Facebook iPress Telegram iPress Twitter iPress search menu

Інтерв'ю путіна Такеру Карлсону. російські міфи і війна, геноцид та фашизм – Тімоті Снайдер

Переклад iPress
Інтерв'ю путіна Такеру Карлсону. російські міфи і війна, геноцид та фашизм – Тімоті Снайдер
Відомий історик і великий прихильник України Тімоті Снайдер демонструє, як путін маніпулює історією та фактами, щоб обґрунтувати війну і чинити геноцид українців. кремлівський карлик намагається викреслити українців з минулого, сьогодення й майбутнього, бо вони не погоджуються з його уявленням, що їхньої країни та їх самих не існує.

У розмові з Такером Карлсоном путін виголосив промову про минуле. Я поясню, як путін помиляється в усьому, але спочатку я повинен пояснити, чому він помиляється в усьому. Під "чому" я маю на увазі його помилки щодо минулих подій. Під "чому" я маю на увазі жах, притаманний історії, яку він розповідає. Вона несе війну, геноцид і фашизм.

російські міфи путіна. Відсутність кордонів, геноцид та фашизм

путін читав про різні королівства та царства в минулому. Називаючи їх "росією", він претендує на їхні території для російської федерації, якою править сьогодні.

Така нісенітниця розпочинає війну. За логікою путіна, лідери будь-де можуть висувати нескінченні претензії на територію, ґрунтуючись на різних інтерпретаціях минулого. Це руйнує весь міжнародний порядок, заснований на законних кордонах між суверенними державами.

У розмові з Карлсоном путін зосередився на ІХ, Х та ХІ століттях. москви тоді ще не існувало. Тож навіть якби ми могли здійснити бажану путіним подорож у часі й повернути годинник назад у 988 рік, це не привело б нас до країни зі столицею в москві. Більша частина нинішньої території росії знаходиться в Сибіру. Європейці тоді не контролювали ці азійські території. За логікою путіна, сьогодні росія не має жодних претензій на території, з яких вона видобуває природний газ і нафту. Інші країни мають, і російські національні меншини мають.

путін називає різні дати, щоб робити різні претензії на території. Будь-хто може зробити це про будь-яку територію. Отже, перший висновок, який випливає з позиції путіна, полягає в тому, що жодні кордони не є легітимними, зокрема й кордони вашої власної країни. Все відкрито для захоплення, оскільки у кожного може бути своя історія. Карлсон запитав путіна, чому він повинен вторгатися в Україну, і відповіддю був міф про вічну росію.

Друга проблема ­– це геноцид. Після того, як ви вирішили, що країна в далекому минулому – це і є ваша країна зараз, ви наполягаєте на тому, що єдиною правдивою історією є те, що, як вам здається, доводить вашу правоту. Досвід людей, які насправді жили в минулому і живуть у сьогоденні, є "штучним" (використовуючи одне з улюблених слів путіна).

В інтерв'ю, як і в інших промовах під час війни, путін спирається на хибне розрізнення між природними і штучними націями. Природні нації нібито мають право на існування, штучні – ні.

Але природних націй не існує. Всі нації створені. росія завтрашнього дня створюється діями росіян сьогодні. Якщо росіяни ведуть незаконну війну на знищення в Україні, це робить їх іншим народом, ніж вони могли б бути. Це важливіше, ніж будь-що, що сталося століття тому. Коли націю називають "штучною", це є виправданням геноциду. Мова геноциду не стосується минулого, вона змінює майбутнє.

Усіх, хто не вписується в чітку історію путіна (росія вічна, тому росіяни можуть робити все, що їм заманеться), потрібно викреслити, спочатку з наративу минулого, а потім і з тих, кого вважають людьми у сьогоденні. За логікою путіна, не має значення, у що люди вірять або як люди розуміють своє минуле. Це він вирішує, які душі пов'язані з іншими душами. Відміннним поглядам немає місця в природі, тому що вони виникли з подій, які (за його версією) ніколи не повинні були відбутися. Його погляд повинен керувати минулим, що вимагає насильства в сьогоденні: геноциду.

Якщо є люди, які кажуть, що Україна існує, їх треба знищити. Такою була логіка російських масових вбивств від самого початку. путін очікував, що Україна впаде за кілька днів, адже думав, що йому потрібно усунути кількох українців у штучній еліті. Чим більше українців виявилося, тим більше людей потрібно було вбити. Те саме стосується і фізичних проявів української культури. росія зруйнувала тисячі українських шкіл. Скрізь, куди доходять російські війська, вони спалюють українські книжки.

