ЄC "вішає" свої економічні проблеми на США, - The Wall Street Journal
Про це пише доктор політичних наук Йозеф Йоффе у статті для The Wall Street Journal, переклад якої пропонує iPress.ua.
Євросоюзу важко змиритися із тим , що у нього закінчується "гормон росту", тому він пильно шукає, на кого б можна було повісити власні економічні та соціальні проблеми, вважає автор.
Для того, щоб відвернути увагу світової громадськості від невпинної рецесії, каже професор, європейці "або плачуть, або стогнуть про падіння економіки США". Однак, такий підхід не є об'єктивний. "Частка Штатів у світовому ВВП залишається незмінною протягом останніх 40 років, плюс-мінус один процентний пункт. Натомість, Європа втратила аж 10 пунктів", - акцентує Йоффе.
Автор також зазначає, що на фоні економічної стабільності, яка роками панує у США, середньорічне зростання в Європі сповільнюється щодесятиліття. Наприклад, з 3,1% в 1970-х до 1,4% в 2000-х роках. Цьогоріч показники також невтішні, оскільки "зростання" зупинилося на нульовій позначці.
Однак, каже доктор політології, Євросоюз й надалі не втрачає шансу приховати власні гучні падіння за невеликими проблемами Штатів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Меркель, Маріо та європейська фінансова машина
"Нещодавно Федеральна резервна система Америки започаткувала новий виток валютного послаблення за сім тижнів до президентських виборів у США. Європа сприйняла це як шанс "показати голову". Однак експерти припускають, що це хід конем чинного президента Барака Обами, якій хоче забезпечити собі крісло головного у державі, тому Європі рано тішитися. За словами аналітиків, такий перебіг подій покращить економічні показники країни у третьому кварталі, порівняно із двома попередніми. Саме цей результат і зіграє на руку американському президенту", - аргументує автор.
Натомість, Європі бракує такої далекоглядності, впевнений Йоффе, усі її "соціальні контракти базовані на легких грошах. Звідси, бульбашка нерухомості в Іспанії, стрімке зростання державного боргу Франції".
Доктор політичних наук також наголошує, що величезна проблема безробіття серед європейської молоді не має нічого спільного з кризою, яка почалася в 2008 році, та програмами жорсткої економії. Її корінь у безпідставній амбітності, прагненні показати, що ЄС щось може.
Автор статті резюмує, як би Маріо Монті та Ангела Меркель не опиралися, криза лише поглиблюється, Європа тоне.
