Мовна еволюція: вавилонське змішання мов чи балаканина?
Квентін Аткінсон з університету Окленда в Новій Зеландії досліджував еволюційну проблему, намагаючись знайти місце народження першої в світі мови. Майкл Данн з Інституту психолінгвістики Макса Планка в Нідерландах займався вивченням онтології. Знаменно, що результати їх роботи були опубліковані в двох найбільш конкуруючих наукових журналах. Стаття доктора Аткінсона з'явилася в журналі Science, стаття д-ра Данна - в Nature.
Казки мандрівників
Очевидним місцем для пошуку еволюційних витоків першої мови є колиска людства - Африка. Говорячи зовсім коротко, саме в Африці доктор Аткінсон бачить початок всіх мов. Крім того, він наполегливо доводить до нашої свідомості припущення, що мова виникала не один раз упродовж історії розвитку людського суспільства.
Доказом африканського походження людства є те, що чим далі ви віддаляєтесь від цього континенту, тим менш генетично різноманітними стають люди. Будучи нащадками невеликої групи порівняно недавніх мігрантів, вони є більш спорідненими, ніж їх африканські предки.
Д-р Аткінсон зацікавився, чи може те ж саме відбуватися стосовно мов. Щоб з'ясувати це, він вивчав зовсім не гени, а фонеми. Це найменші звуки, які надають слову іншого значення (наприклад, "і" в слові кіт; замініть його на "и" або "а", і в результаті ви отримаєте інше слово). Вже деякий час нам відомо, що чим менш широко поширена мова, тим менше фонем у ній зустрічається. Отже, оскільки групи людей зважувалися відддалятися все далі і далі від своєї африканської батьківщини, їх фонематичний репертуар повинен був скорочуватися, аналогічно й до їх генетичного укладу.
Щоб перевірити, чи це правда, д-р Аткінсон взяв 504 мови і пов'язав число фонем в кожній (з поправкою на недавнє зростання населення, якщо воно значне за своєю кількістю) з відстанню між місцем, де цією мовою розмовляють і 2500 передбачуваними точками походження, розкиданими по всьому світу. Встановлені відношення дозволяють припускати, що фактичною точкою їх походження є центральна або південна частина Африки (див. таблицю), і що всі сучасні мови, дійсно, мають спільний корінь.
Це добре узгоджується з ідеєю, що можливість говорити і розуміти сказане надає особливий орган. Якщо вам так подобається, то - це зброя, яка допомагає людству в його боротьбі за біологічне домінування. Як тільки хомо сапієнс звівся на ноги, він зміг дійсно йти вперед і розмножуватися, і захоплювати життєвий простір.
Деталі цього віртуального органу є предметом дослідження, яке представив д-р Данн. Однак, на противагу цій історії людського імперіалізму, результат його дослідження кидає виклик провідній гіпотезі про природу самого мовного органу.
Граматика або проста риторика?
Автором цієї гіпотези є Ноам Хомський, лінгвіст з Массачусетського технологічного інституту.
Д-р Хомський стверджує, що людський мозок оснащений зразками універсальної граматики – таким собі мовним інстинктом. Це могло б пояснити, чому діти вчаться говорити майже без зайвих зусиль.
Проблема з ідеєю мовного інстинкту є така: мови різняться не тільки своїм словниковим запасом, який можна вивчити, але й своїми граматичними правилами, які, як очікується, можуть набуватися інстинктивно. Відповідь Хомського є такою, що ця різноманітність як різноманітність лексики є запрограмованою. На його думку, граматика - це набір модулів, кожен з яких містить різні функції. Включення модуля активізує всі ці функції відразу. Ви не можете вибрати всередині модуля.