Третя проблема – це фашизм, виражений як віктимність. путін є диктатором найбільшої країни світу й особисто контролює десятки, а скоріше сотні мільярдів доларів. І все ж у своїй історії він – довгограюча жертва, тому що не всі з ним згодні. росія – жертва, тому що росіяни можуть розповідати історію про те, як їм потрібно вести війну-геноцид, і не всі з цим погоджуються. Українці – агресори, тому що вони не погоджуються з тим, що їх і їхньої країни не існує.

Дійсно, каже путін, українці – "нацисти": слово, яке в його вустах означає "люди, які відмовляються визнати, що росіяни чисті, незалежно від того, що вони роблять". Це позиція жертви: якщо українці – "нацисти", то росіяни – навіть попри те, що вони розпочали війну, вбили десятки тисяч людей, викрали десятки тисяч дітей і щодня здійснюють воєнні злочини – мають бути праведними страждальцями.

Ось як працює міф. Якщо все погане в минулому було зроблено іншими, як каже путін, то все погане у сьогоденні теж має бути зроблено іншими. путінська історія ідеально розділяє добро і зло. росія завжди права, інші завжди неправі. росіяни можуть поводитися як нацисти, називаючи "нацистами" інших, і все буде добре. росія – це народ з особливим призначенням, якому протистоять змови. путінська війна ведеться з фашистськими гаслами і фашистськими засобами, з масовою пропагандою та масовою мобілізацією.

Технологія обману. Більшість із того, що путін говорить про минуле, є сміховинним

Так само, як є три проблеми "чому" помиляється путін (війна, геноцид, фашизм), є три проблеми "як". путін пропускає питання до початку своєї розповіді, помиляється під час неї та пропускає питання наприкінці розповіді.

Я б краще зупинився на питанні "чому". Як тільки переходжу до "як" і починаю виправляти фактичні помилки, це виглядає так, ніби я схвалюю загальну логіку. Тож просто, щоб прояснити: навіть якби путін був пристойним істориком, це не означало б, що він міг би (юридично, морально) претендувати на територію на основі правильних речей, які він говорив про минуле. Справжні історики, як ви могли помітити, насправді не мають такої влади. Більшість із того, що путін говорить про минуле, є сміховинним; але навіть якби він сказав щось правдиве, це не виправдовувало б руйнування міжнародного порядку, вторгнення в сусідні країни та вчинення геноциду.

Те, що путін говорить про українське минуле, окрім того, що небезпечне і помилкове, є ще й нудним. Він замовчує важливі речі з історії українських земель. За тисячі років до того, як путін почне розуміти все неправильно, всесвітньо-історичні тенденції зароджуються на землях, які зараз є Україною. У глибокій бронзовій добі, близько шести тисяч років тому, на території нинішньої України існували великі поселення ("мегаполіси"). Близько п'яти тисяч років тому люди, які будували ці міста, були витіснені скотарями, які одомашнили коня. Ці люди принесли зі степу зачатки мов, якими зараз розмовляє приблизно половина населення світу. Близько двох тисяч п'ятисот років тому скіфи з нинішньої південної України зустрілися з греками, подарувавши їм деякі з найкращих своїх історій (зокрема, про амазонок – скіфських войовниць). Скіфія, або південне узбережжя нинішньої України, годувала Афіни в часи їхнього найбільшого розквіту, а греки жили в містах на сьогоднішньому південному українському узбережжі.

Від них можна продовжити до сарматів, готів та хозарів. Землі нинішньої України, цілком можливо, були першими європейськими територіями, заселеними людьми. Як би там не було, вони були заселені, часто дуже впливовими народами, протягом приблизно тридцяти семи тисяч років. Якби дійсно було так, що сьогодні можна претендувати на територію на основі того, хто був там першим, то росія мала б слабкі претензії.

Всі висловлювання путіна про період, який він вважає цікавим, починаючи з ІХ століття нашої ери, є помилковими. Він починає інтерв'ю Такера Карлсона з приємної казки про те, як люди в Новгороді "запросили" "варязького князя" правити ними. Історія – це більш груба справа. Це була епоха вікінгів. Рабовласницька компанія вікінгів, відома як "Русь", спускалася вниз по Дніпру, щоб обміняти своїх рабів-слов'ян на срібло. Зрештою, ці вікінги перетворили Київ, на той час хозарську фортецю, на свій головний торговий пункт і порт, а згодом і на свою столицю.

