Facebook iPress Telegram iPress Twitter iPress search menu

Привид Трампа спровокував страх та рішучість в Мюнхені. Європа стурбована і обурена, але не знає, що робити далі – огляд західних ЗМІ

Переклад iPress
Привид Трампа спровокував страх та рішучість в Мюнхені. Європа стурбована і обурена, але не знає, що робити далі – огляд західних ЗМІ
На вихідних закінчилися Мюнхенська безпекова конференція, яка окреслює головні безпекові загрози для Європи та світу і обговорює можливі шляхи подолання цих загроз. На цьогорічній конференції серед європейців панував страх через повернення Трампа до Білого дому, який може покинути Європу і партнерів по НАТО напризволяще перед російською агресією. З огляду на це, частина європейських лідерів говорила про необхідність нарощування власної сили і збільшення допомоги Україні. Інша частина все ж вірить, що допомога Вашингтона Києву продовжиться, і США залишаться надійним партнером в рамках Північноатлантичного альянсу.

Страх та рішучість в Мюнхені. Чи покинуть США Європу

"Протягом двох днів на Мюнхенській безпековій конференції американські та європейські офіційні особи попереджали про загрозу з боку росії і заявляли про міцну трансатлантичну солідарність, у той час як законодавці-республіканці зупинили виділення близько 60 мільярдів доларів на допомогу Україні", – пише американська газета Washington Post.

Видання зазначає, що виступ емісара з країни Трампа, сенатора-республіканця Джей-Ді Венса, який припустив, що наступна адміністрація США може співпрацювати з російським президентом путіним і відступити від Європи, неабияк сколихнула і стурбувала учасників конференції.

"В умовах, коли допомога Україні застопорилася, а вибори в США наближаються, європейські лідери, чиновники і дипломати дедалі більше усвідомлюють необхідність залучення експрезидента Дональда Трампа і його союзників до вирішення питань безпеки, але їм дуже важко це зробити", – констатує WP.

Британський тижневик The Economist зазначив, що глухий кут у Конгресі США з допомогою Україні відображає згубний вплив Дональда Трампа. Але привид його повернення до влади на президентських виборах у листопаді накинув на Мюнхен ще більш похмуру пелену. Тижнем раніше Трамп похвалився, що сказав одному із союзників, що не стане на їхній захист, якщо вони не досягнуть цільових показників видатків НАТО: "Ви порушники? Ні, я не захищатиму вас. Насправді, я б заохочував їх робити все, що вони, в біса, хочуть".

The Economist наголошує, що переозброєння росії, погіршення становища України і можливе повернення Трампа до Білого дому привели Європу до найнебезпечнішого моменту за останні десятиліття. Європейські держави і армії задаються питанням, чи зможуть вони подолати цю кризу без свого союзника, який був з ними протягом майже 80 років. Питання не лише в тому, чи покине Америка Україну, але й в тому, чи може вона покинути Європу. Для того, щоб Європа заповнила простір, що утворився внаслідок відсутності США, їй доведеться зробити набагато більше, ніж просто збільшити витрати на оборону. Їй доведеться переглянути природу військової сили, роль ядерного стримування в європейській безпеці і далекосяжні політичні наслідки військової організації і структури.

Втім, як зауважує видання, у Мюнхені панував скоріше страх і рішучість, аніж паніка. Американські та європейські чиновники не втрачають надії на те, що допомога США все ж таки надійде в Україну. 17 лютого президент Чехії Петр Павел заявив, що його країна "знайшла" 800 тисяч снарядів, які можуть бути відправлені в Україну протягом декількох тижнів. В інтерв'ю The Economist Борис Пісторіус, міністр оборони Німеччини, наполягав на тому, що європейське виробництво озброєнь зростає "якнайшвидше", і сказав, що він "дуже оптимістичний" щодо того, що Європа може заповнити прогалини в американському озброєнні. Інші применшували небезпеку Трампа. "Ми повинні припинити стогнати, скиглити і нити про Трампа", – заявив 17 лютого прем'єр-міністр Нідерландів Марк Рютте. Він пояснив, що це справа американців, натомість Європа "має працювати з тим, хто знаходиться на танцполі".

