...і ось настав перший понеділок у квітні, місяці, в якому відлига в Україні має закінчитися, і в якому дехто вже оголошує про відновлення російського наступу (або нового, "російського весняного наступу"), або українського контрнаступу... як завжди, залежно від особистих уподобань, я гадаю.
Насправді ж, як і очікувалося, росіяни відчувають дедалі серйозніші проблеми з мобілізацією, тоді як запровадження корпусно-командної структури в ЗСУ просувається вперед, але повільно. Як і слід було очікувати, враховуючи, що це відбувається в умовах бойових дій, що тривають.
Так, наприклад, є ІІІ армійський корпус, до складу якого входять 3-тя штурмова та 66-та механізована бригади, але все інше – не більше ніж на "відновленні". Потім є IX армійський корпус, до складу якого входять 4-та танкова, 47-ма механізована та 47-ма артилерійська бригади. Х корпус (переважно підрозділи 110-ї серії) та ХІ корпус (60-ї серії) мають бути більш-менш "на місці". Прогрес восьми інших корпусів набагато менш очевидний: номінальний склад XXX корпусу (морська піхота), наприклад, кришталево чистий, але розібрати розчленовані шахматами Сирського частини, розширити й перепідготувати командний склад і тому подібні речі просто неможливо "за один раз": це займе ще кілька місяців. Можливо, до кінця цього року.
У повітрі, після відповідних вимог США, ракетні та БПЛА-атаки на критично важливі (енергетичні) об'єкти інфраструктури обох сторін дещо зменшилися. Однак цей аспект війни продовжується шляхом націлювання на інші об'єкти: так, кількість російських ударних БПЛА, яким вдається подолати окремі сектори української інтегрованої системи протиповітряної оборони (ІППО), зростає. Нещодавно була ніч, коли понад 30 із них досягли своїх цілей. Трохи втішає те, що сьогодні ми можемо регулярно бачити, як українські F-16 завдають авіаударів по окремих командних пунктах і скупченнях військ на російській стороні, але російські Су-25 і Су-34 роблять те ж саме по окремих цілях на українській стороні, і обидві військово-повітряні сили залишаються серйозно занепокоєними ворожими системами ППО. Радіоелектронна війна вирує з більшою інтенсивністю, ніж будь-коли раніше – настільки, що, з одного боку, майже дивно, що будь-які українські боєприпаси з GPS-наведенням все ще працюють, хоча, з іншого боку, втішно чути, що багато військовослужбовців ЗСУ не переймаються російськими планерними бомбами УМПК (відомими як КАБи), просто тому, що вони не влучають з великою різницею в просторі.
Інакше кажучи: бойові дії тривають, нічого не змінилося, просто постійно трансформуються їхні форми...
Курська область. На півдні Басівки росіян атакували з безпілотників після того, як вони зайняли село. російський БПЛА скинув бомбу на будівлю прикордонного контролю. Пара МТЛБ була знищена за 500 м від України російськими безпілотниками. ВПС України скинули пару бомб на зайняте росією місто Гуєве.
Команда Ендрю Перпетуа фіксує втрати транспортних засобів, коли отримує відеозаписи. Вони зафіксували ці втрати з 25 лютого до 31 березня. За кілька тижнів до краху виступу росія задіяла один зі своїх найкращих підрозділів БПЛА, і на трьох дорогах, що ведуть з України до Суджі, було втрачено щонайменше 147 українських транспортних засобів. Блокування доріг ускладнило постачання українських військ і вивезення поранених з Курської області. Це також зробило відступ небезпечним.
Бєлгородська область. Атмосферні умови в цьому районі були правильними, аби побачити хвилю тиску від вибуху російської бомби в лісосмузі біля невеликого озера.
Після того, як російський дрон викрив українську піхоту на одній позиції, інший переслідував їх до сусіднього будинку в Демидівці. російська артилерія також обстрілювала будинки в селі.
У цьому районі був перехоплений російський "Ланцет" і кілька розвідувальних безпілотників.