В інтерв'ю путін пропонує Карлсону повірити, що це була "централізована держава" з "однією мовою". Це просто невігластво. Це було середньовічне королівство, а не держава в нашому розумінні. Вона точно не була централізованою. Це фантазія. Також не було єдиної мови. Правителі вікінгів і післявікінгів мали три імені: своє скандинавське, з часом місцеве (слов'янське), а після навернення – християнське. У той час і в тому місці існувала слов'янська мова, якою розмовляла більша частина населення, а згодом і правителі, але це не була сучасна російська або російська в будь-якому іншому розумінні. Частково мова політики походила від хозарів. У стародавньому Києві жили євреї, які знали іврит і слов'янські мови. Було також багато інших мов, що належали до кількох різних мовних сімей.

Якби путін серйозно вважав, що минуле визначає сьогодення, він мав би сказати, що території цієї середньовічної держави вікінгів, Київської Русі ­– більша частина України, вся білорусь, частина північно-східної росії в сучасних кордонах – мають належати Швеції, або Данії, або Норвегії, або, можливо, Фінляндії. Створення Київської Русі було одним із кількох вражаючих прикладів державного будівництва вікінгів близько 1000 року. Ця широка історія включає в себе Сицилію, Нормандію (й опосередковано Англію), а також скандинавські королівства. Іноді амбіції вікінгів охоплюють одразу кілька з цих держав, як, наприклад, коли Гаральд Хардрада, який служив у війську Київської Русі, зайняв королівський трон у Норвегії і вторгся в Англію. путін говорить про Ярослава Мудрого. В ісландському джерелі цей дивовижний правитель фігурує як Яріслейф Кульгавий. Він був широко відомий у тогочасній Європі (але не в москві, якої не існувало).

Потім монголи приходять до Києва у 1240 році. Це незручний момент для путіна, оскільки він виявляє проблему в своїх міркуваннях. Якщо монголи зруйнували Київську Русь приблизно 1240 року, то чому б не обрати саме цю дату як вічно дійсну? Чим це гірше, ніж більш ранні і більш пізні дати, які обирає путін? Чому Монголія не претендує на Київ, а тим більше на росію? За логікою путіна, повинна була б. путін поспішно перескакує через цю незручність до неправдивого твердження, що "північні міста зберегли частину свого суверенітету". Він має на увазі, що москва зберегла суверенітет Київської Русі під монгольським пануванням. Але москви не існувало. На момент вторгнення монголів на цьому місці було поселення, але монголи його спалили. Коли москва була відбудована, вона стала місцем збору данини для монгольських володарів. Це момент заснування держави з центром у москві. Чому ж тоді сьогоднішня москва не належить Монголії?

російська імперія, що виникла з москви, була дуже важливою державою. Але навіть російська імперія (1721-1917) не була росією в тому розумінні, в якому її хоче бачити путін. Більша частина її території розташовувалася в Азії. А російська національна свідомість серед її народів була відсутня. Більшість населення не розмовляла російською мовою. Її правлячий клас складався переважно з німців, поляків і шведів. Єкатєріна ІІ, імператриця, яку шанує путін, була німецькою принцесою, яка прийшла до влади після вбивства свого чоловіка – німецького принца. Багато чого подібного можна сказати, до речі, і про радянську еліту. Лише з Борісом Єльциним і його обраним наступником путіним ми маємо перед собою однозначних росіян, які міцно правлять у країні під назвою росія. Можливо, саме ця новизна та невизначеність стоїть за поглядом на минуле, одночасно наївним і цинічним. російська нація є постмодерністською, і це видно.

Переходячи від середньовіччя до сьогодення, путін робить величезну помилку упущення. Він дуже коротко згадує про Велике князівство Литовське і Річ Посполиту, і лише для того, щоб сказати Карлсону, що вони гнобили "росіян". Велике князівство Литовське і Річ Посполита були найбільшими країнами Європи. Саме Литва успадкувала більшість земель давньої Русі, приблизно в той час, коли її правителі стали королями Польщі. До складу Речі Посполитої Київ входив понад триста років – довше, ніж Київ був частиною Київської Русі, довше, ніж Київ коли-небудь входив до складу російської імперії. Значна частина вражаючої політичної культури Києва перейшла до Вільнюса. Знову ж таки, за логікою путіна, на землі, які зараз є Україною, повинні претендувати сьогоднішня Литва або сьогоднішня Польща.

