Битва за Бахмут триває з травня 2022 року. Бахмут також був місцем битви між Збройними силами України та силами "ДНР" у 2014 році. В липні 2014-го українські спецпризначенці та військовослужбовці Національної гвардії витіснили "сепаратистів".
Нинішня битва почалася після спроби росії оточити українські війська в районі Сєвєродонецька в травні 2022 року. Битва загострилася у другій половині 2022-го і стала місцем зосередження операцій "групи вагнера" в Україні. Битва також включала окопну війну, масовані артилерійські обстріли та атаки "людської хвилі". Ми живемо в епоху цифрових технологій із безпілотниками та операціями глобального впливу, але старі уявлення про війну завжди залишаються актуальними у кожній військовій установі.
Для України утримання Бахмута мало як політичні, так і військові імперативи. Обидві сторони надавали цій битві політичного значення – хоча лише один президент (Зеленський) набрався сміливості відвідати там свої війська. Операції навколо Бахмута також дозволили українським збройним силам зв’язати російські війська на сході. Це змусило росіян продовжувати спрямовувати ресурси на битву за місто, яке не має великого стратегічного значення. Битва поглинула російські підрозділи – нещодавно мобілізовані війська, а також більш досвідчені професійні сили, які могли б бути використані для наступу в інших місцях на сході України.
Битва знекровила росіян (як армію, так і сили "вагнера") так, як вони не знали з часів Другої світової війни. За деякими даними, їхня повільна, методична і, відверто кажучи, непотрібна кампанія за Бахмут призвела до понад десяти тисяч російських жертв. Вона також спричинила значні втрати з боку українців, які були змушені балансувати між обороною тут, щоб відволікти росіян, обороною в інших місцях, а також нарощуванням якісних і кількісних сил для наступальних дій, які мають відбутися у 2023 році.
Незважаючи на дуже велику кількість втрат, яких зазнали росіяни, вони повільно, але впевнено почали закріплюватися в Бахмуті та навколо нього. Це душить (але ще не зупиняє) українську здатність захищати місто. Через величезні людські та матеріальні ресурси, витрачені росіянами на цю мету, незабаром ситуація може вимагати відведення українських військ. У якийсь момент Збройні сили України можуть вирішити, що вони зробили все можливе, залишаючись на своїх оборонних позиціях навколо Бахмута, і що збереження сил для наступних боїв є більш важливим. Українські військові, схоже, припускали таку можливість в останні дні.
Отже, як може виглядати відхід українців з Бахмута? Він може бути використаний на користь ЗСУ
У жовтні 2022 року я дослідив, як здійснюється тактичне відведення військ, а також міркування щодо такого відведення в контексті виходу росіян з Херсоні. Я застосую аналогічний підхід до вивчення міркувань щодо можливого відходу Збройних сил України з Бахмута.
Виведення військ, яке в армійській доктрині США вважається "ретроградною операцією", покликане дозволити військам роз'єднатися з противником і передислокуватися для виконання нової місії або в нове місце, мінімізуючи при цьому втрати. Концепції роз'єднання й мінімізації втрат є важливими, і я повернуся до цих питань незабаром. Важливо зазначити, що відхід може бути використаний для того, щоб спритно втягнути противника в менш вигідну для нього ситуацію. Як зазначається в доктрині австралійської армії: "Відхід – це завдання, яке регулярно застосовується під час мобільної оборони або затримки для досягнення загальної мети відновлення наступальних дій... до нього слід ставитися як до рутинної тактики, а не як до передвісника катастрофи".
Після того, як Збройні сили України ухвалять рішення про виведення військ, що потрібно враховувати при плануванні?
Успішне відведення вимагає відмінного планування і координації. Але в основі цього лежить ефективне керівництво на всіх рівнях
По-перше, операції з обману є життєво важливими. Основна мета – ввести росіян в оману щодо того, чи дійсно українці будуть відводити війська, і якщо так, то коли це станеться. Певного обману можна досягти за допомогою посиленого патрулювання, інтенсивної вогневої підтримки, приманок, а також імітації нормальної діяльності та зв'язку. Однак реальність така, що буде важко приховати від росіян намір відвести війська, і цілком ймовірно, що будь-яке відведення, навіть вночі, буде помічене і піддане тиску з боку росіян. З огляду на це, українці намагатимуться обманювати росіян на кожному кроці будь-якого відведення.
Другий аспект – це визначення послідовності виведення військ. Це включає в себе питання, коли і як евакуювати матеріально-технічні запаси, боєприпаси, штабний персонал і техніку (особливо засоби зв'язку та секретні матеріали), розвідувальні підрозділи, вогневу підтримку й наземні бойові сили. Для українців, швидше за все, дещо з цього вже зроблено. Вони також повинні будуть евакуювати цивільне населення, яке бажає виїхати, і проінформувати про цю можливість тих, хто залишиться.
Послідовність відведення також залежатиме від того, де і як саме противник тисне на сили, що мають відходити. На завершальному етапі відходу з Бахмута українським військам буде необхідна достатня бойова потужність, аби не допустити розгрому, не залишаючи при цьому занадто багато підрозділів на випадок, якщо станеться найгірше і вони втратять останні підрозділи в місті.