На відео невідомої дати видно українську техніку, підбиту на кордоні. М113 і Т72, ймовірно, були відновлені, оскільки команда Перпетуа не зафіксувала їх на попередніх відеозаписах. Також російський гелікоптер за 4 км на північний схід від Демидівки запускає ракети в напрямку України.
Кілька тижнів тому Україна виявила два вертольоти Ка-52 і два Мі-8 на землі в 60 км від кордону поблизу Івні. Було випущено чотири ракети РСЗВ з дальністю польоту 80 км. Нещодавно росіяни надали фотографію деяких пошкоджень зблизька.
Куп'янськ. росіяни прорвалися до Кам'янки під обстрілом безпілотників, а на межі російського наступу на південь від Західного був пошкоджений, а потім знищений український MaxxPro.
Терни. російським військам вдалося просунутися на 2 км на захід від Новолюбівки.
російські сили намагалися досягти Борової, намагаючись виснажити українські війська постійними атаками. ІІІ корпус, колишня 3-тя штурмова бригада, не лише утримував свої позиції, але й час від часу досягав успіхів завдяки невеликим локальним контратакам.
У 2024 році росія провела три наступальні операції 20-ю загальновійськовою армією, переважно піхотою, і зазнала великих втрат. Командувач і начальник штабу були зняті з 20-ї армії, так само як і командир 3-ї механізованої дивізії, яка входила до складу 20-ї. Їхнє місце зайняла 1-ша танкова армія, яка в результаті численних атак технікою також зазнала значних втрат. Командир ІІІ корпусу Білецький каже, що втрати великі через погане планування, а в 1-й танковій армії закінчується техніка.
З вересня росіяни перемістили свої атаки далі на південь і просунулися на 10 км повз Новолюбівку та Іванівку, але Білецький каже, що просування туди повністю зупиниться найближчими тижнями.
Підрозділ безпілотників ІІІ корпусу розширився до батальйону лише в лютому 2024 року. У червні 2024-го батальйон був відправлений на зупинку російського наступу в напрямку Борової, і в армії була введена система нарахування балів за кожну атаку безпілотника: чотири бали за кожного пораненого солдата, шість за кожного вбитого, 20 балів за пошкоджену 152-мм гармату і 40, якщо вона знищена, і так далі. Ці бали можна буде обміняти на нові безпілотники. З жовтня 2024 року до січня 2025 року (тодішня) бригада лідирувала в армії за кількістю балів. Білецький вважає, що значна частина їхнього успіху – це заслуга росіян.
Після перекидання частини свого підрозділу в цей сектор 3-тя штурмова бригада провела операції в Нововодяному (серпень 2024 року), Невському (жовтень 2024 року) і Надії (березень 2025 року). Відстань між Надією та Невським становить 24 км.
Це відео показує штурм Надії місяць тому. Він починається з російського ракетного обстрілу українських позицій за 4,5 км на південь від Надії. Український загін, який відступає, виглядає недосвідченим, оскільки їм постійно нагадують про необхідність розосередитися, щоб один дрон або снаряд не зміг поранити або вбити всіх одразу.
П'ять рот були задіяні в атаці за підтримки танків і безпілотників, а командний пункт батальйону зміг керувати операціями у відповідь на переміщення противника і розпоряджатися боєприпасами, зарезервованими для операції. Вони також забезпечували РЕБ та перехоплювали радіопереговори противника. Піхота на землі все ще була потрібна для виявлення цілей, які не могли бачити безпілотники, а також для захисту землі й оборони від російських контратак. росіяни витратили два місяці й два полки, щоб узяти село, а 3-тя штурмова бригада повернула його назад за 30 годин.
Сіверськ. Боротьба за Сіверськ ніколи не припиняється, але за два роки росіяни досягли дуже незначного прогресу. Один російський генерал був звільнений за брехню про прогрес.
Ця карта показує прогрес, досягнутий росією з 1 лютого 2023 року. Найбільший прогрес – близько 3,5 км на півдні біля Веселого.