За ці триста років відбулося багато подій: ренесанс, реформація, контрреформація. Все це позначилося на Україні (як вона тепер називається) і зробило її відмінною від московської держави, яку ці тенденції майже не торкнулися. Українські козаки повставали проти польського панування, виходячи з розуміння правового обов'язку правителів перед підданими, яке існувало в Польсько-Литовській державі, але не в московії. Коли українські козаки повстали проти польського панування, їх очолила людина, вихована єзуїтами, яка знала українську, польську та латинську мови, але не знала російської і користувалася послугами перекладачів для спілкування з московитами. Козаки співпрацювали з москвою після того, як втратили своїх кримськотатарських союзників, і це призвело до воєн, які зруйнували Польсько-Литовську державу та дозволили московії розширитися на захід.

Але путін помиляється, вважаючи, що договір, підписаний між козаками і московією 1654 року, був чимось на кшталт вічної прив'язки українців до росіян. Як і багато інших речей, про які він думає, це була радянська пропаганда з конкретною метою. Хрущовський режим висунув це твердження, щоб пояснити, чому Україна, яку всі визнавали нацією, була назавжди пов'язана з росією в межах СРСР. Це ґрунтувалося на політичній необхідності, а не на історичному факті. Є щось жалюгідне в тому, що хтось настільки досвідчений у брехні, як путін, насправді вірить у брехню, яку йому говорили, коли він був молодим.

путін знову і знову припускається помилки щодо української мови, що є типовим для імперської глухоти. Це правда, що українці сьогодні можуть розмовляти російською (хоча багато хто зі зрозумілих причин відмовляється це робити) так само добре, як і українською. До недавнього часу, зустрічаючи росіян, українці переходили на російську мову. Така ввічливість створювала у росіян враження, що українська мова є лише діалектом російської або що української мови не існує. Проста правда полягає в тому, що українці знають російську мову, тому що вони її вивчили. росіяни не знають української, бо не вивчали її. російські солдати зараз, на другому році війни, продовжують називати українську мову, яку вони чують у радіоперехопленнях, "польською", тому що вони не в змозі зрозуміти очевидне: що існує українська мова, і вони її не розуміють. Ідея путіна про те, що української мови не існує, подібна до його ідеї про те, що не існує української країни чи українського народу: вона є геноцидною, бо тільки масові вбивства можуть зробити її правдою. І, звичайно, з цього інтерв'ю зрозуміло одне: путін вважає, що вбити будь-яку кількість людей краще, ніж визнати свою помилку. Ідеї мають значення. Через те, що він помиляється в усьому, він повинен вбивати.

очільник кремля, мабуть, найближче підходить до усвідомлення власної проблеми, коли говорить про ХХ століття і створення Радянського Союзу (і його української республіки). він упевнений, що в історії не було України, і тому повинен виставити Лєніна і Сталіна дурнями, тому що вони діяли так, ніби Україна існувала. Так, Лєнін і Сталін були різними, але вони не були дурнями. путін каже, що вони діяли з "незрозумілих" або "невідомих" причин, створюючи українську республіку і застосовуючи (у 1920-х роках) політику, яка б відповідала існуванню української мови і культури. Лєнін і Сталін робили це тому, що з власного досвіду знали про існування українського національного руху. Вони не бажали, щоб це було правдою, вони просто стикалися з ним на кожному кроці. Вони знали, що в російській імперії існував український національний рух. Вони знали, що українці намагалися заснувати держави після більшовицької революції. Вони знали, що зазнали поразки у цих спробах після років надзвичайного насильства, і що в довгостроковій перспективі потрібно буде зробити щось інше.

путін називає Радянський Союз "росією" і каже Карлсону, що СРСР був просто іншою назвою росії. Тут він не правий. росія була частиною Радянського Союзу. Проте близько половини його населення не були росіянами. Україна та інші республіки були об'єктом політики русифікації, але жоден радянський лідер не стверджував (як це робить путін), що ці республіки є частиною росії. Радянський Союз набув такої форми, як номінальна федерація національних республік, тому що Лєнін, Сталін та інші більшовики знали понад сто років тому, що їм доведеться рахуватися з Україною. Вони створили СРСР з національними республіками, тому що знали, що їм доведеться піти на певний компроміс з політичною реальністю, передусім з реальністю України.

