Заново вивчити засади жорсткої сили. Завдання для США на 2024 рік
Найбільше я сподіваюся, що 2024 року ми нарешті усвідомимо, що недостатньо реагувати на кризи, але ми повинні формувати світ так, щоб сприяти свободі та процвітанню. Далі мої побажання на 2024-й.
Залишилися лічені місяці до того, як ми оберемо нового президента. У цей критичний рік виборів у США ми повинні припинити використовувати нинішню нормативну мову про "захист міжнародного порядку, заснованого на правилах", і перейти до прямої розмови про національні інтереси.
У 2024 році ми повинні чітко говорити про те, які театри залишаються критично важливими для американської безпеки і процвітання, як мають виглядати наші альянси, яка військова структура нам потрібна і які ресурси ми повинні генерувати, щоб гарантувати, що наші збройні сили зможуть стримувати і, в разі необхідності, перемогти наших супротивників.
2024-го нам потрібно заново вивчити основи жорсткої сили, поставивши пріоритети національної безпеки на перше місце в нашій економічній політиці. Нам потрібно відновити оборонно-промислову базу Америки, усунувши надлишки в системі, щоб ми могли виробляти зброю і боєприпаси швидко й у великих масштабах.
Продовжувати вливати гроші і технології в Китай заради "глобалізації і "складної взаємозалежності" – це стратегічна короткозорість першого порядку. Десятиліттями ми вдавали, що вільні ринки є синонімом оптової передачі технологій. У 2024 році це має припинитися.
Я сподіваюся, що 2024-го ми повернемося до основ національної могутності: потужної виробничої бази, досконалості у сфері досліджень і розробок, сильної армії і, не в останню чергу, соціальної згуртованості, без якої демократії не можуть мобілізуватися під час кризи. Нам потрібна відверта розмова про небезпеки, з якими ми стикаємося.
Щоб протистояти китайській/російській/іранській/північнокорейській вісі, ми повинні відновити центральне місце індивідуального громадянства в наших демократіях. Ми повинні знову усвідомити, що громадянство – це не лише права, але й обов'язки, особливо коли йдеться про національну безпеку й оборону.
Небезпека поточного моменту. Захід повинен переглянути основи жорсткої сили
Близько року тому під час відвідування Мюнхенської безпекової конференції я написав у Twitter, що Європа все частіше нагадує мені те, що є в підручниках історії. Цей коментар підхопив журналіст Метью Карнічінг і включив його у свою статтю в Politico Europe, яка називалася "Це кінець світу, який ми знали. І Мюнхен нервує. Якщо навіть німці занепокоєні світовими загрозами, то це цілком може бути момент, щоб почати хвилюватися по-справжньому".
Прочитати статтю Politico Europe: Це кінець світу, який ми знали. І на Мюнхенській конференції через це відчувалася нервозність
Ризикуючи надмірно раціоналізувати історію, я відчуваю, що ми перебуваємо в точці, схожій на 1938 рік. Тоді Німеччина і Японія були агресивними й швидко озброювалися, в той час як США вперто дотримувалися політики ізоляції, а лідери Європи вірили, що дипломатія допоможе запобігти війні та зберегти мир.
Сьогодні росія і Китай озброюються з великою швидкістю та розмахом, за підтримки Ірану і Північної Кореї в їхньому прагненні переосмислити врегулювання після Холодної війни. А лідери Заходу, схоже, не бажають визнати, що перспектива загальної війни є реальною. Як і 1938-го, ми просто не готові.
Якби західні лідери у 1938 році відреагували інакше, війни можна було б уникнути. Натомість вона відбулася, завдала величезних людських жертв та знищила значні матеріальні цінності й докорінно змінила владні структури в усьому світі. Сьогодні я дуже сподіваюся, що цього разу все буде інакше.
Щоб запобігти кризі, що насувається, Захід повинен переглянути основи жорсткої сили, починаючи з імперативу реструктуризації нашої виробничої бази, зменшення залежності від наших супротивників, коли йдеться про енергетику та ключові ланцюги постачання, а також перебудови наших збройних сил.
Нам потрібно припинити говорити нормативними термінами і зосередитися на геополітиці, геоекономіці, військовій могутності, енергетиці, інформації, соціальній згуртованості та національній ідентичності – всі вони взаємопов'язані і підсилюють одне одного. Вони є стовпами національної стійкості у випадку війни.
Демократії володіють ресурсами, якими не може розпоряджатися жодна диктатура, вони непереможні, коли мобілізовані навколо спільної мети. Але для того, щоб ця мобілізація відбулася, ми повинні чітко говорити про природу загрози, з якою стикаємося, і про те, що необхідно зробити, щоб їй протистояти. Ми потребуємо цього вже сьогодні.
Розширення зони конфлікту. Настав час виконати обіцянку
Оскільки війна в Україні триває вже третій рік, а війна між Ізраїлем і Хамасом загострюється, цілком можливо, що кампанія, яку веде вісь диктатур проти демократій, незабаром може ще більше розширитися і підірвати інші критичні регіональні баланси сил.
Нещодавно ми стали свідками чергової потенційної ескалації на Корейському півострові, де Північна Корея обстріляла морську буферну зону, змусивши евакуювати тисячі громадян Південної Кореї. Оскільки напруженість між двома Кореями зростає, це ще більше виснажує ресурси США.
Посилення напруженості на ще одному театрі слугує інтересам китайсько-російського альянсу. Це також створює можливості для Ірану та Північної Кореї протистояти США та їхнім союзникам. Іншим регіоном, де ми можемо побачити ескалацію, може стати Південно-Східна Європа, тобто Балкани.
Цей ризик горизонтальної ескалації привертає увагу до необхідності серйозно поставитися до зміцнення європейських збройних сил. Це нагальна потреба для європейських союзників по НАТО – необхідно змінити тенденцію останніх 30 років, яка призвела до масового роззброєння Європи і зробила її вразливою.
Розмови в НАТО мають перейти від "розподілу тягаря" до "передачі тягаря", коли європейські члени Альянсу забезпечують ядро звичайних сил стримування і оборони, а США надають ядерну парасольку і високотехнологічні засоби, зменшуючи при цьому свій тягар використання звичайних озброєнь.
Коли йдеться про переозброєння, в ключових європейських столицях більше не буде достатньо підходу "бізнес як завжди". НАТО має нові регіональні плани, які повинні бути підкріплені реальними військовими силами і засобами, які члени Альянсу пообіцяли надати. Настав час виконати обіцянку.
