За вихідні з'явилася низка повідомлень про просування українських військ у районах на північ від Бахмута. Численні дописи вказують на те, що російські війська відійшли на позиції далі на північ від міста в районі Берхівського водосховища.
Майже рік тривають бої за місто і регіон безпосередньо на північ, схід і південь від нього. Це битва за контроль над невеликим містом, яке має мінімальну стратегічну цінність, але набуло великого політичного значення через кілька візитів українського президента. Вона також набула політичної цінності тому, що пропонувала одну з небагатьох ділянок можливого успіху для поспішних і погано продуманих російських наступальних операцій на сході у 2023 році. І, звичайно, аспекти битви між "Вагнером" і російською армією також зіграли свою роль у тому, що Бахмут привернув до себе увагу, а також поглинув набагато більше військових сил, ніж може диктувати чиста військова розсудливість.
Українські наступи, в результаті яких від росіян було звільнено близько 17 квадратних кілометрів української території, є одними із найбільш значущих, що спостерігалися у 2023 році. Зважаючи на те, що в них брали участь близько 1000 українських військовослужбовців і 40 танків, цілком імовірно, що в них брали участь кілька бойових груп або навіть ціла українська бригада. Звісно, також були задіяні артилерія, засоби РЕБ та інші види підтримки.
Що ми бачимо навколо Бахмута? Коли почнеться підготовча фаза до контрнаступу можна буде зрозуміти лише в ретроспективі
Існує кілька пояснень нещодавніх українських атак на північ від Бахмута і їхнього успіху в захопленні плацдарму навколо міста. Нижче я розгляну кожне з них, а потім надам загальну оцінку того, що ми бачили (зазначу, що ми бачимо лише часткову картину), і як це може вплинути на російські і українські операції у найближчі тижні й місяці.
I. Це просто локальна контратака. Це одне з можливих пояснень подій останніх кількох днів. Українці продемонстрували здатність вчитися і використовувати можливості набагато краще, ніж росіяни протягом всієї війни. І, безумовно, успіхи, досягнуті за останні 48 годин, потребують гострого тактичного ока кількох командирів на місці. Українські командири, ймовірно, визначили слабкі місця в російських силах на цій ділянці за останні кілька днів (або навіть тижнів) і вибрали оптимальний час для нанесення удару.
На користь того, що це лише локальна контратака, свідчить те, що північний український штурм не супроводжувався іншими великими атаками в інших секторах міста. Хоча, згідно з оновленням ISW, російські військові блогери повідомляють, що українські війська наступають у напрямку Хромового (3 км на захід від Бахмута), а 3-я штурмова бригада атакує на південь від Бахмута, я не думаю, що це є реальним доказом набагато ширшого оперативного наступу. Скоріше за все, це контратаки, які є частиною звичайного проведення більш масштабної оборонної операції, коли місцевим командирам надаються повноваження наступати за першої-ліпшої можливості.
II. росіяни досягли кульмінації. Військова доктрина визначає кульмінацію як "момент, коли продовження наступу неможливе і війська повинні розглянути можливість повернення до оборони або спроби зробити оперативну паузу". Вже кілька тижнів є очевидним, що наступ 2023 року під керівництвом Гєрасімова, який є майже шаблоном його моделі вторгнення 2022 року (4-5 напрямків наступу, жоден з яких не має вирішальної сили), зазнав невдачі. росія не захопила жодного важливого об'єкта військового чи стратегічного значення і окупувала дуже невелику додаткову частину України. Вона також призвела до марнування величезної кількості людських ресурсів і матеріальних засобів, необхідних росії для захисту тих українських територій, які знаходяться під її окупацією.
Отже, з огляду на це, чи є російські втрати на північ від Бахмута першими ознаками того, що російські сили в цьому районі досягли кульмінації і не здатні підтримувати наступальні операції? Можливо. Але в той самий час, коли російські війська відступали під тиском українського наступу, вони продовжували досягати невеликих успіхів у боях через центральну і західну частини Бахмута. Численні джерела повідомляють, що росіяни все ще продовжують наступати в цих районах. Для довідки, я додав карти від @War_Mapper та @MilitaryLandNet нижче.
Отже, хоча росіяни можуть бути близькими до кульмінації свого наступу на Бахмут, вони зберігають певний тактичний імпульс. Однак, загальний наступ росіян на сході – кампанія на оперативному рівні – ймовірно, вже досягла кульмінації.
