Клімкін пропонує Польщі заборонити Пілсудського і Армію Крайову
"У принципі в такий спосіб можна дискредитувати будь-який визвольний рух. Але й для таких ситуацій цивілізована Європа давно знайшла відповідь: кожен злочин індивідуальний і має своїх виконавців, які й повинні нести за нього відповідальність", - написав міністр у статті для видання "Збруч".
На переконання Клімкіна, приписування злочину усій нації чи всьому визвольному рухові є неприпустимою пропагандистською маніпуляцією.
"Якщо ж деякі польські політики й далі наполягатимуть на забороні в Україні Степана Бандери й УПА, то за принципом "почни з себе" вони б передусім мали заборонити Юзефа Пілсудського з його жорстокою "пацифікацією" українців Галичини, а також Армію Крайову, чиї загони здійснювали криваві каральні акції проти українських сіл", - зауважив глава МЗС.
Прикладом злочинів Армії Крайової та місцевої польської самооборони міністр назвав трагедію українського села Павлокома, в якому в 1945 під командою поручника Юзефа Бісса було розстріляно 366 українців.
"І таких сіл було не одне й не десять. То що будемо робити з Армією Крайовою?", - запитує міністр.
"Ми готові визнати й засудити злочини, вчинені проти поляків, але й Польща повинна зробити те ж саме щодо злочинів проти українців. Поки що ж вона свідомо демонструє виразно однобоке бачення: українську сторону протистояння змальовує виключно чорними фарбами, а польську представляє як "білу і пухнасту", - додав глава МЗС.
Нагадаємо, що міністр закордонних справ України Павло Клімкін 3 березня здійснить робочий візит до Польщі для участі у поминальних заходах, присвячених роковинам розстрілів українців підрозділами польського підпілля у селі Павлокома в березні 1945 року.
1 березня у Польщі набув чинності закон про Інститут національної пам’яті.
Документ передбачає кримінальне переслідування тих, хто приписуватиме полякам злочини нацистів, зокрема вживатиме словосполучення "польські табори смерті", а також тих, хто заперечуватиме "злочини українських націоналістів", скоєні щодо громадян Польщі в період 1925–1950 років. Ця норма стосується Волинської трагедії, яку Варшава раніше визнала геноцидом.
