Жорстка економія не приведе до процвітання
Три роки тому трапилася страшна річ з економічною політикою як у США, так і в Європі. Незважаючи на те, що найгірша фаза фінансової кризи закінчилася, економіка по обидва боки Атлантики перебуває у стані глибокої депресії, страждаючи від дуже високих показників безробіття. Тим не менш, політична еліта західного світу чомусь масово вирішила, що безробіття у них не викликає глибокого занепокоєння, натомість головним пріоритетом має стати проблема скорочення бюджетного дефіциту відповідних країн.
У деяких моїх останніх статтях я стверджував, що побоювання з приводу дефіциту бюджету є, по суті, сильно перебільшеними - і не раз наводив приклади відчайдушних зусиль прихильників цієї проблеми тримати нас в полоні страху. Однак, сьогодні я хотів би поговорити про трохи інший, але прив’язаний до проблеми дефіциту бюджету, різновид відчаю: про намагання знайти кілька прикладів вдалої чи результативної політики жорсткої економії де б це не було. Адже ж прихильники жорсткої економії бюджетних коштів обіцяли, і навіть погрожували: жорстка економія повинна запобігти кризі і привести до процвітання.
І давайте не будемо звинувачувати цих прихильників економії у відсутності у них почуття романтики. Насправді вони цілими роками перебувають в пошуках містера Goodpain (того, хто отримав користь від економії).
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чому Польща не економить?
Ці пошуки розпочалися із пристрасних відносин між захисниками економії та Республікою Ірландія, якій довелось вдатися до скорочень бюджетних витрат невдовзі після розриву бульбашки на ринку нерухомості країни. Успіхи країни були використані як взірець економічних реформ.
Жан-Клод Тріше із Європейського Центрального Банку заявляв, що Ірландія - взірець для наслідування для всіх європейських націй-боржників. Американські консерватори пішли ще далі. Наприклад, Алан Рейнольдс, старший науковий співробітник Інституту Катона, заявив, що політика Ірландії вказує також вірний шлях вперед для Сполучених Штатів.
У Великобриатнії не було необхідності економити. Фото: liveinternet.ru
Панегірик пана Тріше було проголошено в березні 2010 року; у той час рівень безробіття в Ірландії становив 13,3%. З тих пір кожен ледь помітний сплеск в ірландській економіці розцінювали як доказ того, що країна йде на поправку. Проте минулого місяця рівень безробіття сягнув 14,6%, і це лише трохи гірше від пікових показників із безробіття, які країна спостерігала на початку минулого року.
Після Ірландії настала черга Великобританії, уряд якої під керівництвом консерваторів-торі – під звуки осанни від багатьох вчених мужів – заходився запроваджувати заходи жорсткої економії всередині 2010 року. Частково тому, що британці були переконані, що ірландська політика економії досягла неймовірного успіху.
На відміну від Ірландії, у Великобританії не було особливої необхідності застосовувати політику жорсткої економії: як і будь-яка інша розвинена країна, що пропонує свої боргові зобов’язання у власній валюті, Великобританія була і залишається у стані запозичувати за історично низькими процентними ставками. Тим не менш, уряд прем'єр-міністра Девіда Кемерона наполягав, що суворі фінансові обмеження є необхідними для того, щоб заспокоїти кредиторів і вони врешті-решт повинні призвести до стимулювання економіки країни шляхом стимулювання довіри.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Німеччина залишиться островом благополуччя
Насправді після цього розпочався економічний застій. Перед впровадженням режиму суворої економії економіка Великобританії відновлювалася більш-менш в тандемі з економікою Сполучених Штатів. З тих пір економіка США продовжує зростати, хоча й повільніше, ніж нам би цього хотілося - а економіка Великобританії, схоже, перебуває у фазі своєї стагнації.
Зважаючи на ці приклади, ми могли б очікувати, що прихильники жорсткої економії визнають, що щось негаразд із їх аналітичними розрахунками і політичними приписами. Та де там. Вони продовжили пошуки нових героїв і знайшли їх серед малих народів Прибалтики, зокрема у Латвії. Ця країна вимальовується на диво великою в уяві прихильників бюджетної економії.
До певної міри все це виглядає якось смішно: політика жорсткої економії застосовувалася по всій Європі, але кращим прикладом успіху, який її прихильники можуть навести, є країна з меншою кількістю жителів, ніж, скажімо, у Брукліні. Тим не менш, Міжнародний валютний фонд недавно опублікував дві нові доповіді про латвійську економіку, і вони дійсно допомагають краще зрозуміти економічну історію цієї країни.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що буде з Європою у випадку колапсу єдиної валюти
Будемо справедливими по відношенню до латишів, вони справді мають чим пишатися. Після подолання економічого спаду рівня Великої депресії, економіка країни пережила два роки стійкого зростання та зниження рівня безробіття. Незважаючи на цей ріст економіки, Латвія лише частково відновила свої втрачені позиції з точки зору виробництва або зайнятості населення – рівень безробіття становить доволі немалі 14%. Якщо це є "прикладом економічного дива" у розумінні захисників жорсткої економії, у такому випадку вони дійсно є дітьми меншого бога.
І якщо ми продовжимо посилатися на досвід малих країн як доказу того, які результати дає економічна політика деяких країн, давайте не будемо забувати про істинно економічне диво, яким є Ісландія - країна, яка була в епіцентрі фінансової кризи, і економіка якої завдяки заходам неортодоксальної політики уряду держави майже повністю відновилася.
Отже, які уроки можемо ми засвоїти в результаті цих доволі жалюгідних пошуків історій успіху від застосування заходів жорсткої економії? Ми бачимо, що доктрина, яка домінувала у розмовах представників економічної еліти протягом останніх трьох років, є помилковою з усіх точок зору. Нами не тільки керував страх перед неіснуючими загрозами, ми ніколи не отримаємо винагороди, які нам обіцяли. Настав час відкласти в бік питання про дефіцит бюджету і повернутися до вирішення реальної проблеми, а саме - неприпустимо високого рівня безробіття.
Оригінал: New York Times
Переклад: iPress.ua