Коли радянська політика повернулася проти українців на початку 1930-х років, це сталося тому, що Сталін боявся втратити Україну внаслідок власної згубної політики, а не тому, що вважав, що України не існує. Він мав рацію, вважаючи, що українські селяни чинитимуть опір його політиці захоплення їхньої землі; багато з них чинили опір, доки могли. Він та інші члени політбюро організували голод в Україні, керуючись логікою, що саме українці мають бути покарані за провали власної політики Сталіна. путін повністю ігнорує ці події, але вони були живою і незабутньою реальністю для тих, хто вижив. Пам'ять поколінь про те, що українці називають Голодомором, є однією з відмінностей між українцями та росіянами.

путін говорить про Другу світову війну так, ніби це була російська етнічна боротьба, але це була радянська боротьба. І радянськими народами, які постраждали найбільше, після євреїв, були білоруси та українці. Під час німецької окупації було вбито більше цивільних українців, ніж цивільних росіян. Українські солдати були надмірно представлені в Червоній армії, яка перемогла німців на східному фронті. Це одні з важливих фактів сучасної історії, які путін просто обходить стороною. Або ж вигадує, як, наприклад, його твердження про те, що він читав лекцію українському президенту Володимиру Зеленському про батька Зеленського, який служив у Червоній армії. Це був дідусь Зеленського. Його прадід і троє двоюрідних дідів були вбиті під час Голокосту. путін втратив зв'язок поколінь і забув, що і для кого має значення.

Що путін хоче сказати про Другу світову війну, так це те, що Гітлер був правий. Ось уже десять років він виправдовує пакт Молотова-Ріббентропа, союз між Сталіним і Гітлером 1939 року, з якого почалася Друга світова війна. Його аргумент на початку полягав у тому, що радянський вибір приєднатися до нацистської Німеччини під час вторгнення в Польщу був саме тим, що робили всі. Але важко зрозуміти, як Гітлер міг би розпочати війну, якби Радянський Союз просто дотримувався пакту про ненапад, який він раніше підписав з Польщею.

Тепер путін зробив наступний крок, заявивши, що Польща (якимось чином) співпрацювала з Німеччиною занадто багато і водночас недостатньо, і тим самим викликала війну на себе. він хоче сказати, що Польща співпрацювала з Німеччиною, щоб відвернути увагу від основного факту, що Радянський Союз вступив у Другу світову війну як союзник Німеччини. Варшава відмовилася воювати на боці Берліна 1939 року; москва погодилася. путін звинувачує Польщу у війні, тому що його власний підхід до кордонів та історії у 2024 році схожий на підхід Гітлера у 1939-му. "Історичний" аргумент путіна щодо України відповідає нацистській пропаганді щодо Польщі, аж до міркувань про "штучні" держави і народи, які не мають історичного права на існування.

Твердження путіна про те, що українці є справжніми нацистами, навіть не "оформлене" як історія. Він просто говорить це. Таке твердження саме по собі є фашистським: воно ґрунтується на внутрішній політиці "ми і вони", коли росіянам кажуть, що вони завжди невинні.

Україна має набагато менше проблем з ультраправими, ніж росія, або, якщо вже на те пішло, ніж США чи майже будь-яка інша європейська країна. Українці обрали президента-єврея більш ніж 70% голосів, і його єврейство не було великою проблемою. В іншому місці це було б проблемою. Міністр оборони України – кримський татарин (і мусульманин). Головнокомандувач українських Збройних сил народився в радянській росії в родині росіян. Україні вдається зберігати певне розмаїття, навіть у воєнний час, що відображає її захоплюючу історію, минуле, яке неможливо описати в тексті, подібному до цього, який повинен мати вузьку мету – показати, як і чому путін не правий.

путін наводить аргументи свого інтерв'ю з 2010 року. Його міф про минуле є основною темою моєї книги "Дорога до несвободи", в якій більш детально простежуються витоки та визначаються наслідки цього міфу. путінська історія призводить до війни, геноциду та фашизму. Вона також, хоча це може здатися набагато меншою раною, робить історію складнішою для практики.

Коли історії, подібні до його, стають успішними, люди в інших країнах думають, що їм теж потрібна історія про вічну невинність, щоб виправдати жахливість повсякденності. Історики можуть бути затягнуті у вир, витрачаючи свій час на відповіді на брехню, замість того, щоб займатися дослідженнями. Моя власна позитивна версія української історії доступна в циклі публічних лекцій, який можна прослухати тут.