Зазвичай росія наступає на захід, але під час останньої спроби вони атакували на північ від Золотарівки, щоб спробувати взяти Білогорівку з тилу, але були знищені. За 11 місяців боїв за руїни росіяни втратили понад 3 000 осіб.
російську БМП знерухомлено, а її пасажирів атаковано.
Білогорівку обстрілюють вже два роки, але 81-ша аеромобільна бригада зупинила кожен російський штурм до сьогоднішнього дня. На цьому відео з Білогорівки вид на схід. На стоп-кадрі з відео видно крейдяний кар'єр і терикон поруч із ним. Це вид з Google Maps.
Часів Яр. За останні два місяці лінія фронту мало змінилася, але обидві сторони дуже активні. Ось деякі з успіхів 93-ї бригади. Є суперечливі повідомлення про те, чи просунулася росія в західній частині Часового Яру, чи ні.
- росіяни вижили після атаки безпілотника на їхню машину.
- російський безпілотник знищує український БТР, який евакуював солдатів. На західній околиці Бахмута знищено російський БТР. За кілометр на захід від Часового Яру догорів пошкоджений М113.
- На південь від Часового Яру 5-та бригада зупинила штурм каналу.
- Екіпаж 122-мм гармати 24-ї бригади в перервах між вогневими завданнями забігає в укриття і вибігає з нього. Один снаряд не вистрілює. Три російські бомби падають поруч. Гармата не постраждала, але вибухова хвиля зруйнувала кілька будинків і поранила інших солдатів. Принаймні корови вижили.
Торецьк. російське підкріплення, що надійшло два тижні тому, дозволило їм перехопити ініціативу і досягти невеликих успіхів.
Українські безпілотники завдали удару по окупованим росією будівлям у Торецьку. Кілька атак БПЛА знищили покинутий російський Т-72 за 4 км за лінією фронту.
Атака російського РСЗВ на Петрівку.
Покровськ. російська артилерія обстрілює Зелене. Українська піхота в Зеленому була атакована. росіяни змогли просунутися на один кілометр вглиб Зеленого, що стало єдиною зміною на цій ділянці фронту.
Андріївка. Кулемет веде вогонь на придушення, поки солдат кидає протитанкову міну в окупований росіянами бліндаж. П'ятеро росіян, які скупчилися біля Солоного, отримали поранення від бомби, скинутої з безпілотника. росія змогла окупувати Розлив, але наразі вони ізольовані з усією відкритою місцевістю навколо села.
російський наступ на Олексіївку зупинено. Втрати росіян – десять БТРів та десятки піхотинців.
Запоріжжя. Українців у бліндажах атакують. росія просунулася у цьому секторі на кілька сотень метрів.
Крим. Українські безпілотники атакують патрульні катери та зенітні установки, іноді ухиляючись від ракет.
Видобуток нафти. Протягом двох років Саудівська Аравія та інші нафтові країни обмежували видобуток, щоб підвищити ціну на нафту. Члени ОПЕК Ірак і Казахстан видобували рекордні обсяги нафти, щоб скористатися високими цінами, незважаючи на узгоджені квоти ОПЕК, що викликало обурення Саудівської Аравії. Королівство також втратило частку ринку в Китаї на користь Ірану, а частку ринку в Індії – на користь дешевої російської нафти. Після приблизно чотирьох місяців затримки Саудівська Аравія збільшила власний видобуток вперше з 2022 року, щоб повернути собі частку ринку. У травні вона планує потроїти видобуток.
Для того, щоб Саудівська Аравія могла збалансувати свій бюджет, нафта має коштувати 90 доларів за барель, тому вона скоротила бюджетні витрати. Тим часом ціни на нафту марки Brent, міжнародний еталон, впали на 11% з $74 за барель до $66 всього за п'ять днів. Це найнижчий рівень з 2021 року, і на цьому вони не зупиняться.