Bloomberg також наголосив, що зростаюча тривога європейських союзників пов'язана з усвідомленням, що вони перебувають в ситуації, коли росія підбадьорена своїми успіхами на полі бою, а США можуть зменшити підтримку їхнього регіону, в той час як вони самі зробили надто мало для того, щоб підготуватися. За твердженням видання, цей песимізм домінував на Мюнхенській конференції з безпеки.

Як зазначає видання, присутні високопоставлені представники оборонних та безпекових секторів висловили занепокоєння з приводу нездатності США надати мільярди доларів фінансування Україні і заявили, що вони планують сценарії, в яких саме це може підштовхнути росію до прямого нападу на союзника по НАТО.

"У порівнянні з рішучістю попередніх зустрічей, цьогоріч у Мюнхені панувала невизначеність", – стверджує Bloomberg.

Привид Трампа. Європейці намагаються вплинути на його прихильників

"Вже кілька місяців, більша частина Європи спостерігає за політикою США з німим страхом, бачачи слабкість президента Байдена на виборах і побоюючись повернення до тих років, коли Трамп загрожував трансатлантичним відносинам", – зауважує Washington Post.

"В умовах найбільшої європейської сухопутної війни з часів Другої світової війни загравання Трампа з росією і фрівольні розмови про НАТО тепер виглядають не стільки попередженням, скільки відкритим запрошенням до вторгнення. Європа стурбована і обурена, але не впевнена, що робити далі", – констатує американська газета.

Видання підкреслює, що у Мюнхені привид Трампа і трампізму нависав над панелями, присвяченими війні в Україні та політиці Європейського Союзу, і домінував у кулуарних розмовах, як ніколи раніше. Американці намагалися розвіяти страхи; мало хто здавався переконаним.

"Сенатор Венс, який є активним противником допомоги Україні ще більше нагнітав ситуацію. Він знову повторював, що проблема Європи полягає в тому, що вона сама не забезпечує достатнього стримування, натомість американська ковдра безпеки дозволила європейській безпеці атрофуватися. За його словами, Америці не потрібно виходити з НАТО або залишати Європу, але вона повинна "розвернутися" до Азії. І, на його думку, Європа має зробити крок вперед. Хоча дехто з європейського безпекового істеблішменту може погодитися з цією думкою, мало хто поділяє його оцінку росії", – зазначає WP.

"Я не думаю, що путін є екзистенційною загрозою для Європи, – сказав Венс у неділю. ­– А якщо це так, то це свідчить про те, що Європа повинна відігравати більш агресивну роль у забезпеченні власної безпеки".

Сенатор заявив присутнім у Мюнхені, що він відкритий до співпраці з путіним. "Той факт, що він поганий хлопець, не означає, що ми не можемо займатися елементарною дипломатією і ставити на перше місце інтереси Америки", – сказав він.

"Ці слова навряд чи заспокоять європейців, які побоюються, що друге президентство Трампа означатиме кінець НАТО", – наголошує WP.

Демократи, які хочуть підтримати Україну, попросили європейських колег поговорити з республіканцями. "Я б закликав вас чинити величезний тиск на кожного республіканця Палати представників, який тут присутній, щоб дати нам можливість проголосувати за допомогу Україні, і дати зрозуміти, наскільки це важливо", – заявив депутат Адам Сміт (штат Вашингтон), провідний демократ у Комітеті з питань збройних сил Палати представників.

Високопоставлені дипломати ЄС у приватних розмовах кажуть, що їхні посольства працюють понаднормово, намагаючись зрозуміти, що відбувається в Штатах і які коментарі чи поступки можуть викликати резонанс в електораті республіканців.