Наприклад, мови, у яких дієслова передують іменникам, завжди будуть мати вставні підрядні речення після іменників; мова не може мати одне, і не мати іншого. Багато подібних прикладів були зібрані Джозефом Грінбергом, лінгвістом Стенфордського університету, який помер в 2001 році. І, хоча сам Грінберг пояснював свої висновки загальними обмеженнями людської думки, а не конкретно мовними перемикачами людського мозку, його результати також відповідають гіпотезі Хомського. Насправді ж, опротестувати цю точку зору дуже важко. Людський мозок не може легко встановити зв'язки, які нобхідно встановити, щоб це зробити. Отже д-р Данн запропонував це завдання комп'ютеру. І те, що він з'ясував здивувало його.
Робіть ваші ставки
Щоб дізнатися, які мовні особливості подорожують разом, і можуть таким чином бути частинами модулів Хомського, означає скласти надійне мовне генеалогічне дерево. Це складно. На відміну від біологів, лінгвісти не мають скам'янілостей, щоб заглянути у минуле (за винятком декількох тисяч років записів на декількох мовах, якими користуються лише писемні суспільства). Крім того, мови можуть схрещуватися у спосіб, не доступний суспільствам. Англійська, наприклад, відома як плутанина німецької, норвезької і середньовічної французької мови. В результаті, лінгвісти часто сперечаються про те, які мови належать до якої мовної сім'ї.
Щоб перестрибнути цей бар'єр, д-р Данн почав збір основних словникових термінів, слів на позначення частин тіла, родинної спорідненості, простих дієслів і т.п. для чотирьох великих мовних сімей, які всі лінгвісти визнають реальними. Це індо-європейська, банту, австронезійська (територія Південно-Східної Азії і Тихого океану) і уто-ацтецька (рідне наріччя Північної і Південної Америки). На ці чотири групи припадає більше третини з близько 7000 мов, якими говорять сьогодні в усьому світі.
Саме в Африці доктор Аткінсон бачить початок всіх мов. Фото: gutnikoff.ru
Для кожної мовної сімї д-р Данн і його команда визначили набір слів-родичів. Це етимологічно пов'язані слова, які з'являються у різних мовах. Один підбір, наприклад, містить такі слова як "night", "Nacht" і "nuit". Інший включає "milk" і "Milch", але не французьке слово "lait". У результаті виходить багатовимірна діаграма Венна, яка описує збіги між мовами.
І це годиться для сьогоденних мов, але не можна використовувати для минулого. Щоб замінити скам’янілості, і таким чином реконструювати давні гілки дерева, а також сучасні листочки, д-р Данн використав метод математично обгрунтованих здогадів.
Згаданий математичний метод називається ланцюгом Маркова Монте-Карло (MCMC). Як випливає з назви, процесом керує програмне забезпечення, еквівалентне колесу рулетки для генерації випадкового дерева, а потім програма досліджує, як щільно гілки цього дерева відповідають сучасним листочкам. Потім програма обертає колесо знову, щоб у випадковому порядку краще налаштувати перше дерево. Якщо нове дерево краще підходить для листя, воно береться за відправну точку для наступного обертання. Якщо ні, то процес робить крок назад до попереднього найкращого варіанту. Колесо обертається мільйони разів, поки такі випадкові налаштування не дають помітного впливу на результат.
Поки д-р Данн завантажував мови, які він вибрав для казино MCMC, результат був кілька сотень рівноймовірних мовних дерев. Потім він заклав до цієї суміші вісім граматичних особливостей, пов'язаних із порядком слів, і розпочав гру заново.
Результати були несподіваними. Жодна кореляція не зустрічалася у всіх мовних сім'ях, і тільки дві були виявлені в більш ніж одній сім'ї. Схоже на те, що кореляції між граматичними особливостями, помічені попередніми дослідниками, насправді є скам'янілими збігами, які передаються з покоління в покоління як частина мовної культури. Тут, власне, ключове слово – виховання, а не природа. Якщо д-р Данн правий - це повністю розбиває ідеї д-ра Хомського, і піднімає питання про саме існування мовного органу. Ви можете бути впевнені, що важка артилерія Хомського розпочне робити постріли у відповідь, навіть у той час, коли ви читаєте цю статтю. Спостерігайте за подальшим розвитком подій на цьому фронті.
Оригінал: Economist
Переклад: iPress.ua