Доходи росії від продажу нафти й газу в першому кварталі 2025 року знизилися на 10%, а лише в березні – на 17% порівняно з попереднім роком. На них вплинули агресивні санкції, запроваджені Байденом перед тим, як він залишив посаду. Оскільки світові ціни на нафту падають, російські ціни на нафту повинні будуть знизитися, щоб конкурувати. Оскільки експорт енергоносіїв є найбільшим джерелом доходу росії, менші доходи призведуть до зменшення витрат на соціальні послуги, такі як інфраструктура та охорона здоров'я, або до зменшення витрат на військове обладнання, або до поєднання того й іншого.
Озброєння.
Кількість російських безпілотників, що атакують українські міста, продовжує зростати. Український показник перехоплення залишається високим. У лютому 2025 року він становив 98%, але не менше 42% з них перехоплюються засобами РЕБ.
Українські БПЛА іноді потрапляють у полон, а в російському відеоролику йдеться про те, що вони заражають російські системи шкідливим програмним забезпеченням. Варіанти кіберінженерії включають випалювання USB-порту, запобігання перепрограмуванню та повторному використанню. Іноді запобігають переформатуванням жорстких дисків. В іншому варіанті, захоплені українські безпілотники, які перепрофільовуються для використання проти України, іноді перехоплюються українцями і використовуються для пошуку російських операторів. Такий кіберзахист зменшує користь від захоплення українських безпілотників для вивчення або повторного використання.
Українські військові повідомляють, що їхня гаубиця "Богдана" є дуже точною навіть після 7-8 000 пострілів, навіть у порівнянні із західною артилерією, частково через повільний знос ствола, який зберігає нарізку. Оскільки вона була побудована в Україні, технічне обслуговування та ремонт гармати відбувається швидше, ніж у подарованих гармат. Будь-які запчастини можна отримати за 24 години, а будь-який транспортний засіб відремонтувати протягом 48 годин. Водночас також є виробничі майданчики за межами України, що означає, що вони можуть швидко збільшити кількість вироблених гармат, яка наразі становить 20 одиниць на місяць. Дешевша за західні аналоги, вона проста у використанні, а кожна електрична та гідравлічна система дублюється механічною системою.
Інакше кажучи, це гарний приклад наслідків своєчасних (і мудрих) рішень, прийнятих у 2022 році. Якби те ж саме було зроблено у випадку з десятком інших систем озброєнь... ми б отримали ефект, подібний до того, який зараз спостерігається з артилерією: озираючись назад, можна сказати, що маса артилерійських систем, наданих Заходом за останні три роки, перестануть слугувати "зброєю тимчасового значення", тому що вона слугувала для того, щоб дати можливість українцям перейти від того, що залишилося від СРСР, до сучасних систем власної розробки.
На превеликий жаль, нічого подібного не відбулося з ППО... Через дефіцит озброєнь протиповітряної оборони Україна використовує ракети й системи, які не були розроблені для спільної роботи.
Зліва вгорі: Зенітно-ракетний комплекс "Бук-М1" з ракетами 9М38, призначеними для нього. Внизу зліва і справа: "Бук-М1" з ракетами RIM-7 Sea Sparrow. Вгорі праворуч: 9К33 "Оса", озброєний ракетами Р-73 замість стандартних ракет-перехоплювачів 9М33.
Коли Україна вперше отримала Bradley 2023 року, ремонтувалися лише незначні пошкодження, а транспортні засоби із серйозними пошкодженнями відправляли на ремонт за межі країни. Зараз українці ремонтують усі пошкодження, окрім найсерйозніших, можуть полагодити двигуни, електричні системи та озброєння. ЗСУ цінують 300 Bradley, які у них є, за їхню броню, надійність і достатню кількість запасних частин. У 2023 році вони відремонтували 12 "Бредлі", у 2024-му – 60, а в січні-лютому 2025-го – 20.
Україна також виробляє запчастини для простіших М113 і проводить їхній капітальний ремонт. Вони не можуть конкурувати з CV-90 або Bradley, але виконують допоміжну роль. Деякі з них були модифіковані так, щоб командир відділення міг вести вогонь з кулемета із закритим люком.
