Кінематографісти Джилл Емері та Жан-Мішель Карре у своїй картині відобразили найважчі часи становлення української держави, пише Аль-Джазіра.
Митці наголошують, що країні за понад тисячу років добряче перепало від сусідів: "Україна - найбільша держава в Східній Європі, затиснута між Росією і Заходом. Вона ледь не була розчавлена у лещатах потужних західних олігархів та сусідки Росії. Ще у 1991 році країна була життєво важливим гравцем у падінні СРСР, тоді її не з'їли".
У фільмі режисери звернули особливу увагу на становлення України як вільної, незалежної, самостійної держави. Зокрема, на перебіг Помаранчевої революції, яка "звільнила державу від російського впливу та на прихід до влади Президента Віктора Януковича, за якого люди не отримали ні законності, ні демократії".
"Я відвідала Україну вперше у 1963 році під час шкільної поїздки в Росію для учнів, які вивчають російську мову у Великобританії. Україна, особливо Західна, була повною протилежністю тому, що я бачив у Росії. Люди на вулицях міст сяяли, вони були привітними та усміхненими. Дивилися на нас із зацікавленістю, але відразу ж опускали очі, коли ми зустрічалися поглядами, та прискорювали ходу. Для них ми були інопланетянами, а отже небезпечними", - розповіла про свої враження режисер Джилл Емері.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Іллєнко зніме новий фільм - "ТойХтоПройшов КрізьВибори"
Кіноматографіст пише, що після спілкування насторога українців розвіювалася: "Вони виявилися азартними та охочими до бесід, а також бунтівними, розумними та цікавими. Значно цікавішими, ніж люди у Європі. Дехто вже тоді володів англійською, з ними було легко".
Емері каже, що їх співрозмовники відразу розбігалися, коли чули знайомий звук таємної поліції.
"Попри століття гонінь та нечуваних репресій, українці залишалися яскравими, життєлюбними та радісними. Помаранчева революція тому доказ. Українці відчули, що щось можуть", - наголосила Емері.
Вдуге автор фільму повернулася в Україну наприкінці 2004 року разом з Жаном Мішелем Карре для того, щоб почати роботу над фільмом.
"Як зараз пам'ятаю: у повітрі витав запах свободи та єдності. Це була їх свобода з гірким присмаком. Потім ми протягом шести років прочісували Україну вздовж і впоперек. Спілкувалися із селянами, проживали їх нелегкі дні. Цей фільм - лише відголос реального, щоденного життя українців, важкого, але співучого", - наголосив автор картини.
Кіноматографіст спростовує інформацію про те, що йому за фільм заплатила партія Юлії Тимошенко: "Це абсурдно. Ця робота не за гроші, а від серця. Хочу, щоб в Україні відбулася ще одна революція, бо влада цього разу зайшла надто далеко. Маю надію, що народ повстане ще раз. Бо раніше було недивно, що українці мовчали, коли були закуті в кайдани та їх тіло згнивало. Дивно зараз, коли ви вільні - і спите, спите, спите".