Washington Post нагадує, що під час нещодавнього візиту до США генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг виступив з промовою в дружньому до Трампа Фонді спадщини і відвідав завод компанії Lockheed Martin у Трої, штат Аляска, щоб показати, як багато союзники купують в американських виробників озброєнь.

Міністр закордонних справ Естонії Маргус Цахкна нещодавно відвідав Арканзас, щоб розповісти про закупівлі зброї у США. Він розглядав цю поїздку як спосіб пояснити, що Європа робить для свого захисту, і обґрунтувати необхідність подальшої участі Америки в НАТО. Його мета: "викласти факти на стіл".

Україна і допомога. Європа все ще не відчуває, що час спливає

"Якби американська допомога повністю зникла, Україна, ймовірно, програла б", – сказав неназваний американський чиновник в інтерв'ю виданню The Economist. Міністр оборони Німеччини Пісторіус має рацію в тому, що європейське виробництво зброї швидко зростає; континент зможе виробляти снаряди зі швидкістю 1-2 мільйони на рік наприкінці цього року, потенційно випередивши Америку. Проте британське видання зазначає, що це може бути занадто пізно для України, яка за даними європейського виробника озброєнь Rheinmetall сама потребує близько 1,5 млн снарядів на рік. А відчуття невідкладності у воєнний час все ще відсутнє в Європі. Європейські виробники експортують 40% своєї продукції до країн, що не є членами ЄС, окрім України; коли Європейська комісія запропонувала законодавчо закріпити пріоритет України, країни-члени відмовилися. Зброєві компанії континенту скаржаться, що їхні портфелі замовлень залишаються надто мізерними, щоб гарантувати великі інвестиції у виробничі лінії.

Водночас Washington Post наголошує на страхах європейців. "Коли колишній і, можливо, майбутній лідер вільного світу каже, що він буде сидіти склавши руки і спостерігати, як росія нападе на союзників по НАТО, ми повинні переосмислити, як можуть виглядати зобов'язання США по відношенню до Європи і України", – цитує видання європейського посадовця з питань безпеки. Він додав, що хоча треба сподіватися на краще, але необхідно готуватися до гіршого, коли сценарій розвитку передбачає припинення підтримки України з боку США і надання путіну можливості дестабілізувати регіон.

"У дні, що минули після висловлювань Трампа, європейські чиновники в приватному порядку обговорювали створення загальноконтинентального доповнення до НАТО, яке б працювало разом з американськими гарантіями безпеки, але також могло б слугувати надійною альтернативою, якщо американські гарантії будуть скасовані", – зауважує WP.

Американське видання констатує, що наразі ці розмови зав'язані на знайомих суперечках. Франція і Німеччина не можуть дійти згоди щодо того, хто буде оплачувати рахунки. Східна Європа не повністю довіряє рішучості Західної Європи протистояти російським загрозам. І незрозуміло, як вони побудують ядерний щит над континентом – і навіть якщо вони це зроблять, вони не зможуть протистояти російському арсеналу в найгіршому випадку ядерної війни.

"Дехто задається питанням, чи не сприятиме Європа, яка готується до розриву зі Сполученими Штатами, самоздійсненню пророцтва, прискорюючи трансатлантичне розлучення, а не уникаючи його. Натомість дехто зосереджується на тому, як зафіксувати зобов'язання США напередодні листопадових виборів. Високопоставлені американські політики кажуть, що в реальності вони не так багато можуть зробити для того, щоб обмежити прийняття зовнішньополітичних рішень майбутніми адміністраціями. Але дещо, що вони обговорюють – наприклад, довгострокове зобов'язання щодо надання військової допомоги Україні – вимагатиме звітів про стан справ та інших дій, які можуть поставити Трампа у більш незручне політичне становище, якщо він повністю відмовиться від обіцянок США", – пише Washington Post.

