Немає чого плакати, ми ж не вмирати сюди приїхали, - боєць ДУК "Правого сектора" в зоні АТО
Полосатік.
Кумедне псевдо…Запам’ятала його ще з вишкільної бази - веселий, щирий хлопець з гарним відкритим обличчям, ясним поглядом, який намагався пройти всі можливі вишколи, навчання та тренування з метою втілити в життя мрію - потрапити на передову.
- Скільки тобі років?
- Дев’ятнадцять
- Сюди беруть тільки з 21-го,то ж, якщо ти тут - це означає, що твої батьки дали письмовий дозвіл.
- Так. - ковтає підступивший комок, мабуть згадавши розмову з матір’ю та відвертається, даючи зрозуміти, що більше не бажає про це говорити…
- На виїздах час набагато швидше спливає… - намагається перевести розмову в інше русло,звертаючись до бійця, який сидить поруч... Дивлюсь, як він ставить залізну кружку на буржуйку, щоб закип’ятити воду на чай, відблиски вогню грають на його обличчі, сяють в очах…В пам’яті спливає лист на офіційному бланку Правого Сектора Хмельниччини , який бачила в офісі перед виїздом :
"Я, … , мати … , дозволяю сину приймати участь в бойових діях в зоні АТО, в складі 7-го ОБАТ ДУК Правого Сектора…"
- Як вдалося переконати матір написати це ? - не відступаюсь я.
- Пояснював…. У мене багато друзів, які старші за мене, але з усіх них бажання їхати мав тільки я… Якщо так вже сталось , що хтось, все одно, має боронити нашу землю зі зброєю в руках, то краще, щоб це були ті, хто дійсно цього бажає… Немає чого плакати, ми ж не вмирати сюди приїхали – додає не до ладу, навздогін спогадам та підіймається щоб піти….
ЧИТАЙТЕ: Ми з побратимами маємо завдання: виграти війну, а не загинути у Пісках, - друг Гатило
…При нагоді запитую Гайдамаку, керівника ПС Хмельниччини, який разом зі своїми хлопцями вже довгий час перебуває на передовій : "Як там Полосатік?"
- Ми в ньому не помилились.
Джерело: facebook.com/permalink