Зображення: @War_mapper
Третім фактором для українців буде підрив здатності росіян перешкоджати виведенню військ. Слід очікувати посилення протиповітряної оборони, глушіння електромагнітного спектру та артилерії, що використовується українськими військами, а також посилення повітряної підтримки. Це має на меті згладити шлях для військ, що відходять, і дозволити їм роз'єднати будь-які сили, які росіяни можуть відправити на переслідування. Чим краще українці зможуть це зробити, тим менше людей вони втратять під час відведення (якщо воно буде необхідним).
Це називається "чистим розривом". Це тактичне роз'єднання росіян таким чином, щоб позбавити їх можливості переслідувати сили, що відходять. Для цього знадобиться багато артилерії, атаки на концентрації російських підкріплень і вогневої підтримки. Важливим аспектом досягнення повного розриву є ефективна тилова охорона.
Тилові сили можуть допомогти забезпечити цей чистий розрив для сил, що відходять, і запобігти переслідуванню з боку противника. Для українців тилова охорона, швидше за все, складатиметься з бронетанкових і механізованих піхотних підрозділів, а також інженерно-саперних підрозділів. Поки бронетехніка і піхота пробиватимуться назад, бойові інженери підриватимуть мости, валитимуть дерева, розриватимуть дороги і створюватимуть інші перешкоди, щоб сповільнити просування росіян, а також спрямувати їх в українські місця уражень.
Останнім фактором для будь-якого відведення українських збройних сил навколо Бахмута буде командування і контроль. Йдеться не лише про те, хто є найстаршим командиром. Йдеться про контроль за впорядкованим виведенням військ у запланованій послідовності. Військова поліція життєво необхідна для контролю дорожнього простору, дисципліни на маршрутах і забезпечення того, щоб підрозділи не "звільнили" оборонні позиції раніше, ніж це передбачено планом (хоча командирам на місцях буде надана певна гнучкість, якщо їхня позиція стане непридатною для оборони).
Забезпечення належного командування й управління в такій ситуації також вимагає належної бойової дисципліни. Тактичні командири на всіх рівнях повинні утримувати свої позиції до призначеного часу відходу. Це може бути дуже складно, коли є сильне бажання відступити раніше. Але досвідчені та професійні солдати, незважаючи на жахливий характер такої операції, розуміють необхідність впорядкованого відходу.
Зрештою, успішне відведення вимагає відмінного планування і координації. Але в основі цього лежить ефективне керівництво на всіх рівнях. Крім того, концепція того, як буде відбуватися виведення військ, має бути єдиною та очолюватися старшим командиром. Такий старший командир повинен мати відмінну тактичну кмітливість, добре розуміти місцевість і чітко оцінювати можливості сил, що виводяться. Він повинен розуміти, що помилка може призвести до втрати всього підрозділу.
Що далі? Наступні позиції будуть вигіднішими за Бахмут
Якщо росіяни врешті-решт захоплять Бахмут, це неодмінно буде виставлятися російським урядом і коментаторами на державному телебаченні як перемога над Україною. путін відчайдушно шукає щось, що він міг би представити як перемогу для своїх прихильників, спільноти російських військових блогерів і російського народу.
Реальність така, що якщо росіяни і захоплять Бахмут, то лише руїни. Це місто з мінімальним стратегічним значенням, в якому майже не залишилося інфраструктури для підтримки окупаційних військ. Те, що росіяни вклали стільки сил і засобів у його захоплення, свідчить про їхню слабку стратегію в цій війні.
Що стосується українців, то вони відійдуть в оборонні зони в районі Краматорська, на підготовку яких у них було вісім років. І місто розташоване на більш високому, захищеному пагорбі, ніж Бахмут. Будь-який наступ на Краматорськ, ймовірно, буде для росіян таким же кривавим, як і кампанія за Бахмут.
З огляду на інші виклики, з якими росіяни стикаються в боях навколо Сіверського Дінця, Кремінної, Куп'янська та Авдіївки, російський східний наступ 2023 року вже перетворюється на розрізнений ряд тактичних дій без єдиного підходу, що виходить за рамки "захоплення Донбасу". Це не стратегія і не план. І це ще один приклад того, що д-р Роб Джонсон описав як дисфункціональну війну росії.
У той час як Україна може втратити місто в цій битві, росіяни втратили набагато більше під час битви за Бахмут. Вони втратили військові підрозділи, солдатів і ресурси, які стали б їм у нагоді, коли українці розпочнуть наступ навесні.
Іронія цієї битви полягає в тому, що росія кинулася в наступ 2023 року на сході, незважаючи на те, що путін часто говорив про те, яка росія терпляча і як вона переживе Захід. Ця східна кампанія росіян на чолі з нещодавно призначеним генералом гєрасімовим насправді показує, що путін нетерпляче чекає на успіх. А оскільки західні країни постійно дивують росію рівнем свого стратегічного терпіння і підтримки України, наразі мало що підтримує думку путіна про те, що час грає на його боці.
І чим більше таких битв, як під Бахмутом, що підривають російську боєздатність, моральний дух і стратегічну легітимність, тим менше часу у нього залишиться.