III. Український контрнаступ розпочався. Якби мені давали по долару за кожне запитання, де і коли починається український контрнаступ, я б уже жив десь на приватному острові! Єдина реальна впевненість щодо майбутніх українських наступальних дій – це те, що вони відбудуться десь в Україні, ймовірно, в кількох місцях, і що вони, вірогідно, здивують нас (і росіян) так чи інакше.
Реальність така, що лише в ретроспективі ми зможемо повністю зрозуміти, коли розпочнеться офіційна "попередня фаза" їхніх наступальних операцій. Стратегічне планування, підготовка та формування стартували ще у 2022 році. Українські запити на отримання більшої кількості обладнання, навчання та накопичення запасів, очевидно, почалися ще до Різдва минулого року. Головнокомандувач генерал Залужний досить чітко телеграфував про майбутні наступальні операції, коли в грудні 2022-го в інтерв'ю The Economist заявив:
"Нехай пробачать мене солдати в окопах, але зараз важливіше зосередитися на накопиченні ресурсів для більш тривалих і важких боїв, які можуть початися наступного року".
Отже, незважаючи на всі повідомлення про удари і "формування", які українці проводять протягом останніх кількох тижнів, реальність полягає в тому, що вони вже півроку проводять стратегічне формування, готуючись до наступної серії великих наступальних операцій. Частково це, ймовірно, масована кампанія обману, щоб росіяни не зрозуміли, де можуть припасти основні зусилля українців і коли вони насправді розпочнуться.
Щодо того, чи свідчать ці атаки в Бахмуті про початок українського наступу, я схиляюся до того, що ні, не свідчать. Однак триваюча оборона Бахмута може бути ключовим елементом української підготовки до наступу, оскільки вона привернула увагу росії і відволікла російські сили, які можна було б використати більш розумно в іншому місці.
Останній пов'язаний з цим пункт щодо майбутніх українських наступальних дій. Протягом однієї доби президент Зеленський опублікував ці два твіти. Вони дуже відрізняються від його звичайних повідомлень у соціальних мережах і можуть передвіщати важливі події в короткостроковій перспективі.
Тільки час покаже. Бахмут – хороший досвід для майбутніх загальновійськових операцій
Реальність така, що ми завжди маємо лише часткове уявлення про події на війні. Війна в Україні в цьому плані нічим не відрізняється від будь-якого іншого конфлікту в історії. Незалежно від рівня прозорості, який пропонують нові військові й цивільні "сенсори" та аналітика, туман і тертя війни залишаються ключовим елементом битв, операцій і воєн. Наявність великої кількості інформації не завжди робить нас мудрішими щодо того, що насправді відбувається на полі бою.
Тож, маючи неповну інформацію, важко скласти остаточне уявлення про події останніх 48 годин навколо України. Швидше за все, українські атаки є локальними контратаками, які відбуваються на тлі фінальної підготовки до майбутніх українських наступальних дій на більш високому рівні.
Ми можемо зробити кілька остаточних висновків.
По-перше, атака в північному Бахмуті, схоже, була загальновійськовою механізованою операцією. Це могло б стати корисним досвідом для тих українських солдатів і командирів, які навчаються, тренуються і готуються до майбутніх наступальних операцій. Це також дало б хороший моральний поштовх місцевим українським силам у Бахмуті і українцям загалом.
По-друге, це дасть додаткову інформацію про стан бойового духу і потенціалу російських військ навколо Бахмута і, можливо, ширше. Повідомлення про те, що найманці "Вагнера" стріляють у відступаючі російські війська (якщо це правда), швидко пошириться в лавах обох сторін. Це навряд чи покращить російський моральний дух і, сподіваємось, призведе до нових інцидентів з російськими "червоні проти червоних" у найближчому майбутньому. Це, ймовірно, додасть наснаги українським солдатам, які знатимуть, що згуртованість і мотивація їхнього ворога постійно послаблюються через ці проблеми.
По-третє, обстріли на північ від Бахмута (і в інших районах) свідчать про те, що українське командування в Бахмуті впевнене, що верхня межа російських операцій там або близька, або вже пройдена. Принаймні, це може вказувати на те, наскільки крихкою є тактична і, можливо, оперативна позиція росіян на сході.
Незважаючи на невизначеність щодо справжнього значення цих українських атак навколо Бахмута, я думаю, що одне є безсумнівним. Атаки під Бахмутом показують, що українці готові до бою. І якщо вони продемонструють таку ж креативність, рішучість, лідерство і цілеспрямованість, які вони демонстрували протягом всієї цієї війни, то росіяни матимуть величезні проблеми.
