"Поки російська імперська держава існує в її нинішньому вигляді, загроза, яку вона становить для Європи, нікуди не зникне. Оскільки війна в Україні триває вже третій рік, багато чорнила було використано на тему того, що колективний Захід нарешті прокинувся від своєї стратегічної сплячки, зіткнувшись із загрозою, яку росія становить для Європи", – пише Ендрю Міхта у колонці для Politico.
Але, за його словами, настав час подивитися правді в очі: після того, як Конгрес США нарешті ухвалив пакет допомоги Україні, Європа не поспішає нарощувати виробництво зброї та боєприпасів – не лише на рівні, необхідному для підтримки Києва, але й для поповнення запасів, необхідних НАТО для власних збройних сил. А з погіршенням ситуації на місцях перемога росії в Україні може настати раніше, ніж багато хто прогнозує – можливо, навіть до того, як закінчиться термін повноважень президента США Джо Байдена.
"Однак неодноразові попередження про те, що в разі поразки України росія відновить свої сухопутні війська і буде готова напасти на Північноатлантичний альянс, призвели лише до зволікання та нерішучих дій. Окрім країн на східному фланзі НАТО, європейські політичні лідери продовжують поводитися так, ніби нічого не змінилося, оскільки їхня риторика досі не підкріплена відповідними діями", – наголошує Ендрю Міхта.
Він підкреслює, що обіцянки щодо майбутніх витрат – це не те саме, що реальні контракти, які спонукали б європейських оборонних підрядників до швидкого і масштабного збільшення виробництва. А без європейського переозброєння НАТО просто приречений на поразку.
"Військове керівництво США і союзників, як в Європейському командуванні Збройних сил США, так і у Верховному штабі Об'єднаних збройних сил НАТО в Європі, невтомно працює над тим, щоб повернути НАТО його первісну роль – забезпечення колективного стримування і оборони. Зараз Альянс має регіональні плани з вимогами до сил і засобів, які дозволять відновити цю первинну функцію. Але якщо Європа не витратить гроші на розширення своєї оборонно-промислової бази і не забезпечить реальні військові можливості, щоб зробити ці нові регіональні плани надійними, їх виконання буде пов'язане з неприйнятним ризиком", – пише експерт.
І все ж, зауважує автор, судячи з нерівномірної реакції деяких європейських столиць щодо витрачання грошей на оборону, члени Альянсу, схоже, застрягли в культурі довгих розмов, покладаючись при цьому на те, що США візьмуть на себе левову частку тягаря. Сьогодні лише 18 з 32 членів НАТО витрачають, або пообіцяли витрачати, 2 відсотки ВВП на оборону. Для порівняння, за часів Холодної війни європейські країни витрачали на оборону в середньому від 3 до 5 відсотків ВВП.
Але члени Альянсу підписали ці нові плани на останньому саміті НАТО у Вільнюсі, а це означає, що зобов'язання щодо сил і засобів, пов'язані з цими планами, є обов'язковими до виконання. Проте, як зазначає експерт, всього за три місяці до ювілейного 75-го саміту НАТО у Вашингтоні влітку цього року Альянс продовжує боротися з недоліками в інтегрованій протиповітряній і протиракетній обороні, глибоких високоточних ударів, командуванні і управлінні, а також логістиці.
Крім того, немає справжнього усвідомлення того, що НАТО може зазнати поразки в кризовій ситуації лише тому, що продовжує зазнавати невдач, коли справа доходить до перебудови на боєздатний альянс.
Загалом, серед європейських політиків, особливо в країнах, віддалених від східного флангу, на думку Ендрю Міхти, мало хто усвідомлює той факт, що це питання сил і засобів буде вирішальним у формуванні майбутнього НАТО. Простіше кажучи, якщо європейські союзники не перенесуть тягар звичайного стримування і оборони з американських збройних сил на свої власні сили, при тому, що США продовжуватимуть забезпечувати ядерне стримування і високотехнологічні засоби – НАТО не матиме сил, необхідних для реалізації своїх нових планів.
Тим часом нинішні дебати про те, чи повинні США надавати пріоритет Тихоокеанському регіону, чи залишатися задіяними як на Атлантичному, так і на Тихоокеанському театрах, можуть перетворитися на гру з нульовим результатом, в якій, у разі кризи в Азії, Європа – впевнений Міхта – програє.
Тож європейські союзники по НАТО, переконує експерт, повинні повним ходом рухатися вперед, щоб забезпечити свої армії ресурсами. Поки російська імперська держава існує в її нинішньому вигляді, загроза, яку вона становить для Європи, нікуди не зникне. І незалежно від того, виграє чи програє росія в Україні – чи захопить вона країну, чи контролюватиме частину її території, чи взагалі буде вигнана – вона залишатиметься хронічною загрозою миру, допоки не буде зламано реваншистський потяг москви.
"Якщо Європа хоче уникнути повторного втягування у загальну повномасштабну війну, вона повинна швидко і масштабно переозброїтися. Без справжнього прагнення до переозброєння європейські союзники по НАТО продовжуватимуть вагатися, застрягши в дискусіях про інституційні зміни в ЄС, сперечаючись про те, скільки слід витрачати на оборону і де брати зброю і боєприпаси – і все це створюватиме умови для провалу Північноатлантичного альянсу", – завершує колонку Ендрю Міхта.
Джерело: Politico
