
На думку (але чи його це думка?) Марка Галеотті, відхід з Херсона був політичним рішенням, бо путін нібито не хотів залишати єдиний обласний центр, який захопили його війська, але врешті-решт російські генерали переконали, що він не вартий того, щоб його утримувати. Щодо того, на чому базувалися "поради генералів" Марк Галеотті особливо не розмірковує.
Водночас автор переконаний, що з Кримом все інакше – теза, яку неодноразово озвучували прокремлівські активи на Заході. Він аргументує свою позицію просто вбивчим фактом, мовляв, "більшість росіян щиро вірять, що Крим належить їм по праву, і він має для них таке значення, яке не має жодна інша частина України". І знову якесь неназване джерело у британському Міністерстві оборони нібито заявило Галеотті, "що не думає, що [путін] вірить, що зможе пережити його втрату". І буцімто цей же чиновник "зітхнув би з полегшенням, якщо Київ не буде в змозі штурмувати Крим до початку нового року". Дивна теза, адже що зміниться після Нового року? Ймовірно, мається на увазі, що путін не зможе різко "пережити" втрату Криму, але чомусь Галеотті не артикулює це.
Зрештою, на думку Марка Галеотті, страх полягає в російській ескалації. І знову він наводить якісь дивні "страхи", які нібито є у західних посадовців. "Це не обов'язково і навіть ймовірно не означає використання тактичної ядерної зброї, а передбачає інші варіанти – від запуску диверсійних операцій на шляхах постачання зброї до Європи до подальшої масованої мобілізації військ (незалежно від того, яке політичне невдоволення це може викликати всередині країни)", – пише автор.
Українські сумніви. Жахалочка про Крим
Київ і його прихильники, наголошує Марк Галеотті, називають це боягузтвом Заходу, який дозволив налякати себе погрозами і пропагандою путіна. Однак у Києві є ті, хто також задається питанням про мудрість і практичність повернення Криму, і чомусь забуває назвати цих відчайдух у Києві, які сумніваються в необхідності повернення півострова.
Навіть якщо не брати до уваги те, що путін може зробити, щоб запобігти втраті півострова, знову лякає автор, буде важко інтегрувати населення півострова. Далі він наводить слова Михайла Подоляка, який говорив про необхідність "викорінення всього російського" – від мови до культури. І з острахом говорить про план з 12 пунктів для Криму від секретаря РНБОУ Олексія Данилова, який передбачає – ой страшне, який жахливий – "перейменування Севастополя, анулювання передачі майна і навіть заборону деяким жителям голосувати".
Марк Галеотті розповідає про плани деокупації, як про щось таке неймовірно шкідливе для України, бо планується залучити до служби в Криму 50 000 українських державних службовців і 9 000 поліцейських. Окрім того, що це означатиме для перевантажених служб на решті території України – всі прямо валитимуться з ніг від перевтоми – прихід "уряду в коробці" ззовні може легко змусити місцевих жителів відчути себе не звільненими, а підкореними", пише Галеотті із посиланням на знов-таки якогось працівника НУО, який має значний досвід у постконфліктних сценаріях (Цікаво, в яких це сценаріях цей працівник брав участь? Мабуть у московських, під час окупації).
Саме тому ще один анонімний співробітник МВС, який провів трирічну ротацію в Криму до анексії 2014 року, був, за словами Галеотті, стурбований північноірландським сценарієм. Крім того, на думку професора, москва, ймовірно, робитиме все можливе, щоб розпалити розкол, від організації провокацій до поширення дезінформації. Багато кримчан, безсумнівно, робить прогноз автор, втечуть, включно з більшістю з пів мільйона-мільйона колоністів, які прибули після 2014-го. Чим більше людей виїде, тим важче буде підтримувати інфраструктуру державних і громадських служб, з розумним виглядом нагнітає Марк Галеотті.
Розмінна монета. Спотворена реальність британського професора
Наразі Київ наполягає на тому, що жодних угод щодо Криму не може бути. Дійсно, будь-які зміни кордонів України вимагатимуть внесення змін до її Конституції, зазначає Галеотті. Безперешкодний подальший контроль росії над півостровом став би як винагородою за агресію, так і тривалою загрозою для України та її життєво важливої торгівлі через Чорне море, вимушено констатує автор.
Далі він знов цитує українських посадовців. Зокрема Данилова, який висловив думку, що якщо "Зеленський запропонує мирні переговори між Києвом і москвою, він вчинить політичне самогубство", а український дипломат попередив, що "єдині переговори щодо Криму, на які погодиться народ, – це "як" росіяни підуть, а не "якщо". Тим не менш, є західні чиновники, переконує Марк Галеотті, які тихо заохочують ідею про те, що Крим слід розглядати як ключову розмінну монету в майбутньому. І знов не називає жодних імен, у найкращих традиціях провайдерів кремлівських наративів.
Потенційні варіанти, які вони пропонують, пише Галеотті, включають демілітаризований Крим, або якесь співуправління, або навіть проведення нового і справжнього референдуму про його майбутнє – на відміну від фіктивного референдуму 2014 року – з участю тих, хто втік після 2014-го, але не нових колоністів (Здається, Ілон Маск вже озвучував цю ідею на прохання путіна).
Зрештою, завершує свою статтю про неможливість повернення Криму Марк Галеотті, між перемогою України у війні та забезпеченням тривалого миру лежить прірва. Як похмуро зауважив британський дипломат: "Справедливість каже, що Крим має повернутися до України, але це найцінніша карта, яку Київ може розіграти на будь-яких переговорах. Мені не подобається ця ідея, але ми не можемо ігнорувати реальність. Те, що неможливо сьогодні, може стати неминучим колись, у майбутньому".
Джерело: The Times
