Полярні сяйва у русі і статиці
Фотографії, які ми пропонуємо вам подивитись, здебільшого зроблені в Ісландії та Норвегії.
Саме явище полярного сяйва виникає після спалахів на Сонці, коли зірка викидає в космос велику кількість заряджених частинок.
В околицях Землі хмара протонів та електронів після цього з'являється лише через 30-50 годин. Магнітне поле планети змушує їх звертати з прямого шляху і рухатись уздовж силових ліній поля. Саме тому їхній шлях веде або до Північного магнітного полюса, або до Південного.
Вже у полярних широтах, де силові лінії пронизують атмосферу і йдуть углиб Землі, частинки стикаються з молекулами атмосферних газів, перетворюючи нейтральні атоми на заряджені іони. Відбувається іонізація.
Світло дивовижних кольорів вони починають випромінювати, коли частина атомів переходить в збуджений стан. Вони створюють світло з притаманною їм довжиною хвилі: водень – червоний, азот – жовтий, кисень – червоний на великій висоті і зелений – нижче.
Фаза магнітної бурі, яка супроводжується сяйвами, називається "суббуря", вона триває від години до півтора. Спочатку в небі спалахує довга рівна дуга, потім вона починає згинатись, а нею "біжать" хвилі. Згодом дуга розривається і сяйво охоплює все небо.
Побачити полярне сяйво можна у темний час доби і безхмарне небо, а також за відсутності підсвічування від великих міст. Найкраще північне сяйво видно на малозаселених територіях Північної Канади, Норвегії, архіпелагу Шпіцберген, у Лапландії і на острові Ісландія
У Європі найкращим місяцем для спостереження цього явища вважається лютий, коли завдяки атмосферним антициклонам небо чисте і ясне.
Джерело: 500px.com