14-й полк БПЛА. В українській армії є кілька підрозділів, які під керівництвом бізнесменів без військового досвіду перетворилися на смертоносні та інноваційні бойові одиниці. 14-й окремий полк БПЛА є одним із таких підрозділів.
На початку повномасштабного російського вторгнення 3-й полк ССО виконував традиційні завдання, такі як контрснайперська боротьба, підтримка піхоти та антидиверсійні операції. Через пів року вони зрозуміли, що безпілотник може проводити розвідувальні місії, не наражаючи на небезпеку нікого з піхотинців, тому почали шукати інноваційні рішення.
Фідель і Каспер були двома солдатами 3-го полку ССО, які пішли на фронт добровольцями у 2014 році. До війни Фідель був бізнесменом, який брав під свій контроль збанкрутілі підприємства та виводив їх із кризи. Вони натрапили на ящики з покинутими безпілотниками-камікадзе іноземного виробництва з радіусом дії 100-120 км. Їм сказали, що ці дрони – це "лайно, яке не літає", але вони почали вивчати проблему та навіть поїхали закордон на навчання. Повернувшись, вони використали ці БПЛА для успішного виконання двох місій.
У серпні 2022 року Фідель мав нагоду зустрітися із Залужним і сказав йому, що якщо їм дадуть батальйон, вони зможуть створити програму глибоких ударів. За 48 годин вони склали перелік необхідного персоналу, список людей, яких хотіли завербувати, і начерк плану операцій. Залужний затвердив його, і вже у вересні Фідель був командиром першого батальйону глибоких ударів.
Інновації всіх членів батальйону заохочувалися, і вони вчилися на ходу, намагаючись запустити лише п'ять безпілотників за ніч. З кожною місією вони вдосконалювалися, і після польотів проти цілей на відстані понад 100 км Фідель і Генштаб вирішили поекспериментувати з дронами, які атакували лінію фронту в грудні 2022 року.
Перед запуском екіпажі з червоними вогниками на шоломах перевіряють боєголовку, двигун та інші компоненти й наносять на них спеціальний антифриз, щоб запобігти обмерзанню.
На початку 2022 року невеликі підрозділи й ентузіасти використовували безпілотники FPV, але ударний батальйон – це постійні фахівці, які оснащені й діють системно. Невдовзі після їх створення ударні роти з'явились у складі регулярних бригад. Деякі з них перетворилися на полки.
У 2023 році команда Фіделя була підпорядкована Генеральному штабу, а восени було створено Центральне управління безпілотних систем. Воно стало сполучною ланкою між вищим керівництвом, яке навчалося в радянській системі, і розробкою та експлуатацією найкращих у світі бойових безпілотників.
У цей час також був повністю сформований 14-й полк. Він має чотири компоненти: тактичний (20+ км), оперативний (50-100 км), стратегічний (1000+ км) та ISR (розвідка, спостереження та рекогносцировка). Якщо раніше вони намагалися запустити п'ять безпілотників за ніч, то зараз запускають сотні й більше безпілотників для виконання однієї місії. Вони беруть участь у 30-40% глибоких ударів зі зростаючою складністю і в координації з СБУ та ГУР МО.
Під час запуску БПЛА дальнього радіусу дії "Лютий" автомобіль їде за ним по злітній смузі сотні метрів, а оператор на пасажирському сидінні керує розгоном і зльотом. Як тільки дрон піднімається в повітря, машина мчить назад, щоб запустити наступний дрон.
80-90% БПЛА, які вони використовують, розроблені та вироблені в Україні, і за своїми характеристиками перевершують іноземні безпілотники. Оскільки обстановка на полі бою постійно змінюється, місцеве виробництво дозволяє розробникам швидко вносити зміни на основі зворотного зв'язку від операторів і терміново відправляти нові моделі солдатам, які воюють як на передовій, так і за сотні кілометрів від неї.
Україна збільшує кількість вироблених безпілотників. Це, в поєднанні з удосконаленням конструкцій і розвитком операцій, продовжуватиме щоденну деградацію російської армії та промисловості.