The Economist наголошує, що поразка України завдала б психологічного удару по Заходу і водночас підбадьорила б путіна. Це не означає, що він може скористатися цим негайно. "Безпосередньої загрози для НАТО немає", – цитує видання голову Міжнародного військового комітету НАТО адмірала Роба Бауера. За його словами, члени Альянсу розходяться в думках щодо того, скільки часу знадобиться росії для відновлення своїх збройних сил до довоєнного рівня, і ці терміни залежатимуть від західних санкцій. Від трьох до семи років – це діапазон, про який "багато хто говорить". Але напрямок руху зрозумілий. "Ми можемо очікувати, що протягом наступного десятиліття НАТО зіткнеться з масовою армією радянського зразка", – попереджає щорічний звіт розвідки Естонії, опублікований 13 лютого.

Читайте по темі: росія здатна піти на "компроміс". Але лише заради нового удару – естонська розвідка

Загроза полягає не лише в російському вторгненні, але й в атаках і провокаціях, які можуть випробовувати межі статті 5, положення НАТО про взаємну оборону. "Не можна виключати, що протягом трьох-п'яти років росія випробує статтю 5 і солідарність НАТО", – попередив міністр оборони Данії, посилаючись на "нову інформацію". Деякі представники європейської розвідки вважають, що навіть це вже перебільшення. Але найбільше Європа боїться протистояти таким сценаріям наодинці.

"Європа думала про такий момент роками. У 2019 році Еммануель Макрон, президент Франції, сказав, що союзники повинні "переоцінити реальність того, чим є НАТО, у світлі зобов'язань Сполучених Штатів". Перший президентський термін Трампа, під час якого він загравав із виходом з Альянсу і публічно ставав на бік путіна в питанні про власні розвідувальні служби, послужив каталізатором. Ідея європейської "стратегічної автономії", яку колись просувала лише Франція, була підтримана іншими країнами. Витрати на оборону, які почали зростати після першого вторгнення росії в Україну 2014 року, зараз різко збільшилися. Торік лише три країни-члени НАТО досягли цільового показника витрат на оборону в 2% від ВВП, який був визначений як мінімальний на минулорічному саміті у Вільнюсі. Цього року щонайменше 18 країн, 62% європейських членів Альянсу, досягнуть цього показника. Загальні витрати Європи на оборону сягнуть близько 380 мільярдів доларів – приблизно стільки ж, як у росії, якщо скоригувати їх на паритет купівельної спроможності", – констатує The Economist.

Водночас, як зауважує Bloomberg, естонська прем'єрка Кая Каллас заявила, що є більш негайні кроки, які ЄС повинен зробити, щоб допомогти Україні, зосередившись на розбудові її промисловості та забезпеченні довгострокових контрактів на постачання, зокрема шляхом більш глибокого вивчення запасів зброї та пошуку запасів по всьому світу, які можна було б закупити та відправити до Києва.

Хоча в деяких європейських столицях спостерігаються ознаки зміни ставлення, Каллас зазначила, що для деяких країн загроза, яку становить росія, все ще залишається переважно інтелектуальною дискусією. "На словах вони розуміють і підтримують, але на ділі роблять не так багато, тому що не відчувають, що це справжня загроза", – сказала вона.

Як зазначається, однією з дискусійних тем, що викликає розбіжності між європейськими країнами, є питання про те, чи слід поширювати механізм фінансування поставок озброєнь блоку на закупівлі у постачальників з-поза меж ЄС, оскільки такі країни, як Франція, хочуть, щоб ці кошти витрачалися в межах Євросоюзу.

"Я не бачу їхніх складів, але якщо ми, як маленька країна, все ще знаходимо речі, які можемо відправити, впевнена, що у великих країн також є речі, які вони можуть віддати або відправити Україні, щоб вона могла себе захистити", – зауважила Каллас.

Естонія також закликала союзників виконати свою обіцянку витрачати 0,25% ВВП протягом наступних чотирьох років на підтримку України, стверджуючи, що такий рівень підтримки може схилити баланс на користь Києва в його зусиллях із відсічі російському вторгненню.

