Самотній рейнджер: Джонні вже не той

Колись ім’я Джонні Деппа асоціювалось з цікавими ролями і нестандартними проектами. Зараз, на жаль, з кожним роком воно все більше асоціюється з високобюджетними постановками, які завершуються пшиком, і безкінечно експлуатованим одним і тим самим іміджем.

Хто у цій стрічці Тонто? Індіанський Джек Сперроу, комедіант поруч з плоским нецікавим straight man-ом, який час від часу геройствує, час від часу смішно підстрибує, отримує по голові тощо. Дуже обмежена кількість виразів обличчя, і всіх їх ми вже бачили. Незвичні костюми, грим, дивні фішки на кшталт неживого ворона – все, що замаскувати безнадійну порожнечу створеного образу. Те, що актор використовує усі голлівудські кліше на тему червоношкірих і анітрохи не нагадує справжнього індіанця, зовсім не допомагає.

Не кращі справи і у Хаммера в номінально головній ролі. Напевно, після цієї стрічки у актора з’явиться ще більше юних прихильниць, проте його пацифіста-ідеаліста терпіти протягом двох з гаком годин дуже важко: він не виглядає героїчним, навіть коли рветься в бій, і не виглядає кумедним, навіть коли наступає на одній й ті самі граблі. З набуттям життєвого досвіду і засвоєнням неприємних уроків реальності у нього великі проблеми, а з Тонто “хімія” мінімальна: Хаммер залишився гостем на чужому шоу. Ні, це не шоу Деппа: обох центральних персонажів легко переграв кінь Срібний. А це показник.

Не можна сказати, що з акторством у “Самотньому рейнджері” зовсім погано. Фіхтнер добре зіграв головного бандита, доклавши зусиль, щоб зробити персонаж якомога більше непривабливим, і вийшло у нього чудово. Вілкінсон виразний у ролі наймогутнішого у містечку чоловіка. Бонем Картер вміє запам’ятатись у будь-якій ролі, навіть в такій абсурдній, як у цій картині. Але вони не рятують стрічку з розтягнутим хронометражем, яка після двох годин починає здаватись безкінечним потягом на кшталт тих, які летять у “Рейнджері” у прірву з підірваних мостів. Летить у прірву і фільм, перевантажений у другій половині екшн-сценами та жартами, які постійно повторюються, але позбавлений іскри, здатної пробудити інтерес до подій на екрані.

Підсумок: один з найслабших і, вже зрозуміло, один з найбільш провальних блокбастерів сезону. Має шанс сподобатись великим фанам Деппа, які у захваті від будь-якої його екранної появи. І попередження: кіно не зовсім для дітей, бо торкається тем канібалізму, людського і тваринного.

Оригінал: kinoblog.com