Я завершую це есе бібліографією, щоб підкреслити, що історія – це дослідження, роздуми та цікаві й обґрунтовані аргументи. Українські історики продовжують це робити навіть під час війни. Остання стаття Грицака, наприклад, щойно вийшла друком і заслуговує на широку читацьку аудиторію.

Simon Franklin and Jonathan Shepard, Emergence of Rus 750-1200London: Routledge, 1996.

Christian Raffensperger, The Kingdom of Rus, Arc Humanities Press, 2017.

Paul Robert Magocsi, A History of Ukraine, Seattle: University of Washington Press, 1996

Ivan L. Rudnytsky, Essays in Modern Ukrainian History, Edmonton: Canadian Institute of Ukrainian Studies, 1987.

Tatiana Tairova Yakovleva, Ivan Mazepa and the Russian Empire, McGill-Queen's University Press, 2020.

Timothy Snyder, The Reconstruction of Nations: Poland, Ukraine, Lithuania, Belarus, 1569-1999, New Haven: Yale University Press, 2002.

Barbara Skinner, The Western Front of the Eastern Church, Dekalb: Northern Illinois University Press, 2009.

Serhiy Bilenky, Laboratory of Modernity: Ukraine Between Empire and Nation, 1772-1914, McGill-Queen's University Press, 2023.

Matthew D. Pauly, Breaking the Tongue: Language, Education, and State Power in Soviet Ukraine, 1923-1934, Toronto: University of Toronto Press, 2014

Golfo Alexopoulos, Illness and Inhumanity in the Gulag, New Haven: Yale University Press, 2017.

Anne Applebaum, Red Famine: Stalin’s War on Ukraine, New York: Doubleday, 2017.

Timothy Snyder, Bloodlands: Europe Between Hitler and Stalin, New York: Basic Books, 2010.

Mayhill Fowler, Beau Monde on Empire's Edge: State and Stage in Soviet Ukraine, University of Toronto Press, 2023.

Serhy Yekelchyk, Ukraine: The Birth of a Modern Nation, New York: Oxford University Press, 2007.

Myroslav Marynovych, The Universe Behind Barbed Wire: Memoirs of a Ukrainian Soviet Dissident, Rochester University Press, 2022.

Timothy Snyder, The Road to Unfreedom: Russia, Europe, America, New York: Tim Duggan Books, 2018.

Stanislav Aseev, The Torture Camp on Paradise Street, Harvard Ukrainian Research Institute, 2023.

Serhii Plokhy, The Gates of Europe, New York: Basic Books, 2017.

Yaroslav Hrytsak, Ukraine: The Forging of a Nation, New York: Public Affairs, 2024.

Джерело


Макрон обіцяє зробити
Макрон обіцяє зробити "все, що потрібно" і пропонує відправити війська в Україну. Що стоїть за його риторикою – Politico
Справа Смірнова та російський агент Андрій Деркач. Республіканці MAGA – корисні ідіоти російської розвідки – Mother Jones
Справа Смірнова та російський агент Андрій Деркач. Республіканці MAGA – корисні ідіоти російської розвідки – Mother Jones
Українські сили відійшли далі на Захід в районі Авдіївки. А з Роботиного витіснили орків – Том Купер
Українські сили відійшли далі на Захід в районі Авдіївки. А з Роботиного витіснили орків – Том Купер
Два роки по тому. На тлі волі та відваги України нерішучість Заходу – це ганьба – Мік Раян
Два роки по тому. На тлі волі та відваги України нерішучість Заходу – це ганьба – Мік Раян
Стережіться слабкої людини. Тих, хто блокує допомогу Україні, опанував страх – Тімоті Снайдер
Стережіться слабкої людини. Тих, хто блокує допомогу Україні, опанував страх – Тімоті Снайдер
США нищать всі досягнення України на фронті. У Південній Кароліні для України кращі результати, ніж очікувалося – Філліпс О'Брайен
США нищать всі досягнення України на фронті. У Південній Кароліні для України кращі результати, ніж очікувалося – Філліпс О'Брайен
Короткий огляд російського флоту А-50. Є в наявності, але невідомо, чи літають – Том Купер
Короткий огляд російського флоту А-50. Є в наявності, але невідомо, чи літають – Том Купер
Коротко про успіхи в збитті російських літаків та
Коротко про успіхи в збитті російських літаків та "обійми" орків в Кринках. Тим часом росіяни брешуть, що вони збили А-50 "дружнім вогнем" – Том Купер