Останній майданчик для переговорів та спекуляцій. Хто має очолити НАТО в нинішні буремні часи – Ендрю Міхта

Тим часом старший науковий співробітник Атлантичної ради Ендрю Міхта називає Мюнхенську безпекову конференцію "останнім майданчиком для переговорів та спекуляцій" щодо кандидатури майбутнього генерального секретаря НАТО.

"2023 року була запущена пробна куля для ныдерландського кандидата. Це було неправильно тоді, це неправильно і зараз", – пише експерт.

Ендрю Міхта наголошує, що НАТО має обрати генсека, який надійшле чіткий і недвозначний сигнал путіну і Сі про те, що Альянс знову в справі, коли йдеться про колективне стримування й оборону. І найкращий спосіб зробити це – обрати його/її з однієї з країн, що стикаються з росією.

За його словами, Альянс має зосередитись на забезпеченні військового потенціалу, необхідного для реалізації своїх регіональних планів. Щоб досягти цього, її має очолити людина з екзистенційним відчуттям невідкладності – зосереджена на відновленні своєї жорсткої сили та об'єднанні навколо російської загрози.

На думку аналітика, наступний генеральний секретар НАТО має походити від одного з прикордонних членів Альянсу на балтійсько-центральноєвропейському театрі воєнних дій, де ризик російського вторгнення найвищий. "Я залишаю за лідерами право вирішувати, з якого саме, але якщо цього не буде зроблено, це стане сигналом боязкості й невпевненості", – зазначає він.

"У найближчі кілька місяців буде кілька моментів для прийняття рішень щодо НАТО, які визначатимуть євроатлантичну безпеку в майбутньому.  Якщо ми приймемо їх правильно – особливо щодо сил і засобів, просування України на шляху до членства і правильного генерального секретаря – трансатлантичний зв'язок зміцниться", – завершує свій допис у соцмережі Х (Twitter) Ендрю Міхта.

Баланс сил. Коли у росіян закінчаться БТР, БМП і танки – Дональд Гілл
Баланс сил. Коли у росіян закінчаться БТР, БМП і танки – Дональд Гілл
Чому американські літаки захистили Ізраїль, але не Україну? Це стає уроком для інших країн – Енн Епплбом
Чому американські літаки захистили Ізраїль, але не Україну? Це стає уроком для інших країн – Енн Епплбом
Допомога США Ізраїлю викликає іронію та критику. Проте доля допомоги поки невизначена – Wall Street Journal
Допомога США Ізраїлю викликає іронію та критику. Проте доля допомоги поки невизначена – Wall Street Journal
Чи дійсно США прихильні до України? Вимоги до обстрілів російських НПЗ – збочення – The Hill
Чи дійсно США прихильні до України? Вимоги до обстрілів російських НПЗ – збочення – The Hill
Як кремлівські агенти скуповують політиків Європи та США. Та чи є протидія – огляд ЗМІ
Як кремлівські агенти скуповують політиків Європи та США. Та чи є протидія – огляд ЗМІ
росіяни повільно просуваються. Хоча й зазнають великих втрат – Дональд Гілл
росіяни повільно просуваються. Хоча й зазнають великих втрат – Дональд Гілл
Коаліція лиходіїв. Напад Ірану на Ізраїль – лише одна кампанія в набагато більшому конфлікті – Еліот Коен
Коаліція лиходіїв. Напад Ірану на Ізраїль – лише одна кампанія в набагато більшому конфлікті – Еліот Коен
Подвійні стандарти Сполучених Штатів у захисті союзників. Як створюються передумови для розповсюдження ядерної зброї – Філліпс О'Брайен
Подвійні стандарти Сполучених Штатів у захисті союзників. Як створюються передумови для розповсюдження ядерної зброї – Філліпс О'Брайен